Справа № 287/1462/25
2/287/941/25
про залишення позовної заяви без руху
"06" жовтня 2025 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Винару Л.В.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, у поданій позовній заяві:
- не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачки ОСОБА_2 ;
- не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
- не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
У вступній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки, отриманої Олевським районним судом Житомирської області від Олевської міської ради Житомирської області у Реєстрі територіальної громади відсутні відомості про місце реєстрації ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю №1859319 від 06.10.2025 року, отриманою Олевським районним судом Житомирської області з Єдиного державного демографічного реєстру, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному реєстрі відсутні.
Таким чином, позивачу слід уточнити місце проживання/перебування відповідачки, оскільки за таких обставин, суд позбавлений можливості повідомити відповідачку належним чином та своєчасно про дату, час і місце розгляду справи в разі вирішення судом питання про прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України закріплено вимогу щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ця норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Так, положеннями ч. 1 ст. 106 СК України закріплено, що подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Як убачається зі змісту пред'явленого позивачем позову, від шлюбу в подружжя неповнолітніх дітей немає.
Таким чином позивачем не обґрунтовано підстави звернення до суду із вказаним позовом, оскільки в цьому випадку законом передбачений інший позасудовий порядок розірвання шлюбу.
Тому позивачу необхідно зазначити які саме підстави перешкоджають розірванню шлюбу з відповідачкою в органах РАЦС.
Обов'язок щодо належного оформлення позову та подачі необхідних документів покладено на позивача.
З огляду на викладене, зазначені вище вимоги цивільного процесуального законодавства України позивачем при пред'явленні позовної заяви до суду дотримані не були.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар