Справа № 688/3466/2024
Провадження № 2/359/917/2025
06 жовтня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
01 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Мишевської Н.М. до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшов позов, яким просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту -ТОВ «Бізнес Позика») заборгованість за Договором №475158-КС-004 про надання кредиту від 09 січня 2024 року, що становить 152680,00 грн., яка складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту 42000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 110104,26 грн., суми прострочених платежів за комісією 575,74 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №475158-КС-004, за яким ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 42000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 24 тижнів повернути кредит та сплатити відсотки за користу-вання грошовими коштами у розмірі 1,15013096 % в день. ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 42000,00 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов'язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 152680,00 грн., яка складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту 42000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 110104,26 грн., суми прострочених платежів за комісією 575,74 грн.. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість у зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2024 року дану справу передано для розгляду по суті за підсудністю до Ізяславського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2024 року дану справу передано для розгляду по суті за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлен-ням (викликом) сторін та роз'яснено сторонам процесуальні права.
Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позов, докази у справі чи заявити клопотання, не скористалась.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість представника позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Заяв чи клопотань до суду не направив.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що встановлено, що 09 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №475158-КС-004, згідно умов якого ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 42000,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 24 тижнів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,15013096 % в день, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 6300,00 грн. Строк дії договору до 25 червня 2024 року.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 42000, 00 грн. Вказана обставина підтверджується довідками від 31 липня 2024 року, виданою ТОВ «Платежі онлайн», згідно якої відповідачу було надано кредит одним траншем на суму 42 000, 00 грн. 09 січня 2024 року о 15 год. 15 хв. 17 сек.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержан-ня особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно вимогст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документо-обіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного право-чину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механік-ного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунто-ваності своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В свою чергу, у ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослід-ження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судачин-ства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Встановлено, що договір про надання кредиту №475158-КС-004 від 09 січня 2024 року був підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
ОСОБА_1 неналежним чином виконувала грошове зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Договором №475158-КС-004 від 09 січня 2024 року про надання кредиту, що становить 152680,00 грн., яка складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту 42000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 110104,26 грн., суми прострочених платежів за комісією 575,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом станом на 22 липня 2024 року.
Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорює-ться, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 152680,00 грн..
Згідно ч. 1. ст. 133, ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. Позовні вимог задоволено в повному обсязі, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2422, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись вимогами п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд -
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №475158-КС-004 про надання кредиту від 09 січня 2024 року, що становить 152 680 (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26 оф.411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 22 листопада 2016 року Ізяславським РС УДМС України в Хмельницькій області, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Суддя Яковлєва Л.В.