номер провадження справи 5/53/25
18.09.2025 Справа № 908/1043/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (електронна пошта: kashuba.k.e@uz.gov.ua; stanovova1981@ukr.net; вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотраст" (електронна пошта: lokotrast@gmail.com; бул. Марії Примаченко, буд. 10, м. Запоріжжя, 69036; код ЄДРПОУ 45492680)
про стягнення 226 139,67 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Головко В.П. (в режимі відеоконференції), довіреність № 18 від 13.01.2025, дублікат свідоцтва серії КС № 9737/10 від 29.07.2024;
Від відповідача: Хілько А.В. (в залі суду) - ордер серії АР № 1241192 від 19.05.2025;
21.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотраст" про стягнення 226 139,67 грн.
21.04.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1043/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 22.05.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою суду від 11.06.2025 розгляд справи № 908/1043/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі № 908/1043/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 16.06.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 24.06.2025 об 11 год. 30 хв. та призначене судове засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою від 24.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотраст" про зупинення провадження у справі № 908/1043/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4158/25. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 11.08.2025 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд". Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою від 11.08.2025 закрити підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.08.2025 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.
27.08.2025 судом оголошено перерву до 17.09.2025 о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 17.09.2025 судом оголошено перерву до 18.09.2025 о 10 год. 00хв.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 18.09.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № ЦЗВ-01-06724-01 від 29.11.2024 Відповідачем не поставлено товар на суму 1 046 944,20 в строк передбачений умовами вказаного договору, у зв'язку з чим на підставі п.9.3.1. договору позивач нарахував суму штрафу в розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару в сумі 157 041,63 грн. та пеню в сумі69 098,04 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 626-629, 712 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на позовні заяву від 20.05.2025 зазначивши, що 10.12.2024 року відповідач отримав рознарядку про надання дозволу на поставку партії товару на загальну суму 4 905 249,90 грн. з ПДВ, тобто строк поставки до 31.12.2024 року. Згідно наданої рознарядки та на виконання умов договору з боку Відповідача було поставлено товар частково на суму 4 086 113,70 грн. Таким чином, рознарядка від 10.12.2024 року виконана не в повному обсязі, у зв'язку з чим порушено строк поставки партії товару. Вказане порушення строків поставки виникло внаслідок форс-мажорних обставин, а саме через неможливість контрагента вчасно виконати зобов'язання щодо постачання необхідної продукції через вихід з ладу трансформатора та обладнання, що підтверджуються сертифікатом про форс-мажор ТТП. Отже, неналежне виконання зобов'язань за цим договором, виникло внаслідок аварії (виходу з ладу трансформаторного обладнання виробника), у зв'язку з чим таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Крім того, відповідач не є виробником товару, про що позивач був обізнаний, а лише є комерційним посередником, який поставляє продукцію, фізично виготовлену виробником - ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», про, що також було відому позивачу. Без технічної можливості виробника виконати замовлення та поставку фізично неможливо, що створює об'єктивну перешкоду, незалежну від волі відповідача (Постачальника). Отже, оскільки договором передбачено, що продукція повинна вироблятися лише ТОВ «МЗ «КВІК», відповідач був позбавлений можливості придбати товар у інших виробників та виконати договір в строк. Також форс-мажорні обставини виникли у зв'язку з аварійними та погодинними відключеннями електроенергії, окрім того враховуючи необхідність реагування на повітряні тривоги у зв'язку з обстрілами м. Запоріжжя, зокрема керованими авіабомбами, позивач не має можливості безперебійно здійснювати свою діяльність. В якості доводів щодо необхідності реагування на тривоги та реальну небезпеку для життя працівників, відповідач зазначив, що 10.12.2024 було завдано удару ракетою «Іскандер-М» по м. Запоріжжю безпосередньо за адресою розташування відповідача. У зв'язку з чим, відповідач і звернувся до ТТП про надання сертифікату про настання форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини відповідача підтверджуються сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати №2300-24-2474 від 03.01.2025. 16.12.2024 року відповідач листом №ЛОК-24/12.16.2 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та в подальшому надіслав Сертифікат ТТП. На підставі викладеного, відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за цим договором, у зв'язку з чим просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.
Також відповідач підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій від 26.07.2025.
Позивач підтримав доводи викладені у письмовій відповіді від 22.05.2025 щодо відзив на позовну заяву пояснивши, що як вбачається із відзиву, відповідач визнає факт, що 29.11.2024 між філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Локотраст» укладено договір про закупівлю матеріально- технічних ресурсів № ЦЗВ-01-06724-01. Не заперечується факт надання позивачем та отримання відповідачем рознарядки від 10.12.2024 № ЦЗВ-20/6400. Також Відповідач визнає, що дійсно не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Рознарядкою, при цьому зазначає, що недопоставка Товару мала місце виключно у зв'язку з обставинами непереборної сили, про що позивача було повідомлено у визначений договором спосіб та строк. Однак, попри наявність сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.01.2025 № 2300-24-2474, виданого Запорізькою Торгово-промисловою палатою, Відповідачем здійснювались поставки Товару в період дії Сертифікату, що підтверджується видатковими накладними. Враховуючи, що договір був укладений під час дії правового режиму воєнного стану, ТОВ «Локотраст» повинно було усвідомлювати можливість настання відповідних негативних комерційних ризиків здійснення власної господарської діяльності. Сертифікат ТПП, який надано відповідачем, як підтвердження наявності форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Позивач вважає, що відповідачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок подій воєнного стану та неналежного виконання зобов'язань за договором в частині поставки Товару в строк, обумовлений договором. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач своїм правом надати заперечення щодо відповіді на відзив не скористався.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Локотраст» (далі - ТОВ «Локотраст», Відповідач, Постачальник) за результатами проведення закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами), оголошення № UA-2024-10-23-016364-а укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-01-06724-01 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити Товар: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62, 2ТЕ10) найменування, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник якого визначаються у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.
Згідно з п. 1.4. договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, зокрема враховуючи фактичний обсяг видатків Покупця. В цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього договору шляхом укладення додаткової угоди.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
У відповідності до п. 1.6. договору Постачальник гарантує, що Товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його використання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) Товару не раніше 01.01.2024.
Згідно з п. 4.2. договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Строк поставки Товару - протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
Сторони домовились, що рознарядка Покупця на Товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скановані копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати його направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця (п. 4.5. Договору).
Згідно з п. 4.6. договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.3. договору, ціна договору становить 4 277 548,25 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 855 509,65 грн., усього з ПДВ 5 133 057,90 грн.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору).
При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Відповідно п. 11.1. Договору, Постачальник до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді гарантії, у розмірі 5 (п'ять) % від ціни договору, що становить 256 652, 90 грн.
Згідно п. 11.3. Договору, надана Постачальником у якості забезпечення виконання Договору гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов'язок фінансової установи сплатити па користь Покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за Договором протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої вимоги Покупця
Відповідно п. 11.7.договору, у разі порушення Постачальником умов цього Договору, а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі непоставки Товару у строк встановлений п4.2 цього Договору, Покупець має право стягнути забезпечення виконання Договору та має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це Постачальника в порядку згідно п.п. 8.2.3. цього договору.
Згідно з пунктом 16. 1 договору, строк дії цього договору встановлюється з моменту підписання сторонами до 31.12.2024.
У зв'язку з тим, що Відповідач в строк передбачений п. 4.2. договору не поставив товар на суму 1 046 944,20 грн., то позивач звернувся з цим позовом до суду щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 157 041,63 грн. та пені в сумі 69 098,04 грн. у зв'язку з порушенням строків поставки товару, які нараховані відповідно до підпункту 9.3.1 п. 9.3 договору.
Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначені контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір від 29.11.2024 № ЦЗВ-01-06724-01, укладений між Сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання умов вказаного договору, Позивачем 10.12.2024 направлено на електронну адресу Відповідача Рознарядку від 10.12.2024 № ЦЗВ-20/6400, якою було надано дозвіл на поставку парії Товару на суму 4 905 249,90 грн. (далі - Рознарядка).
Отже, враховуючи положення п. 4.2. договору кінцевою датою поставки Товару за цією Рознарядкою є 24.01.2025 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії Рознарядки Відповідачем поставлено Товар на суму 4 086 113,70 грн., що підтверджується Товарно-транспортними накладними від 19.12.2024 №Р131, 26.12.2024 № Р141, 30.12.2024 № Р151 та Видатковими накладними № 134 від 19.12.2024, № 144 від 26.12.2024, № 154 від 30.12.2024.
Отже, станом на день подання цього позову до суду Товар на суму 1 046 944,20 грн. Відповідачем не поставлено.
Відповідач проти вказаного не заперечив, однак однією з причин не поставки товару протягом дії Рознарядки від 10.12.2024 № ЦЗВ-20/6400 зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оприлюднення замовником в електронній системі закупівель звіту про виконання договору підтверджує факт належного виконання сторонами умов договору в повному обсязі. Отже, поява у системі звіту про виконання договору свідчить, що договір виконано, тобто зобов'язання постачальника виконані, а замовником здійснено приймання та остаточні розрахунки. 22.01.2025 року позивач оприлюднив в системі звіт про виконання договору, отже зобов'язання відповідачем виконані, а позивачем здійснено приймання та остаточні розрахунки.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922) та абз. 1 п. 4 Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 471) (далі-Особливостей) замовник зобов'язаний оприлюднити звіт про виконання договору про закупівлю за наявності однієї з таких підстав:
• договір про закупівлю, укладений відповідно до п. 10 Особливостей, виконано;
• строк дії договору про закупівлю закінчився, за умови його виконання;
• договір про закупівлю розірвано.
Згідно з абз. 1 п. 4 Особливостей строк оприлюднення такого звіту становить 20 робочих днів із дня виконання сторонами договору про закупівлю, або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання (п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону № 922).
Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання Сторонами до 31.12.2024 (п. 16.1. Договору).
Відповідно до п. 16.2. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов'язань на Товар, на умовах, визначених цим Договором.
Частиною 9 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) унормовано, що у разі закінчення строку дії договору про закупівлю, виконання договору про закупівлю або його розірвання замовник обов'язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами) «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - Особливості № 1178) у разі виконання сторонами договору про закупівлю, укладеного відповідно до пункту 10 цих особливостей, або закінчення строку дії такого договору про закупівлю за умови його виконання сторонами, або його розірвання замовник обов'язково оприлюднює звіт про виконання договору про закупівлю у строки, визначені пунктом 12 частини першої статті 10 Закону.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону замовник оприлюднює в електронній системі закупівель, зокрема, звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.
Судом встановлено, що у Звіті про виконання договору поставки №ЦЗВ-01-06724-01 від 29.11.2024 у графі 4 вказано «Ціну договору про закупівлю - 5 133 057,90 грн. з ПДВ» та у графі 16 «Сума оплати за договором. Виконано за договором - 4 086 113,70 грн. з ПДВ», а отже твердження відповідача про те, що зобов'язання постачальника виконані, а замовником здійснено приймання та остаточні розрахунки є безпідставним, оскільки позивачем оприлюднено вказаний звіт про виконання договору впродовж 20 робочих днів після закінчення строку дії Договору, а саме на суму поставленого товару, а не на загальну суму договору або окремо по Рознарядці, тобто за умови його часткового (фактичного) виконання в сумі 4 086 113,70 грн. (в т. ч. ПДВ - 681 018,95 грн.).
Сам по собі факт опублікування звіту не свідчить про виконання Відповідачем умов договору, оскільки лише первинні документи (т.я. видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) є належними та допустимими доказами такого виконання.
Отже суд дійшов висновку, що Відповідач частково не виконав (неналежно виконав) свої зобов'язання за вказаним договором, чим порушив вимоги пунктів 1.1 та 4.2 договору.
Листом від 16.12.2024 № ЛОК-24/12.12.2 Відповідач повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили, які стались у виробника Товару та зазначив, що не відмовляється від поставки Товару по Договору.
Таким чином, вказаний лист надіслано Відповідачем до завершення строку поставки за Рознарядкою від 10.12.2024 № ЦЗВ-20/6400, тобто ще до 24.01.2025.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 26.02.2025 за вих. № ЦЗВ-20/1084 про сплату штрафних санкцій в сумі 173 792,67 грн. за прострочення строків поставки Товару, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Позивача.
14.03.2025 на електронну адресу Позивача надійшла відповідь від 14.03.2025 за вих. № ЛОК-25/03.14.1 на вказану претензію, в якій Відповідач вказав, що недопоставка Товару мала місце з незалежних від Відповідача умов.
Отже, вказана претензія Позивача залишена Відповідачем без виконання, кошти в сумі 173 792,67 грн. за прострочення строків поставки Товару від ТОВ «Локотраст» на рахунок філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» не сплачено.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він здійснив поставку товару у строки передбачені умовами договору і виконав взяті на себе зобов'язання протягом строку дії договору.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк Товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк Товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки Товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити Товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
За змістом ст. 611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано Відповідачем, що він в порушення умов Договору не у повному обсязі поставив товар за договором.
Тобто, після укладення 29.11.2024 договору та отримання від Позивача Рознарядки від 10.12.2024 Відповідач мав вжити заходів щодо поставки товару у строк передбачений у п. 4.2. договору, а саме до 24.01.2025 включно.
Належних та допустимих доказів виконання умов Договору в цій частині Відповідачем суду не надано.
Котррозрахунку сум штрафу та пені відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки Відповідач порушив строки постачання товару Позивачу, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 157 041,63 грн. та пені в сумі 69 098,04 грн. нараховані Позивачем на підставі підпункту 9.3.1. пункту 9.3 Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Разом з тим, згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а справедливість - загальний конституційний принцип, який неодноразово застосувався судами, в тому числі і Конституційним Судом України.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.
Верховний Суд у Постанови від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.
Також загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Згідно зі ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Отже, виходячи з наведеного та вирішуючи у цій справі за клопотанням Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 100 відсотків, суд враховує наступне.
В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що Рознарядка від 10.12.2024 року виконана не в повному обсязі, у зв'язку з чим порушено строк поставки партії товару. Дане порушення строків поставки виникло внаслідок форс-мажорних обставин, про що вчасно було повідомлено позивача. Позивач скористався своїм правом та стягнув з відповідача банківську гарантію за неналежне виконання договору у розмірі 256 652,90 грн., тобто більше за розмір штрафних санкцій. На виконання договірних зобов'язань істотно вплинули форс-мажорні обставини, а саме: через неможливість контрагента вчасно виконати зобов'язання щодо постачання необхідної продукції через вихід з ладу трансформатора та обладнання (підтверджуються сертифікатом про форс-мажор ТТП). Неналежне виконання зобов'язань за цим договором, виникло внаслідок аварії (виходу з ладу трансформаторного обладнання виробника), у зв'язку з чим таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Як вже зазначалось, відповідач не є виробником товару, про що позивач був обізнаний, а лише є комерційним посередником, який поставляє продукцію, фізично виготовлену виробником - ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», про, що також було відому позивачу. Без технічної можливості виробника виконати замовлення та поставку фізично неможливо, що створює об'єктивну перешкоду, незалежну від волі відповідача (Постачальника). Оскільки договором передбачено, що продукція повинна вироблятися лише ТОВ «МЗ «КВІК», відповідач був позбавлений можливості придбати товар у інших виробників та виконати договір в строк. У зв'язку з цим, прострочення виконання зобов'язань не є умисним, а є наслідком непереборних обставин, які сторони не могли передбачити або уникнути. За таких умов нарахування штрафних санкцій у повному обсязі є несправедливим та непропорційним наслідкам, що настали.
Враховуючи, що збитки позивачу завдані не були, а також те, що позивач стягнув банківську гарантію в розмірі більш ніж штрафні санкції, відповідач вважає, що застосування до нього санкцій у розмірі визначеному позивачем, призведе до сплати надмірно великих штрафних санкцій. Таким чином, форс-мажорні обставини відповідача підтверджуються сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати №2300-24-2474 від 03.01.2025.
Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.
Згідно п.10.1. Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього Договору (або існували на момент укладання, але не впливали на можливість виконання цього Договору) та виникли поза волею Сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація., військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсія, піратство, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація. примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом. а саме: епідемія. сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу. інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України.
Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками Сторін і скріплена печатками.
Згідно п. 10.2. Договору, Сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмові формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Отже, на виконання умов п. 10.2. договору 16.12.2024 року Відповідач листом за вих. №ЛОК-24/12.16.2 повідомив Позивача про настання обставин непереборної сили, які стались у виробника продукції - ТОВ «МЗ «КВІК». Також вказано, що підтверджуючі документи будуть надані протягом 30 робочих днів. При цьому ТОВ «Локотраст» не відмовляється від поставки товару по договору №ЦЗВ-01-06724-01 від 29.11.2024.
Також Відповідач в подальшому надіслав Позивачу Сертифікат №2300-24-2274 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою ТПП від 03.01.2025, про що вказано у відповіді від 14.03.2025 за вих. №ЛОК-25/03.14.1
Сертифікатом №2300-24-2274 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою Торгово-промисловою палатою від 03.01.2025 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): аварія (вихід з ладу обладнання внаслідок перевантаження в електромережі), Товариству з обмеженою відповідальністю «Локотраст» щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: постачання товару виробника ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК», відповідно до Специфікації №1 до договору та Рознарядки №ЦЗВ-20/6400 від 10.12.2024, у термін до 31.12.2024 за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-01-06724-01 від 29.11.2024 укладений з філією «»Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 13.12.2024; дата закінчення: тривають на 03.01.2025.
Листом від 18.08.2025 за вих. №475-08//2025 ТОВ «МЗ «КВІК» повідомило ТОВ «Локотраст» про те, що форс-мажорні обставини, які перешкоджали належному виконанню товариством зобов'язань, завершились. Таким чином, ТОВ «МЗ «КВІК» має можливість відновити виконання зобов'язань у повному обсязі відповідно до умов укладеного договору.
Судом враховує, що згідно з усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.18 у справі № 910/7495/16, форс-мажорні обставини характеризуються об'єктивною та абсолютною дією, непередбачуваністю, а також надзвичайністю і невідворотністю.
Проте, ці ознаки необхідно розглядати в контексті конкретного договору та конкретних умов господарської діяльності сторін. Інакше кажучи, форс-мажор має персоніфікований характер, і його дія оцінюється індивідуально для кожного випадку.
Між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язання має існувати прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Тобто, сторона не може посилатись на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталось (мало місце) з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона (сторона за договором) мала передбачити та врахувати.
Вказаної думки також дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2024 у справі №910/15264/21.
Наведені Відповідачем систематичні "невідворотні та непередбачувані" обставини у вигляді аварії: вихід з ладу обладнання внаслідок перевантаження в електромережі, не свідчить про наявність форс-мажорної (них) обставини (вин), оскільки відповідач (або виробник товару) повинен був врахувати можливість виникнення перебоїв електропостачання та забезпечити виробництва резервними джерелами електроенергії, стабілізаторами напруги, запобіжниками та іншими приладами, які забезпечують безперервний процес виробництва.
Умови пункту 10.1. договору не передбачають в якості форс-мажорних обставин - аварії у виробника продукції, який не є стороною цього договору.
Тобто, станом на дату укладання договору, а саме 29.11.2024, Відповідач усвідомлював та був обізнаний про наближеність виробництва ТОВ «МК «КВІК» до прифронтових територій, усвідомлював (повинен був усвідомлювати) про можливість наслідків такої наближеності та про можливість виникнення перебоїв електропостачання. Однак, уклав вказаний договір фактично прийнявши зобов'язання з поставки товару у строк передбачені за цим договором.
Сторона не може посилатися на форс-мажор, якщо невиконання зобов'язання сталося з інших причин, наприклад, через власну недбалість чи комерційні ризики, які вона мала передбачити та врахувати.
Вказаної думки дійшов Верховний Суд в постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21.
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що у даному конкретному випадку вихід обладнання виробника ТОВ «МК «КВІК» з ладу внаслідок перевантаження в електромережі не може бути форс-мажорною обставиною, а сертифікат Запорізької ТПП від 03.01.2025 за №2300-24-2274 не має преюдиційного характеру і має оцінюватись судом у сукупності з іншими доказами.
Більш того, судом враховано положення п. 10.3. договору, яким визначено, що якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду.
Разом з тим, жодної додаткової угоди на виконання вказаного пункту договору між сторонами укладено не було, в тому числі щодо поширення форс-мажорних обставин на аварії у виробника продукції, та в матеріалах справи така додаткова угода відсутня.
Крім того, суд враховує положення пункту 1.5. договору у якому Постачальник гарантував, що Товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.
Отже, посилання Відповідача на те, що для нього настали форс-мажорні обставини у зв'язку з виходом з ладу обладнання ТОВ «МК «КВІК» (виробника товару) внаслідок перевантаження в електромережі є безпідставним, оскільки у пункті 1.5. договору Постачальник гарантував, що на момент укладення цього договору він вже є власником товару визначеного у п. 1.2. договору.
Щодо твердження Відповідача про те, що позивач стягнув банківську гарантію в сумі 256 652,90 грн. на підставі п. 11.1 договору, що в загальному розмірі є більшою ніж штрафні санкції, які заявлені позивачем до стягнення у цій справі, що може призвести до сплати надмірно великих штрафних санкцій, суд зазначає, що гарантія забезпечує компенсацію витрат у разі, якщо постачальник не виконає умови договору, що захищає покупця від збитків, тобто гарантія є забезпеченням виконання договору про закупівлю, а не є окремою штрафною санкцією, отже вказані твердження відповідача є безпідставними.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 100 відсотків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локотраст" (бул. Марії Примаченко, буд. 10, м. Запоріжжя, 69036; код ЄДРПОУ 45492680) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) штраф в сумі 157 041 (сто п'ятдесят сім тисяч сорок одна) грн. 63 коп., пеню в сумі 69 098 (шістдесят дев'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 68 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з перебування судді Проскуркова К.В. у щорічній відпустці, повний текст рішення складено та підписано: 06.10.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.