Справа № 287/2041/25
2-н/287/200/25
06 жовтня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 .
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 ч.1 ст.165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця звернулась до Олевського районного суду Житомирської області із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 03.09.2025 року і до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи заяву, заявниця посилається на те, що боржник ухиляється від покладеного на нього обов'язку по утриманню сина, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявниця подала до суду копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, копію паспортів та РНОКПП сторін. Інших доказів до заяви не надано.
Таким чином, заявницею у заяві про видачу судового наказу не зазначені та до заяви не додані докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зокрема, щодо факту того, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні на момент звернення до суду, у той час як обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. Тобто, фактично заявницею не доведено, що вона є особою, якій належить право вимоги.
З урахуванням наведеного, заява не відповідає положенням ст.163 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За таких обставин, враховуючи те, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Крім того, суд враховує, що судовий наказ про стягнення аліментів, виходячи з положень ч. 1 ст. 170, п. 4 ч. 1 ст. 161, а також ч. 3 ст. 167 ЦПК України, не може бути скасований та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв'язку з чим суд зобов'язаний достовірно встановити безспірність вимог стягувача.
У відповідності до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 95, 160, 163, 165, 166, 260, 354 ЦПК України, --
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л.В.Винар