Справа №463/7543/25
Провадження №1-кс/463/7273/25
слідчого судді
03 жовтня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
встановила:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у кримінальному провадженні за №62020140000000501 від 08.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 накладено арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2804, площею 0,0500 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, урочище Вишні, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту. Окрім цього ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 накладено арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2524, площею 0,25 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 накладено арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2784, площею 0,0500 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, участок Прохідний, Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту.
Так земельна ділянка з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2804, площею 0,0500 га, була придбана покупцем ОСОБА_4 , згідно договору купівлі продажу від 25.01.2019, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2524, площею 0,25 га була придбана покупцем ОСОБА_4 , згідно договору купівлі продажу від 25.01.2019, цільове призначення для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Земельна ділянка з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2784, площею 0,0500 га була придбана покупцем ОСОБА_4 , згідно договору купівлі продажу, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка). В подальшому розроблено та виготовлено робочі проекти проектно-будівельною фірмою «Коструктив», отримано містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкту будівництва №27-19/01/896 від 22.02.2029 гранична допустима висотність 14,9 м. Отримано експертний звіт Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Івано-Франківській області щодо розгляду проектної документації за робочим проектом №09-0154-19 від 27.06.2019. Окрім цього отримано дозвіл на виконання будівельних робіт ІФ 112191821661. Укладено договори про авторський та технічний нагляд. Також заявник зазначив, що відповідно до двох судово земельно-технічних експертиз, земельні ділянки ОСОБА_4 не відносяться до земель лісового фонду та не належать до земель лісогосподарського призначення. Вважає, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, оскільки з моменту внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань минуло більше чотирьох років, при цьому, упродовж даного часу з даним об'єктом нерухомого майна жодних слідчих (розшукових) дій та експертиз не проводилось. Вказане свідчить про відсутність жодних ознак у земельних ділянок з кадастровим номером 2611092001:22:002:2804, 2611092001:22:002:2524 та 2611092001:22:002:2784 визначених ст.98 КПК України та вони не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки не зберегли на собі його сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене зазначає, що ОСОБА_4 набув у власність вказані земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу, та є добросовісним набувачем, не має жодного відношення до її набуття первісним власником чи власниками, право власності на майно не скасовано, отже вона не може бути об'єктом самовільного захоплення. Більше того вищевказані земельні ділянки не відноситься до земель лісового фонду та не належить до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується висновками експертів № 1903/1946-1949/21-28 року 17.09.2021 року та № 1993-Е від 21.06.2023 року. Таким чином вважає, що слідчим та прокурором незаконно подано клопотання про арешт вказаного майна. Разом з тим, зазначає, що з клопотанням про арешт майна третьої особи відповідно до вимог КПК України мав би звертатися прокурор, а не слідчий за погодженням з прокурором. Вважає, що такі дії органу досудового розслідування призвели до надмірного втручання у право власності третьої особи, яка немає жодного відношення до предмету доказування у вказаному провадженні, а тому будь-які докази, які б підтверджували потребу у подальшому збережені арешту відсутні. Враховуючи наведене, просить скасувати накладений ухвалами слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2804, 2611092001:22:002:2524 та 2611092001:22:002:2784, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 в призначенні судові засіданні жодного разу не з'явися, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Так судове засідання, що було призначене на 19.08.2025 було знято з розгляду та призначено у судове засідання на 29.08.2025 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю слідчого судді;
29.08.2025 розгляд справи відкладено на 09.09.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання, оскільки перебуватиме у місті Києві;
09.09.2025 розгляд справи відкладено на 12.09.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 у зв'язку із його зайнятістю в судовому засіданні в Тернопільському міськрайонному суді;
12.09.2025 розгляд справи відкладено на 24.09.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 у зв'язку із його зайнятістю в судовому засіданні в межах кримінального провадження за ч.2 ст.369-2 КК України стосовно ОСОБА_5 ;
24.09.2025 розгляд справи відкладено на 29.09.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 , оскільки ним не отримано відповідь на адвокатський запит щодо суттєвих обставин стосовно вищевказаних земельних ділянок,
29.09.2025 розгляд справи відкладено на 03.10.2025 за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 , оскільки ним станом на час розгляду справи не отримано відповідь на адвокатський запит щодо суттєвих обставин стосовно вищевказаних земельних ділянок.
03.10.2025 на адресу суду надійшлоо аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неотримання відповіді на адвокатський запит.
Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові в призначенні судові засіданні жодного разу не з'явися, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Проаналізувавши клопотання заявника про відкладення розгляду справи, слідча суддя дійшла такого висновку.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).
Відповідно до КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Особі, що звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на нього поширюється обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом.
У прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Однак, заявник жодного разу не з'явився у судове засідання, та не навів об'єктивних поважних причин неприбуття до суду.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі за текстом - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз вказаних вище обставин неявки в судове засідання особи, яка подала клопотання, дає підстави суду стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду клопотання та затягування його розгляду (близько двох місяців).
Відтак, слідча суддя вважає за необхідне відмовити заявнику у відкладенні розгляду клопотання та провести такий розгляд без участі сторін.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється питання про скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
Отже, саме ця особа має навести необхідне та достатнє обґрунтування своїх доводів, надавши слідчому судді відповідні докази.
Виходячи із зазначеної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Проаналізувавши доводи клопотання, слідча суддя вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню, беручи до уваги те, що особа, яка подала клопотання, в судові засідання не з'явилася, доводи клопотання не підтримала, не довела необґрунтованості накладення арешту, а також не довела, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові перебувають матеріали кримінального провадження за № 62020140000000501 від 08.05.2020 року, які об'єднано з матеріалами кримінального провадження за № 62020140000000301 від 18.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року, накладено арешт на об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2804, площею 0,0500 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, урочище Вишні, Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту. Окрім цього ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 накладено арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2524, площею 0,25 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.02.2021 року у справі № 463/4145/20 накладено арешт на майно, а саме: об'єкт нерухомості - земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:2784, площею 0,0500 га, що розташована за адресою: м.Яремче, с.Поляниця, участок Прохідний, Івано-Франківської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на даний час триває, в рамках кримінального провадження органом досудового розслідування проводяться процесуальні дії, інших відомостей слідчому судді не надано ні заявником, ні представником органу досудового розслідування.
Заявником на підтвердження доводів клопотання подано: копію договору купівлі-продажу, копію витягу, копію довідки про призначення на посаду начальника УСР, копію висновку експерта від 17.09.2021 року, копію експертного звіту, копію містобудівних умов і обмежень для проектування обєкту будівництва від 22.02.2019 року, копію відповіді на адвокатський запит, копію дозволу на виконання будівельних робіт від 21.07.2019 року, копію договору про авторський нагляд, копію договору про технічний нагляд, копію нотаріального акту, копію заяви-афідевіт, копію відповідей на адвокатські запити, копію технічного паспорту.
Слідча суддя, проаналізувавши усі долучені до клопотання матеріали вважає їх недостатніми для обгрунтування того факту, що в подальшому арешті такого майна відпала потреба, оскільки такі документи існували і на момент застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність, з огляду на мету його застосування, що дає слідчій судді підстави дійти висновку, що необхідність в подальшому збереженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, крім того, ініціатором клопотання не надано достатніх даних, що скасування арешту майна не перешкоджатиме кримінальному провадженню, з огляду на мету застосування такого.
За таких обставин не встановлено підстав для скасування накладеного арешту, а відтак слідча суддя дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Разом з тим, слідча суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику його право на повторне звернення з аналогічним клопотанням до суду за наявності витребованої ним інформації як доказу (що було підставою для неодноразово відкладення розгляду клопотання).
Керуючись ст.ст.170, 171, 173, 174, 309, 395 КПК України, слідча суддя, -
постановила :
клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1