ЄУН: 336/7492/25
Провадження №: 3/336/4699/2025
03 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду міста Запоріжжя Турчинський Максим Ігорович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.07.2025р. серії ЕПР1 №403268, - 26.07.2025 15:23 м. Запоріжжя, вулиця Бочарова, 16 , гр. ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ2107 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законодавством порядку в спеціальному медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від керування ТЗ відсторонений, шляхом залишення ТЗ без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п.2.5 ПДР - дії, передбачені ч.1 цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
В призначене судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв та клопотань щодо розгляду справи або відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення суд враховує, що останній був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП та повідомлявся про час і місце розгляду справи.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, «водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Частиною третьою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п.2.9 «А» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За приписами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п.52 рішення Європейського Суду з прав людини від 05 лютого 2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При розгляді адміністративної справи судом було досліджені наступні матеріали та письмові докази:
- відомості, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;
- рапорт поліцейського;
- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.07.2025 р., результат огляду - не проводився у зв'язку з відмовою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.06.2025 р. відносно ОСОБА_1 , якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років;
- постанова Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2025 р. відносно ОСОБА_1 , якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років;
- довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізькій області ДПП Олени Хоменко, в якій зазначено про повторність притягнення ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, посвідчення водія НОМЕР_3 від 01.08.2017 р.;
- реєстраційна картка ТЗ, власник ТЗ - ОСОБА_2 ;
- таблиця правопорушень;
- відеозапис правопорушення, здійснений бодікамерами поліцейських.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Приймаючи до уваги неодноразові грубі порушення особою Правил дорожнього руху, нехтування загальноприйнятими правилами співжиття людей, недостатність стягнення у виді штрафу, який неодноразово накладався на особу у значних розмірах, необхідним адміністративним стягненням, що зможе запобігти вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є саме адміністративний арешт на строк, встановлений санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Також, санкція ч.3 ст. 130 КУпАП передбачає конфіскацію транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що ТЗ належить іншій особі, тому судом не застосовується.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП стягненню з правопорушника підлягає також судовий збір у розмірі, встановленому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 36, 283-285, 294 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.І. Турчинський
Строк пред'явлення виконавчого документу « »_________________20__рік.
Постанова набрала законної чинності « »________________20__рік.
Дата видачі « »________________20___рік.