справа № 758/3014/20 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/11824/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
30 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради поданою представником - Грицаєнком Романом Михайловичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа - гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2020 року представник Київської міської ради звернувся до Подільського районного суду місті Києва із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09 червня 2023 року, просив:
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року №33622288 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 115878188000 за ОСОБА_2 ,
зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 18 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року №33622288, яким за ОСОБА_2 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .
Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_2 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала.
Дані факти дають підстави вважати, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №16/890 проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31 січня 2020 року №20-0050-07.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що підставою виникнення права власності стала довідка, серія та номер №169, видана 31 жовтня 2016 року, видавник: ГК «Вікторія»; довідка, серія та номер №170, видана 31 жовтня 2016 року, видавник: ГК «Вікторія».
Разом з тим, нотаріусом не здійснено обов'язковий запит до державний органів відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Ураховуючи вищевикладене, рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33622288 від 30 січня 2017 року є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і підлягає скасуванню.
Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом з тим, Київська міська рада рішення щодо передачі ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність чи користування не приймала.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено запит до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 17 жовтня 2019 року №05703-19400 щодо надання інформації за ким зареєстровано право власності на гаражні бокси, розташовані на АДРЕСА_1 .
Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29 жовтня 2019 року №062/14-14547 (И-2019) повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг за адресою в АДРЕСА_1 не була проведена реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_3 , ряд НОМЕР_2 в ГБК «Вікторія».
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено запит до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 січня 2020 року №057031-135 щодо надання інформації чи отримували власники гаражних боксів дозвільні документи на будівництво об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_1 .
Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 січня 2020 року №073-1066 повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалося та не реєструвалося.
Отже, в діях ОСОБА_2 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
У письмових поясненнях приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. вказала на те, що вона не є належним відповідачем у справі, а тому просила у позові до неї відмовити.
У відзиві на позов від 01 липня 2021 року ОСОБА_2 заперечив проти позову з наступних підстав. Належний відповідачу гараж був збудований господарчим способом в 1990 році на території автостоянки на АДРЕСА_1 . Відповідач є членом гаражного автокооперативу «Вікторія». Відповідно до п. 10 розпорядження Київського міського голови «Про погодження місць розташування об'єктів» №969-МГ від 03 серпня 2001 року гаражному автокооперативу «Вікторія» Шевченківського району, за умови виконання п. 10.1. цього розпорядження, погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,45 га.
Рішенням Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» №342/9830 від 23 жовтня 2013 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою.
Ураховуючи вищевказані обставини щодо прийняття відповідних рішень виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів, з подальшим прийняттям розпорядження Київським міським головою і прийняттям відповідного рішення Київською міською радою, твердження позивача у позовній заяві про те, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні відповідачу, ні іншим особам у власність чи користування не приймала - не відповідають дійсним обставинам справи. Таким чином, гараж не є самочинним та самовільним будівництвом.
Крім того, відповідач вказав на пропуск строку позовної давності, зазначивши, що рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно було прийняте нотаріусом 30 січня 2017 року.
Рішенням Подільського районного суду місті Києва від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник Київської міської ради - Грицаєнко Роман Михайлович 15 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Подільського районного суду місті Києва від 14 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво об'єкта нерухомого майна ані ОСОБА_2 , ані будь-якій іншій особі у власність чи в користування не приймала. ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Зазначає, що приватним нотаріусом Козаєвою Н.М. прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року №33622288 на підставі неналежних документів, та, відповідно, з порушенням порядку реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно.
Крім того, матеріали справи не містять документів, які підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Звертає увагу на те, що у гаражного автокооперативу «Вікторія» відсутнє право на користування земельною ділянкою. Посилання у судовому рішенні на те, що гаражному автокооперативу «Вікторія» було відведено вищевказану земельну ділянку, і як наслідок, останнє має право на користування земельною ділянкою є абсолютно безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені будь-якими належними доказами. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення гаражного кооперативу «Вікторія» до Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок прийняття рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 за відсутності повного пакету документів, передбаченого законодавством, неправомірно зареєстровано право власності на об'єкт самочинного будівництва, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, чим порушено право територіальної громади міста Києва. Наголошує на тому, що Верховним Судом в постанові від 01 лютого 2023 року у справі №204/1053/20 вказано, що коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема і самочинного будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради поданою представником - Грицаєнком Романом Михайловичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа - гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
15 та 22 липня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Доводи відзиву мотивував обставинами на які посилався у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
23 липня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів Третьої судової палати Касаційного суду справи №758/8502/20.
Зазначив, що у проваджені Великої палати Верховного Суду розглядаються об'єднані справи щодо правової позиції із аналогічними вимогами позивача до інших відповідачів, а саме справи за наступними номерами: 758/5622/20, 758/3719/20, 758/4672/20, 758/3016/20, 758/4075/20, 758/12274/20, 758/3018/20, 758/3019/20, що розглядаються на сьогодні в Касаційному цивільному суді Верховного Суду.
У провадженні Верховного Суду перебуває щонайменше 8 цивільних справ за позовами Київської міської ради до власників гаражів та державних реєстраторів/ приватний нотаріусів, які здійснювали державну реєстрацію права власності, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан. Аналіз матеріалів справи та доданих до клопотання матеріалів дозволяє зробити висновок, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі №758/8502/20, яка перебуває на розгляді Верховного Суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду, постановленою у судовому засіданні 30 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі з нижченаведених мотивів.
Статтею 252 ЦПК України визначені випадки, у яких суд має право зупинити провадження у справі.
Так, відповідно до пункту до пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, та прийняття ними справи до свого провадження. Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України). Такий висновок зроблений Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 грудня 2024 року в справі №354/971/21, від 10 вересня 2025 року у справі №334/4889/24.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №758/8502/20 перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, а не в складі палати, об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Більш того, Верховний Суд уже неодноразово висловлював правову позицію у справах за позовом Київської міської ради щодо ГК «Вікторія», у тому числі в наведеній відповідачем №758/5622/20 (постанова від 30 квітня 2025 року).
У судовому засіданні представник апелянта Київської міської ради - Грицаєнко Роман Михайлович вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Також у судове засідання з'явився ОСОБА_3 , який на підставі довіреності діє в інтересах відповідача ОСОБА_2.
Проте, частинами першою та другою статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Зокрема, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З аналізу зазначених норм апеляційний суд дійшов висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України, а відтак ці категорії справ не можуть визнаватися малозначними.
Правовідносини, які виникли між сторонами, та позовні вимоги Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії не є малозначними та розглядалися судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, а тому представництво інтересів ОСОБА_2 має здійснюватися виключно адвокатом.
Оскільки ОСОБА_3 не здійснює адвокатську діяльність та не має відповідного свідоцтва колегія суддів не допустила його до участі у справі.
Відповідачу ОСОБА_2 роз'яснено його право скористатися правовою допомогою адвоката під час розгляду справи апеляційним судом, на що останній повідомив, що буде представляти свої інтереси у суді самостійно.
В той же час, Грицаєнко Р.М. діє в інтересах Київської міської ради в порядку самопредставництва на підставі ч. 4 ст. 58 ЦПК України.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань від них не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18 грудня 2019 року гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Вікторія», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м. на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 , дата реєстрації - 26 січня 2017 року.
Право власності було зареєстроване на підставі довідки, серія та номер: №169, виданої 31 жовтня 2016 року, видавник: Гаражний автокооператив «Вікторія»; довідки, серія та номер: 170, виданої 31 жовтня 2016 року, видавник: ГК «Вікторія».
Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва останній не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з листом КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29 жовтня 2019 року згідно з даними реєстрових книг КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: АДРЕСА_1 проведена реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_4 , р. НОМЕР_5 в ГБК «Вікторія» за фізичною особою.
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами складено Акт обстеження земельної ділянки №20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №16/890.
У ході вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 1,4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою.
На даний час процес оформлення вказаної земельної ділянки не завершений та вона перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
Відповідно до довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 31 жовтня 2016 року №169 ОСОБА_2 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 площею 18 кв.м. по АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за гаражний бокс станом на 2015 рік сплачена. Гаражний бокс в ГБК (ОК) « Вікторія » побудований господарчим способом та введений в експлуатацію в 1990 році.
Відповідно до довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 31 жовтня 2016 року №170 ОСОБА_2 є членом гаражного автокооперативу «Вікторія».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. не є належним відповідачем у справі. Крім того, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв'язку зі здійсненням самочинного будівництва, є неефективними способами захисту.
Законодавець пов'язує момент виникнення права власності та користування земельною ділянкою з необхідністю отримання відповідних документів, що посвідчують право на землю та державною реєстрацію такого права. Водночас, відповідних правовстановлюючих документів на землю та подальшої державної реєстрації права власності або користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_2 та / або гаражним кооперативом «Вікторія» відповідачем суду не надано. При цьому, додані ОСОБА_2 до відзиву на позов та гаражним кооперативом «Вікторія» до письмових пояснень докази не є тими документами, які у розумінні чинного законодавства надають право відповідачу на користування спірною земельною ділянкою. Здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва гаражу порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій гараж побудований. Проте, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. В контексті спірних правовідносин, ураховуючи зміст позовних вимог та їх обґрунтування, вбачається неможливість повернення власнику земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан без знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому в частині вимог до ОСОБА_2 про зобов'язання останнього звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 18 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан, суд відмовив.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 статті 317 ЦК України).
В ч.ч. 1 та 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 ЗК України розпорядження землями комунальної власності у місті Києві, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування віднесено до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
В ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
За положеннями ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з положеннями ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За обставинами справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25 вересня 2003 року, проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження №20-0050-07 від 31 січня 2020 року.
За положеннями ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
Згідно ч.1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч.1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно з ч. 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч.7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Відповідно до ч.1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Земельна ділянка, на якій розташований гараж пл. 18 кв.м., та який згідно технічної документації ідентифікується як гараж (бокс) № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що гаражний автокооператив «Вікторія» з 1988 року є користувачем земельної ділянки площею 1,4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 . Створено кооператив для обслуговування існуючих гаражів та автостоянки і вказаний автокооператив набув право користування зазначеною земельною ділянкою на підставі рішення виконкому Київської міської ради №985 від 03 жовтня 1986 року. Рішенням виконкому Київської міської ради №316 від 31 березня 1988 року було відведено земельну ділянку та зобов'язано забудовників завершити до 1990 року організацію відкритої автостоянки та здачу в експлуатацію зблокованих одно- та двоповерхових кооперативних гаражів на 300 машиномісць. На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 року №316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по АДРЕСА_1 у м. Києві до 500. Розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року №969-г було погоджено місце розташування автостоянки та приєднано об'єкт до інженерних мереж.
Відповідач вважає, що рішенням Київської міської ради №342/9830 від 23 жовтня 2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 було змінено цільове призначення: для експлуатації та обслуговування гаражів і автостоянок, чим було визнано факт існування вже збудованих гаражів.
Разом з тим, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний автокооператив «Вікторія» не є правонаступником організації, якій надавалась в користування земельна ділянка в 1986 році для організації відкритої стоянки та будівництва зблокованих кооперативних гаражів.
При цьому, довідка гаражного кооперативу не може бути належним доказом щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію. У вказаній довідці Гаражного автокооперативу «Вікторія» інформації, що гараж побудований у 1988 році, коли за твердженням відповідача законодавство взагалі не регулювало питання виділення земельної ділянки під гаражно-будівельні кооперативи, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім довідки самого Гаражного автокооперативу «Вікторія», на підтвердження будівництва гаражу до 1988 року.
Земельна ділянка, на якій розташований Гаражний автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 548 кв.м.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №20-0050-07 від 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; Київська міська рада не приймала рішень за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
З урахуванням наведених вище норм ЗК України розпорядження Київського міського голови від 03 серпня 2001 №969-мг «Про погодження місць розташування об'єктів» та рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки», у розумінні норм діючого законодавства не є рішеннями про передачу конкретної земельної ділянки у користування чи у власність гаражному автокооперативу «Вікторія».
Договори оренди земельної ділянки між первісним позивачем та гаражним автокооперативом «Вікторія» також не укладалися.
Отже, спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена відповідачу ОСОБА_2 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об'єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об'єкт будівництва відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 статті 376 ЦК України.
При цьому, здійснюючи державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2 на підставі довідки ГК «Вікторія» про виплату паю приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. не перевірила наявність у ГК «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що у відповідача у встановленому законом порядку виникло право користування або право власності на земельні ділянку.
За таких обставин, з урахуванням закріпленого ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України принципу цілісності земельної ділянки та споруди або будівлі, на якій вона знаходиться, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на гараж (бокс) № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року №33622288 об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1158781880000, за ОСОБА_2 є цілком доведеними та обґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Про право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати, як окреме щодо факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації пава власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не факту державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації його права власності додаткові юридичні обмеження.
Отже здійснення самочинного будівництва порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об'єкт.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і незакріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положень законодавства (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 (пункт 34)).
Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
Водночас колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 137, 138 постанови від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22, який підтримано Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі №759/12152/19, якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
У той же час, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі суд першої інстанції не надав належної оцінки та застосував формальний підхід до позовної вимоги Київської міської ради щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 18 кв.м. по АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
Верховний Суд у своїх постановах щодо способу захисту порушеного права зауважував, що суд, розглядаючи справу, повинен насамперед з'ясувати мету, яку ставить перед собою позивач. Іноді формулювання позовної вимоги може бути нечітким, але якщо зважати на мотиви звернення до суду, то стає зрозуміло, якого результату особа хоче досягти.
Зі змісту позовної заяви (т. 1 а.с. 9) встановлюється, що метою звернення Київської міської ради до суду з даним позовом є саме знесення об'єкта самочинного будівництва.
Отже, прагнення позивача у цій справі повернути спірну земельну ділянку, зобов'язавши ОСОБА_2 привести її у придатний для використання стан саме шляхом знесення самочинного будівництва, не викликає сумніву, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права іншого не передбачає.
Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_2 колегія суддів враховує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_2 оглянувши документи, які стали підставою для державної реєстрації спірного гаражу, мав проявити розумну обачність та перевірити наявність речових прав у гаражного кооперативу на земельну ділянку на якій розташовано об'єкт нерухомості, та, за необхідності, отримавши правову допомогу, мав би врахувати ці обставини при набутті у власність будинку.
Оскільки, судом встановлено, що за відповідачем ОСОБА_2 з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на спірний гараж та він займає земельну ділянку, на якій цей гараж розташований безпідставно, обґрунтованими є вимоги позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 18 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, з приведенням її у придатний для використання стан.
В той же час, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради, заявлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М., виходячи з наступного.
Згідно з ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного суду від 19 січня 2021 року у справі №227/5540/18.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд правомірно відмовив у позові до такого відповідача, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39)).
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення суду частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, з ОСОБА_2 на користь Київської міської ради підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 4 204,00 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 6 306,00 грн, а всього 10 510 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради подану представником - Грицаєнком Романом Михайловичем - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року в частині позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вчинити дії - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2017 року №33622288 на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 115878188000, за ОСОБА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 18 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, привівши її у придатний для використання стан.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Київської міської ради (місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 204,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 грн, а всього 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова