Справа № 404/10695/24
Номер провадження 2/404/3010/24
18 вересня 2025 року Фортечний районний суд міста Кропивницького
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Суркової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2024 року представник позивача звернувся із позовом до ОСОБА_1 по якому просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 493381-КС-001 від 18.03.2024 року в розмірі 88 169,16 грн., та понесені судові витрати. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 22 000 грн. строком до 02.09.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом в день 2,00000000 - фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15138637 % фіксована.
Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі інтернет за посиланням: https://bizpozyka.com та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для цього відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 493381-КС-001 про надання кредиту від 18.03.2024, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-8492 направленого на мобільний номер позичальника НОМЕР_1 електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідач умови кредитного договору не виконав в повному об'ємі, сплатив лише частково кредитні кошти в сумі 4770,00 грн., у зв'язку з чим у нього станом на 14.11.2024 утворилась заборгованість за Договором № 493381-КС-001 від 18.03.2024 року в розмірі 88 169,16 грн., з яких: 22 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 63 839,51 грн. - прострочена заборгованість по процентах, 2 329,65 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
05 грудня 2024 року ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
У зв'язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Кіровського районного суду міста Кіровограда змінено на Фортечний районний суд міста Кропивницького.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач до суду не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
01.05.2025 року подав до суду заяву, в якій просив суд ухвалити рішення на підставі поданих письмових пояснень та доказів, вказавши, що позов визнає частково, не визнає стягнення пені, відсотків та штрафних санкцій. Вважає, що сума заявлена в позові не відповідає сумі боргу, є завищеною та не підтверджується доказами. Просить суд зменшити розмір пені, відсотків та штрафних санкцій, обмежити загальну суму до подвійного розміру отриманого кредиту; відмовити у стягненні частині, яка не підтверджена договором /а.с.59-62/.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких навів нормативно-правове обґрунтування стягненя заборгованості по кредиту/а.с.63-75/.
Судом встановлено, що 18.03.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено Договір № 493381-КС-001 про надання кредиту.
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі у розмірі 22 000 грн. строком до 02.09.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом в день 2,00000000 - фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15138637 % фіксована; орієнтована загальна вартість кредиту - 57 240,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 22 000, 00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання споживчих кредитів.
Пунктом 3.2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3.2.3 договору також встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Вказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі інтернет за посиланням: https://bizpozyka.com та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Для цього відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 493381-КС-001 про надання кредиту від 18.03.2024, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-8492 направленого на мобільний номер позичальника НОМЕР_1 електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою за № 1152/11 від 22.11.2024 року ТОВ «ПЛЕЖІ ОНЛАЙН».
Отже, надана копія банківської виписки з рахунку відповідача та розрахунок заборгованості у сукупності є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вищенаведеним вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1,2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно вимог ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції, визначені Закон України «Про електронну комерцію».
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за комісією суд зазаняає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
В своїй заяві від 01.05.2025 року відповідач не ставить під сумнів умови укладеного між сторонами кредитного договору.
Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» нарахування відсотків здійснювалося відповідно до погоджених умов договору та в обумовлений сторонами строк кредитування, тобто, до 02.09.2024 року.
Окрім того, як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 здійснив часткове погашення кредитної заборгованості, однак станом на дату звернення до суду нею не було погашено усієї суми заборгованості.
За розрахунком заборгованості за договором № 493381-КС-001 позичальника, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 493381-КС-001 на загальну суму 4 770,00 грн. Вказана сума була врахована позивачем при зверненні до суду, що підтверджується розрахунком.
Враховуючи викладене, суд стягує з відповдіача на користь позивача заборгованість яка становить 88 169,16 грн., з яких: 22 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 63 839,51 грн. - прострочена заборгованість по процентах, 2 329,65 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 422,20 грн. судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 493381-КС-001 від 18.03.2024 року в розмірі 88 169,16 грн., з яких: 22 000,00 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 63 839,51 грн. - прострочена заборгованість по процентах, 2 329,65 грн. - прострочена заборгованість за комісією, а також 2 422,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 22.09.2025 року
Суддя
Фортечного районного суду
міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО