06 жовтня 2025 року Справа № 910/6311/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу
за позовом: Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області
електронна пошта: svarz.kalush@gmail.com
представник позивача: Конєвич Ігор Іванович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "-Трейд Агро-", вул.Соборна, буд.2, селище Підгородна, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55222
про: стягнення 104 899,42 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.09.2025).
Воєнізована гірничорятувальна (аварійно-рятувальної) частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 20.05.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "-ТРЕЙД АГРО-" коштів у розмірі 132703,42 грн. за порушення договірних зобов'язань за Договором поруки № 197-11- 22 від 28.11.2022 та Договором №1 від 23.12.2019 із додатковими угодами, та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 позовну заяву Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "-ТРЕЙД АГРО-" про стягнення 132703,42 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 справу №910/6311/25 розподілено судді Господарського суду Миколаївської області Семенчук Н.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 позовну заяву б/н від 24.06.2025 (вх.№9444/25 від 24.06.2025) Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків від 04.07.2025 (вх.№10047/25 від 04.07.2025).
Враховуючи, що суддя Семенчук Н.О. перебувала у відпустці, вирішення питання щодо руху позовної заяви здійснено після виходу судді з відпустки.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №910/6311/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.
Вказана ухвала була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім 26.07.2025, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду.
Позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про зменшення позовних вимог №13-728/12 від 16.09.2025 (вх.№13225/25 від 17.09.2025) в якій, зокрема зазначає, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій, а саме пені була допущена технічна помилка, внаслідок чого розмір позовних вимог було визначено неправильно, завищено на суму 27 804,00 грн. У зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 104 899,42 грн., яка складається з:
- 73 994,50 грн. - заборгованість за аварійно - рятувальне обслуговування;
- 12 210,65 грн. - інфляційні нарахування;
- 4 111,26 грн. - 3% річних;
- 14 583,01 грн. - пеня.
Також, позивач у поданій заяві зазначає, що на підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 30.07.2025 №935 змінено найменування та місцезнаходження позивача, а саме на Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Так, як вбачається з п.1 наказу №935 від 30.07.2025 Державної служби України з надзвичайних ситуацій, змінено найменування Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано - Франківській області (ідентифікаційний код 33926446) на Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа з ідентифікаційним кодом 33926446 має назву - Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
За таких обставин, враховуючи наявні відомості про зміну найменування позивача після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та заміну найменування позивача з Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано - Франківській області (ідентифікаційний код 33926446) на Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
23 грудня 2019 року між Воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач, аварійно - рятувальна служба) та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (далі - об'єкт) було укладено Договір №1 на постійне та обов'язкове обслуговування (далі - Договір) (арк.7, 8).
Відповідно до розділу 1 Договору, предметом договору є організація та здійснення «Аварійно-рятувальною службою» аварійно-рятувального обслуговування «об'єкта» з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «об'єкті» надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Розділом 2 Договору передбачені обов'язки «Аварійно-рятувальної служби».
Пунктом 3 договору сторони передбачили обов'язки «Об'єкта», зокрема, оплачувати, відповідно до умов Договору, постійне та обов'язкове обслуговування «Аварійно-рятувальною службою», у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій (п.3.11 Договору).
У відповідності до п.4.1 Договору, вартість обслуговування за цим договором складає 147989,00 (сто сорок сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) на місяць. Ця сума встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається до договору, і виконаний згідно з вимогами постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та інших нормативно-правових актів.
«Об'єкт» може здійснювати працівникам «Аварійно-рятувальної служби» додаткові виплати понад розміри, встановлені договором.
За взаємною згодою сторін, вартість обслуговування згідно з договором, може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до договору.
Відповідно до п.4.2 Договору, плата за обслуговування об'єкта Аварійно-рятувальною службою проводиться шляхом перерахування коштів помісячно на розрахунковий рахунок аварійно-рятувальної служби на підставі актів виконання умов Договору та рахунків щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п.6.1 Договору, договір вважається укладеним з 01 січня 2020 року і діє по 31 грудня 220 року, а в частині проведення розрахунків за обслуговування - до їх повного здійснення. Договір вважається продовжений на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторні не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до п.6.2 Договору, при відмові від послуг «Аварійно-рятувальної служби» об'єкт повинен не пізнішое як за один місяць письмово попередити про це іншу сторону.
Відповідно до п.6.4 Договору, щомісяця сторони зобов'язані підписати акт виконання умов Договору. Для реалізації вказаного зобов'язання «Аварійно-рятувальна» служба до 01 числа наступного за звітним місяцем готує та передає «Об'єкту» акт виконання умов Договору. Об'єкт на протязі трьох робочих днів розглядає, підписує та повертає Аварійно-рятувальній службі один примірник акту виконання умов Договору. Якщо протягом цього терміну акт об'єктом не підписано та не надано вмотивованих зауважень в письмовій формі, акт вважається автоматично узгодженим та має повну юридичну силу.
Пунктом 6.5 Договору сторони узгодили, що усі доповнення сторін, що якимось чином породжують нові взаємні зобов'язання сторін, а також змінюють або припиняють зобов'язання сторін за договором або пов'язані з його виконанням, повинні бути виконані в письмовій формі та підписані сторонами або їх повноважними представниками. Такі домовленості є невід'ємною частиною договору.
Договір містить підписи та печатки сторін.
02.11.2020 року між «Об'єктом» та «Аварійно-рятувальною службою» укладено додаткову угоду №1 до договору на постійне та обов'язкове обслуговування від 23.12.2019 (надалі - додаткова угода №1) (арк.9).
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1, на підставі пункту 6.5. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 року (далі - договір) через здійснення природоохоронних заходів із спуском у шахту 2 рази на тиждень та введений простій у виробництві у зв'язку з карантином для запобігання розповсюдженню хвороби. Сторони прийшли до взаємної згоди про:
1.1 здійснення з 01 листопада 2020 року аварійно-рятувального обслуговування «Об'єкта» однією оперативною одиницею (відділенням) з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «Об'єкті» надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів.
1.2. з 01 листопада по 31 грудня 2020 вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 73 994,50 (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири грн 50 коп) гривень на місяць.
1.3. в разі потреби залучення 2-х і більше оперативних одиниць (відділень), фактичні витрати на проведення «Аварійно-рятувальною службою» окремих аварійно-рятувальних та інших робіт відшкодовуються за рахунок «Об'єкта», шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «Аварійно-рятувальної служби» протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг.
Всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 2 додаткової угоди№1).
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1, додаткова угода набирає чинності з 01 листопада 2020 і діє до 31 грудня 2020.
29.12.2020 року між «Об'єктом» та «Аварійно-рятувальною службою» укладено додаткову угоду №2 до договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 (надалі - додаткова угода №2) (зв.б. арк.9).
Згідно з п.1 додаткової угоди №2, сторони прийшли до взаємної згоди змінити п.1.2. додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору та викласти його в наступній редакції: « 1.2. з 01 листопада 2020 по 31 грудня 2021 вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 73994,50 (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 50 коп.) на місяць.»
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2, сторони прийшли до взаємної згоди змінити пункт 3 додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору та викласти його у наступній редакції: « 3. Ця додаткова угода діє з 01 листопада 2020 і чинна по 31 грудня 2021».
Всі інші умови договору та додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 3 додаткової угоди №2).
Пунктом 4 додаткової угоди №2 визначено, що така набирає чинності з 01 січня 2021 року і діє по 31 грудня 2021 року, є невід'ємною частиною договору та складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної сторони.
01.07.2021 року між «Аварійно-рятувальною службою» та «Об'єктом» укладено додаткову угоду №3 до договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 (надалі додаткова угода №3) (арк.10), якою у зв'язку зі зміною найменування «Аварійно-рятувальної служби» на підставі пункту 6.5. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 (надалі - договір) внесено зміни у тексті договору слова «Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області» у всіх відмінках замінити словами «Воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області» у відповідних відмінках.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №3, усі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору (п. 3 додаткової угоди №3).
06.12.2021 року між «Об'єктом» та «Аварійно-рятувальною службою» укладено додаткову угоду №4 до договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1від 23.12.2019 (надалі - додаткова угода №4) (зв.б.арк.10), згідно якої сторони дійшли згоди, викласти п. 1.2. додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору у наступній редакції: « 1.2. з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 73994,50 (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 50 коп.) на місяць.»
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №4 сторони прийшли до взаємної згоди змінити пункт 3 додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору та викласти його у наступній редакції: « 3. Ця додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2022 і чинна до 31 грудня 2022».
Всі інші умови договору та додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 3 додаткової угоди №4).
02.12.2022 року між «Об'єктом» та Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальною) частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області укладено додаткову угоду №5 до договору на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 (надалі - додаткова угода №5) (арк.11).
Згідно з п. 1 додаткової угоди №5, сторони прийшли до взаємної згоди змінити п. 1.2. додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору та викласти його в наступній редакції: « 1.2. з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 вартість постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 73994,50 (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 50 коп.) на місяць.»
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №5, сторони прийшли до взаємної згоди змінити пункт 3 додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору та викласти його у наступній редакції: « 3. Ця додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2023 і діє до 31 грудня 2023».
Всі інші умови договору та додаткової угоди №1 від 02.11.2020 року до договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 3 додаткової угоди №5).
Згідно п.4 Додаткової угоди №5, додана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (замовник) складено акт наданих послуг №36 від 30.06.2023, згідно якого на підставі додаткової угоди №4 від 06.12.2021 до договору №1 від 23.12.2019 року, рахунку-фактури №36 від 30.06.2023, виконавцем надано послуги на загальну суму з ПДВ 73994,50 грн., який підписано сторона без зауважень (зв.б. арк.12).
Також, позивачем виставлено Приватному акціонерному товариству «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» рахунок - фактуру №36 від 30.06.2023 для оплати наданих позивачем послуг.
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» своїх зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг у розмірі 73 994,50 не виконам.
28.11.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (надалі - боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «-Трейд Агро-» (надалі - поручитель) та Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальна) частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області (надалі - кредитор) укладено договір поруки №197-11-22 (надалі - договір поруки).
Відповідно до п.1.1 Договору поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання боржником зобов'язань по щомісячній сплаті кредитору за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 року із додатковими угодами, укладеним між кредитором та боржником (надалі іменується «договір про обслуговування») вартості наданих кредитором щомісячних послуг.
Згідно з п. 1.2 Договору поруки, поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом вищезазначеного договору про обслуговування.
Пунктом 2.1 Договору поруки сторони узгодили, що у разі порушення боржником обов'язків за договором про обслуговування поручитель відповідає перед кредитором солідарно відносно до боржника, тобто виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить у повному обсязі або частково вимоги кредитора відповідно до п. 3.1 цього договору.
Відповідно до п.2.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором в частині суми боргу боржника, визначеного пунктом 1.1. даного договору.
У відповідності до п.2.3 Договору поруки, поручитель, який виконав обов'язки боржника, отримує всі права кредитора за договором про обслуговування, в межах сплаченої ним суми поручительства.
Відповідно до п.2.4 Договору поруки, після кожного виконання поручителем обов'язків боржника за договором про обслуговування кредитор зобов'язується передати поручителеві документи, що підтверджують такі обов'язки боржника, протягом 3-х робочих днів з моменту проведення виконання.
Пунктом 3.1 Договору поруки сторони погодили, якщо боржник в строки, визначені договором про обслуговування не сплатить вартість наданих кредитором послуг згідно акту прийняття-передавання послуг або виконає зобов'язання частково, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму шляхом перерахування суми боргу на рахунок кредитора.
Моментом сплати суми боргу поручителем в порядку п. 3.1 цього договору, є дата зарахування такої суми на рахунок кредитора (п. 3.2. договору поруки).
Відповідно до п.4.1 Договору поруки, у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Згідно з п.4.1.1 Договору поруки, порушення договору є його неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідно до п.5.1 Договору поруки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Цей договір діє до 31.12.2023 року. Сторони укладенням додаткової угоди можуть зімнити строк дії Договору.
У відповідності до п.6.5 Договору поруки, цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу.
Позивач у позовній заяві вказує, що оскільки ПАТ «СГХП «Полімінерал» допустило заборгованість зі сплати наданих позивачем послуг, та між позивачем та відповідачем було укладено Договір поруки для належного виконання зобов'язання за Договором на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019, просить суд стягнути заборгованість у розмірі 73 994,50 грн. за надані ним послуги та штрафні санкції з поручителя, а саме з ТОВ «-Трейд Агро-».
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 23 грудня 2019 року між Воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач, аварійно - рятувальна служба) та Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (далі - об'єкт) було укладено Договір №1 на постійне та обов'язкове обслуговування.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавств, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов Договору, позивачем надано ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» послуги на суму 73 994,50 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом наданих послуг №36 від 30.06.2023.
Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України).
Приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (надалі - боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «-Трейд Агро-» (надалі - поручитель) та Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальна) частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківський області (надалі - кредитор) укладено договір поруки №197-11-22, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання боржником зобов'язань по щомісячній сплаті кредитору за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019 року із додатковими угодами, укладеним між кредитором та боржником вартості наданих кредитором щомісячних послуг.
В Договорі поруки сторонами не встановлені строки припинення дії поруки. У разі, якщо сторони в договорі поруки не встановили строк припинення дії поруки, то підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.
Суд зазначає, що строк виконання «об'єктом» зобов'язань за Договором №1 від 23.12.2019 щодо оплати вартості наданих позивачем послуг встановлено в Договорі, а саме в пункті 4.2 Договору.
Відповідно до п.4.2 Договору, плата за обслуговування об'єкта Аварійно-рятувальною службою проводиться шляхом перерахування коштів помісячно на розрахунковий рахунок аварійно-рятувальної служби на підставі актів виконання умов Договору та рахунків щомісячно до 05 числа місяця, наступного за звітним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані «об'єкту» послуги аварійно-рятувального обслуговування на суму 73 994,50 грн., що підтверджується актом наданих послуг №36 від 30.06.2023, який підписано сторона без зауважень (зв.б. арк.12).
Таким чином, «Об'єкт» повинен був розрахуватись за надані позивачем послуги до 05.07.2023.
Суд зазначає, що позов у даній справі подано до суду 20.05.2025 (вхідний штамп Господарського суду міста Києва), у зв'язку з чим порука є чинною.
З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що порука є чинною стосовно зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг за актом №36 від 30.06.2023 (строк сплати до 05.07.2023).
Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «-Трейд Агро-», як поручитель несе відповідальність за Договором на постійне та обов'язкове обслуговування №1 від 23.12.2019, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 73 994,50 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором «Аварійно-рятувальна служба» та «Об'єкт» несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
У відповідності до п.5.2 Договору, при порушенні терміну оплати, вказаного в п. 4.2. даного договору, «Об'єкт» сплачує «Аварійно-рятувальній службі» пеню за кожен день прострочи, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки і три проценти річних від простроченої суми.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 583,01 грн. нараховану на заборгованість 73 994,50 грн. за період з 06.07.2023 по 06.01.2024, розмір якої є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 111,26 грн. нараховані на суму заборгованості 73 994,50 грн. за період з 06.07.2023 по 12.05.2025, розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 12 210,65 грн. нараховані на суму заборгованості 73 994,50 грн. за період з липня 2023 року по березень 2025 року, розмір яких є обґрунтованим та підлягає задоволеню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "-Трейд Агро-" (вул.Соборна, буд.2, селище Підгородна, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55222, код ЄДРПОУ 39995033) на користь Воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 33926446):
- 73 994,50 грн. - заборгованість за аварійно - рятувальне обслуговування;
- 12 210,65 грн. - інфляційні нарахування;
- 4 111,26 грн. - 3% річних;
- 14 583,01 грн. - пені;
- 3 028,00 грн. - судового збору
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О.Семенчук