справа №759/14244/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/5487/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
29 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
власника майна: ОСОБА_7
представника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12024000000001669 від 15 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задоволено.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке було вилучене 25 червня 2025 року під час проведення обшуку, а саме на автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключі від нього, які належать ОСОБА_7 та фактично перебували у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з указаною ухвалою адвокат ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та повернути автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключі від нього законному володільцю ОСОБА_7 .
Уважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 170, 370 КПК України, прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд необґрунтовано зазначив у резолютивній частині рішення факт перебування у постійному користуванні арештованого автомобіля у ОСОБА_9 , що було спростовано стороною захисту шляхом надання суду ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси про позбавлення права керування автомобілем останнього.
Вказує, що сторона обвинувачення жодним чином не обґрунтувала доцільність застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна до особи, яка не є учасником кримінального провадження та у вчиненні будь-яких злочинів не підозрюється.
Зазначає, що посилання прокурора на визнання автомобіля «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , речовим доказом є нікчемними, оскільки сам автомобіль для вчинення злочину не використовувався та будь-яких слідів вчиненого кримінального правопорушення на собі не несе, що підтверджується протоколом його обшуку, долученим до справи стороною обвинувачення.
Зауважує, що ОСОБА_7 дійсно користувалася вказаним автомобілем, який належить їй на праві власності, та інколи в автомобілі знаходився підозрюваний ОСОБА_9 , як її співмешканець, при цьому про можливість вчинення останнім кримінальних правопорушень їй нічого відомо не було і в користування свій автомобіль вона останньому не передавала.
Також посилається на те, що орган досудового розслідування, не зважаючи на пряму заборону вилучати автомобіль «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , викладену в ухвалі слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку, безпідставно його вилучив, позбавивши можливості його законного володільця у вільному користуванні своїм майном.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 є вимушеною переселенкою, уродженкою та жителькою м. Попасна Луганської області, яка на сьогодні втратила все майно, яке зруйноване та залишилось на території тимчасово окупованої ворогом, втратила батька і залишилась удвох з хворою матір'ю, а автомобіль «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , є єдиним надбанням 25 річної жінки, який вона використовувала здебільшого для переїздів територією України у пошуку кращого місця для життя, інколи використовуючи його як свій дім.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Управлінням розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001669 від 15 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що на території міста Києва, Київської, Черкаської та Дніпропетровської областей діє організована група, члени якої, діючи умисно, з корисливих мотивів, обравши вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту та збут наркотичних засобів, психотропних речовин, серед яких «амфетамін», «канабіс», «кокаїн» та інші у великих та особливо великих розмірах.
В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено коло осіб, причетних до вчинення вказаного вище кримінального правопорушення, зокрема 25 червня 2025 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
25 червня 2025 року співробітниками Національної поліції проведено обшук транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який у своїй злочинній діяльності використовував підозрюваний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами слідчої дії вилучено вакуматор «gorenje», зіп- пакети, вищевказаний автомобіль та ключі від нього.
Постановою старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України ОСОБА_10 про визнання речовими доказами від 25 червня 2025 року, вилучений під час обшуку автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключі від нього визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_9 використовував зазначений автомобіль в своїй злочинній діяльності.
Згідно реєстраційної картки ТЗ, автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , належить ОСОБА_7
27 червня 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12024000000001669 від 15 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - задоволено.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно із забороною відчуження, розпорядження та користування, яке було вилучене 25 червня 2025 року під час проведення обшуку, а саме на автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключі від нього, які належать ОСОБА_7 та фактично перебували у користуванні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на транспортний засіб марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключі від нього, власником яких є ОСОБА_7 та які перебували у фактичному користуванні ОСОБА_9 , з тих підстав, що вказане прокурором у клопотанні майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про те, що посилання прокурора на визнання автомобіля «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , речовим доказом є нікчемними, оскільки сам автомобіль для вчинення злочину не використовувався та будь-яких слідів вчиненого кримінального правопорушення на собі не несе, що підтверджується протоколом його обшуку, долученим до справи стороною обвинувачення, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вказаний транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
При цьому, автомобіль «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключі від нього визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_9 використовував зазначений автомобіль в своїй злочинній діяльності, про що була винесена відповідна постанова.
Аргументи скаржника, що сторона обвинувачення жодним чином не обґрунтувала доцільність застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна до особи, яка не є учасником кримінального провадження та у вчиненні будь-яких злочинів не підозрюється, а також що ОСОБА_7 дійсно користувалася вказаним автомобілем, який належить їй на праві власності, та інколи в автомобілі знаходився підозрюваний ОСОБА_9 , як її співмешканець, при цьому про можливість вчинення останнім кримінальних правопорушень їй нічого відомо не було і в користування свій автомобіль вона останньому не передавала, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доводи представника власника майна про те, що суд необґрунтовано зазначив у резолютивній частині рішення факт перебування у постійному користуванні арештованого автомобіля у ОСОБА_9 , що було спростовано стороною захисту шляхом надання суду ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси про позбавлення права керування автомобілем останнього, спростовується матеріалами за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо, ведеоконтроль особи, а саме відносно ОСОБА_9 , оскільки згідно даних матеріалів, саме ОСОБА_9 користувався т/з «Jeep GrandCherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , про що також обґрунтовано було зазначено слідчим суддею.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, ненадання ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києвадозволу на вилучення транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 та ключей від нього, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна з дотриманням вимог частини п'ятої статті 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Аргументи апелянта про те, що ОСОБА_7 є вимушеною переселенкою, уродженкою та жителькою м. Попасна Луганської області, яка на сьогодні втратила все майно, яке зруйноване та залишилось на території тимчасово окупованої ворогом, втратила батька і залишилась удвох з хворою матір'ю, а автомобіль «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , є єдиним надбанням 25 річної жінки, який вона використовувала здебільшого для переїздів територією України у пошуку кращого місця для життя, інколи використовуючи його як свій дім, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4