ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2025Справа № 910/11669/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" про розподіл судових витрат
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (ідентифікаційний код: 37574805)
до Державного підприємства "Конярство України" (ідентифікаційний код: 37404165)
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України (ідентифікаційний код: 0032945)
про стягнення 433 638, 32 грн
за зустрічним позовом Фонду державного майна України (ідентифікаційний код: 0032945)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (ідентифікаційний код: 37574805)
Державного підприємства "Конярство України" (ідентифікаційний код: 37404165)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (ідентифікаційний код: 39820081)
про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016
у межах справи № 910/21682/15
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"
до Державного підприємства "Конярство України"
про банкрутство
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Державного підприємства "Конярство України" 322 000, 00 грн боргу по договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016, 32 200,00 грн штрафу, 62 661, 20 грн інфляційних втрат, 16 777,12 грн 3% річних, право вимоги щодо яких позивач набув до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги № 1-04 від 07.06.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11669/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2018 справу № 910/11669/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 433 638,32 грн передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2018 прийнято справу № 910/11669/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 433 638,32 грн до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та призначено підготовче засідання на 14.01.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2020 залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи на 26.08.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.08.2020 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято до розгляду спільно з первісним позовом в межах справи № 910/21682/15 та призначено підготовче засідання на 30.09.2020.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 433 638,32 грн за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" та Державного підприємства "Конярство України" в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до судового розгляду по суті на 09.12.2020.
За наслідками розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.03.2021 суд вирішив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості відмовити; позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору позики задовольнити; визнати недійсним договір позики № 2/05ФП від 20.05.2016, укладений між філією «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства "Конярство України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро».
Постановою Північного апеляційного господарського від 18.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма престиж" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/11669/18 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у справі № 910/11669/18 скасовано; справу № 910/11669/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору позики передано для розгляду судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022, серед іншого, було прийнято до свого провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України" про визнання недійсним договору позики; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 19.09.22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 було замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України у зв'язку із перейменуванням, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 02.11.22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 було залучено до участі у справі № 910/11669/18 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ БУДИНОК «НОВААГРО» як співвідповідача за зустрічним позовом Міністерства економіки України (ідентифікаційний код: 37508596) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (ідентифікаційний код: 37574805), Державного підприємства "Конярство України" (ідентифікаційний код: 37404165) про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016; відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.01.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 клопотання Міністерства економіки України про здійснення процесуального правонаступництва задоволено; замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство економіки України (ідентифікаційний код: 37508596) на Фонд державного майна України (ідентифікаційний код 00032945); відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.03.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» у задоволенні заяви про повернення зустрічної позовної заяви Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016; закрито підготовче провадження у справі № 910/11669/18; розпочато розгляд справи по суті та призначити судове засідання у справі на 05.06.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж до Державного підприємства "Конярство України", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України про стягнення коштів задоволено; постановлено стягнути з Державного підприємства «КОНЯРСТВО УКРАЇНИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» заборгованість у розмірі 322 000,00 грн, штраф у розмірі 32 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 191 976,40 грн, 3 % проценти річних у розмірі 54 411,43 грн, що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» за договором № 1-01 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року; зустрічну позовну заяву Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", Державного підприємства "Конярство України", Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України» про стягнення 433 638,22 грн та задовольнити позовну заяву Фонду державного майна України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України» та ТОВ «ТБ «Новаагро» про визнання недійсним договору позики від 20.05.2016 року № 2/05ФП.
Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ДП «Конярство України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України», судові витрати покласти на ТОВ «Агрофірма Престиж».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 апеляційні скарги Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині стягнення з Державного підприємства «Конярство України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» 32 200, 00 грн. штрафу, 129 315,2 грн. інфляційних витрат та 39 778,04 грн. 3% річних скасовано; постановлено прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 32 200,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 129 315,2 грн. та 3% річних в розмірі 39 778,04 грн.; постановлено викласти п.2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в наступній редакції: «Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» (ідентифікаційний код 37404165, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (ідентифікаційний код юридичної особи 37574805, місцезнаходження: 62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, будинок 4) заборгованість у розмірі 322 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 62 661,20 грн., 3 % річних у розмірі 14 633,39 грн., що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» за договором №1-01 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/11669/18 в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 та направлено справу № 910/11669/18 в цій частині до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2024 справу № 910/11669/18 передано судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 задоволено самовідвід судді Омельченка Л.В. від розгляду справи № 910/11669/18. Матеріали справи № 910/11669/18 передано для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/11669/18 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Постановою Верховного Суду від 19.06.2025 касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без задоволення. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 про залишення позову Фонду державного майна України без розгляду та у цій частині залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/11669/18. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/11669/18 залишено без змін.
Матеріали справи № 910/11669/18 повернулися до Господарського суду міста Києва
В той час, судом встановлено, що в матеріалах даної справи наявна нерозглянута заява ТОВ "Агрофірма Престиж" про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути дану заяву.
Так, у поданій заяві ТОВ "Агрофірма Престиж" просить ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат позивача за первісним позовом, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 66 000, 00 грн.
Суд, розглянувши заяву ТОВ "Агрофірма Престиж" про розподіл судових витрат, вказує наступне.
Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При тому, суд вважає за необхідне зазначити, наступне, в п. 6.5. постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено правову позицію та відповідно вказано наступне: "Об'єднана палата не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового стягнення спірних витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що ухвалюючи рішення і постанову у справі в оскарженій частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 126 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень у відповідній частині.
Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат".
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що витрати, які підлягають сплаті відповідачем за надану йому професійну правничу допомогу в розмірі 37 000, 00 грн, підлягають відповідному розподілу з огляду на підтвердження їх обсягу відповідним актом приймання-передачі наданих послуг № 1/2020 від 13.03.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.04.2020.
Водночас в п. 6.1. вказаної вище постанови від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ "Агрофірма Престиж" в якості доказів понесених ним витрат на професійну правову допомогу до суду надано: договір про надання юридичних послуг від 02.07.2018 № 02/07/18 укладений між АО "ЛОУ Уолвс" та ТОВ "Агрофірма Престиж", додаткові угоди від 21.12.2018, від 30.12.2019, від 30.06.2021, від 30.06.2022, від 30.06.2023, акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 02.07.2018 № 02/07/18 на суму 66 000, 00 грн.
Натомість Державне підприємство «Конярство України» заперечує щодо даної заяви та зазначає, що розмір судових витрат є значно завищеним та непропорційним. Зокрема підприємством вказано, що вартість однієї години роботи одного адвоката встановлена в розмірі 6 700, 00 грн (одна мінімальна місячна заробітна плата), що на переконання підприємства встановлено штучно з метою додаткового заробітку за рахунок Державного підприємства «Конярство України». Також підприємство відзначає, що розмір підготування процесуальних документів, зокрема, складання відзиву на зустрічну позовну - 19500 грн., складання заяви про повернення зустрічного позову - 6500 грн., складання заяви про збільшення розміру позовних вимог - 6500 грн не є розумним та співмірним із складністю справи.
Дослідивши вказаний вище акт та проаналізувавши його зміст при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що вказаний акт підписаний уповноваженими сторонами, а відтак, підтверджує факт виконання виконавцем та прийняття замовником послуг.
Із поданого акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг від 02.07.2018 № 02/07/18 на суму 66 000, 00 грн, вбачається, що виконавцем були надані наступні послуги:
- Складання відзиву на зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по справі №910/11669/18 - вартість 19500 грн;
- Складання заяви про повернення зустрічного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по справі №910/11669/18 - вартість 6500 грн;
- Складання заяви про збільшення розміру позовних вимог по справі №910/11669/18 вартість 6500 грн;
- Участь у судових засіданнях по справі №910/11669/18 (4 судових засідань) - вартість 33500 грн.
Вартість 1 (однієї) години надання послуг з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», а саме становить 6700,00 грн.
Вартість 1 (однієї) години надання послуг з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», а саме становить 6500,00 грн.
Натомість, суд вважає за необхідне зауважити, що під час вирішення питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, судом враховувалося, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути обґрунтований та пропорційний до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи заперечення Державного підприємством «Конярство України», суд вважає, що подана ТОВ "Агрофірма Престиж" заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню. За висновком суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню на 50% та відповідно обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, що зокрема, пов'язані з розглядом даної справи, та що належить стягнути з Державного підприємством «Конярство України» на користь ТОВ "Агрофірма Престиж" є 33 000, 00 грн. На переконання суду вказана сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000, 00 грн є співмірною із складністю справи.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 237 та 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (ідентифікаційний код 37404165, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (ідентифікаційний код юридичної особи 37574805, місцезнаходження: 62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, будинок 4) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено: 06.10.2025 (після виходу з відпустки).
Суддя Сергій СТАСЮК