Справа № 357/8585/25
Провадження № 2/357/4176/25
06 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
за участю:
представник позивача - Ваврінчук С.Г.;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Білоцерківського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
У червні 2025 року ректор Білоцерківського національного аграрного університету Олена Шуст звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 68 368,91 грн та судовий збір в сумі 3 028 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . В даному будинку Білоцерківський національний аграрний університет є балансоутримувачем та надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку і споруд. Оплата за комунальні послуг розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі квартири будинку. Відповідач мешкає в 3-х кімнатній квартирі площею 93,6 кв.м. та на час звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за комунальні послуги становить 68 368,91 грн. В листопаді 2018 році відповідач відмовилась від укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мотивуючи невідповідністю його положень діючому законодавству. Однак, факт відсутності такого договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Університетом на протязі 2019-2025 років направлялись відповідачці рекомендованою кореспонденцією претензії про сплату заборгованості, проте вони повертались за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
11.06.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 19.08.2025.
07.07.2025 від позивача на адресу суду надійшов відзив, в обґрунтування якого вказано, що позовні вимоги заявлені виходячи з того, що позивач є балансоутримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та надавав житлово- комунальні послуги з утримання вказаного будинку. Однак, позивач не надає перелік послуг та не зазначає період в якому надавались такі послуги, а також період за який нарахована плата. Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він є балансоутримувачем будинку. В матеріалах справи відсутня інформація та докази того, що позивач є суб'єктом господарювання, який може згідно з законодавством України надавати житлово-комунальні послуги та відсутня інформація й докази того, що органи місцевого самоврядування визначили позивача надавачем комунальних послуг. Також відсутнє будь-яке рішення інших власників квартир, прийняте на зборах співвласників багатоквартирного будинку про обрання позивача виконавцем житлово-комунальних послуг будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає відповідач. Отже позивач не довів, що має право на будь-яких підставах надавати житлово-комунальні послуги власникам квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що відповідач жодного разу особисто не отримував пропозицію про укладання договору з позивачем щодо надання житлово- комунальних послуг, жодного разу не отримав щомісячного рахунку про надані комунальні послуги. Твердження позивача про право на стягнення коштів за надання комунальних послуг є недоведеними. Наданий кошторис не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач звертає увагу, що позивач вимагає стягнути заборгованість станом до 01.06.2020, але до позовної заяви не надано ні детального розрахунку, ні підстав такого нарахування по періодам. Тобто визначити період за який здійснено нарахування неможливо. Відповідач стверджує, що позивач навмисно не надає чіткий розрахунок, оскільки є підстави для застосування строку позовної давності. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
22.07.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_2 побудований в 2004 році при пайовій участі позивача, якому була передана 21 квартира в будинку для заселення викладачів. Згідно зі свідоцтвом про право власності Білоцерківський державний аграрний університет визначений балансоутримувачем, в якого на балансі перебуває відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів необхідних для його утримання. Наказом Міністерства освіти і науки України на правах господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом закріплене нерухоме майно, в числі визначений житловий будинок. Постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що платні послуги у сфері житлово-комунальних послуг можуть надаватись закладами освіти комунальних послуг користувачам, які приватизували приміщення та будівлі, що перебувають на балансі цих закладів освіти. Пропозиція по укладенню договору надавалась відповідачу, однак відповідач заявила, що не платила за надані комунальні послуги і платити надалі не буде.
04.08.2025 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому вказано про подання позивачем відповіді на відзив поза строками, встановленими судом. Повторно до попереднього зазначено про відсутність доказів на підтвердження доводів позову. При відсутності державної реєстрації не можна стверджувати, що позивач має права господарського відання на будинок і є його балансоутримувачем. Крім того, відповідач не приватизовувала квартиру, а отримала її в дар, а у позивача відсутній КВЕД стосовно надання житлово-комунальних послуг. Відповідач стверджує, що позивач фактично послуги не надавав. Повторно просить відмовити в позові.
19.08.2025 в судовому засіданні суд на місці ухвалив прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів заяви по суті справи.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що в 2005 році БТІ зареєструвало вказаний будинок як державну власність, а позивач є балансоутримувачем, про що здійснена відповідна реєстрація. Управитель визначається до майна комунальної власності. В даному випадку будинок належить до державної власності. Всі квартири в будинку приватизовані, жодна квартира не перебуває в державній власності. Позивач надає послуги по утриманню будинку, зокрема: прибирання прибудинкової території та сходинок, вивезення побутових відходів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, зокрема труб, дезінфекція, обслуговування вентиляційних каналів, освітлення місць загального користування. Сума боргу виникла з 2010 року. Щодо тарифу 5,9 кв.м., представник позивача припустила, що бухгалтерія не додала відповідний наказ про затвердження цього тарифу. Заборгованість відповідачу нарахована по тарифу, як для мешканців першого поверху, оскільки під'їзд де знаходиться її квартира не облаштований ліфтом.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Зазначила, що з 2004 року є власником квартири в спірному будинку. Заперечила, що отримує послуги від позивача. Через позивача співвласники будинку, які є викладачами в університеті, не можуть скликати загальні збори для визначення управителя. Крім того, співвласники не збираються на збори, оскільки бояться втратити роботу в університеті. Утримання будинку відбувається за рахунок мешканців. Жодних документів від позивача відповідач не отримувала. Вказує, що не оскаржувала накази про затвердження тарифів, однак їй не зрозуміло як саме вони формувались.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позов необґрунтований, адже відсутні докази на підтвердження суми до стягнення. Також відсутнє підтвердження боргу в сумі 27 617,34 грн, що утворився станом на 2019 рік. Відповідачу квартира належить на праві приватної власності. В матеріалах справи відсутні докази щодо реєстрації за позивачем господарського відання та наданих послуг позивачем. В будинку немає управителя.
Сторони в судовому засіданні визнали, що в під'їзді, де знаходиться квартира відповідача, немає ліфта.
Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 16.12.2004, реєстровий № 1-2608.
Право власності відповідача на квартиру зареєстроване Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.12.2004 за номером 9079468, номером запису № 13544, в книзі 123, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5901286 від 17.12.2004.
Згідно з пп. 1.2 договору дарування, вказана квартира має загальну площу 93,6 кв.м. та знаходиться на 5-6 поверхах будинку.
Відповідно до пп. 1.3 договору дарування, квартира належала попередньому власнику на праві приватної власності та була отримана ним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства 15.12.2004.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 6936656 від 06.04.2005, власником інших 50-ти квартир (1-9, 11-35, 37-40, 42-45, 47-55) в житловому будинку АДРЕСА_2 станом на дату отримання витягу є Білоцерківський державний аграрний університет.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 1494 від 09.12.2016, житловий будинок АДРЕСА_3 квартир закріплено за Білоцерківським національним аграрним університетом на правах господарського відання, загальна площа об'єкта 3363,80 кв.м.
Відповідно до наказу Білоцерківського національного аграрного університету № 17/О від 29.01.2018, встановлено з 01.02.2018 вартість послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень за один квадратний метр загальної площі квартири в залежності від собівартості, у наступних розмірах: у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для мешканців першого поверху у розмірі 4,82 грн за 1 кв.м., для мешканців вищих поверхів у розмірі 5,44 грн за 1 кв.м. на місяць.
В матеріалах справи також міститься кошторис на встановлення вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування вказаного будинку, затвердженого ректором БНАУ 01.09.2018, відповідно до якого до вартості послуг включено: прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення побутових відходів, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезенсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, освітлення місць загального користування і підвалів, енергопостачання ліфтів, капітальні видатки, індекс інфляції та ПДВ.
Наказом Білоцерківського національного аграрного університету № 41/О від 27.02.2024, у спірному будинку з 01.03.2024 встановлено вартість послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинку і приміщень за один квадратний метр загальної площі квартири в залежності від собівартості, у наступних розмірах: для мешканців першого поверху у розмірі 8,26 грн за 1 кв.м., для мешканців вищих поверхів у розмірі 9,81 грн за 1 кв.м. на місяць.
Відповідно до колективного звернення мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 (в тому числі за підписом відповідача), що адресоване ректору БНАУ 29.11.2018, висловлено прохання привести зразок договору про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій у відповідність до діючого законодавства України, доповнити його необхідними додатками.
У відповідь на вказане колективне звернення, БНАУ надано пропозицію № 01-12/1055 від 28.12.2018 по укладенню договору.
Позивачем надано листи про сплату боргу від 18.04.2019, 03.06.2020, 17.03.2021, 09.07.2021, 03.10.2022, 20.04.2023, 14.01.2024, 08.10.2024, 11.04.2025, що адресовані відповідачу.
В матеріалах справи наявний також розрахунок (довідка) заборгованості за відповідача за послуги з обслуговування будинку за період з 2010 (з пояснення представника позивача в судовому засіданні) по березень 2025 року включно в розмірі 68 268,91 грн. Станом на січень 2019 року заборгованість в розмірі 27 617,34 грн.
З вказаного розрахунку вбачається, що нарахування оплати за послуги здійснювалось позивачем в таких розмірах:
- з січня 2019 року по листопад 2021 року - 4,82 грн за 1 кв.м.;
- з грудня 2021 року по лютий 2024 року - 5,9 грн за 1 кв.м.;
- з березня 2024 року по березень 2025 року - 8,26 грн за кв.м.
БНАУ є неприбутковою організацією, що підтверджується відкритими даними.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України).
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону станом на 01.01.2010) з житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 1 статті 10 Закону № 2189-VIII передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Постановою КМУ № 796 від 27.08.2010 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг: надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання; надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання; надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі; абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів; надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: у разі пошкодження або знищення з вини користувачів; на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, у встановленні: поліпшеного обладнання; нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами; надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів; надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», визначено що: механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій поширюється і на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках). Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач став балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 на підставі норм Цивільного кодексу як власник більшості приміщень в будинку. У вказаному будинку відповідач має квартиру площею 93,6 кв.м., між сторонами не укладено договір на надання житлово-комунальних послуг, за відповідачем рахується заборгованість за комунальні послуги.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.
За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
В даному випадку факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги встановлений та підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, суд зауважує, що надані позивачем докази підтверджують встановлення для відповідача вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинку і приміщень: з 01.02.2018 в розмірі 4,82 грн за 1 кв.м. на місяць (відсутність в під'їзді будинку ліфта), тобто загальна сума до сплати за місяць становить 451,15 грн (4,82 х 93,6 кв.м.); з 01.03.2024 - 8,26 грн за 1 кв.м. на місяць, тобто 773,14 грн/міс.
Однак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей на підтвердження наявності у відповідача заборгованості (нарахування/здійснені оплати) в період з 01.02.2018 по 01.01.2019.
Крім цього, враховуючи пояснення представника позивача про можливу помилку бухгалтерії та заперечення відповідача у відзиві на позов, та в судовому засіданні, суд вважає, що позивачем також не підтверджено належними доказами (відсутній наказ) про зміну (збільшення) вартості таких послуг в період з грудня 2021 року по лютий 2024 року за тарифом 5,9 грн за 1 кв.м. на місяць.
Слід зауважити, що в судовому засіданні представник позивача зазначила, що в заявлену до стягнення суму заборгованості входить борг у розмірі 27 617,34 грн, який виник у період з 2010 року.
Однак, розрахунок заборгованості починаючи з 2010 року на вказану суму боргу в матеріалах справи відсутній, так само як докази на підтвердження розміру тарифу до 29.01.2018, про що також вказується стороною відповідача з посиланням на умисне неподання позивачем розрахунку заборгованості для уникнення наслідків пропуску позовної давності.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц міститься висновок, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Таким чином, до задоволення підлягають позовні вимоги за період з січня 2019 по березень 2025 року включно в розмірі 38 022,12 грн, в тому числі за період з 01.01.2019 по 29.02.2024 (62 місяці по 451,15 грн) в розмірі 27 971,30 грн та за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 (13 місяців по 773,14 грн) в розмірі 10 050,82 грн.
Враховуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем до відповідача заявлено позовні вимоги на загальну суму 68 368,91 грн, задоволено судом до стягнення суму 38 022,12 грн, тобто 55,61% від заявленої суми, отже сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 683,87 грн (3 028 х 55,61%).
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Білоцерківського національного аграрного університету - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського національного аграрного університету заборгованість за комунальні послуги в розмірі 38 022,12 грн та судовий збір у розмірі 1 683,87 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Позивач Білоцерківський національний аграрний університет, адреса: площа Соборна, буд. 8/1, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ: 00493712.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов