06 жовтня 2025 р. № 400/1169/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3
простягнення 415 279,00 грн,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить (з урахуванням збільшення суми позовних вимог від 03.04.2025):
-стягнути з військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) заборгованість у розмірі 453 379,29 грн.;
-стягнути з військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_5 ) судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.12.2022 року отримав важке поранення під час здійснення захисту Батьківщини. У зв'язку із чим тривалий час проходив лікування та перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується відповідними медичними документами, з огляду на що, позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), за період перебування на стаціонарному лікуванні, а також за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Проте, Військова частина НОМЕР_2 протиправно не здійснила нарахування та виплату такої додаткової грошової винагороди. Також, за період з 01.03.2023 року по 09.11.2023 року включно відповідачем не було нараховано та виплачено грошове забезпечення. Таким чином, заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у загальному розмірі складає 454 065,49 грн., у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Відповідач надав до суду відзив, яким позов не визнає, оскільки відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2023 року №5 позивач за грудень 2022 року був включений в наказ про отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн, які він отримав 20.01.2023 році, що підтверджується випискою з банківського рахунку про зарахування грошових коштів. Таким чином, позивач не має правових підстав для отримання повторної додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн., так як така виплата була вже здійснена. За січень 2023 року позивач не надавав до військової частини НОМЕР_1 жодних документів медичного характеру щодо проходження лікування у січні 2023 року, ступінь отриманого поранення відноситься до ЛЕГКИХ, з 26.01.2023 по 24.02.2023 позивач перебував у відпустці після ЛЕГКОГО поранення, а тому не має правових підстав для отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн за січень 2023 року та позивачу була виплачена 21.02.2023 році додаткова винагорода з розрахунку 30 000,00 грн., а тому суд має відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за спірний період. Також, позивач не надавав до військової частини НОМЕР_1 жодних документів медичного характеру щодо проходження лікування у лютому 2023 року, ступінь отриманого поранення відноситься до ТЯЖКИХ, з 24.02.2023 по 26.03.2023 позивач перебував у відпустці після тяжкого поранення. З 27.03.2023 по 20.04.2023 позивач взагалі не прибув до військової частини НОМЕР_1 та не виконував свої службові обов'язки, а тому не має правових підстав для отримання додаткової винагороди та грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд
04.12.22 поблизу населеного пункту Червонопопівки, Луганської області під час ворожого танкового обстрілу з боку противника ОСОБА_1 отримав вогнепальні осколкові поранення обох кистей, лівого стегна, правої гомілки та стопи з дефектом м'яких тканин відповідно до довідки форми 100 від 04.12.2022 та довідки про обставини травми від 12.05.2023 №726.
Перша медична допомога надана у 66 ОМБ м. Лиман, евакуйований до ПХГ м. Краматорськ, де 04.12.2022 року проведена первинна хірургічна обробка ран. 05.12.2022 евакуйований у Дніпропетровську міську багатопрофільну клінічну лікарню ім. професора М.Ф. Руднєва, де виконано операції: 05.12.2022, 07.12.2022 року - ВХО ран, видалення сторонніх тіл.
07.12.2022 переведений до 3-ї Черкаської лікарні швидкої медичної допомоги, де виконано операції: 12.12.2022, 15.12.2022, 23.12.2022 - ВХО інфікованої рани правої стопи з дренуванням.
26.12.2022 - виконана аутодермопластика тильної поверхні правої стопи.
Так, з 07.12.2022 по 09.01.2023 року, згідно виписки № 21422 із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував на лікуванні у Черкаській міській лікарні швидкої медичної допомоги.
З 09.01.2023 року по 24.01.2023 року відповідно виписки № 94 Р із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував на лікуванні у Черкаського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни Черкаської обласної ради.
З 24.01.2023 року по 26.01.2023 року перебував на лікуванні у Черкаській обласній лікарні швидкої медичної допомоги відповідно до виписки № 1500 із медичної карти стаціонарного хворого виданою КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 26.01.2023 року.
26.01.2023 - позивач пройшов військово-лікарську комісію та відповідно до довідки №15/2 комісією визначено, що у позивача травма ЛЕГКОГО ступеня тяжкості та потребує відпустки на 30 календарних днів.
Так, з 26.01.2023 по 24.02.2023 позивач перебував у відпустці після ЛЕГКОГО поранення.
24.02.2023 році - позивач пройшов військово-лікарську комісію та відповідно до довідки №450 комісією визначено, що у позивача травма ТЯЖКОГО тяжкості та потребує відпустки на 30 календарних днів.
Так, з 24.02.2023 по 26.03.2023 року позивач перебував у відпустці після отримання ТЯЖКОГО поранення.
Відповідно до викладеного, ОСОБА_1 вважав себе таким, що перебував у відпустці до 26.03.2023.
08.03.2023 п.6 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 67, солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що не прибув до місця тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_6 після проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_7 . Призупинити виплату грошового забезпечення з 08 березня 2023 року.
Позивач вважаючи протиправним п. 6 наказу № 67, звернувся до суду з позовом (справа № 400/2194/24).
13.11.2024 року П'ятий апеляційний адміністративний суд, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу у частині, винесено постанову у справі № 400/2194/24 про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2023 року № 67 в частині пункту 6, який стосується ОСОБА_1 ..
11.11.2023 року ОСОБА_1 з'явився до військової частини та подав рапорт на звільнення за станом здоров'я, до якого долучив свідоцтво про хворобу №475 від 08.05.2023 року.
Наказом командира НОМЕР_6 окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка від 10.11.2023 року № 98 РС солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника десантно штурмового взводу десантно-штурмової роти звільнено з військової служби у відставку за п. 2 п.п. «б» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із пунктом 1-2 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із наведеного вище слідує, що положеннями Постанови №168 передбачено окремі періоди, за які визначеним особам нараховується додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, а саме:
1) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно п.8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки та за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2023 року №5 позивач за грудень 2022 року був включений в наказ про отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн, які він отримав 20.01.2023 році.
Відповідно до довідки від 17.02.2025 року №993 виданої військовою частиною НОМЕР_1 , вбачається, що позивачу:
-за грудень 2022 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 16419,53 грн. та додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн.;
- за січень 2023 року нараховано грошове забезпечення у розмірі 14948,70 грн. та додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн.;
- за лютий 2023 рік нараховано грошове забезпечення у розмірі 6291,30 грн. та додаткова винагорода у розмірі 0,00 грн.
- за березень 2023 нараховано грошове забезпечення 0,00 грн. та додаткова винагорода у розмірі 0,00 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач А1910 допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 26.01.2023 та за період з 24.02.2023 по 26.03.2023 під час перебування у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до довідки Військової частини від 26.01.2023 №15/2 комісією визначено, що у позивача травма ЛЕГКОГО ступеня тяжкості та потребує відпустки на 30 календарних днів.
Так, з 26.01.2023 по 23.02.2023 позивач перебував у відпустці після ЛЕГКОГО поранення.
Отже, вказана довідка не могла слугувати підставою для видання наказу про виплату позивачу спірної додаткової грошової винагороди за період з 26.01.2023 по 23.02.2023.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо недоплати, на думку позивача, йому грошового забезпечення з розрахунку 20586, 00 грн. на місяць, саме з грудня 2022 по листопад 2023, оскільки позивач до суду не надає жодного розрахунку та жодним чином не аргументує свою правову позицію із зазначенням з яких складових він визначив відповідну суму.
Щодо вимог в частині ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.03.2023 року по 09.11.2023 року включно, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, п. 6 наказу №67 від 08.03.2023 р., яким позивача було визнано таким, що не прибув до місця тимчасового розташування підрозділу АДРЕСА_6 після проходження військово-лікарської комісії у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_7 та призупинено виплату грошового забезпечення з 08 березня 2023 року, скасовано в судовому порядку, а причини відсутності позивача на службі 08.03.2023 визнано поважними.
Отже, за період необґрунтованого призупинення військової служби з 08.03.2023 по 09.11.2023 у військової частини НОМЕР_2 виник обов'язок нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за цей період, проте не зробила цього, відтак захист порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити такі дії шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення за період необґрунтованого призупинення виплати грошового забезпечення з 01.03.2023 по 09.11.2023.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 26.01.2023 та за період з 24.02.2023 по 26.03.2023 під час перебування у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
-зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення за період призупинення її виплати з 01.03.2023 по 09.11.2023 включно, у розмірі грошового забезпечення за останньою займаною ним посадою.
Що стосується позовної вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії та ордер на надання правової допомоги. Жодних інших доказів на підтвердження оплати правничої допомоги до позову подано не було та заяв, передбачених ч.3 ст. 143 КАС України не надходило.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
З огляду на не підтвердження здійснення відповідачем відповідних витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє у задоволенні заяви його представника про відшкодування цих витрат за рахунок бюджетних асигнувань позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарухвання та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 26.01.2023 та за період з 24.02.2023 по 26.03.2023 під час перебування у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000,00 грн щомісячно пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.01.2023 по 26.01.2023 та за період з 24.02.2023 по 26.03.2023 під час перебування у відпустці для лікування після ТЯЖКОГО поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 01.03.2023 по 09.11.2023 включно, у розмірі грошового забезпечення за останньою займаною ним посадою.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) недоотримане грошове забезпечення за період призупинення її виплати з 01.03.2023 по 09.11.2023 включно, у розмірі грошового забезпечення за останньою займаною ним посадою.
6. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар