02 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 761/11317/24
Провадження: № 22-ц/824/12440/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Левченка Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко М. В.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу ОК «Наш Дім», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольга Валеріївна, про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса, визнання недійсним договору, визнання майнових прав,
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між нею та ТОВ «Капітель Буд» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 29.01.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шабінською А.В., зареєстрований в реєстрі за №57. Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 29.01.2016 року, відповідач зобов'язався укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири НОМЕР_4, поверх 10, кількість кімнат 1, загальною площею 23,40 кв.м., у житловому будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до умов попереднього договору, сторони встановили, що виконання зобов'язання щодо укладання та нотаріального посвідчення основного договору, яке встановлене п. 1.1 розділу 1 попереднього договору повинне бути забезпечене. На виконання даного пункту, сторонами підписано договір про забезпечення виконання зобов'язань №М/10/148 від 29.01.2016 року. Сума договору складає 306 450 грн. Зазначає, що договором від 26.09.2019 року про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири, попередній договір купівлі-продажу квартири від 29.01.2016 року розірвано. Крім того, угодою від 26.09.2019 року розірвано договір про забезпечення виконання зобов'язань від 29.01.2016 року №М/10/148. Відповідно до п. 3 вказаного договору, сторони погодили, що грошові кошти сплачені стороною-2 по договору про забезпечення виконання зобов'язань від 29.01.2016 року №М/10/148 у розмірі 306 450грн зараховуються при укладенні договору про пайову участь у будівництві будинку, який споруджується за адресою: АДРЕСА_1 з третьою особою на боці сторона-1 з урахуванням особливостей Закону України «Про кооперацію». Вказує, що між Обслуговуючим кооперативом «НАШ ДІМ» та нею, позивачкою, укладено договір про пайову участь у будівництві №М/9/151 від 26.09.2019 року. В результатаі повного виконання умов вкладеного договору, їй, позивачці видано свідоцво №М/9/151 про сплату персоніфікованого паю квартири НОМЕР_3, секція 1, загальною площею 26,80 кв.м., на дев ' ятому поверсі, площа згідно обмірів БТІ . Зазначає, що планово-орієнтований термін введення Об'єкта капітального будівництва в експлуатацію - 1 квартал 2020 року. Однак, вона не отримувала персонального письмового повідомлення про введення будинку в експлуатацію чи про такі терміни. Введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки. Крім того, їй стало відомо про те, що 10.08.2023 року власником квартири НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1 . Зазначає, що під час дії договору з ОК «НАШ ДІМ», 06.04.2022 року ОК «НАШ ДІМ» було укладено договір про пайову участь у будівництві №М/НП/3/2 з ОСОБА_1 квартири НОМЕР_3, поверх 9 , однокімнатна, загальна площа згідно технічного паспорту 26.8 кв.м. Однак, перший лист про розірвання договору з позивачкою датований 30.09.2022 року, тобто, під час дії договору з нею, позивачкою, ОК «НАШ ДІМ» укладає договір про відчуження спірної квартири з ОСОБА_1 , на підставі якого було в подальшому зареєстровано право власності 10.08.2023 року. З вищезазначеного убачається, що ТОВ «Капітель Буд» основний договір з нею, позивачкою, не уклав та не передав їй квартиру. Станом на день звернення до суду будинок в експлуатацію не введений.
На підставі вищевикладеного, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Чорногуз О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 68919897 від 17.08.2023 року про реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2782765980000, за суб'єктом: ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві №М/НП/3/2 від 06.04.2022 укладений ОК «НАШ ДІМ» з ОСОБА_1 ; визнати за позивачкою майнові права на об'єкт незавершеного будівництва: однокімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 26,8, що знаходиться на 9 (дев ' ятому) поверсі у секції № 1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056; визнати за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва: нежитлове приміщення №35К, загальною площею 3,80 кв.м., що знаходиться на 9 (дев'ятому) поверсі у секції №1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 68919897 від 17.08.2023 про реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2782765980000, за суб'єктом: ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір про пайову участь у будівництві №М/НП/3/2 від 06.04.2022, укладений ОК «НАШ ДІМ» з ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт незавершенного будівництва: однокімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 26,8 кв.м, що знаходиться на 9 (дев'ятому) поверсі у секції №1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056.
Визнано за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт незавершенного будівництва: нежитлове приміщення №35К, загальною площею 3,80 кв.м, що знаходиться на 9 (дев'ятому) поверсі у секції №1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу ОК «Наш Дім» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Левченко С. І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права рішення суду просив скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідачка не була обізнана про судовий розгляд щодо даної справи, а саме, суд першої інстанції не повідомив належним чином ОСОБА_1 про дату та час судового засідання та в порушення вимог закону ухвалив рішення у її відсутність, що є підставою для його скасування та як наслідок відмови в позові.
Ухвалами суду від 09 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ратич Х. О. в інтересах ОСОБА_2 вважала необґрунтованими доводи апеляційної скарги, з огляду на те, що відповідачка була зобов'язана самостійно повідомити суд про зміну місця проживання, однак відповідних дій не вчинила. Крім того, звернула увагу на те, що відповідачка погоджується з висновками суду першої інстанції по суті, оскільки рішення суду оскаржується лише з підстав неналежного повідомлення відповідачки про дату та час судового засідання.
Крім того, подала клопотання про закриття провадження у справі, оскільки адвокат належним чином не підтвердив свої повноваження щодо представництва ОСОБА_1 .
В судовому засіданні адвокат Ратич Х. О. в інтересах ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила закрити апеляційне провадження у справі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.01.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Капітель Буд» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири ( НОМЕР_4, 23,4 кв.м, АДРЕСА_1 ). ОСОБА_2 сплачено 306 450 грн (т. 1, а. с. 19-24).
26.09.2019 року зазначений договір було розірвано, укладено договір пайової участі з ОК «Наш Дім» щодо квартири НОМЕР_3 (26,8 кв.м) (а. с. 29-31, 32-39).
Кошти 306 450 грн були зараховані як оплата 22,7 кв.м персоніфікованого паю. Додатково сплачено 55 350 грн (разом 361 800 грн). Після чого, позивачці видано свідоцтво про сплату паю №M/9/151 від 26.11.2019(т. 1, а. с. 40-43)..
Строк введення в експлуатацію визначенл: І кв. 2020 (з відтермінуванням до 6 міс.).
З матеріалів справи убачається, що будинок у визначений строк введений в експлуатацію не був.
2022-2023 року рішенням загальних зборів ОК «Наш Дім» ОСОБА_2 виключено з кооперативу, надіслано повідомлення про розірвання з нею договору (т. 1, а. с. 56-59).
08.04.2016 року також був укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (№35К, 3,8 кв.м), за яким ОСОБА_2 сплатила 39 852 грн. (т. 1, а. с. 63-68).
26.09.2019 року цей договір та договір забезпечення також розірвано (т. 1, а. с. 73-75).
Того ж дня укладено новий договір пайової участі з ОК «Наш Дім» на це ж приміщення (т. 1, а.с. 76-83).
06.04.2022 року ОК «Наш Дім» укладає договір пайової участі на квартиру НОМЕР_3 з іншою особою, ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 94-98).
08.08.2023 року видано свідоцтво про сплату паю та підписано акт приймання-передачі квартири НОМЕР_3 та 17.08.2023 року право власності на квартиру НОМЕР_3 зареєстроване за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 99).
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що ОСОБА_2 повністю виконала свої фінансові зобов'язання за договорами (361 800 грн за квартиру НОМЕР_3 та 39 852 грн за нежитлове приміщення), але об'єкт їй не передано, оскільки право власності на ту ж квартиру зареєстроване за іншою особою, ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №359/5719/17 від 14.09.2021, відповідно до яких після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування. Такі права після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію трансформуються у право власності інвестора, що підлягає державній реєстрації. Відтак, забудовник не має права відчужувати об'єкт інвестування на користь інших осіб. З огляду на це, договір пайової участі у будівництві №М/НП/3/2 від 06.04.2022, укладений ОК «Наш Дім» із ОСОБА_1 , суперечить закону та підлягає визнанню недійсним.
Щодо вимог про визнання за ОСОБА_2 майнових прав на однокімнатну квартиру НОМЕР_3 (26,8 кв.м) та нежитлове приміщення №35К (3,80 кв.м) у будинку АДРЕСА_1 , суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №359/5719/17, де Верховний Суд зазначив, що саме інвестор, який повністю виконав умови договору та профінансував будівництво, є первісним набувачем права власності на новостворений об'єкт. До моменту введення будинку в експлуатацію інвестор володіє майновими правами (тотожними праву власності), а після введення та державної реєстрації набуває право власності на об'єкт інвестування.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконала свої зобов'язання, сплатила внески та, відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», набула майнових прав на об'єкти інвестування.
Відтак, до моменту введення будинку в експлуатацію за ОСОБА_2 визнаються майнові права на:
однокімнатну квартиру НОМЕР_3 площею 26,8 кв.м, 9-й поверх, секція 1, буд. АДРЕСА_1 (кадастровий №8000000000:88:026:0056);
нежитлове приміщення №35К площею 3,80 кв.м, 9-й поверх, секція 1, буд. АДРЕСА_1 (кадастровий №8000000000:88:026:0056).
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Підстави набуття права власності повинні бути правомірними та не забороненими законом (ст. 328 ЦК України). Право власності вважається набутим законно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність його набуття не встановлена судом.
За змістом ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав належать речі та майнові права. Майнове право є обмеженим речовим правом, яке засвідчує правомочність його власника отримати у майбутньому право власності на конкретне майно. Таким чином, інвестор, який виконав умови інвестиційного договору, набуває майнові права, тотожні праву власності, що згодом трансформуються у право власності після введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, постанова від 14.09.2021 у справі №359/5719/17).
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконала свої зобов'язання за договором пайової участі у будівництві №М/9/151 від 26.09.2019, чим підтвердила факт набуття майнового права на квартиру НОМЕР_3, площею 26,8 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами інвестицій, оскільки вони є його власністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 прямо зазначила: після виконання інвестором умов договору забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь іншої особи. Отже, укладений ОК «Наш Дім» договір пайової участі у будівництві №М/НП/3/2 від 06.04.2022 з ОСОБА_1 суперечить закону, оскільки об'єкт був уже проінвестований ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу належить виключно власнику. Оскільки майнові права на спірну квартиру належали ОСОБА_2 , кооператив не мав повноважень укладати договір з іншою особою. Зміст правочину, який суперечить закону, є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими вимоги позивачки щодо скасування державної реєстрації права власності від 17.08.2023 року, проведеної приватним нотаріусом Чорногуз О.В. на користь ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру НОМЕР_3 (26,8 кв.м) як за первісним інвестором та визнання недійсним договору пайової участі №М/НП/3/2 від 06.04.2022, укладеного ОК «Наш Дім» з ОСОБА_1 .
Такі висновки узгоджуються з усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема, з правовими позиціями, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021рокуу справі №359/5719/17, відповідно до якої інвестор після належного виконання умов договору набуває майнові права, що фактично прирівнюються до права власності, і забудовник не вправі розпоряджатися цим об'єктом на користь інших осіб.
Отже, укладення ОК «Наш Дім» договору з іншою особою в умовах, коли об'єкт інвестування вже був проінвестований ОСОБА_2 , є незаконним та суперечить як положенням матеріального права, так і сформованій практиці Верховного Суду.
Щодо вимог про визнання права власності на майнові права на однокімнатну квартиру НОМЕР_3 площею 26,8 кв.м та нежитлове приміщення №35К площею 3,80 кв.м на 9-му поверсі секції №1 будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:88:026:0056), суд установив таке.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів, і вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом чи законом.
Відносини сторін регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність». Ст. 7 цього Закону гарантує інвестору право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном є речі та майнові права, а за ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення будівництва, прийняття в експлуатацію та, за потреби, державної реєстрації. До цього моменту особа вважається власником матеріалів і набуває майнових прав на об'єкт інвестування.
Правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові від 02.10.2013 у справі №6-98цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/32696/13-ц, постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №638/12414/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс23), підтверджують: повна сплата вартості об'єкта інвестування створює у інвестора майнові права на нього до введення в експлуатацію, а після завершення будівництва інвестор як первісний власник набуває право власності шляхом державної реєстрації.
Суд встановив, що позивачка, ОСОБА_2 , у повному обсязі профінансувала будівництво спірних об'єктів, тому за умовами договору набула майнові права на них, зокрема, право отримати їх у власність після введення будинку в експлуатацію.
Оскільки плановий термін введення будинку - ІІІ квартал 2020 року не дотримано, будинок у експлуатацію не прийнято. Тому, на даний час позивачці як інвестору належать майнові права на зазначену квартиру та нежитлове приміщення, що є результатом її інвестицій.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Колегія суддів перевірила доводиапеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суд першої інстанції не звертався до відповідного органу, хоча не був позбавлений такої можливості. Колегія суддів, зробив відповідний запит через Систему ЄСІТС, з якого убачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
При цьому, суд першої інстанції направляв повістки на зазначену адресу, які поверталися на адресу суду з відміткою «інші причини поверенння», що не може вважатися належним повідомленням.
Частиною 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Однак, матеріали справи не містять здійсненим судом оголошень на сайті.
Крім того, ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи SMS-повідомленнями. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які заяви учасника судового процесу щодо отримання такихSMS-повідомлень.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 18 червня 2025 року у справі № 202/19697/23.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи належним чином.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 2-941/11.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) цього обов'язку судом призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 752/11822/15-ц.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Ураховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасоване рішення районного суду лише із процесуальних підстав (неналежне повідомлення відповідачки, яка посилалась на вказане процесуальне порушення) із ухваленням нового судового рішення про задоволення заявленого позову ОСОБА_2 , отже, розподіл судових витрат не здійснюється .
Апеляційна скарга не містить інших доводів, крім як посилань на неналежне повідомлення відповідачки.
При цьому, колегія суддів не приймає клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, оскільки матеріали справи містять підтвердження повноважень представника відповідачки. Крім того, на сайті ради адвокатів містяться дані, на підтвердження зайняття Левченком С. І. адвокатською діяльністю.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 , 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Левченка Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 68919897 від 17.08.2023 про реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2782765980000, за суб'єктом: Митяй Наталією Вікторівною.
Визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві №М/НП/3/2 від 06.04.2022, укладений ОК «НАШ ДІМ» з ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнові права на об'єкт незавершеного будівництва: однокімнатну квартиру НОМЕР_3, загальною площею 26,8 кв.м, що знаходиться на 9 (дев'ятому) поверсі у секції №1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнові права на об'єкт незавершеного будівництва: нежитлове приміщення №35К, загальною площею 3,80 кв.м, що знаходиться на 9 (дев'ятому) поверсі у секції №1 будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:88:026:0056.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), Обслуговуючого кооперативу ОК «Наш Дім» (код ЄДРПОУ: 41960256, адреса реєстрації: Україна, 61000, Харківська обл., місто Харків, вул.Зернова, будинок 1/2) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєтрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура