07.10.25
22-ц/812/1861/25
Провадження №22-ц/812/1861/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Крамаренко Т.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №484/2921/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на заочне рішення, яке ухвалив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Шикері Ірини Анатоліївни у приміщенні цього суду 18 серпня 2025 року, повне рішення складено того ж дня, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «МЕК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, але у вказаному будинку проживає та зареєстрований відповідач - ОСОБА_1 , який продовжує користуватися електричною енергією, однак не переоформив на своє ім'я особовий рахунок. Нарахування за послуги з електропостачання здійснювалось згідно показників електролічильника та встановлених тарифів. 18 лютого 2025 року ТОВ «МЕК» за № 178/27-16/25 надіслала до Первомайського міськрайонного суду заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 в сумі 2340 грн 26 коп.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2025 року у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію було відмовлено у зв'язку з тим, що в матеріалах справи не міститься договір, укладений ОСОБА_1 , а довідка про спожиту та сплачену послугу за електропостачання та витяг з особового рахунку № НОМЕР_1 оформлені на ім'я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно довідки Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується електроприладами, але за спожиту ним електричну енергію не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним особовим рахунком за період з 01 січня 2023 року по 30 травня 2025 року та становить 2340 грн 26 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та 3028 грн судового збору.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суд умотивував тим, що позивач не надав жодних відомостей про власника чи співвласників, спадкоємців власника будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також ним належним чином не доведено, що відповідач користується послугами з електропостачання за вищевказаною адресою протягом періоду, за який утворилась заборгованість. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі ТОВ «МЕК» вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ствердження суду, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини є помилковим. Так, згідно з пунктом 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 р. № 312 (надалі - Правила), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та, зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Згідно п. 1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого з договорів, передбачено цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог чини законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). Відповідно до п.3.1.5 Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладання. Позивач розмістив в засобах масової Інформації та на веб-сайті Типовий договір про постачання електричної енергії, таким чином дії позивача щодо укладання договорів про постачання електричної енергії не потребують двостороннього підписання письмової форми договору, враховуючи положення статей 633, 634, 641, 642 ЦК України. ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «МЕК» з вимогою щодо видачі письмового примірника договору. Необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання на основі типового договору визначено як обов'язок, а не право споживача. Отже, відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості фактично отриманих споживачем житлово-комунальних послуг. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд послався на відповідь Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №25/04.03 від 12 лютого 2025 року та вважав, що дана довідка не містить відомостей про проживання та реєстрацію відповідача саме в період заборгованості з 01 січня 2023 року по 30 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а лише підтверджує, що станом на 21 лютого 2025 року він проживав та був зареєстрований за вказаного адресою. Позивач зазначає, що після ухваленого рішення суду він вдруге звернувся до Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради, згідно відповіді якого від 28 серпня 2025 року за №152/04.03 ОСОБА_1 зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 з 13 березня 2012 року, але з липня 2025 року перебуває на службі в ЗСУ, тобто факт реєстрації та проживання відповідача в період заборгованості підтверджений. Щодо зазначення судом в рішенні про недоведеність користування електричною енергією саме відповідачем та ненадання відомостей про інших власників або співвласників будинку ТОВ «МЕК» зауважує, що відповідь Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради була надана на його запит №153/27-16/25, в якому позивач просив надати інформацію про осіб, які фактично проживають (зареєстровані) по АДРЕСА_1 , тобто мова йшла про всіх осіб за цією адресою, на що виконавчий комітет надав відповідь про проживання та реєстрацію однієї особи - ОСОБА_1 . Окрім того, перевіривши інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно, позивач переконався, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , отриманий у 2006 році відповідно до свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено у довідці Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради № 25/04.03 від 12 лютого 2025 року. В позовній заяві було зазначено, що відомості про власника в будинку АДРЕСА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Тобто позивачем були прийняті всі доступні заходи з метою встановлення осіб, хто проживав, споживав та частково сплачував за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Апеляційний суд повернув без розгляду долучені до апеляційної скарги запит №934/27-16/25 від 25 серпня 2025 року та відповідь Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради № 152/04.03 від 28 серпня 2025 року з таких міркувань.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зазначені вище запит та відповідь є новими доказами у справі.
Порядок та строки подання доказів врегульовані статтею 83 ЦПК України.
Так, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 83 ЦПК України).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 83 ЦПК України).
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 83 ЦПК України).
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (частина 10 статті 83 ЦПК України).
Долучивши до апеляційної скарги нові докази, позивач будь-якого клопотання про їх приєднання до матеріалів справи не заявив, доказів на підтвердження неможливості їх долучення в суді першої інстанції не зазначив і не надав, тобто не дотримався вимог статей 83.ю 367 ЦПК України щодо подання нових доказів в суд апеляційної інстанції, що є підставою для їх не прийняття апеляційним судом та повернення.
Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК України розглянута апеляційним судом без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним положенням процесуального закону.
Як убачається з матеріалів справим і таке встановив суд першої інстанції, відповідно до пункту 13 Розділу ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року позивач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ОСОБА_2 було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
На ім'я ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з особового рахунку, заявою-приєднанням від 01 січня 2019 року (а.с. 5 ).
Згідно довідки від 15 травня 2025 року про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період з 01 листопада 2022 по 01 червня 2025 року за особистим рахунком № НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_2 , заборгованість становить 2340 грн. 26 коп. (а.с. 6).
В позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, про що також зазначено у відповіді старости Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради (а.с. 12).
Згідно відповіді від 22 лютого 2025 року, яка видана старостою Виконавчого комітету Мигіївської сільської ради № 25/04.03, за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований ОСОБА_1 .
Позивач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», яке є електропостачальником,, звернувшись із позовом, просить стягнути з відповідача як споживача електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , вартість спожитої, але не сплаченої електричної енергії.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 56-58, 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії, ПРРЕЕ).
Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно із пунктом 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є додатком № 6 до Правил роздрібного ринку, електричної енергії за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно із положеннями підпункту 3.2.12 ПРРЕЕ разом із заявою-приєднанням з метою укладення договору про постачання електричної енергії споживач обов'язково надає документ, що посвідчує право на представництво інтересів особи у випадку подання заяви представником (для фізичних осіб), або документ, що посвідчує право особи діяти від імені юридичної особи (для юридичних осіб); копію документа, що підтверджує право власності чи користування об'єктом, крім випадків укладення договору про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 6 статті 56 цього Закону передбачено, що постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та умов укладених договорів.
Пунктом 84 частини першої статті 1 цього Закону визначено значення термінів. Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Згідно із частиною 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
В силу положень статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно пунктів 1 та 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна).
Виходячи з наведених положень закону саме власник або уповноважена ним особа має право та зобов'язаний укладати договори щодо постачання електричної енергії до його об'єкту нерухомого майна, а отже є особою, відповідальною за порушення умов таких договорів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 березня2019 року у справі № 477/146/17 (провадження № 61-32408св18) та від 09 грудня 2024 року у справі № 333/115/20 (провадження № 61-17281св23).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Тобто саме споживач електричної енергії, яким є власник (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує електричну енергію для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про постачання електричної енергії, має сплатити вартість спожитої електричної енергії.
В силу частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (часина 1 статті 76 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, предмету позову, у цій справі, позивач насамперед повинен довести, що особа, до якої заявлені вимоги, є споживачем послуг з постачання електричної енергії, тобто є власником (співвласником) жилого будинку АДРЕСА_1 , спадкоємцем власника цього майна або уповноваженою власником особою.
В матеріалах справи, яка переглядається, відсутні будь-які докази того, хто є власником цього жилого будинку. Так, саме лише посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є його власником на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видане у 2006 році, також не підтверджено будь-яким доказом. Також у справі відсутня інформація щодо правового статусу ОСОБА_1 щодо вказаного жилого будинку та його власника, зокрема, чи є він спадкоємцем у разі смерті власника майна. Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно наведених вище положень закону для встановлення статусу споживача електричної енергії не достатньо лише факту проживання (реєстрації) особи в жилому приміщення, до якого постачається електрична енергія.
За такого недоведеним є те, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку постачав позивач, а тому відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за електричну енергію.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Як зазначено вище, не є доведеним, що ОСОБА_1 , який вказаний позивачем відповідачем у справі, є особою, яка має відповідати у спірних правовідносинах, тобто є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно на підставі наявних у справі та правильно оцінених ним доказів встановив обставини справи, надавши їм відповідну правову оцінку, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Колегія суддів не приймає аргументи апеляційної скарги про те, що позивач вчинив усі можливі дії щодо виявлення осіб, що проживають у будинку. Так, у разі неможливості самостійно надати докази щодо факту смерті власника жилого будинку АДРЕСА_1 , наявності спадкової справи та родинних відносин осіб, зареєстрованих разом із власником у будинку, позивач мав право скористатися механізмом, передбаченим статтею 84 ЦПК України, але необхідних дій не вчинив.
Аргументи позивача про те, що факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 у жилому будинку АДРЕСА_1 підтверджує, що він є споживачем електричної енергії, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, про що зазначене вище в цій постанові, оскільки споживачем житлово-комунальних послуг, серед яких і постачання електричної енергії, може бути лише власник жилого приміщення (його спадкоємці) або уповноважена власником особа, тоді як ТОВ «МЕК» не довело належними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 відносить до таких осіб.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду залишено без змін відсутні підстави для проведення розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Т.В. Крамаренко
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 07 жовтня 2025 року