майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"29" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/869/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Зеленова Л.В. - довіреність від 19.12.2024;
від відповідача: не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства
про 3897,24 грн (з урахуванням ухвали від 29.09.2025)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до суду з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 164812,70 грн, з яких: 160915,46 грн - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 3553,37 грн - пеня, 343,87 грн - 3% річних.
Ухвалою від 14.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 25.08.2025 о 12:00.
11.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.08.2025.
12.08.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання у справі №906/869/25, призначене на 25.08.2025 о 12:00, не проводилось, тому ухвалою від 04.09.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2025.
29.09.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання від 25.09.2025, згідно якого останній повідомляє суд про те, що відповідачу надійшли кошти на проведення розрахунку з позивачем за поставлений газ, тому просить суд відкласти розгляд справи для врегулювання спору в добровільному порядку в процесі судового розгляду.
29.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, з додатками.
Ухвалою від 29.09.2025 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 160915,46 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення 3553,37 грн пені та 343,87 грн 3% річних, з підстав, викладених у позовній заяві. Просив відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних з підстав, викладених у відповіді на відзив.
Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.76 (на звороті)).
Враховуючи те, що явка представника відповідача у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а неявка його представника в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання №B0003T023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого був укладений Типовий договір розподілу природного газу з позивачем.
На підставі укладеного договору у травні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 160915,46 грн, які відповідач, всупереч умов договору, своєчасно та у повному обсязі не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення 160915,46 грн - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 3553,37 грн - пеня та 343,87 грн - 3% річних за період з 11.06.2025 по 06.07.2025.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.62-63) не заперечує факту надання позивачем у травні 2025 року відповідачу послуг з розподілу природного газу на суму 160915,46 грн та вказує, що відповідач не здійснив оплату наданих послуг у зв'язку з фінансовими труднощами. Відповідач зазначає про складну фінансову ситуацію, яка частково пов'язана зі значною дебіторською заборгованістю населення (комунальні платежі), а також наявність кредиторської заборгованості у відповідача перед ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та НАК "Нафтогаз Трейдинг". Відповідач вказує, що суттєва заборгованість виникла через встановлений законодавством мораторій на підвищення тарифів для населення на відпуск теплової енергії та відсутність субвенції з державного бюджету на покриття різниці в тарифах, та просить зменшити розмір пені та 3% річних, вказуючи, що таке зменшення не завдасть збитків позивачу.
У відповіді на відзив (а.с.68-70) позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, зазначаючи, що розмір заявленої до стягнення пені є співмірним з періодом прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань та розміром несплаченої у цей період заборгованості. Також зазначає, що позивач відноситься до підприємств критичної інфраструктури, зокрема від безперебійної роботи якого залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, закладами освіти тощо, а також є тарифним підприємством, всі роботи яким здійснюються за рахунок коштів тарифної виручки, що підкреслює важливість своєчасних та повних розрахунків з позивачем за отримані послуги у рамках договору розподілу природного газу.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Суд встановив, що позивач здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області. Право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (а.с.18-36).
За приписами ч.1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та на умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (а.с.11 (на звороті) - 18).
Згідно з ч.2, 6 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання №B0003T023 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.41).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами також було складено акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 4 до договору розподілу природного газу) щодо 2 об'єктів відповідача, які приєднані та забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи, а саме: ДНЗ "Дзвіночок" (котельня) та Котельня ТЕ за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Перемоги, 14А, приміщ.1 та приміщ.2 (а.с.41 (на звороті) - 43).
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Пунктом 2.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п.6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць
При цьому, відповідно до п.6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
При цьому, згідно з абз.1 п.1 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Так, за даними оператора газорозподільної системи (ЖФ ТОВ "Газорозподільні мережі України"), за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року відповідач спожив сумарно 946561,50 куб.м, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу №3454 від 31.10.2023, №6605 від 30.11.2023, №8530 від 31.12.2023, №1759 від 31.01.2024, №4121 від 29.02.2024, №6426 від 31.03.2024, №7594 від 30.04.2024, №10147 від 31.05.2024 (а.с.44-53).
Водночас для об'єкта відповідача за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Перемоги, 14А, приміщення 1, було додатково враховано обсяг мінімального розміру річної замовленої потужності згідно з вимогами п.2 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ - 314 куб.м для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Згідно з п.6.2 Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Так, відповідно до постанови НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023), для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,70 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ). З урахуванням ПДВ даний тариф становить 2,04 грн за 1 куб.м (а.с.36 (на звороті) - 40).
Згідно з п.10 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Суд встановив, що у травні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 160915,46 грн (кількість - 78880,13 м.куб за ціною 1,700 без ПДВ), що підтверджується актом про надані послуги з розподілу природного газу №ЖИТ008920 від 31.05.2025 за травень 2025 року (а.с.54), який не був оплачений відповідачем на дату звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.
Як було зазначено вище, з огляду на сплату відповідачем заборгованості за поставлений природний газ за травень 2025 року, суд ухвалою від 29.09.2025 закрив провадження у справі в частині стягнення 160915,46 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3553,37 грн пені та 343,87 грн 3% річних за період з 11.06.2025 по 06.07.2025 суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 3553,37 грн пені та 343,87 грн 3% річних за період з 11.06.2025 по 06.07.2025 (розрахунки - а.с.54 (на звороті) - 55).
Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суд встановив, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично правильними.
Розрахунки здійснені судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, наявні в матеріалах справи докази, а також те, що період прострочення оплати за послуги з розподілу природного газу є незначним, приймаючи до уваги повне погашення відповідачем заборгованості відразу після отримання фінансування, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, а також з огляду на те, що і позивач і відповідач відносяться до об'єктів критичної інфраструктури, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у розмірі 3553,37 грн до 50%, що становитиме 1776,69 грн.
При цьому, зменшуючи розмір пені до 1776,69 грн, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Водночас суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання в частині зменшення розміру 3% річних, оскільки їх нарахування здійснено в межах встановленого ст. 625 ЦК України їх мінімального розміру, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних (Постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1776,69 грн пені та 343,87 грн 3% річних. У стягненні 1776,68 грн пені суд відмовляє у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення суми.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача. Суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. При цьому у даній справі судовий збір сплачено позивачем у мінімальному розмірі, тому вирішення питання про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження в частині стягнення основного боргу судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Миру, будинок 15, ід. код 30273396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" ( 04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 1, ід. код 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, Житомирська область, місто Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, будинок 35, ід. код 45204957):
- 1776,69 грн пені;
- 343,87 грн 3% річних;
- 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У стягненні 1776,68 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.10.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
- позивачу та відповідачу - через "Електронний суд".