Справа № 135/1157/25
Провадження №11-кп/801/1028/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника засудженого - адвоката
в режимі відеоконференції ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання,
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) строку попереднього ув'язнення з 06.09.2019 по 20.02.2020 та з 06.09.2021 по 24.03.2021 у строк покарання, призначеного вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2017 за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого місцевий суд виходив з того, що за змістом ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зараховується виключного попереднє ув'язнення у межах цього кримінального провадження, натомість перебування засудженого у місцях попереднього ув'язнення після набрання вироком законної сили не вважається попереднім ув'язненням, відтак не підлягає зарахуванню у строк покарання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.
В апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить постановити нову ухвалу, якою у строк покарання, призначеного вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2017 за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України, зарахувати період з 06.09.2019 по 20.02.2020 та з 06.09.2021 по 24.03.2021, коли він був етапований до СІЗО міста Києва для участі у суді касаційної інстанції під час перегляду судових рішень.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за змістом ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) під час перегляду вироку та ухвали Верховним судом він перебував у місцях попереднього ув'язнення та цей строк має бути зарахований у строк покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги засудженого з підстав, викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого вважаючи ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, зазначені норми закону місцевим судом дотримано та висновки про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого належним чином умотивовані.
Згідно із ст. 1 Закону «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до норм КПК України у строк попереднього ув'язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду - та попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Згідно роз'яснень ВССУ щодо застосування окремих положень Закону України від 26.11.2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б)затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 зробив правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), зокрема вказав, що положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2017 ОСОБА_7 засуджений за п.12 ч.2 ст.115, 71 КК України до 15 років позбавлення волі. Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з 30.08.2016, зарахувавши строк попереднього ув'язнення за період з 30.08.2016 по 20.06.2017, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (т.1 а.с.38-45).
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12.07.2018 вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2017 залишений без змін (т.1 а.с.52-61).
Отже, вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2017 набрав законної сили з дати постановлення ухвали Апеляційним судом Миколаївської області, тобто з 12.07.2018.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24.10.2018 частково задоволено клопотання ОСОБА_7 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання, зараховано ОСОБА_7 у строк покарання, визначеного вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2017, строк попереднього ув'язнення у межах даного провадження за період з 21.06.2017 по 12.07.2018 року (день набрання вироком законної сили), з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (т.1 а.с.70-71). Ухвала не оскаржувалася і набрала законної сили 01.11.2018.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що заява засудженого є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено в судовому засіданні з досліджених матеріалів, вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.08.2017 набрав законної сили 12.07.2018, зазначеним вироком та ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 24.10.2018, засудженому ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення за періоди з 30.08.2016 (дата затримання) по 20.06.2017, з 21.06.2017 по 12.07.2018 (день набрання вироком законної сили), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тому підстав для зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення в період з в період з 06.09.2019 по 20.02.2020, з 06.09.2021 по 24.03.2021 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) строку попереднього ув'язнення з 06.09.2019 по 20.02.2020 та з 06.09.2021 по 24.03.2021 у строк покарання, призначеного вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.08.2017 за ст. 115 ч. 2 п. 12 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: