справа № 363/1304/23
провадження № 22-ц/824/13034/2025
головуючий у суді І інстанції Рудюк О. Д.
16 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Глухової О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року у справі за заявою адвоката Власюк Катерини Петрівни, яка здійснює представництво позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя,
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Адвокат Власюк К.П., яка здійснює представництво позивача, подала заяву про забезпечення позову, в якій просила, накласти арешт на грошові активи, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «ОЩАДБАНК» станом на 21 лютого 2022 року, а саме: - 5 993 006,25 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_1 , - 400 000,00 USD на рахунку IBAN НОМЕР_2 , - 384,37 USD на рахунку IBAN НОМЕР_3 , - 63 586,61 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_4 , - 119,55 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_5 , - на рахунку IBAN НОМЕР_6 (USD);
Накласти арешт на грошові активи, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ «УКРСИББАНК» станом на 21 лютого 2022 року, а саме: - 2,61 USD на рахунку IBAN НОМЕР_7 , - 7101,14 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_8 , - 806,33 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_9 ;
Накласти арешт на грошові активи, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 21 лютого 2022 року, а саме: - 1 575,34 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_10 , - 88 902,78 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_11 , - 646,18 EUR на рахунку IBAN НОМЕР_12 , - 4,57 USD на рахунку IBAN НОМЕР_13 , - 1,23 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_14 , - 1 329,59 UAH на рахунку IBAN НОМЕР_15 ;
Накласти арешт на дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331 грн;
Накласти арешт на грошові активи розміщені у банківській сейфовій скриньці у розмірі 200 000 доларів США.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник посилався на те, що сторони по справі з 6 березня 1999 року по 21 лютого 2022 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Грошові активи, розміщені на банківських рахунках та банківській сейфовій скриньці ОСОБА_2 , а також дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав були набуті позивачем та відповідачем безпосередньо у період перебування у офіційно зареєстрованому шлюбі, а отже, є спільним сумісним майном колишнього подружжя.
Отже, враховуючи, що провадження по справі № 363/1304/23 неодноразово зупинялося у зв'язку із проходженням відповідачем військової служби, відповідно розгляд справи значно затягувався, а тому поки буде розглядатись справа, відповідач може безперешкодно відчужити перелічені грошові активи, а після винесення судом рішення, яким буде визнано майно спільною сумісною власністю та поділено майно, позивач буде позбавлена реальної можливості виконати рішення суду. Метою забезпечення позову є запобігання використанню спільних грошових активів сторін на період розгляду справи.
На думку сторони позивача, витребувана ухвалою суду від 1 листопада 2023 року, надана банками інформація щодо залишків на рахунках ОСОБА_2 станом на 21 лютого 2022 року (на дату розірвання шлюбу), має важливе значення задля доведення правомірності заявленої повторно заяви та відповідно необхідності забезпечення позову, адже підтверджується наявність значної великої суми грошей на рахунках, які належать відповідачу, які були відкриті на його ім'я під час перебування у шлюбі з позивачем, а тобто на яких розміщені спільні кошти сторін, зароблені спільно у шлюбі, якими відповідач одноособово користується з дати розірвання шлюбу між сторонами й дотепер, станом на сьогоднішній час. Тож, з врахуванням наданої банками інформації, виходячи зі змісту позовних вимог (про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя), вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову до винесення судового рішення у справі № 363/1304/23 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на грошові активи, розміщені на банківських рахунках та банківській сейфовій скриньці ОСОБА_2 , дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав.
Оскільки, вищезазначене майно, яке набуте позивачем та відповідачем у період шлюбу, відповідачем може бути безперешкодно відчужено всі грошові активи. Тому позивач має реальні побоювання, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту призведе до порушення прав позивача у разі задоволення позову та виключить можливість ефективного виконання судового рішення.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року у задоволенні заяви адвоката Власюк К.П., яка здійснює представництво позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя відмовлено.
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що об'єкти нерухомого й рухомого майна, куплені за рахунок спільних коштів із позивачем під час перебування у шлюбі, титульним власником яких виступає відповідач, ОСОБА_2 , у декларації зазначаються як його особиста власність, як і грошові активи відповідно, оскільки існує встановлений Формат заповнення декларації, згідно із яким особа, яка її подає, вказує лише про наявність майна у власності, але, на жаль, у декларації не передбачається вказувати про те, що таке майно було придбано за спільні кошти подружжя під час перебування у шлюбі. Проте це не заперечує той факт, що як і грошові активи, які знаходяться на рахунку одного з подружжя, однак які зароблені спільно під час перебування сторін у шлюбі, так і рухоме, нерухоме майно, що зареєстровано на одного з подружжя, однак яке куплене у шлюбі за спільні кошти, може підлягати поділу в разі визнання його спільною сумісною власністю.
Наголошує, що оскільки грошові кошти найпростіше зняти з депозитного рахунку, відповідно у даній справі існувала й досі існує нагальна необхідність накладення арешту на грошові активи відповідача.
Звертає увагу, що вимоги апелянта не стосуються накладення арешту на поточні рахунки відповідача, які належать йому особисто, а лише на ті депозитні рахунки, які були відкриті відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачем й на яких знаходяться спільні кошти сторін.
Наголошує, що сторони, позивач і відповідач, перебуваючи у офіційно зареєстрованому шлюбі у період з 6 березня 1999 року по 21 лютого 2022 року, вели спільний бюджет та спільне господарство, мали спільні витрати, купували майно для спільного користування, вкладали кошти в гідний розвиток, здоров'я, дозвілля, відкривали рахунки у банках, брали участь у витратах на утриманні житла тощо. В тому числі, але не виключно, відповідач, перебуваючи у шлюбі з позивачем, протягом своєї трудової діяльності отримував доходи, що є спільною власністю подружжя та підлягають поділу.
Посилається на постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15-ц (провадження № 61-24789 св 18), в якій вказано, що грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку на ім'я відповідача, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу. Таким чином вважає, що грошові кошти сторін, які розмішені на банківських рахунках відповідача, є спільною сумісною власністю сторін та підлягають поділу міжними.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Гороховська А.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. просиласкасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову мотивував своє рішення тим, що до заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення, враховуючи саме предмет позову (про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя), а тому суд вважав, що доводи сторони позивача про те, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливість виконання рішення суду в подальшому є лише припущеннями.
Також суд вказав, що з копії сторінок декларації поданої ОСОБА_2 12 лютого 2020 року вбачається, що останнім при декларуванні грошових активів, які розміщенні на банківських рахунках відкритих в АТ «Укрсиббанк», АТ «Ощадбанк», АТ «ПриватБанк», декларуванні доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, а також декларування грошових активів розміщених у банківській сейфовій скриньці, зазначено, що вищевказані грошові активи є його власністю, а не спільною власністю з дружиною ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви, проте не погоджується із вказаними мотивами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень п. 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положення ст. 150 ЦПК України містять перелік видів забезпечення позову, які не є вичерпними.
Сторона може заявити про забезпечення позову із застосуванням заходів, які на її переконання відповідають забезпечувальним заходам.
В той же час, суд перевіряючи вимоги заяви, має виходити з тих обставин, що відповідні вимоги мають бути обґрунтованими, доведеними та виконуваними.
Як вбачається із прохальної частини заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на конкретно визначені рахунки із зазначенням сум, на які заявниця безпосередньо просить накласти арешт, які були наявні на відповідних рахунках станом на 21 лютого 2022 року.
Оскільки заява подана 22 травня 2025 року і доказів наявності цих сум на рахунках станом на час звернення до суду не подано, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність забезпечення позову у обраний заявником спосіб.
Таким чином, є не доведеною щодо можливості виконання вимога про накладення арешту на конкретні визначені суми на заявлених рахунках, достовірність щодо наявності коштів на яких не підтверджена.
Аналогічно лише на відомостях з декларації ґрунтуються обставини щодо наявності грошових коштів у сумі 200 000 дол. США у банківській сейфовій скриньці.
При цьому жодних обставин щодо установи банку, в якому знаходиться ця банківська сейфова скринька, заявником не вказано.
Так само і не надано доказів достовірності інформації, яка задекларована ОСОБА_2 .
Що стосується вимоги про накладення арешту на дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331 грн, колегія апеляційного суду звертає увагу на наступне.
Дохід - це загальна сума грошових коштів, матеріальних цінностей або інших економічних вигід, отриманих фізичною або юридичною особою за певний період часу від будь-якої діяльності, інвестицій, продажу товарів чи послуг, без урахування витрат та податків. Це, по суті, всі надходження, які потрапляють на рахунки підприємства чи особи.
Заявником у заяві про забезпечення позову указано лише розмір доходу, однак жодних інших відомостей, які необхідні для застосування арешту на такий дохід, не зазначено.
Зокрема, забезпечення позову має бути заявлено у спосіб, який дає можливість визначення місця знаходження об'єкта забезпечення, так само як і його наявності на час вирішення заяви про забезпечення позову, що в даному випадку не дотримано.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Як слідує із висновку суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову на заявлені об'єкти з тих підстав, що відповідач вважає їх особистою власністю, однак відповідна обставина є предметом спору і підлягає доведенню чи спростуванню під час вирішення основного спору, тому не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпеченню позову. Такі мотиви суду першої інстанції є помилковими, в той же час апеляційним судом за наслідком апеляційного розгляду наведені інші мотиви щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів для її ухвалення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року змінити в частині мотивів для її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба