ЄУН: 336/5174/25
Провадження №: 2-ві/336/6/25
06 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді - Савеленко О.А., розглянувши в порядку заяву Литвинець Юрія Володимировича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Коваленка П.Л. у справі №336/5174/25,-
На адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява адвоката Литвинця Ю.В. про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Коваленка П.Л. у справі №336/5174/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями заява передана судді Савеленко О.А.
Підставою для відводу заявник вважає те, що головуючий суддя Коваленко П.Л. провів судове засідання 22.09.2025 року без його участі, натомість він був присутній у приміщенні суду.
Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Дослідивши матеріали заяви про відвід, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статті 36 ЦПК України, згідно якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Судом встановлено, що у провадженні судді Коваленка П.Л. перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про позбавлення батьківських прав.
Розгляд справи було призначено на 22.09.2025 на 09.00 год.
Згідно довідки секретаря судового засідання сторони у судове засідання не з'явились.
Згідно наданої інформації ТУ ССО у Запорізькій області у журналі відвідувачів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя міститься запис № 41 від 22.09.2025 про пропуск до приміщення адвоката Литвинець Ю.В. о 09.13 год. 22.09.2025.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді і містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Поняття інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, є оціночним, законодавчо не визначеним, та може включати будь-які обставини, які можуть викликати у суду або у сторін сумніви у неупередженості судді.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11 до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Такі обставини при розгляді заяви про відвід судді Коваленка П.Л. не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, чи свідчили про його певну особисту заінтересованість, прихильність, уподобання стосовно однієї з сторін у справі, доводи викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40 ЦПК України, -
У задоволенні заяви адвоката Литвинеця Юрія Володимировича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Коваленка П.Л. у справі №336/5174/25- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.А. Савеленко
06.10.25