Справа № 367/2477/24 Головуючий у І інстанції Кравчук Ю.В.
Провадження №22-ц/824/7422/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2024 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,
У травні 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі №367/2251/24 за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Савелової Юлії Михайлівни про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 вказував на те, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову винесена суддею безпідставно, без урахування висновку органу опіки та піклування та без належного дослідження всіх доказів у справі.
Також, ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_2 ухиляється від виховання та матеріального забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_3 з листопада 2023 року.
Звертав увагу суду першої інстанції на те, що стороною позивача було приховано від суду той факт, що саме ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці по догляду за сином та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Бучанської РДА, отримує допомогу на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2024 року в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у цивільній справі № 367/2251/24 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала про забезпечення позову зобов'язує батька передавати малолітню матері дитини у зазначені в ухвалі дні для спілкування та виконання батьківських обов'язків. Однак, ухвала про забезпечення позову не зобов'язує матір дитини по закінченню визначених днів проживання дитини у матері повертати дитину батькові. Відсутність такого зустрічного обов'язку, на думку скаржника, дає можливість для зловживання зі сторони матері.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що в умовах воєнного стану мати може вільно без необхідності отримати дозвіл батька вивезти малолітнього сина за межі України, що завдасть шкоду дитині з огляду на його прив'язаність саме до батька, оскільки саме батько здійснює догляд за дитиною тривалий час.
Скаржник зазначає,що за своєю суттю ухвалою про забезпечення позову, якою визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його матір'ю ОСОБА_2 з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка, фактично вирішує позовні вимоги по суті спору.
Крім того, встановлений оскаржуваною ухвалою графік спілкування дитини з її матір'ю скаржник вважає надмірним втручанням в приватне життя малолітньої дитини, оскільки остання проживає з батьком.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали.
Електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року направлено на електронну адресу ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка була вказана нею в позовній заяві.
Представником ОСОБА_2 - Савеловою Ю.М., 05 червня 2025 року направлено на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з пропуском строку, визначеного апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. За змістом відзиву представник позивача не просить поновити пропущений строк для його подання.
25 червня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, залишено без розгляду поданий 05.06.2025 представником ОСОБА_2 - адвокатом Савеловою Ю.М. відзив на апеляційну скаргу, з огляду на пропущення визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження строку на його подання та відсутність клопотання про поновлення такого строку.
28 серпня 2025 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. В обґрунтування клопотання зазначає, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 11.03.2025 року про відкриття апеляційного провадження вона не отримувала. Наявний в матеріалах справи Звіт про відправлення кореспонденції від 14.04.2025 р., згідно з яким суд нібито направив ухвалу про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_4 , на переконання заявника, не може підтверджувати вручення кореспонденції суду. Звертає увагу на те, що у неї відсутній зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС, її електронна адреса не є офіційною, у зв'язку із чим судові рішення мають направлятись їй в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення, відповідно до вимог ч.ч. 5, 6, 11 ст. 272 ЦПК України. Вказує, що з матеріалами справи та відповідно з ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження вона ознайомилася в приміщенні Київського апеляційного суду 22.05.2025 року, а її представник - 23.05.2025 року. Після цього, з дотриманням п'ятнадцятиденного терміну, а саме 05.06.2025 року, було подано відзив на апеляційну скаргу. Посилаючись на викладене, вважає наявними підстави для поновлення пропущеного строку та прийняття апеляційним судом поданого нею відзиву на апеляційну скаргу до справи.
Колегія суддів апеляційного суду, з'ясувавши думку учасників справи з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про його задоволення та поновлення ОСОБА_2 пропущеного строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
При цьому, апеляційний суд взяв до уваги наступне.
Згідно зі ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів вручення ОСОБА_2 в порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 272 ЦПК України, ухвали Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, колегія суддів визнає причини пропуску визначеного судом строку поважними та вважає за можливе його поновити, прийнявши поданий представником ОСОБА_2 - адвокатом Савеловою Ю.М. 05.06.2025 року відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві адвокат Савелова Ю.М. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Савелової Ю.М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції оглядав матеріали цивільної справи №367/2251/24.
Зазначає також, що виконавчим комітетом Бучанської міської ради, як органом опіки та піклування, на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області по справі про визначення місця проживання дитини з матір'ю, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із його матір'ю.
Вважає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд обґрунтовано врахував всі релевантні обставини та критерії, які стосуються забезпечення найкращих інтересів дитини, і виніс відповідне рішення. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не скористався правом на подання заяви про зустрічне забезпечення.
Вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим ОСОБА_2 позовним вимогам, які стосуються визначення місця проживання дитини.
Решту доводів апеляційної скарги вважає безпідставними та такими, що не можуть бути враховані судом при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М.підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених у скарзі підстав.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Савелова Ю.М. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 не зазначено інших обставин, аніж ті, оцінку яким надали суди апеляційної та касаційної інстанції під час перегляду ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 про забезпечення позову.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції.
Так, у відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник з сімейних правовідносин.
З аналізу ст. ст. 149 - 150 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.
Аналіз правових норм глави 10 розділу І ЦПК України, якими врегульовано скасування заходів забезпечення позову дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також за наявності обставин, зазначених в частині тринадцятій статті 158 ЦПК України.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 10 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Отже, при розгляді справи та/або задоволенні позову суд не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатом розгляду справи і вирішенням спору по суті, чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.
Таким чином заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Савелової Ю.М. про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задоволено, на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місце та час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір'ю ОСОБА_2 , за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка. Зобов'язано батька дитини - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері дитини - ОСОБА_2 у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов'язків.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
У даній справі №367/2477/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, не закінчено розгляд справи по суті, відсутнє судове рішення по суті спору, яке набрало законної сили.
Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, передбачених статтею 158 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанціїпро відсутність передбачених законом підстав для скасування заходів забезпечення позову, зводяться до незгоди з ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2024 року, законність та обґрунтованість якої перевірена судами апеляційної та касаційної інстанції.
Заявником ОСОБА_1 не наведено обставин та не подано суду доказів, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, або ж про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2024 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повна текст постанови складений 01 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар