06 жовтня 2025 рокуСправа №160/12121/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 28 квітня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 січня 2025 року №046850017207 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII починаючи з 10.01.2025;
-зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 20.11.1997 року по 23.03.1999 рік на посаді пожежного в ППЧ-ЗІ, з 29:03.1999 року по 01.04.1999 рік в КП «Строитель», з 20.07.1999 року по 20.11.1999 рік на посаді інспектора охорони в Приватному агропромисловому підприємстві «М-Самара-М» та з 06.01.2000 року по 06.12.2000 рік перебуванні на обліку Дніпропетровському обласному центрі зайнятості та отримані виплати допомоги по безробіттю до загального страхового стажу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 10 січня 2025 року він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Позивач послався на те, що набуття ним права на призначення згаданої пенсії підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020, яким зміни до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії за відсутності необхідного страхового стажу роботи, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
29.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
26 травня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що позивач не набув права на призначення пільгової пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Так, на пільгових умовах пенсія за віком призначається за умови досягнення віку 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах. Натомість, страховий стаж позивача складає 16 років 04 місяці 12 днів. Відповідач зауважив, що до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди згідно з наданими документами. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що оскаржуване позивачем рішення є законним та обґрунтованим, складеним у відповідності до норм чинного законодавства. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 20.11.1997 до 23.03.1999 працював на посаді пожежного в ППЧ-ЗІ, з 29.03.1999 до 01.04.1999 в КП «Будівельник», з 20.07.1999 до 20.11.1999 на посаді інспектора охорони в Приватному агропромисловому підприємстві «М-Самара-М» та з 06.01.2000 до 06.12.2000 перебував на обліку Дніпропетровському обласному центрі зайнятості та отримував виплати допомоги по безробіттю.
10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Розглянувши подані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 20.01.2025 прийняло рішення №046850017207 про відмову в призначенні позивачу пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не має необхідного пільгового стажу відповідно до пункту 2 частини 2 стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2).
При цьому, судом встановлено, що вік заявника на момент звернення до органу пенсійного фонду становив - 55 років 00 місяців 08 днів; страховий стаж - 23 роки 08 місяців 13 днів, з нього пільговий стаж (Список № 2) - 16 років 04 місяці 12 днів.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо незарахування відповідачем періодів роботи позивача з 20.11.1997 до 23.03.1999, з 29.03.1999 до 01.04.1999, з 20.07.1999 до 20.11.1999 та з 06.01.2000 до 06.12.2000 до страхового стажу.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 20.11.1997 до 23.03.1999 працював на посаді пожежного в ППЧ-ЗІ, з 29.03.1999 до 01.04.1999 в КП «Будівельник», з 20.07.1999 до 20.11.1999 на посаді інспектора охорони в Приватному агропромисловому підприємстві «М-Самара-М» та з 06.01.2000 до 06.12.2000 перебував на обліку Дніпропетровському обласному центрі зайнятості.
Судом встановлено, що записи про роботу позивача у спірні періоди у трудовій книжці виконані у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивача є неправильними або непідтвердженими, відповідачем суду не надано.
Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії.
Крім того, у трудовій книжці позивача містяться номери наказів, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу та звільнений.
Відповідач у відзиві вказує, що ним зараховано до страхового та пільгового стажу всі періоди трудової діяльності позивача згідно з наданими останнім документами.
Проте, доказів на підтвердження зазначених обставин, в порушення ч. 2 ст. КАС України, відповідач не надав.
З огляду на викладене, періоди роботи позивача з 20.11.1997 до 23.03.1999, з 29.03.1999 до 01.04.1999, з 20.07.1999 до 20.11.1999 та з 06.01.2000 до 06.12.2000 бути зараховані до страхового стажу позивача.
Відтак, з урахуванням зарахованих за цим рішення суду періодів роботи позивача до його стажу, страховий стаж ОСОБА_1 складатиме понад 25 років.
Щодо наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинній редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, який на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг 55 років, мав страховий стаж роботи понад 25 років (з урахуванням зарахованих за цим рішенням суду періодів), у тому числі на пільгових умовах за Списком №2 - 16 років 04 місяці 12 днів, з посиланням на відсутність у позивача пільгового стажу роботи, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Суд звертає також увагу, що в оскаржуваному рішенні відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії обґрунтована виключно недостатністю пільгового стажу попри те, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії його пільговий стаж становив 16 років 04 місяці 12 днів, що є достатнім для призначення пільгової пенсії.
Отже, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи обставини, якими відповідач обґрунтовув оскаржуване рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 20.01.2025 №046850017207 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Крім того, суд розуміє, що захист порушених прав позивача в інший спосіб, ніж зобов'язання призначити пенсію, не є ефективним, оскільки не виключає відмови відповідача у призначенні пенсії за наслідком повторного розгляду заяви позивача, що призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових проваджень.
Щодо дати з якої підлягає призначенню позивачу пенсія, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивачем оскаржується рішення пенсійного органу, яке було прийнято за результатом розгляду поданої заяви від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
На момент звернення за призначенням пенсії вік позивача - 55 років 00 місяців 08 днів (дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідно до п.«а» ч.1 ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:
а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Отже, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося протягом трьох місяців після досягнення цього віку.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а, отже, звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 10.01.2025, позивач не втратив права на призначення вказаної пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що пенсія позивачу підлягає призначенню з 03.01.2025, а не з 10.10.2025, як просить позивач.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20 січня 2025 року №046850017207 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди трудової діяльності з 20.11.1997 до 23.03.1999, з 29.03.1999 до 01.04.1999, з 20.07.1999 до 20.11.1999 та з 06.01.2000 до 06.12.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дніпропетровській області здійснити з 03.01.20225 призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код: 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон