м. Черкаси
06 жовтня 2025 року Справа № 580/9877/25
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Української військово-медичної академії про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
02 вересня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Української військово-медичної академії, якому позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини;
2) зобов'язати Українську військово-медичну академію (код ЄДРПОУ: 22998499 ) виключити молодшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі списків особового складу при військовій частині НОМЕР_2 .
Представник позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) вчиняти будь-які дії (виносити накази, розпорядження або інші акти індивідуальної дії) щодо розподілу, перерозподілу, зміни місця служби, включення до списків військових частин ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набуття законної сили рішення суду у даній справі;
2) заборони Українській військово-медичній академії (код ЄДРПОУ: 22998499) вчиняти будь-які дії (виносити накази, розпорядження або Інші акти індивідуальної дії) щодо розподілу, перерозподілу, зміни місця служби, включення до списків інших військових частин ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набуття законної сили рішення суду у даній справі.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив, що на даний момент існує ризик направлення позивача в іншу військову частину після проходження військової підготовки в Українській військово-медичній академії, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі та може створити похідний наказ Української-військово-медичної академії, що суттєво ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Українська військово-медична академія надала до суду заперечення проти заяви представника позивача про забезпечення позову, в якій просить відмовити у її задоволенні.
Під час вирішення заяви про забезпечення позову суддя зазначає таке.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Суд також має враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Отже, ч.2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9 в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2 розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із таким клопотанням, позовним вимогам.
Суддя зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв «адекватності», тобто наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також «співмірності», тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі №826/16911/18, від 25.03.2019 р. у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 р. у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 р. у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 р. у справі №640/868/19, від 30.09.2019 р. у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 р. у справі №640/9167/19 та інших.
Підставою позову, з яким позивача звернувся до суду є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини.
Тобто позивач фактично оскаржує протиправність, на його думку, призову на військову службу.
Так, суд відзначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який триває станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У силу ч.2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно з законом.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У відповідності до п. 1 «Положення про ТЦК та СП» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. за №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Так, у своїй заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) та Українській військово-медичній академії (код ЄДРПОУ: 22998499) вчиняти будь-які дії (виносити накази, розпорядження або інші акти індивідуальної дії) щодо розподілу, перерозподілу, зміни місця служби, включення до списків військових частин ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набуття законної сили рішення суду у даній справі.
Як на обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права позивача, у зв'язку із вчиненням дій по його мобілізації.
Разом із тим, наведені доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Окремо, суд звертає увагу і той факт, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, введено на території України воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень КАС України, що регулює питання забезпечення адміністративного позову.
Зокрема, ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до ч. 3 ст. 151 КАС України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 08.07.2022 №2359-IX, за яким, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу (розпорядження) командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначено вище, позивач фактично просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії (виносити накази, розпорядження або інші акти індивідуальної дії) щодо розподілу, перерозподілу, зміни місця служби, включення до списків військових частин ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набуття законної сили рішення суду у даній справі вчиняти будь-які дії з його переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Таким чином, даний спосіб забезпечення позову опосередковано матиме вплив на дію можливих наказів командира, відданих в умовах воєнного стану.
Із цього слідує, що обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам останнього до ухвалення рішення суду в цій справі, тому, заява про забезпечення позову є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/9877/25 відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА