Рішення від 06.10.2025 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2025м. СумиСправа № 920/1061/23(920/1098/25)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/1098/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Каденюка Леоніда,1, код 34113412)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про стягнення 6950 грн 72 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 6950,72 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 та 2422,40 грн судового збору.

Ухвалою від 08.08.2025 суд ухвалив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"; справа № 920/1061/23(920/1098/25) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

19.08.2025 до суду надійшов відзив представника першого відповідача на позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, розрахунки не містять складові формул розрахунку відповідно до Глави ІІ методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 від 22.11.2018, у під'їзді відповідача відсутні опалювальні прилади та місця загального користування не опалюються. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів укладення договору на постачання своїх послуг.

25.08.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає аргументи відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими.

29.08.2025 до суду надійшли пояснення представника першого відповідача до відповіді на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача у справі.

11.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника першого відповідача до додаткових пояснень позивача.

16.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача на письмові пояснення від 10.09.2025.

22.09.2025 до суду надійшли письмові пояснення представника першого відповідача на додаткові пояснення від 16.09.2025.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ.

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» від 10.04.2025 квартирі АДРЕСА_3 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 49,1 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того вказана обставина підтверджується інформаційними довідками про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що в період з листопада 2021 року по вересень 2024 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідачі є індивідуальними споживачами в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Квартира № 109 у будинку № 17 по вул. Робоча в м. Шостка відключена від системи централізованого опалення будинку.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тотожні положення щодо обов'язку індивідуального споживача приймати участь в розподілі обсягів теплової енергії визначені також і в договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 17 по вул. Робоча в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідачів не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по вересень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 6950,72 грн.

Відповідачами в свою чергу не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачами грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачами вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 6950,72 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Ураховуючи, що відповідачами заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі не розрахувалися за послуги, чим порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд відхиляє аргументи відповідача в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації, не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 між сторонами є укладеним через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Разом з тим, в силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від споживача не вимагається вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, адже, як вже зазначено, відповідно до вимог цього Закону такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Оскільки квартира, у який зареєстровані відповідачі, є частиною житлового будинку за адресою: вул. Робоча, 17 у м. Шостка, відповідно, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, відтак типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

Доводи відповідача про те, що квартира має автономне опалення з відключенням квартирної системи опалення від будинкового теплопостачання не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики 315.

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п. 2 розділу І Методики 315 загальнобудинкові потреби - витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами, а загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином витрати на опалення місць загального користування, до яких належать - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо) є однією із складових загальнобудинкових потреби на опалення. При цьому ще існують витрати на опалення допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) та витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відсутність опалювальних приладів в окремих місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Згідно зі ст. 382 ЦК України та статтями 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 24 Правил визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Теплова енергія подається в житловий будинок № 17 по вул. Робоча в м. Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Відсутність окремих елементів системи опалення в окремому під'їзді не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п. 24 Правил, п. 11 розділу IV Методику розподілу).

Довідка ТОВ «Жилкомсервіс» від 14.08.2025 про відсутність опалювальних приладів в під'їзді № 10, житлового будинку № 17, що не містить назви вулиці, підтверджує факт відсутності станом на 14.09.2025 окремих опалювальних приладів внутрішньобудинкової системи опалення у під'їзді № 10 будинку № 17, проте відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях всього будинку.

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Чинним законодавством передбачений порядок врегулювання відносин між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». (Згідно із Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).

Отже, відповідачі не надали суду документального підтвердження незадовільної якості послуг.

Відповідно до п. 7 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою:

Q оп.проект з.б.п. = Q оп.буд. * ( S мзк та доп.пр. / суму S оп.буд.без.підв) + Q опал.функ.в.б.с. , Гкал (24)

в якій однією з складових формули є: Sмзк та доп.пр - загальна площа МЗК та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ.

У зв'язку з відсутністю у позивача достовірних даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень, також даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби в буд. 17 по вул. Робоча в м.Шостка, визначається спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхового будинку - 25% та додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку ( п.8, 9 розділу ІV Методики розподілу).

Таким чином, Методика розподілу не прив'язує розрахунок обсягу теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, до наявності приладів опалення у місцях загального користування - обсяги визначаються за формулою або часткою від загального обсягу.

Системний аналіз вказаних вище нормативних актів доводить, що жодна норма чинного законодавства України не передбачає здійснення перерахунку вартості послуг з постачання теплової енергії через відсутність опалювальних приладів в місцях загального користування, а саме: в окремому під'їзді, де знаходиться квартира відповідачів.

Стосовно розрахунку заборгованості та належних доказів розміру заборгованості.

У матеріалах справи міститься обігова відомість по абонентському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01.11.2021 по 30.09.2024.

Відповідно до статей 7, 8, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний вести облік споживачів, нараховувати плату за надані послуги та інформувати споживачів про розмір нарахувань і проведених оплат.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні відображатися у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів. Узагальнення таких даних здійснюється у відповідних облікових регістрах, одним з яких є обігова відомість по абонентському рахунку споживача.

Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила) передбачають право споживача без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі (пп. 10 п. 42 Правил), а також обов'язок виконавця надавати споживачу таку інформацію (пп. 5 п. 48 Правил)

Обігова відомість по абонентському рахунку споживача є внутрішнім обліковим документом виконавця послуги, який: відображає дані про нарахування, пільги/субсидії, здійснені платежі, переплати чи заборгованість; ведеться на підставі первинних бухгалтерських документів (квитанцій, банківських реєстрів оплат, актів тощо); є обліковим регістром, що узагальнює відомості про виконання зобов'язань за договором про надання комунальної послуги.

Таким чином, обігова відомість по абонентському рахунку споживача комунальної послуги - це внутрішній обліковий документ надавача послуг, який відображає стан розрахунків із конкретним споживачем (нарахування, пільги/субсидії, здійснені оплати, переплати чи борги).

Обігова відомість є способом підтвердження факту належного чи неналежного виконання грошового зобов'язання, не є первинним документом.

Первинними документами є акти подачі теплоносія, показання вузлів обліку, тарифи НКРЕКП, які надані позивачем, а також банківські документи щодо оплати послуги.

Щодо форми документу «Розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії».

Прямої уніфікованої форми розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії законодавством не встановлено, тобто немає затвердженого державою бланку чи обов'язкової структури.

Для суду розрахунок має бути зрозумілим, містити вихідні дані, методику нарахування та посилання на документи.

Відповідно до п. 3 р. І Методики розподілу, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою (тобто датою складання) є останній день розрахункового періоду.

Окрім визначення обсягу спожитої відповідачами послуги з постачання теплової енергії розрахунок заборгованості містить і нарахування за спожиту послугу в грошовому еквіваленті відповідно до встановленого тарифу за відповідний розрахунковий період.

Визначений за допомогою загальнобудинкового вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі № 17 по вул. Робоча в м.Шостка теплової енергії розподіляється між споживачами у порядку визначеному ч. 2 ст. 10 Закону України Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 р. № 2119-VIII з урахуванням вимог розділів ІІ, ІІІ, ІV Методики розподілу.

Оскільки відповідачі відключені від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання), то відповідно до пп.13 п.45 Правил № 830, вони зобов'язані відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

У зв'язку з відсутністю у позивача достовірних даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень, також даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби в буд. 17 по вул. Робоча в м.Шостка, визначається з використанням формул № 25 та № 26 Методики розподілу, спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхового будинку - 25% та додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку ( п.8, 9 розділу ІV Методики розподілу).

Надані позивачем розрахунки заборгованості містять відповідні посилання на пункти Методики розподілу, в яких зазначено формули, що використовуються, а також фактичні складові цих формул, на підставі яких проведено розрахунки.

Щодо зауважень відповідача про те, що документи, долучені до позовної заяви складені російською мовою.

Надання позивачем актів приймання теплоносія та перевірки системи опалення за 2021 та 2022 роки, складених російською мовою, без перекладу на українську, саме по собі не є підставою для автоматичного визнання їх неналежними доказами з огляду на те, що вони не містять ні юридичної, ні технічної термінології, яка б позбавляла суд, зокрема в сукупності з іншими доказами, встановити відповідні обставини по справі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.09.2024, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 6950,72 грн заборгованості.

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідачів у рівнозначних сумах, а саме: по 807,47 грн з кожного.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 6950 грн 72 коп. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 72 копійки) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.09.2024.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 807 грн 47 коп. (вісімсот сім гривень 47 копійок) судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 807 грн 47 коп. (вісімсот сім гривень 47 копійок) судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 807 грн 47 коп. (вісімсот сім гривень 47 копійок) судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 06.10.2025.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко