29 серпня 2025 року Справа № 915/577/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД», вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030 (код ЄДРПОУ 36328597)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ГАРАНТ», вул. Маріупольська, 16, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40518536)
про відшкодування збитків у розмірі 1 049 777, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Онисько М.М. (поза межами суду)
від відповідача: Костишена В.Л. (поза межами суду)
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ГАРАНТ" 1 049 777, 02 грн. збитків, що виникли внаслідок невиконання зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкових накладних.
Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 26.05.2025.
Ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 задоволено заяви позивача та відповідача про участь в підготовчому засіданні, що призначено на 26.05.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, вирішено здійснити розгляд справи в розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 28.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025 задоволено заяви позивача та відповідача про участь в підготовчому засіданні, що призначено на 28.07.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2025, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 29.08.2025 в режимі відеоконференції.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
В судовому засіданні 29.08.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
02.05.2022 між ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (замовник) та ТОВ “ТРАНС-ГАРАНТ» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 0205/22 від 02.05.2022, на виконання умов якого відповідачем надано позивачу послуги з доставки вантажу, а позивачем проведено оплату вартості наданих послуг з урахуванням ПДВ.
Позивач зазначає, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної. Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавляє ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" права включити суму податку на додану вартість у розмірі 1 049 777, 02 грн. до податкового кредиту, яка фактично є збитками позивача, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 15, 16, 22, 611 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, ст. 14, 198, 201 ПК України та судовою практикою.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 7980/25 від 27.05.2025) та додаткових поясненнях (вх. № 10837/25 від 23.07.2025) просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач зазначає, що редакція норми п. 201.10 ст. 201 ПК України та судова практика, на яку посилається відповідач, не була чинною та актуальною на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо реєстрації податкових накладних.
У редакції ПК України, яка діяла на момент виникнення у 2022 році взаємовідносин, ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" не мало права скористатись абз. п. 201.10 ст. 201 ПК України, оскільки скаргу до декларації міг подати продавець/покупець у разі допущення помилок у виписаних податкових накладних/розрахунках коригування, у той же час складені ТОВ «ТРАНС-ГАРАНТ» податкові накладні на користь ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" були заблоковані податковим органом, що відповідно позбавило позивача права подати заяву до податкової декларації за звітний податковий період із скаргою на ТОВ «ТРАНС-ГАРАНТ» (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті)
Відповідно до Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування.
У разі відмови Комісією регіонального рівня у реєстрації податкової накладної, такі рішення можна було оскаржити в адміністративному або судовому порядку як передбачено ст. 56 ПК України.
Наданим правом відповідач не скористався, що призвело до втрати позивачем податкового кредиту з ПДВ, який було сплачено на користь відповідача у складі вартості наданих послуг. Оскільки реєстрація податкових накладних в ЄРПН не відбулась, право на формування податкового кредиту ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» було втрачено.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 7763/25 від 22.05.2025) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 8284/25 від 02.06.2025) просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає наступне.
Відповідач, посилаючись на п. 201.10 ст. 201 ПК України, зазначає, що до позову не додано доказів, що позивач подавав заяву до податкової декларації за звітний податковий період із скаргою на ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ». Таке право зберігалось за ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» протягом 365 днів з дня подання податкової декларації. Таким чином, позивач не використав усіх передбачених податковим законодавством засобів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Відповідач також зазначає, що 17.01.2023 року ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ» внесено ряд змін - змінено засновників, директора, адресу підприємства та ін. У нового керівництва ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ" були відсутні договір перевезення вантажу № 0205/22 від 02.05.2022, укладений між сторонами, а також такі первинні документи до нього: акти наданих послуг; товарно-транспортні накладні; рахунки; акти звірки взаєморозрахунків тощо.
З проханням неодноразово надати копії документів ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ» зверталось до ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД»» та у відповідь отримало лише копію договору без первинних документів до нього. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.11.2024 у справі № 902/758/24 зобов'язано ТОВ «АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» надати відповідь на адвокатський запит адвоката Адвокатського об'єднання "Колт" Легкої Олени Юріївни № 13-03-2/24 від 13.03.2024, поданий в інтересах ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ" та надати належним чином завірені копії таких документів: актів наданих послуг; товарно-транспортних накладних; рахунків; актів звірки взаєморозрахунків до договору перевезення вантажу № 0205/22 від 02.05.2022. Рішення суду не виконано.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 201 ПК України та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
02.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ГАРАНТ» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (замовник) укладено договір перевезення вантажу № 0205/22 від 02.05.2022.
Договір підписано сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та печатки у сервісі "Вчасно".
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (надалі іменується “Вантаж») згідно із транспортною накладною, з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в заявках на перевезення (заявках) та додаткових угодах до цього Договору, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується «Вантажоодержувач»), а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим Договором або додатками до нього.
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Відповідно до п. 1.5 договору факт прийняття перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.
Відповідно до п. 2.7 договору перевізник зобов'язаний своєчасно та правильно оформлювати документацію, обов'язок оформлення якої покладається на перевізника чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.1 договору вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу встановлюється сторонами в заявках та додаткових угодах до договору.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата здійснюється у наступному порядку:
4.3.1. оплата 80 % від вартості послуг, визначених відповідною заявкою, додатковою угодою, здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання Замовником в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього Договору, рахунку - фактури та копій наступних документів у форматі pdf:
- реєстру відправлених автомобілів із зазначенням дати навантаження, номерів авто, номерів ТТН, ваги-нетто на навантаженні, ваги-нетто на вивантаженні вантажу, маршруту, визначеного згідно із відповідною заявкою, додатковою угодою;
- товаро-транспортних накладних.
Вказані вище документи надсилаються Замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів після надання послуг.
4.3.2. Оплата решти вартості послуг оплачується Замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Сторонами в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього Договору, акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт), у якому має бути вказано вагу вивантаження у пункті призначення і відхилення від ваги, вказаної у товаро-транспортних накладних при навантаженні авто (або ж така інформація може бути визначена в доповненнях до акту), та при дотриманні наступних умов:
4.3.2.1. Перевізник надав Замовнику в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього Договору, рахунок-фактуру та копії наступних документів у форматі pdf:
a. реєстр автомобілів із зазначенням ваги вивантаження в пункті призначення і відхилення від ваги, вказаної в товаро-транспортних накладних при навантаженні авто;
b. товаро-транспортні накладні
c. всі необхідні сертифікати
4.3.2.2. Вантаж доставлено без втрат (нестачі), тобто різниця між вагою, що вказана товаротранспортних накладних на навантаженні та вагою, вказаною при вивантаженні в пункті призначення, не перевищує норму природніх втрат (згідно з п. 2.4 Договору - 0,17% згідно однієї заявки на один вид вантажу з одного пункту навантаження в один пункт призначення).
У разі виявлення нестачі Замовник має право виставити претензію Перевізнику та притримати оплату послуг у розмірі 20% від вартості послуг до моменту відшкодування Перевізником нестачі.
Відповідно до п. 4.4 договору послуги вважаються наданими (роботи виконаними) за фактом розвантаження вантажу у пункті призначення. Акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) складається за фактом надання послуг (виконання робіт) в електронній формі із застосуванням електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, визначеному законодавством щодо електронного документообігу, та з урахуванням положень цього Договору. Якщо розвантаження вантажу в межах однієї заявки відбувається протягом кількох днів, - допускається складання не пізніше останнього календарного дня місяця, у якому відбувалося таке розвантаження, одного зведеного акту приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) по усіх автомобілях, що розвантажено в межах однієї заявки. Якщо розвантаження вантажу в межах однієї заявки відбувається в різні місяці, то допускається складання актів приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за кожен місяць окремо.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення.
Відповідно до п. 7.2 договору строк (термін) дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2022 року (включно). У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Сторони погодили, що у разі відсутності у сторін заяв про розірвання договору протягом 1-ого останнього місяця терміну дії договору, то він вважається продовженим терміном на 1 рік, на тих самих умовах, але в будь-якому випадку не більше ніж двічі.
Відповідно до п. 7.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Відповідно до п. 7.6 договору перевізник є платником податку на загальних підставах. Замовник є платником податку на прибуток на загальних засадах.
На виконання умов договору перевезення відповідачем надано позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 6 298 662, 11 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 049 777, 02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а також виставлено рахунки для проведення оплати, а саме:
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 12.06.2022 на суму 839 438, 08 грн., в т.ч. ПДВ 139 906, 35 грн. та рахунок на оплату № 91 від 12.06.2022 на суму 839 438, 08 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 100 від 13.06.2022 на суму 79 423, 80 грн., в т.ч. ПДВ 13 237, 30 грн. та рахунок на оплату № 100 від 13.06.2022 на суму 79 423, 80 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 123 від 14.06.2022 на суму 44 914, 10 грн., в т.ч. ПДВ 7 485, 68 грн. та рахунок на оплату № 123 від 14.06.2022 на суму 44 914, 10 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 107 від 15.06.2022 на суму 420 410, 99 грн., в т.ч. ПДВ 70 068, 50 грн. та рахунок на оплату № 107 від 15.06.2022 на суму 420 410, 99 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 101 від 18.06.2022 на суму 467 229, 10 грн., в т.ч. ПДВ 77 871, 52 грн. та рахунок на оплату № 101 від 18.06.2022 на суму 467 229, 10 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 99 від 21.06.2022 на суму 441 278, 89 грн., в т.ч. ПДВ 73 546, 48 грн. та рахунок на оплату № 99 від 21.06.2022 на суму 441 278, 89 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 106 від 22.06.2022 на суму 296 120, 59 грн., в т.ч. ПДВ 49 353, 43 грн. та рахунок на оплату № 106 від 22.06.2022 на суму 296 120, 59 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 114 від 25.06.2022 на суму 114 540, 00 грн., в т.ч. ПДВ 19 090, 00 грн. та рахунок на оплату № 114 від 25.06.2022 на суму 114 540, 00 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 104 від 26.06.2022 на суму 1 106 077, 24 грн., в т.ч. ПДВ 184 346, 21 грн. та рахунок на оплату 104 від 26.06.2022 на суму 1 106 077, 24 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 108 від 29.06.2022 на суму 394 495, 01 грн., в т.ч. ПДВ 65 749, 17 грн. та рахунок на оплату 108 від 29.06.2022 на суму 394 495, 01 грн. ;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 103 від 30.06.2022 на суму 773 909, 82 грн., в т.ч. ПДВ 128 984, 97 грн. та рахунок на оплату № 103 від 30.06.2022 на суму 773 909, 82 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 109 від 01.07.2022 на суму 248 540, 58 грн., в т.ч. ПДВ 41 423, 43 грн. та рахунок на оплату № 109 від 01.07.2022 на суму 248 540, 58 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 116 від 01.07.2022 на суму 124 191, 68 грн., в т.ч. ПДВ 20 698, 61 грн. та рахунок на оплату № 116 від 01.07.2022 на суму 124 191, 68 грн. ;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 115 від 03.07.2022 на суму 42 194, 10 грн., в т.ч. ПДВ 7 032, 35 грн. та рахунок на оплату № 115 від 03.07.2022 на суму 42 194, 10 грн.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 04.07.2022 на суму 819 503, 93 грн. ,в т.ч. ПДВ 136 583, 99 грн.
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 120 від 04.07.2022 на суму 86 394, 20 грн., в т.ч. ПДВ 14 399, 03 грн.
Всі вищевказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису печатки.
До актів виконаних робіт та до заявок складено Реєстри, які підписано сторонами електронним підписом та скріплено печатками в сервісі "Вчасно", в яких (реєстрах) відображено номер авто, водія, дати та пункти завантаження й розвантаження вантажу, а також найменування та вагу вантажу.
Факт перевезення вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними, а саме: ТТН від 09.06.2022 № 1234; ТТН від 10.06.2022 № 4091, 4107, 4108, 4109; ТТН від 11.06.2022 № 4113, 4114, 4117, 4118, 4119, 4120, 4121, 4122, 4123, 4124, 4133, 4155; ТТН від 12.06.2022 № 4208, 4209, 4210; ТТН від 13.06.2022 № 6, 9, 10, 13, 20, 28, 8443; ТТН від 14.06.2022 № 1, 2, 3, 4, 0239, 0240, 0241, 0242, 0243, 0244, 0245; ТТН від 15.06.2022 № 0256, 0257, 0258, 0259; ТТН від 18.06.2022 № 29; ТТН від 19.06.2022 № 45, 51, 56, 57, 58, 59, 63, 64, 65, 66; ТТН від 20.06.2022 № 53, 59, 65, 67; ТТН від 21.06.2022 № 4573, 4574; ТТН від 22.06.2022 № 4623, 4634, 4636, 4637, 4638, 4639, 4656, 4657; ТТН від 24.06.2022 № 117, 121, 122, 124, 4715, 4716, 4717, 4734, 4735, 4736, 4737, 4738; ТТН від 25.06.2022 № 4789; ТТН від 26.06.2022 № 4801, 4802, 4803, 4809, 4810, 4811, 4812, 4813, 4839, 4846; ТТН від 28.06.2022 № 4928; ТТН від 29.06.2022 № 4957, 4958, 4959, 4960, 4971, 4972, 4973, 4974; ТТН від 30.06.2022 № 0262, 0272, 0273, 5011, 5023, 5034, 5039, 5040, 5041; ТТН від 01.07.2022 № 5061; ТТН від 03.07.2022 № 5208; ТТН від 04.07.2022 № 5253.
На виконання умов договору за надані відповідачем послуги з перевезення вантажу позивачем проведено оплату на загальну суму 6 221 991, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжна інструкція № 12466 від 16.06.2022 на суму 671 550, 46 грн., у тому числі ПДВ 111 925, 08 грн.;
- платіжна інструкція № 12557 від 22.06.2022 на суму 163 477, 62 грн., у тому числі ПДВ 27 246, 27 грн.;
- платіжна інструкція № 12638 від 28.06.2022 на суму 353 023, 11 грн., у тому числі ПДВ 58 837, 19 грн.;
- платіжна інструкція № 12666 від 29.06.2022 на суму 88 255, 78 грн., у тому числі ПДВ 14 709, 30 грн.;
- платіжна інструкція № 12665 від 29.06.2022 на суму 63 539, 04 грн., у тому числі ПДВ 10 589, 84 грн.;
- платіжна інструкція № 12667 від 29.06.2022 на суму 15 884, 76 грн., у тому числі ПДВ 2 647, 46 грн.;
- платіжна інструкція № 12639 від 28.06.2022 на суму 373 783, 28 грн., у тому числі ПДВ 62 297, 21 грн.;
- платіжна інструкція № 15267 від 02.11.2022 на суму 93 445, 82 грн., у тому числі ПДВ 15 574, 30 грн.;
- платіжна інструкція № 12843 від 11.07.2022 на суму 619 127, 86 грн., у тому числі ПДВ 103 187, 98 грн.;
- платіжна інструкція № 15271 від 01.11.2022 на суму 154 781, 96 грн., у тому числі ПДВ 25 796, 99 грн.;
- платіжна інструкція № 12815 від 07.07.2022 на суму 884 861, 79 грн., у тому числі ПДВ 147 476, 97 грн.;
- платіжна інструкція № 13091 від 21.07.2022 на суму 218 515, 45 грн., у тому числі ПДВ 36 419, 24 грн.;
- платіжна інструкція № 12842 від 11.07.2022 на суму 236 896, 47 грн., у тому числі ПДВ 39 482, 75 грн.;
- платіжна інструкція № 15270 від 02.11.2022 на суму 45 024, 12 грн., у тому числі ПДВ 7 504, 02 грн.;
- платіжна інструкція № 12824 від 08.07.2022 на суму 336 328, 79 грн., у тому числі ПДВ 56 054, 80 грн.;
- платіжна інструкція № 13092 від 21.07.2022 на суму 84 082, 20 грн., у тому числі ПДВ 14 013, 70 грн.;
- платіжна інструкція № 12825 від 08.07.2022 на суму 315 596, 01 грн., у тому числі ПДВ 52 599, 34 грн.;
- платіжна інструкція № 15268 від 02.11.2022 на суму 75 599, 00 грн., у тому числі ПДВ 12 599, 83 грн.;
- платіжна інструкція № 12826 від 08.07.2022 на суму 198 832, 46 грн., у тому числі ПДВ 33 138, 74 грн.;
- платіжна інструкція № 15269 від 02.11.2022 на суму 49 708, 12 грн., у тому числі ПДВ 8 284, 69 грн.;
- платіжна інструкція № 12893 від 13.07.2022 на суму 91 632, 00 грн., у тому числі ПДВ 15 272, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 15272 від 02.11.2022 на суму 17 708, 00 грн., у тому числі ПДВ 2 951, 33 грн.;
- платіжна інструкція № 15273 від 02.11.2022 на суму 5 200, 00 грн., у тому числі ПДВ 866, 67 грн.;
- платіжна інструкція № 12947 від 14.07.2022 на суму 33 755, 28 грн., у тому числі ПДВ 5 625, 88 грн.;
- платіжна інструкція № 13080 від 20.07.2022 на суму 4 838, 82 грн., у тому числі ПДВ 806, 47 грн.;
- платіжна інструкція № 15274 від 02.11.2022 на суму 3 600, 00 грн., у тому числі ПДВ 600, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 12894 від 13.07.2022 на суму 99 353, 34 грн., у тому числі ПДВ 16 558, 89 грн.;
- платіжна інструкція № 13079 від 20.07.2022 на суму 10 300, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 716, 67 грн.;
- платіжна інструкція № 12895 від 13.07.2022 на суму 688 243, 22 грн., у тому числі ПДВ 114 707, 20 грн.;
- платіжна інструкція № 15877 від 05.12.2022 на суму 120 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 12969 від 15.07.2022 на суму 69 115, 36 грн., у тому числі ПДВ 11 519, 23 грн.;
- платіжна інструкція № 13192 від 27.07.2022 на суму 35 931, 28 грн., у тому числі ПДВ 5 988, 55 грн.
По факту надання послуг та складення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ" (перевізник) було складено податкові накладні на загальну суму 6 298 662, 11 грн., реєстрація яких була зупинена податковим органом відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а саме:
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9129467440 від 15.07.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 21.06.2022 № 99 на суму 441 278, 89 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄДРПН № 9129471663 від 15.07.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 13.06.2022 № 100 на суму 79 423, 80 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9148040890 від 04.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 01.07.2022 № 109 на суму 248 540, 58 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄДРПН № 9148170920 від 04.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 03.07.2022 № 115 на суму 42 194, 10 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9148170232 від 04.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 01.07.2022 № 116 на суму 124 191, 68 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9148166098 від 04.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 04.07.2022 № 118 на суму 819 503, 93 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9148167228 від 04.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 04.07.2022 № 120 на суму 86 394, 20 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9155984790 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 12.06.2022 № 91 на суму 839 438, 08 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156390827 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 14.06.2022 № 123 на суму 44 914, 10 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156400414 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 15.06.2022 № 107 на суму 420 410, 99 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156391569 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 18.06.2022 № 101 на суму 467 229, 10 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156395942 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 22.06.2022 № 106 на суму 296 120, 59 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄДРПН № 9156402051 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 24.06.2022 № 104 на суму 1 106 077, 24 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156392315 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 25.06.2022 № 114 на суму 114 540, 00 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156396220 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 29.06.2022 № 108 на суму 394 495, 01 грн. з ПДВ;
- квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН № 9156401360 від 11.08.2022, якою зупинена реєстрація ПН від 30.06.2022 № 103 на суму 773 909, 82 грн. з ПДВ.
У всіх вищезазначених квитанціях про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН органом ДПС України зазначено результат обробки: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Загальна сума податкового зобов'язання (суми ПДВ) 1 049 777, 02 грн.
18.02.2025 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про відшкодування збитків № 114 від 18.02.2025, в якій позивач просив відшкодувати збитки, завдані внаслідок невиконання ТОВ «ТРАНС-ГАРАНТ» зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкових накладних в сумі 1 049 777, 02 грн.
До вимоги позивачем додано перелік незареєстрованих податкових накладних.
Доказів направлення позивачем відповідачу вимоги № 114 від 18.02.2025 суду не подано.
Відповідачем ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ" в додаткових поясненнях (вх. 12409/25 від 29.08.2025) на підтвердження факту вжиття заходів щодо розблокування податкової накладної для прикладу надано пояснення та повідомлення про подання пояснень та копій документів, а саме: посятнення ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ", подані Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Волинській області, по фінансовог-господарським операціям з ТОВ "МОНОТРЕЙД ЛТД".
Крім того, відповідачем подано суду:
- повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, № 1 від 22.07.2022, з якого вбачається звернення ТОВ "ТРАНС-ГАРАНТ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Доманівської державної податкової інспекції щодо відновлення реєстрації податкової накладної № 99 від 21.06.2022 на суму 367 732, 41 грн., в т.ч. ПДВ 73 546, 48 грн., реєстрація якої зупинена контролюючим органом;
- рішення № 7119942/40518536 від 27.07.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 99 від 21.06.2022.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
4.2. Правове регулювання порядку та підстав реєстрації податкової накладної.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і далі - в редакції від 09.07.2022) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу
Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно абз. 1-3 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1-5 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до абз. 7 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абз. 1 п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до абз. 1-3 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до абз. 10-11 п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Відповідно до абз. 14-18 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до абз. 23 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до абз. 25 п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (в редакції від 12.12.2019) визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Відповідно до п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Відповідно до п. 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до п. 12 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п. 13 Порядку № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року покупець товарів / послуг не може включити ПДВ за відповідну операцію до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої у ЄРПН продавцем податкової накладної (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи (див. пункт 201.11 статті 201 ПК України)), а звернення з передбаченою пунктом 201.10 статті 201 ПК України скаргою на продавця є лише підставою для проведення контролюючим органом документальної перевірки для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку. Можливість подання платником податку скарги на продавця / покупця передбачена саме з метою зобов'язання останнього контролюючим органом до вчинення дій із коректного відображення у ЄРПН складених податкових накладних за результатами проведеної перевірки (п. 8.20 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).
З викладеного вище Велика Палата доходить висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду нагадує, що в пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 вона вже звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. також постанову об'єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Ураховуючи викладене, Велика Палата доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом (п. 8.23-8.27 постанови ВП ВС від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Об'єднана палата, в цілому погоджуючись з зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання, вважає за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягає в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору (п. 7.23-7.24 постанови ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).
Якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов'язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця (п. 7.34-7.35 постанови ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22).
4.3. Правове регулювання стягнення збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України (тут і далі в редакції, які діяла на час спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв'язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред'являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 по справі № 920/85/18).
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови ВП ВС від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, постанови ВП ВС від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, постанова КГС ВС від 22.01.2024 у справі № 906/267/23).
Обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах, і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова ОП КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17; постанова ВП ВС від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18; постанова постанова ВП ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22; постанова КГС ВС від 22.01.2024 у справі № 906/267/23).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Зупинення органами ДФС реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит. Тому той факт, що відповідач не подав копій документів фактично призвело до відмови органами ДФС у реєстрації податкової накладної. Це унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198 ПК (п. 45 постанови КГС ВС від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21).
Відповідач не виконав вимог ст. 201 ПК та Порядку про зупинення, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних. У зв'язку з цим скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 217 871, 99 грн.
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
У зв'язку з цим Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на стягнення збитків у зв'язку з порушенням останнім обов'язку щодо реєстрації податкових накладних (п. 53-56 постанови КГС ВС від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 02.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ГАРАНТ» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД» (замовник) укладено договір № 0205/22, на виконання умов якого відповідачем надано позивачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 6 298 662, 11 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 049 777, 02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Позивачем (замовником) на виконання умов договору за надані відповідачем послуги з перевезення вантажу сплачено кошти в сумі 6 221 991, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Судом встановлено, що на виконання вимог податкового законодавства відповідачем складено та направлено для реєстрації в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 6 298 662, 11 грн. з ПДВ (сума ПДВ становить 1 049 777, 02 грн.). Проте, реєстрація податкових накладних зупинена податковим органом відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Податковим органом запропоновано платнику податку надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ" з метою відновлення реєстрації податкової накладної № 99 від 21.06.2022 на суму 441 278, 89 грн., в т.ч. ПДВ 73 546, 48 грн., подавав до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів щодо вказаної податкової накладної (повідомлення № 1 від 22.07.2022), за результатами розгляду якого податковим органом прийнято рішення № 7119942/40518536 від 27.07.2022 про відмову у реєстрації податкової накладної № 99 від 21.06.2022. Доказів оскарження вказаного рішення в судовому порядку матеріали справи не містять. Суду також не подано доказів надання відповідачем податковому органу письмових пояснень та документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, з метою відновлення реєстрації решти податкових накладних, а також оскарження в адміністративному та/або судовому порядку рішень контролюючого органу, зокрема, відповідно до Порядку № 520.
Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Суду не подано доказів реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 6 298 662, 11 грн., в т.ч. ПДВ 1 049 777, 02 грн., що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1 049 777, 02 грн., що свідчить про завдання збитків позивачу. З огляду на викладене, в цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не подано доказів звернення зі скаргою до контролюючого органу, то суд зазначає наступне. По-перше, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або граничних термінів реєстрації податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції на час спірних правовідносин) не надає покупцю права на включення суми податку із цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом. По-друге, вказаною нормою п. 201.10 ст. 201 ПК України, в редакції яка діяла на час спірних правовідносин, передбачено право покупця на звернення зі скаргою на продавця саме у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, крім податкових накладних, реєстрація яких зупинена на підставі п. 201.16 ПК України. Водночас, в спірному випадку, підставою реєстрації податкових накладних є саме п. 201.16 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач завдав позивачу збитки в сумі 1 049 777, 02 грн., оскільки він не може включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, зменшити податкові зобов'язання за зазначену суму. Позов підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 747, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 7471 від 04.04.2025.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір в спірному випадку становить 12 597, 33 грн. (1 049 777, 02 грн. х 1, 5 % х 0, 8).
Судовий збір в сумі 3 149, 67 грн. може бути повернуто за клопотанням позивача з Державного бюджету України, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 12 597, 33 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС-ГАРАНТ», вул. Маріупольська, 16, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40518536) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД», вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030 (код ЄДРПОУ 36328597):
- 1 049 777, 02 грн. (один мільйон сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім грн. 02 коп.) - збитків, що виникли внаслідок невиконання зобов'язань щодо оформлення та реєстрації податкових накладних;
- 12 597, 33 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім грн. 33 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06.10.2025
Суддя Е.М. Олейняш