Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5723/2025
03 жовтня 2025 року місто Київ
справа №757/2024/24-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В.,
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Головко Ю.Г., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У січні 2024 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 184600 євро.
Ухвалою Печерськогорайонного суду міста Києва від 22 січня 2024 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28жовтня 2016 року виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіоновою Л. І.
05 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про зустрічне забезпечення позову, в якій просив застосувати заходи зустрічного забезпечення позову по справі №757/2024/24-ц, шляхом зобов'язання позивача ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести на депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва грошові кошти у розмірі 180000 євро на суму пред'явленого позову та понесених відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката.
В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що при вирішенні питання про заборону відчуження майна, суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі, чим порушуються права відповідача, передбачене ст.42 Конституції України, оскільки позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 184600 євро, необхідна гарантія того, що в разі відмови позивачу в задоволенні його позовної заяви, останній зможе відшкодувати відповідачу понесені витрати у зв'язку з розглядом справи.
Вказував, що враховуючи те, що у позивача не зареєстровано приватну власність на нерухоме майно, необхідно застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва грошові кошти у розмірі 180000 євро на суму пред'явленого позову та понесених відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката.
Посилався на те, що позивач сподіваючись заволодіти грошовими коштами відповідача, подав штучно створений позов до суду, намагаючись стягнути з відповідача на його користь грошову суму у розмірі 184600 євро, прямо вказує на те, що позивач всілякими способами буде уникати від відповідальності та відшкодування понесених відповідачем витрат у зв'язку з розглядом даної справи.
Ухвалою Печерськогорайонного суду міста Києва від 17 грудня 2025року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, як завідомо неправомірна та незаконна, що є безумовною підставою для її скасування.
Вказував, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у позивача не зареєстровано приватну власність на нерухоме майно, про що неодноразово наголошувалось відповідачем та не заперечувалось позивачем по справі.
Зазначав, що в матеріалах справи також знаходиться відповідь з Державної прикордонної служби України, що була надана у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 відносно відповідача ОСОБА_1 , стосовно часу перетинання нею державного кордону у період з 01 січня 2023 року по 01 листопада 2024 року включно, з якої вбачається, що сторони не могли укладати будь-яких угод та договорів між собою у період, який вказує позивач у своєму позові, долучивши в обґрунтування свого позову підроблені ним документи, що також стало підставою звернення до правоохоронних органів щодо вчинення позивачем злочину стосовно відповідача та заподіяння їй шкоди.
Посилався на те, що дана інформація вказує на штучно пред'явлений позов до відповідача, що спричинило введення суддю першої інстанції в оману та намагання позбавити відповідача права власності на майно та заволодіти її грошовими коштами.
Вказував, що враховуючи те, що відповідач є потерпілою особою якій завдано шкоди позивачем, останній не буде жодним чином відшкодовувати кошти та виконувати ухвалене рішення суду, не маючи майна, а намагаючись заволодіти чужим майном, вводячи всіх в оману.
09 червня 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про відмову у зустрічному забезпеченні, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції враховував вид забезпечення позову, зокрема те, що відповідач ОСОБА_1 не позбавлена права володіти та користуватися своїм майном, а заборона стосується лише права розпоряджатися ним. Виходив з того, що в заяві про застосування зустрічного забезпечення позову відсутніобґрунтування, на відшкодування яких саме збитків, що можуть бути спричинені внаслідок забезпечення позову, слід застосувати зустрічне забезпечення позову та представником відповідача не надано суду належних доказів понесення відповідачем можливих збитків у розмірі 180000 євро, які можуть бути завдані в результаті забезпечення позову.
Колегіясуддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Зазначені норми ЦПК України узгоджуються зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.
Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Виходячи із системного тлумачення норм ч.ч.1,3 ст.154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України.
Згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до ч.4 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч.5 ст.154 ЦПК України).
В апеляційні скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у позивача не зареєстровано приватну власність на нерухоме майно, про що неодноразово наголошувалось відповідачем та не заперечувалось позивачем по справі.
Однак доказів, які б підтверджували зазначені обставини до апеляційної скарги відповідачем не було додано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначаючи розмір зустрічного забезпечення у сумі 180000 євро, заявник не надав доказів на підтвердження розміру можливих збитків, яких він може зазнати у зв'язку із забезпеченням позову, оскільки заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач саме у зв'язку із забезпеченням позову, а не задоволенням позову по суті спору.
Поряд з цим, положення ст.154 ЦПК України не містять прямої вказівки на необхідність вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у розмірі ціни позову/вартості предмету спору, а обставин за яких можливо припустити завдання відповідачу збитків накладеним арештом саме на суму вартості спірного майна останнім не наведено.
Апеляційний суд звертає увагу, що відсутність у позивача зареєстрованого нерухомого майна на праві власності не може бути єдиною і достатньою підставою для вжиття заходів зустрічного забезпечення та не свідчить про відсутність фінансової можливості задовольнити вимоги відповідача у випадку пред'явлення позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, або ж про вчинення позивачем дій щодо відчуження майна чи інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення, оскільки апелянтом не було обґрунтовано наявність передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України обов'язкових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 рокупостановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: