справа №759/14622/25 головуючий у суді І інстанції Оздоба М.О.
провадження №33/824/4297/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
30 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Сергія Вікторовича на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Харченко Сергій Вікторович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 06 серпня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 5 липня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем та зупинки працівниками поліції, а долучене до протоколу відео не розкриває суті інкримінованого правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 не відстороняли від керування, що в сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського процедурі оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Додатково вказала, що у судовому засіданні 25 липня 2025 року оскаржувана постанова не була вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Повний текст постанови та опубліковано в ЄДРСР 28 липня 2025 року.
У судове засідання апелянт та його представник не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки у судове засідання та/ або неможливості розгляду справи без їх участі не повідомили.
Київська міська прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 15 серпня 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила. У листі від 15 вересня 2025 року представник Київської міської прокуратури зазначив, що участь прокурора у розгляді судом справ за ст. ст. 124, 130 КУпАП законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень, наданих законодавцем органам прокуратури.
Щодо строку на апеляційне оскарження
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, у тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Апеляційним судом встановлено, що у судове засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився.
Останнім днем на оскарження постанови від 25 липня 2025 року є 05 серпня 2025 року (оскільки 04 серпня 2025 року є неробочим днем - неділя).
В матеріалах справи відсутні докази отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 та/ або його представником. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова надіслана судом до реєстру 25 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 28 липня 2025 року.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, тому його клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 21 червня 2025 року приблизно о 22.30 год. в м. Києві на Кільцевій дорозі (навпроти вул. Зодчих, 16) керував автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368994 від 21 червня 2025 року, з якого слідує, що того ж дня, ОСОБА_1 приблизно о 22.30 год. в м. Києві на Кільцевій дорозі (навпроти вул. Зодчих, 16) керував автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився;
- відеозаписом з нагрудного реєстратора поліцейського, на якому зафіксовано, що поліцейські перебувають біля автомобіля на Кільцевій дорозі, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , який не заперечував, що керував транспортним засобом. Виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, працівник поліції пропонує йому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 відмовляється. При цьому працівником поліції роз'яснено п. 2.5 ПДР та наслідки відмови від проходження огляду, на повторну пропозицію пройти огляд, ОСОБА_1 також відмовляється. Також працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування шляхом залишення автомобіля на місці зупинки, а також про заборону протягом 24 годин керувати транспортними засобами;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія» від 21 червня 2025 року.
Суд першої інстанції вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз'яснено його обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано в присутності двох свідків та утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що 21 червня 2025 року о 22:39 год. поліцейськими посеред Кільцевої дороги навпроти вул. Зодчих, 16 у м. Києві зупинено авто, в якому на водійському сидінні перебував ОСОБА_1 . Жодних інших осіб ані в автомобілі ані поряд з ним окрім поліцейських та самого ОСОБА_1 немає. О 22:40 поліцейський повідомив причину зупинки - зміна водієм напрямку руху без увімкнення покажчика повороту, що суперечить п. 2.9.б ПДР. О 22:42 поліцейські повідомили ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, на що той відмовився. Також ОСОБА_1 відмовився пройти огляд у лікаря нарколога. ОСОБА_1 повідомив, що трохи вживав та просив не складати щодо нього протокол. У подальшому поліцейський роз'яснив йому наслідки такої відмови - складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що його відсторонено від керування шляхом залишення автомобіля на місці зупинки, а також про заборону протягом 24 годин керувати транспортними засобами.
За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про неналежність та недопустимість наявних у матеріалах справи відеозаписів є необґрунтованими, долучені до протоколу відеозаписи суд вважає належними та допустимими доказами у справі. Відеозапис обставин події містить достовірні дані про дії ОСОБА_1 та поліцейських на момент зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення, має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положеньст.251 КУпАП.
Досліджений апеляційним судом відеозапис інформативний, позбавлений упередженості та суб'єктивного ставлення, є послідовним, містить у хронологічній послідовності необхідні відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. З переглянутих судом відеозаписів прослідковується чітка послідовність подій, які відбувались 21 червня 2025 року під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно підтверджують відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною захисту не надано і не встановлено таких обставин і під час перегляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що фабула частини першої статті 130 КУпАП не передбачає виключень та поважних причин для відмови від огляду. За даної правої конструкції та складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не має правового значення чи вживав останній алкоголь, адже склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП утворила саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.
З приводу посилань апелянта на не роз'яснення ОСОБА_1 його прав працівниками поліції, апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд як на місці так і у медичному закладі.
Крім того, п. п. 13 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368994 від 21 червня 2025 року ОСОБА_1 своїм підписом ствердив, що йому роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури та не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368994 від 21 червня 2025 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Сергія Вікторовича на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко