про залишення позовної заяви без руху
06 жовтня 2025 р. справа № 400/9923/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, просп. Центральний, 141В, м. Миколаїв, 54055, Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Київська, 18, м. Вознесенськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 56501,
прозобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно зарахувати до стажу державної служби період роботи на посаді бухгалтера Вознесенського змішторгу з 07.08.1978 року, з 09.12.1982 року на посаді економіста планово-економічного відділу, а з 21.12.1981 року - в Управлінні торгівлі виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів по 01.10.1992 року, а також з 01.11.1993 року по 24.12.1993 року - на посаді старшого економіста ФМХ та старшого ревізора-інспектора госдоходів Вознесенського міськфінвідділу Вознесенської міської ради народних депутатів;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно здійснити перерахунок всіх виплат по заробітній платі, матеріальної допомоги, відпускних, заохочувальних та компенсаційних виплат та виплати донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 01.03.2007 року по 05.05.2011 року;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію донарахованих та невиплачених сум грошових доходів відповідно до Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 01.03.2007 року по день звільнення 05.05.2011 року;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на день ухвалення судом рішення;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно надати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідно до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області солідарно на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Ознайомившись з позовом, судом встановлено наступне.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить відповідачів зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 07.08.1978 року, з 09.12.1982 року, з 21.12.1981 року по 01.10.1992 року, з 01.11.1993 року по 24.12.1993 року; здійснити перерахунок всіх виплат по заробітній платі, матеріальної допомоги, відпускних, заохочувальних та компенсаційних виплат та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати, індексацію грошових доходів за період з 01.03.2007 року по 05.05.2011 року.
Частина 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у редакції до 19.07.2022 року передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX набрав чинності з 19.07.2022 року.
Отже, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строк звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.
Як наслідок, питання строку звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби регулюються ч. 5 ст. 122 КАС України, і цей строк становить один місяць.
Протягом місячного строку з дня внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, до ст. 233 КЗпП України, позивачка до суду не звернулась, а тому, відповідно, строк звернення до суду нею пропущено.
Суд враховує, що з наказом від 05.05.2011 року № 108-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивачка ознайомлена 05.05.2011 року.
Також, як вбачається з листа Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, позивачці ще 01.12.2023 року відмовлено у зарахуванні до стажу державної служби періоди роботи на посаді бухгалтера, економіста у Вознесенському змішторзі, економіста ІІ категорії Управління торгівлі виконкому Вознесенської міської ради народних депутатів, бухгалтера І категорії торгового комерційного підприємства "Троянда". Також відмовлено у видачі довідки про заробітну плату.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивачка не подала.
Отже, для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі, позивачці необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав для поновлення з наданням доказів на підтвердження цих підстав.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Також Верховний Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачка не надала доказу сплати судового збору, натомість у позові міститься клопотання позивачки, в якому вона просить звільнити від сплати судового збору за подання позову. Клопотання мотивовано тим, що позивачка не має іншого доходу окрім пенсійної виплати, яка є незначною та з урахуванням стану здоров'я та інвалідності, що вимагає додаткових витрат, просить суд звільнити її від сплати судового збору. Користуючись послугами професійної правничої допомоги позивачка також несе витрати на оплату цих послуг у фіксованому розмірі 20 000 грн.
Вирішуючи клопотання позивачки, суд виходить з наступного.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Так, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Крім того, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.
Натомість, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження неможливості сплати судового збору.
Суд враховує, що інтереси позивачки представляє адвокат Чередніченко Ірина Борисівна, яка згідно свідоцтва № 436 здійснює адвокатську діяльність та за послуги якої позивачка понесла витрати у розмірі 20 000 грн.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивачки.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою заявлено шість вимог немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" за вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок всіх виплат по заробітній платі, матеріальної допомоги, відпускних, заохочувальних та компенсаційних виплат та виплатити донараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з 01.03.2007 року по 05.05.2011 року; індексацію донарахованих та невиплачених сум грошових доходів відповідно до Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 01.03.2007 року по день звільнення 05.05.2011 року.
Натомість, за заявлення решти позовних вимог позивачка має подати доказ сплати судового збору.
Згідно Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3 028 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 сформульовано правову позицію в силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється, у зв'язку з чим можна констатувати, що за подання позову в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає сплата судового збору.
Суд вважає, що позивачка не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
Також, відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому не відносяться до сум заробітної плати.
Відтак норми п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" на позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу не поширюються.
В Законі України "Про судовий збір" не передбачено пільг щодо сплати судового збору у даній категорії справ.
З урахуванням зазначеного, розмір судового збору за заявлення вимог про зобов'язання зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 07.08.1978 року, з 09.12.1982 року, з 21.12.1981 року, з 01.11.1993 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на день ухвалення судом рішення; надати довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідно до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року, становить 4 844,80 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позов поданий за допомогою системи "Електронний суд", має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачці слід подати документ про сплату судового збору в розмірі 3 875,84 грн.
Також, позивачкою заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3 028 грн.
Відтак, позивачці, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, слід надати суду доказ сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. за заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 грн.
Загальна сума судового збору за подачу даного позову становить 6 298,24 грн. (3 875,84 грн. за 4 вимоги немайнового характеру та 2 422,40 грн. за вимогу майнового характеру).
Судовий збір сплачується на рахунок № UA838999980313191206084014478, отримувач коштів Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ, ідентифікаційний код/серія та номер паспорта позивача).
Також, судом встановлено, що заявляючи вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивачка не вказує суму середнього заробітку, яка підлягає, на її думку, нарахуванню та виплаті. Також не надає суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена.
Отже, з огляду на зміст заявлених вимог, для усунення недоліків позивачці належить розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та надати до суду позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статті 160 КАС України із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми стягнення.
Також суд звертає увагу позивачки на формулювання її позовних вимог.
Незрозумілим є зобов'язання обох відповідачів здійснити одну й ту ж виплату солідарно.
У разі якщо зобов'язання відновити порушене право має бути покладено на певного суб'єкта з відповідним обсягом повноважень - позивачці слід вказати саме належного відповідача.
Водночас, суд зазначає, що позбавлений можливості визначати зміст позовних вимог замість позивачки на власний розсуд.
Отже, позивачці слід привести позовну заяву у відповідність до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме надати уточнену позовну заяву з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з визначеним змістом позовних вимог і викладом обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні клопотання позивачки про відстрочення сплати судового збору, відмовити.
2. Залишити позовну заяву без руху.
3. Позивачці у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав для поновлення з наданням доказів на підтвердження цих підстав;
- документ про сплату судового збору в розмірі 6 298,24 грн.;
- розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та надати до суду позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статті 160 КАС України із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми стягнення;
- подати уточнену позовну заяву з її копіями відповідно до кількості учасників справи, з визначеним змістом позовних вимог і викладом обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
5. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Мороз