03 жовтня 2025 року Справа № 915/832/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»,
до відповідача: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області,
про: стягнення заборгованості у розмірі 282767,60 грн.
Згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 17.06.2025 (вх.№9069/25 від 17.06.2025): стягнення заборгованості у розмірі 214980,67 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 28.05.2025 (вх.№8086/25 від 28.05.2025) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області заборгованість у загальному розмірі 282767,60 грн за Договором №13-5394/24-БО-Т постачання природного газу від 29.12.2023, з якої: 211617,72 грн основний борг, 30896,87 грн пеня, 33300,89 грн збитки від інфляції та 6952,12 грн - 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025, - справу №915/832/25 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано позивача в строк до 16.06.2025 надати суду: письмові пояснення щодо розрахунку суми основного боргу, з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем, з посиланням на первинні документи, які підтверджують такі оплати.
03.06.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 03.06.2025 (вх.№8427/25) на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2025.
13.06.2025 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву по справі №915/832/25 б/н від 13.06.2025 (вх.№8897/25), в якому він виклав свої заперечення та пояснення на позовну заяву, просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити та зобов'язати зробити перерахунок.
17.06.2025 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 17.06.2025 (вх.№9069/25), в якій він зазначив, що в ході перевірки доводів відповідача, викладених у відзиві на позов було підтверджено надходження на рахунок позивача коштів в рахунок часткової оплати основної суми боргу. Так, станом на 13.06.2025, у відповідача наявна основна заборгованість перед позивачем в розмірі 139516,99 грн, про що також зазначає відповідач у відзиві. Враховуючи зазначене, позивачем зроблено оновлений розрахунок заборгованості, з урахуванням всіх оплат відповідача, станом на 31.05.2025. Разом із цим, позивачем донараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Враховуючи зазначене, позивач надає оновлений розрахунок суми заборгованості, що підлягає стягненню на загальну суму 214980,67 грн, з якої: 139516,99 грн - основний борг, 30896,87 грн - пеня, 36772,97 грн - збитки від інфляції та 7793,84 грн - 3% річних.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 17.06.2025 (вх.№9069/25 від 17.06.2025).
17.06.2025 від позивача на адресу суду також надійшла відповідь на відзив б/н від 17.06.2025 (вх.№9080/25), в якій позивач частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, однак зазначає, що в ході перевірки інформації щодо здійснення відповідачем часткових оплат за Договором було підтверджено надходження 25.04.2025 на рахунок позивача коштів в загальному розмірі 72100,73 грн. У зв'язку з чим позивач надав до суду оновлений розрахунок заборгованості, станом на 13.06.2025 разом із заявою про зменшення позовних вимог. Щодо, начебто, переплати за поставлений природний газ, то позивач зазначає, що згідно детального розрахунку заборгованості, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 139516,99 грн, що також зазначає відповідач у своєму відзиві. Детальні описи розрахунку заборгованості, позивач виклав у додаткових поясненнях від 03.06.2025.
14.07.2025 від відповідача на адресу суду надійшли доповнення до відзиву на позов (вх.№10427/25), в яких він зазначив, що позивач пропустив процесуальний строк на за явлення вимоги про стягнення пені, так як позивач дізнався про те, що відповідач не в змозі вчасно здійснювати повну оплату за поставлений природній газ після першого підписання акту приймання-передачі між сторонами. Відповідач посилаючись на положення ст.258 ЦК України вважає, що вимога про стягнення пені взагалі не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач посилаючись на ст.23, ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України вказує, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тобто, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин. Враховуючи викладене, відповідач просить прийняти до розгляду це доповнення до відзиву. З наведених у доповненні до відзиву підстав, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити та зобов'язати зробити перерахунок.
16.07.2025 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі на доповнення відповідача до відзиву у справі №16/07/25 від 16.07.2025 (вх.№10544/25), в яких він надав свої пояснення на доводи, викладених відповідачем у доповненнях на відзив. Позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач не зазначав про свою незгоду з нарахуванням та стягненням пені, у зв'язку з чим, позбавляється в подальшому посилатись на таку незгоду при розгляді справи. Посилаючись на п.1) ч.1 ст.258 ЦК України, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022), ч.1 ст.259, ст.262 ЦК України та на п.11.3 Договору, яким сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років, позивач вважає, що ним подано позов в межах строку позовної давності.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі “Бараона проти Португалії» 1987 року Суд відзначив: “Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів». Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог, від кількості доказів, наданих сторонами».
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/832/25 в межах строку, передбаченого ГПК України.
Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
29.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (надалі - постачальник, позивач у справі) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (надалі - споживач, відповідач у справі) укладено Договір №13-5394/24-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1, якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природній газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 24,5 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м) та замовлений обсяг, тис. куб. м: у січні 2024 року -7 тис. куб. м; у лютому 2024 році - 7 тис. куб. м.; у березні 2024 року - 7 тис. куб. м.; у квітні 2024 року - 3,5 тис. куб. м. Всього - 24,5 тис. куб. м.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п.п.2.1, 2.4 Договору).
У відповідності до п.3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пп.3.5.2 п.3.5 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно пп.3.5.3, 3.5.4 п.3.5 Договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п.п.3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п.4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000куб.м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ - 16390,0 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Згідно п.4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 337975,25 грн, крім того ПДВ - 67595,05 грн, разом з ПДВ - 405570,30 грн.
Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Даний Договір набирає чинності з 01 січня 2024 року і діє в частині поставки газу до 15 квітня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1 Договору).
На виконання умов Договору між сторонами були підписані Акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2024 року на загальну суму 439606,01 грн, а саме: б/н від 12.02.2024 за січень 2024 року на суму 378186,13 грн; б/н від 11.03.2024 за лютий 2024 року на суму 61417,40 грн; б/н від 10.04.2024 за березень 2024 року на суму 2,48 грн.
Відповідно до реєстру документів за період з 29/12/2023 по 17/04/2025 та розрахунку суми основного боргу станом на 10.04.2025 відповідачем проведено часткові оплати в загальній сумі 227988,29 грн, як оплата за спірні поставки природного газу за Договором.
Під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджено позивачем, що в ході перевірки доводів відповідача, викладених у відзиві на позов було підтверджено надходження на рахунок позивача коштів в рахунок часткової оплати основної заборгованості. Так, 25.04.2025 відповідачем було здійснено часткову оплату у сумі 72100,73 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №722 від 25.04.2025 на суму 37947,15 грн; №723 від 25.04.2025 на суму 33143,60 грн; №724 від 25.04.2025 на суму 1009,98 грн.
Позивач стверджує, що станом 13.06.2025, у відповідача наявна основна заборгованість перед позивачем в розмірі 139516,99 грн за Договором №13-5394/24-БО-Т від 29.12.2023, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою б/н від 17.06.2025 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 139516,99 грн основного боргу, 30896,87 грн пені, 36772,97 грн збитки від інфляції та 7793,84 грн - 3% річних.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6. ст.231 ГК України).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено господарським судом, відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно виконав зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача, станом 13.06.2025, існував борг в розмірі 139516,99 грн, який не сплачений відповідачем.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.
За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 139516,99 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів.
Укладеним між сторонами Договором передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача 36772,97 грн збитків від інфляції за період з квітня 2024 року по травень 2025 року та 7793,84 грн - 3% річних за період з 25.03.2024 по 31.05.2025 (включно).
Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції за зобов'язаннями за січень - березня 2024 року за допомогою програми ipLex та встановив, що загальна сума збитків від інфляції за зобов'язаннями за січень 2024 року складає 25257,33 грн, а саме:
- за період з квітня по листопад 2024 року; сума боргу на початок періоду - 177579,53 грн; сумарний індекс інфляції склав - 109,1195541971%; збитки від інфляції - 16194,46 грн (177579,53 грн х 109,1195541971% - 177579,53 грн);
- за період з грудня 2024 року по березень 2025 року; сума боргу на початок періоду - 150197,84 грн; сумарний індекс інфляції склав - 104,9893004160% - 150197,84 грн);
- за період з квітня по травень 2025 року; сума боргу на початок періоду - 78097,11 грн; сумарний індекс інфляції склав - 102,0091000000%; збитки від інфляції - 1569,05 грн (78097,11 грн х 102,0091000000% - 78097,11 грн).
Решта розрахунків збитків від інфляції за зобов'язанням лютого та березня 2024 року виконано позивачем вірно.
За вказаних обставин, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 35472,83 грн (25257,33 грн + 10215,10 грн + 0,40 грн).
В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 1300,14 грн слід відмовити.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.7.2 Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 30896,87 грн за період з 25.03.2024 по 15.11.2024 (включно).
Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені, контррозрахунок суду не надано.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий розрахунок є арифметично та методологічно вірним.
Відповідачем у доповненнях до відзиву на позов б/н від №59 34 01-815/59 34 від 09.07.2025 (вх.№10427/25) зазначено, що на теперішній час в Україні існує певна бюджетна система, що передбачає для підприємств, установ та організацій, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету саме затверджений на відповідний рік бюджет держави. В зв'язку з тим, що Головним розпорядником коштів є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, якою не було вчасно перераховано кошти по коду КЕКВ 2274 - оплата газопостання, відповідач був не в змозі вчасно розрахуватися за спожитий газ, тому відповідач вважає, що виникнення заборгованості не можна врахувати або трактувати, як навмисне невиконання умов укладеного договору або невжиття заходів до виконання зобов'язання. Посилаючись на ст.23 та на ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України відповідач вказує, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тобто, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно частин 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Здійснивши оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за спірним договором, часткове погашення заборгованості відповідачем, взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення та соціальну значимість Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області у військовий час, суд прийшов до висновку, що стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності.
Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 70%, тобто до 9269,06 грн.
Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 35472,83 грн збитків від інфляції та 7793,84 грн - 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення неустойки не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (54039, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Привільна, буд.136-Б, код ЄДРПОУ 38169500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) 139516,99 грн основного боргу, 9269,06 грн пені, 35472,83 грн збитків від інфляції, 7793,84 грн - 3% річних та 2564,29 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В. Мавродієва