16 вересня 2025 року місто Київ
справа № 381/883/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/13680/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Самухи В.О. від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що на початку 19 листопада 2021 року вона передала в борг відповідачу грошові кошти в розмірі 6 000 доларів США та 20 000 грн, строком один рік, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_1 розпискою. Відповідач грошові кошти не повернула.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 270 797 грн 60 коп., що включає 20 000 грн та 6 000 доларів США, що еквівалентно 250 797 грн 60 коп. за курсом долару США на день подання позовної заяви.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 19 листопада 2021 року в розмірі 20 000 грн та 6 000 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 707 грн 98 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов'язань, своєчасно не повернула грошові кошти, отримані в борг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 (чоловік позивачки), що спричинило неповне з'ясування обставин справи та не дослідження факту повернення грошових коштів за договором позики.
Вказувала також, що за домовленістю передача грошових коштів в рахунок повернення боргу за розпискою здійснювалася шляхом передання грошових коштів частковими платежами, що підтверджується письмовими доказами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 не подала відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з викладених в ній підстав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що згідно з письмовою розпискою від 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 взяла у позику в ОСОБА_2 6 000 доларів США та 20 000 грн, строком на один рік.
Відповідач не заперечує факт написання розписки та отримання грошових коштів в борг.
ОСОБА_1 не повернула ОСОБА_2 отримані в борг грошові кошти.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.
За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики не виконала та не повернула ОСОБА_2 отримані в борг грошові кошти в розмірі 6 000 доларів США та 20 000 грн.
Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
До того ж, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про наявність доказів повернення боргу частковими платежами, оскільки на підтвердження таких обставин не надано належних доказів. Так, для підтвердження обставин повернення боргу відповідачка до відзиву на позовну заяву долучила фотокопію аркуша паперу, на якому містяться написи із зазначенням календарних дат, сум грошових коштів та підписи без зазначення ПІБ напроти кожного із рядків. В кожному із рядків міститься слово "віддала", що на думку відповідача підтверджує факт повернення позики.
Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача, свідчить про не виконання ним взятих на себе боргових зобов'язань (постанова Верховного Суду від 26 грудня 2023 року в справі № 127/35718/21). Проте, матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача розписки, що відповідно спростовує доводи про повернення боргу.
Доводи скаржника про те, що суд залишив без розгляду клопотання позивача про виклик свідка (чоловіка позивача), який на думку відповідача може засвідчити повне повернення боргу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне судове рішення. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 17 квітня 2025 року представник позивача - ОСОБА_5 відмовилася від клопотання про виклик свідка (а.с. 46), а відповідач з таким клопотанням до суду не зверталася.
Більш того, колегія суддів зауважує, що показаннями свідків не може доводитися факт укладення між сторонами договору позики та виконання зобов'язання за ним (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 369/7355/21).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем позовних вимог щодо не виконання відповідачем боргових зобов'язань та правомірно задовольнив позов.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: