Справа № 760/33803/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4711/2025 Доповідач: ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100090002516 від 25.08.2024 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, під час дії правового режиму воєнного стану ОСОБА_7 , 23.08.2024 року приблизно о 18:23 годині, перебуваючи у торгівельному залі магазину «Антошка», який розташований на третьому поверсі ТРЦ «COSMO MULTIMALL», за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6-А, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, вирішив таємно викрасти чуже майно, що належить ПП «РЕДХЕД ФЕМІЛІ».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , перебуваючи у торгівельному залі вказаного вище магазину, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, 23.08.2024 року о 18:27 годині, взяв велосипед марки «Migilong RM Рожевий 12» вартістю 4498 гривень 33 копійки (згідно з висновком експерта Київського НДЕКЦ № СЕ-19/111-24/50829-ТВ від 05.09.2024) та, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання таких наслідків, утримуючи при собі в правій руці таємно викрадене чуже майно, що належить ПП «РЕДХЕД ФЕМІЛІ», не розраховуючись за товар, пройшов сигнальні рамки магазину, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши ПП «РЕДХЕД ФЕМІЛІ» майнову шкоду на суму 4498 гривень 33 копійки.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав про те, що вирок суду не містить належних мотивів та висновку щодо можливості досягнення такої мети як виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, адже ті обставини, які врахував суд при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд повторно врахував, вирішуючи питання про можливість застосування ст. 75 КК України, що є неприпустимим. Також зазначив, що у цьому кримінальному провадженні відсутні відомості про реальне, щире каяття обвинуваченого та жодних інших обставин, які б пом'якшували його покарання у вироку суду не наведено. Крім того, прокурор вказав про те, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 05.07.2023 року до покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та протягом іспитового строку знову 23.08.2024 вчинив новий злочин, однак підстав для застосування ст. 71 КК України немає, оскільки ОСОБА_7 був звільнений від відбування вказаного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, а наразі в судах перебувають інші обвинувальні акти щодо ОСОБА_7 , що свідчить про необґрунтованість висновків суду про те, що обвинувачений став на шлях виправлення. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням неможливе та суперечить принципу справедливості покарання. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
За змістом ст. 75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, якщо із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу та інших обставин справи суд дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням, суд послався на ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку сторони обвинувачення про можливість досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема, наявність утриманців, бажання останнього виправитись та відшкодувати шкоду, його вік, стан здоров'я.
Проте, обмежившись перерахуванням обставин, визначених у ст. 65 КК України, які враховуються при призначенні покарання, суд у вироку не навів будь-яких мотивів, із яких він дійшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без відбування ним призначеного покарання.
Колегія суддів вважає, що дані про особу обвинуваченого, які наведені у вироку судом та обставина, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, не дають підстав вважати те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання. До такого переконання колегія суддів прийшла з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який не одружений, офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, а також раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних кримінальних правопорушень, в тому числі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того, наразі на розгляді в судах перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні інших кримінальних правопорушень, що безумовно вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та необґрунтованість рішення суду про звільнення його від відбування покарання із випробуванням. Вирок у частині покарання не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості, а тому у частині призначеного покарання він підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку у цій частині.
При цьому, таким, що відповідатиме досягненню мети покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України, а також відповідати критеріям покарання, визначеним ч. 2 ст. 65 КК України, на переконання колегії суддів, буде покарання, яке визначене судом першої інстанції за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті. Саме вказаний вид та розмір покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для посилення цього покарання шляхом збільшення його розміру колегія суддів не вбачає та питання про це не ставиться прокурором в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити та скасувати вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді та розмірі, який був визначений судом першої інстанції, без застосування положень ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання в ході звернення вироку суду до виконання.
В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4