Справа № 752/13256/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5668/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
15 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
власник майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року в кримінальному провадженні №12025100010001889 від 27.05.2025 про арешт майна,-
Слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Просив накласти арешт на вилучене під час обшуку 02.07.2025, за місцем проживання ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , майно, а саме:
-2 скреч карти до сімкарт : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2 сім-карти з написами « НОМЕР_3 » « НОМЕР_4 »;
-3 банківські картки НОМЕР_5 Приватбанку, НОМЕР_6 Абанку , НОМЕР_7 , Приватбанку;
- Грошові кошти у розмірі: 6 купюр номіналом 50 євро: UD4583735685, RE3311535971, SA5201606417, SС7894974891, RE5518000541,VC9475316127;
- два мобільні телефони, а саме перший Nokia, model 1110, IMEI НОМЕР_8 , другий Nokia, model 1288, IMEI НОМЕР_9 ;
- Мобільний телефон Iphone 12 mini, синього кольору, model MGE63FS/A, Серійний номер НОМЕР_10 , , IMEI1: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ;
- 5 предметів схожих на печатки з написами « ОСОБА_12 , № НОМЕР_13 ;
- чорний рюкзак з пустим вмістом;
- нотаток з паролями на аркуші паперу;
- 2 банківські картки ПриватБанку з номерами, НОМЕР_14 , НОМЕР_15 ;
- 3 скретч картки до сім-карти та одна 1 сімкарта;
- 5 купюр номіналом 200 гривень, а саме: ЄА1973322, ЗГ4010874, АР5425245, ГЗ7549218, ЕВ0292257, 10 купюр номіналом 500 гривень, а саме: КЗ4262397, ЕИ5344547, КД8064871, КЕ0036450, ЕН0931259, КБ1642361, ЄГ7528935, ГМ3895567, ВС5474949, ЗН4293641, 21 купюра номіналом 1000 гривень, а саме: БК5148281, ГМ6943909, АГ5218441, ВС6265266, АР4580731, ГР9852734, БК5585552, ВС0712386, ЗК8677731, ЄР4373302, ГТ0277207, ВС9588469, АЕ1629332, БН7387377, АТ2275614, АЕ7855871, БП0445228, АУ2910226, ГП0548833, 10 купюр номіналом 100 доларів США, а саме: PB90583584A, AB40538871K, LB67411973M, MG65089502A, LB66116448G, LB08229766H, PB96904471R, MB59199710L, PB96904473R, PB96904472R, одна купюра номіналом 50 доларів США, а саме IC27176376A.
В обґрунтування клопотання зазначав, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100010001889 від 27.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на початку вересня 2024, точну дату та час досудовим слідством не встановлено, дізнався про роботу офісу обміну валют та валютних операцій, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 89-А, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів.
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який також проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має в користуванні автомобіль марки «Renault Kangoo», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_16 , VIN: НОМЕР_17 , який належить ОСОБА_8 , Також має в користуванні автомобіль «Lexus» моделі «LX570» чорного кольору д.н.з. НОМЕР_18 , VIN: НОМЕР_19 , якій належить ОСОБА_14 , де останній може зберігати викрадені грошові кошти та речові докази у даному кримінальному провадженні.
02.07.2025 в період часу з 06:07 год. до 09:06 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_8 в ході якого було виявлено та вилучено:
-2 скреч карти до сімкарт : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2 сім-карти з написами « НОМЕР_3 » « НОМЕР_4 »;
-3 банківські картки НОМЕР_5 Приватбанку, НОМЕР_6 Абанку , НОМЕР_7 , Приватбанку;
- Грошові кошти у розмірі: 6 купюр номіналом 50 євро: UD4583735685, RE3311535971, SA5201606417, SС7894974891, RE5518000541,VC9475316127;
- два мобільні телефони, а саме перший Nokia, model 1110, IMEI НОМЕР_8 , другий Nokia, model 1288, IMEI НОМЕР_9 ;
- Мобільний телефон Iphone 12 mini, синього кольору, model MGE63FS/A, Серійний номер НОМЕР_10 , IMEI1: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ;
- 5 предметів схожих на печатки з написами « ОСОБА_12 , № НОМЕР_13 ;
- чорний рюкзак з пустим вмістом;
- нотаток з паролями на аркуші паперу;
- 2 банківські картки ПриватБанку з номерами, НОМЕР_14 , НОМЕР_15 ;
- 3 скретч картки до сім-карти та одна 1 сімкарта;
- 5 купюр номіналом 200 гривень, а саме: ЄА1973322, ЗГ4010874, АР5425245, ГЗ7549218, ЕВ0292257, 10 купюр номіналом 500 гривень, а саме: КЗ4262397, ЕИ5344547, КД8064871, КЕ0036450, ЕН0931259, КБ1642361, ЄГ7528935, ГМ3895567, ВС5474949, ЗН4293641, 21 купюра номіналом 1000 гривень, а саме: БК5148281, ГМ6943909, АГ5218441, ВС6265266, АР4580731, ГР9852734, БК5585552, ВС0712386, ЗК8677731, ЄР4373302, ГТ0277207, ВС9588469, АЕ1629332, БН7387377, АТ2275614, АЕ7855871, БП0445228, АУ2910226, ГП0548833, 10 купюр номіналом 100 доларів США, а саме: PB90583584A, AB40538871K, LB67411973M, MG65089502A, LB66116448G, LB08229766H, PB96904471R, MB59199710L, PB96904473R, PB96904472R, одна купюра номіналом 50 доларів США, а саме IC27176376A.
02.07.2025 постановою слідчого вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2025 (справа №752/13256/25) клопотання слідчого задоволено частково.
Накладено арешт на майно із забороною розпорядження, користування та відчуження з метою збереження речових доказів та їх подальшого експертного дослідження у кримінальному провадженні, які вилучені 02.07.2025, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-2 скреч карти до сімкарт : НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 2 сім-карти з написами « НОМЕР_3 » « НОМЕР_4 », поміщено до спец. пакету ICRO112586.
- два мобільні телефони, а саме перший Nokia, model 1110, IMEI НОМЕР_8 , другий Nokia, model 1288, IMEI НОМЕР_9 , поміщено до спец пакету ICRO112587.
- Мобільний телефон Iphone 12 mini, синього кольору, model MGE63FS/A, Серійний номер НОМЕР_10 , , IMEI1: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 , поміщено до спец пакету ICRO112584.
- чорний рюкзак з пустим вмістом, поміщено до спец пакету EXPO433726.
- нотаток з паролями на аркуші паперу, поміщено до спец пакету ICRO112582.
- 2 банківські картки ПриватБанку з номерами, НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , поміщено до спец пакету ICRO112583.
- 3 скретч картки до сім-карти та одна 1 сімкарта, поміщено до спец пакету ICRO112581.
- Грошові кошти у розмірі: 6 купюр номіналом 50 євро: UD4583735685, RE3311535971, SA5201606417, SС7894974891, RE5518000541,VC9475316127, 5 купюр номіналол 200 гривень, а саме: ЄА1973322, ЗГ4010874, АР5425245, ГЗ7549218, ЕВ0292257, 10 купюр номіналом 500 гривень, а саме: КЗ4262397, ЕИ5344547, КД8064871, КЕ0036450, ЕН0931259, КБ1642361, ЄГ7528935, ГМ3895567, ВС5474949, ЗН4293641, 21 купюра номіналом 1000 гривень, а саме: БК5148281, ГМ6943909, АГ5218441, ВС6265266, АР4580731, ГР9852734, БК5585552, ВС0712386, ЗК8677731, ЄР4373302, ГТ0277207, ВС9588469, АЕ1629332, БН7387377, АТ2275614, АЕ7855871, БП0445228, АУ2910226, ГП0548833, 10 купюр номіналом 100 доларів США, а саме: PB90583584A, AB40538871K, LB67411973M, MG65089502A, LB66116448G, LB08229766H, PB96904471R, MB59199710L, PB96904473R, PB96904472R, одна купюра номіналом 50 доларів США, а саме IC27176376A.
Задовольняючи частково клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання в частині накладення арешту на вилучені під час обшуку: 3 банківські картки НОМЕР_5 Приватбанку, НОМЕР_6 А-банку, НОМЕР_7 , Приватбанку; 5 предметів схожих на печатки з написами « ОСОБА_12 , №2136718315, поміщено до спец пакету NPU5199750, не підлягає задоволенню, так як, слідчим не доведено, що вказані речі мають ознаки речового доказу для даного кримінального правопорушення, яке розслідується в межах кримінального провадження №112025100010001889, інші речі вилучені під час обшуку являються матеріальними об'єктами, які могли зберегти на собі сліди вчинення злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Прийшов до висновку, про необхідність задоволення частково клопотання слідчого про накладення арешту.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 21.07.2025 подав апеляційну скаргу.
Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки отримав ухвалу суду 14.07.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про накладення арешту на майно постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованою, незаконною, містить істотні суперечності.
Зазначив, що судове рішення не відповідає вимогам КПК України.
Стверджував, що розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження недоведена.
Зазначив, що рішення суду не відповідає матеріалами справи, обґрунтування та твердження, покладені в основу не відповідають дійсності, є безпідставними, невмотивованими, так як існують ризики, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Зазначив, що арешт накладено на майно третьої особи, яка не є підозрюваною в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката та власника майна, які підтримали апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.07.2025 та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100010001889 від 27.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
02.07.2025, в період часу з 06:07 год. до 09:06 за місцем проживання ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , було проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено майно.
02.07.2025 постановою слідчого вилучені речі було визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя Голосіївського районного суду
м. Києва зазначених вимог закону дотримався.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження.
Задовольняючи частко клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12025100010001889 від 27.05.2025, про накладення арешту на вищевказане майно, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов обґрунтованого висновку, що майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Згідно наданих матеріалів до клопотання прокурора, постановою слідчого вказане майно, на яке прокурор просив накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки, як уже зазначалось вище, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та 23.04.2025 постановою слідчого визнане речовими доказами.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З урахуванням положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Щодо доводів апелянта, що ОСОБА_8 не є стороною у кримінальному провадженні, то колегія зауважує на тому, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що метою арешту майна є збереження речових доказів та забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження.
Відтак, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 159-166, 307, 309, 376, 399, 407, 418, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4