Справа №357/7449/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5213/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2025 року, -
Даною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на 60 днів, тобто до 4 жовтня 2025 року включно.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до двох місяців, суд взяв до уваги характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та визначити інший запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою.
Вказує, що суд не обґрунтував наявності ризиків неправомірної поведінки та належним чином не врахував дані про його особу.
Звертає увагу на те, що він є учасником бойових дій та не має наміру вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження №42024110000000182 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2025 рокупродовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком на 60 (шістдесят) календарних днів, тобто до 4 жовтня 2025 року включно.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, заявлені ризики неправомірної поведінки обвинуваченого, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено.
Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави ОСОБА_6 , оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Доводи обвинуваченого про неврахування даних про його особу є безпідставними, оскільки цілком були враховані місцевим судом. Крім того, на думку колегії суддів, вони не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останньому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя