Номер провадження: 22-ц/813/5916/25
Справа № 523/3792/25
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
02.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»»,
треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»»,
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Кисельова В.К.
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК»» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси, в обґрунтування якого зазначив, що 18.08.2005 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ODHOAE0003140, відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві кредит, на споживчі цілі, в сумі 13355 USD, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки відповідно до умов договору. В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 18.08.2005 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого позивач, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ODHOAE0003140 надав в заставу відповідача автомобіль марки «OPEL ASTRA», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У січні 2025 року завдяки мобільному додатку «Дія» позивач дізнався, що Пересипським ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) відносно нього було відкрито виконавче провадження, у зв'язку із чим звернувся за наданням правничої допомоги до адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича», керуючим яким було надіслано третій особі адвокатський запит. З письмової відповіді Пересипського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) від 04.03.2025 позивач дізнався, що на виконанні третьої особи перебуває виконавче провадження № 56192869 з примусового виконання виконавчого напису № 9084 від 15.09.2017 року виданого приватним нотаріусом ДмНО Бондар І.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь банка суму 1252105,08грн. Позивач вважає що виконавчий напис № 9084 від 15.09.2017 року, нотаріусом вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
У зв'язку із викладеним позивач просив суд визнати виконавчий напис № 9084 від 15.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, таким що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на корить позивача судові витрати за надання правової допомоги, розмір якої становить 50000,00 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 21 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Пересипський відділ Державної виконавчої слцжби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнив. Визнав виконавчий напис, вчинений 15.09.2017року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною у реєстрі за № 9084, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором ODHOAE0003140 від 18.08.2005 року, у загальній сумі 1252105,08 грн - таким, що не підлягає виконанню. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000 гривень та судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.04.2025року по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн та зазначає, що розмір стягнутих судом витрат є надто завищеним та не відповідає критерієм співмірності та розумності.
Скаржник, посилаючись на висновки Верховного суду, вважає, що у суду не було підстав стягувати витрати на правничу допомогу за такі послуги як: надання усних консультацій, складання та подання клопотання про долучення доказів. Стосовно інших наданих послуг, таких як складання та подання адвокатського запиту, заяви про забезпечення позову та самого позову, то це не є документами особливої складності, враховуючи, що адвокат Федяєв С.В. має статус адвоката з 2014 року, дана справа є нескладною та практика по даній категорії справ є доволі поширеною і сталою.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, не надав оцінку співрозмірності заявлених витрат складності справи та об'єму наданих адвокатом послуг, а тому розмір витрат на правничу допомогу є суттєво завищеним.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.05.2025 року ОСОБА_1 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні, Пересипському відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси роз'яснювалось право подання до апеляційного суду пояснень на апеляційну скаргу.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» копію ухвали про відкриття провадження отримало 31.05.2025 року о 20:49:35 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одесі копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 21.08.2025 року о 23:40:07 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що аргументи скаржника про зменшення судових витрат, спираються лише на припущення, не було ніякого юридичного підтвердження того що гонорар є завищеним, а тому вимоги відповідача у апеляційній скарзі є безпідставними.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повістку-повідомлення отримало 18.06.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси повістку-повідомлення отримав22.08.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. повідомлена у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 , Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доводи апеляційної скарги підтримав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ніким не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.
Стягуючи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000 гривень, суд першої інстанції врахував заперечення відповідача щодо обґрунтованості розрахунку витрат, оскільки витрати не пропорційні зі складністю справи, обсягом наданих послуг та частково погодився з представником відповідача, оскільки вартість встановлена у «гонорарі успіху» у розмірі 50000 гривень, без вказівки витрат за кожну годину на проведення робіт.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 15 ЦПК України).
Предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19).
Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивачем відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України зазначалося, що ОСОБА_1 звернувся до адвокатського бюро «Федяєва Сергія Володимировича» для надання правової допомоги, розмір якої становить 50000,00 гривень, докази понесення судових витрат буде надано та просив їх стягнути з відповідача.
21.03.2025 року під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про залучення доказів, до якого додано копію договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича», копію додаткової угоди № 1 від 27.02.2025 року до договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт від 21 березня 2025 року за договором № 27/02/2025 про надання правової допомоги від 27.02.2025 року.
28.03.2025 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на позовну заяву, відповідач, зокрема просив суд у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити, посилаючись на те, що даний спір не є складним, та нормативно обтяженим, з урахуванням чого справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без визнання явки учасників справи обов'язковою, незначним є також обсяг доказів поданій справі. Відповідач вважав, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50000 грн не відповідає критерію співмірності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, є явно завищеним.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. ч. 1, 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення витрат заявником до заяви долучено копію договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича», копію додаткової угоди № 1 від 27.02.2025 року до договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт від 21 березня 2025 року за договором№ 27/02/2025 про надання правової допомоги від 27.02.2025 року.
Пунктом 3.1договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року договору про надання юридичних послуг від 08.11.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Положенням пункту першого додаткової угоди № 1 від 27.02.2025 року до договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року визначено, що за надання правової допомоги щодо скасування виконавчого напису згідно якого стягувачем є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», клієнт виплачує бюро гонорар в сумі 50000 грн.
З акту виконаних робіт вбачається, що «Виконавець» надав, а «Замовник» прийняв юридичні послуги за договором № 27/02/2025про надання правової допомоги від 27.02.2025 року, у формі: надання двох усних консультацій - 2 години; складання та подання адвокатського запиту - 1 година, складання та подання позовної заяви - 3 години; складання та подання клопотання про забезпечення позову - 1 година; складання та подання клопотання про долучення доказів - 2 години, із зазначенням, що витрати на правничу допомогу складаються із гонорару АБ «Федяєва Сергія Володимировича» що згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 27/02/2025 від 27.02.2025 року складає 50000 грн.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи(висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, предмет позову (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) та обсяг наданих послуг та виконаних робіт, час необхідний на виконання робіт, враховуючи, об'єм матеріалів, приймаючи до уваги надані докази на підтвердження надання правничої допомоги та приймаючи позицію відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, колегія суддів вважає, правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн відповідають критерію необхідності, виправданості, та є співмірними зі складності даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було підстав стягувати витрати на правничу допомогу за такі послуги як: надання усних консультацій, складання та подання клопотання про долучення доказів не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат, зокрема розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Отже надання усних консультацій, складання та подання клопотання про долучення доказів є витратами на правничу допомогу.
Судом першої інстанції частково задоволена заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, з відповідача на користь позивача стягнуто суму у розмірі 10000 гривень, виходячи із критеріїв співмірності, розумності та справедливості, та враховано заперечення відповідача щодо обґрунтованості розрахунку витрат, оскільки витрати не пропорційні зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»» залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова