61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
06.10.2025 Справа №905/782/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи за позовною заявою: Фермерського господарства “ДОНБАСС-2», с.Рай-Олександрівка, Слов'янський районн, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЗК №1», м.Краматорськ(з), Донецька область
про стягнення 40345,97грн
Суть справи:
Позивач, Фермерське господарство “ДОНБАСС-2», звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЗК №1» про стягнення заборгованості в розмірі 40345,97грн, з яких: 27349,12грн - основний борг, 3861,64 грн - інфляційні витрати, 871,16 грн - 3% річних та 8264,05грн - штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на не виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення остаточної оплати вартості товару за договором поставки №14-05-24-1 від 14.05.2024.
Ухвалою від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Електронний примірник ухвали від 13.08.2025 доставлено одержувачу - відповідачу в його особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» 13.08.2025 о 14:24, про що в автоматизованій системі бази даних “Діловодство господарського суду» сформовано відповідну довідку “про доставку електронного листа».
Копія ухвали також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Отже, датою вручення ухвали суду від 13.08.2025 вважається 13.08.2025, відповідно строк подання відзиву до 28.08.2025 включно.
Відповідач заперечень проти позову не висловив, відзив на позовну заяву до суду не направив.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
14.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЗК №1» (покупець, відповідач у справі) та Фермерським господарством «Донбасс-2» (постачальник, позивач у справі) укладений договір поставки №14-05-24-1 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність покупця зернові культури (надалі - «Товар»), а покупець прийняти і оплатити на умовах, передбачених цим договором та специфікаціями, що є невід'ємними частинами до цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору кількість, якість товару та можливе відхилення (толеранс) визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Під терміном «толеранс» сторони розуміють допустиме відхилення в обсязі поставки, передбаченому відповідною специфікацією, в межах якого (відхилення) у постачальника не виникає відповідальності за поставку товару в обсязі, відмінному від договірного.
Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару узгоджується сторонами шляхом перемовин та фіксується у відповідній специфікації до цього договору, що є невід'ємною частиною до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору загальна вартість договору вираховується шляхом складання вартостей, вказаних у всіх специфікаціях, укладених до цього договору протягом всього строку його дії.
За умовами пункту 4.1. договору покупець здійснює часткову оплату вартості поставленого товару в сумі 86%, визначеній згідно з умовами відповідної специфікації до цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, в момент загрузки товару та отримання покупцем наступних документів:
- рахунку-фактури, виставленого на 100% вартості зазначеного товару;
- ТТН, оформленого відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зі змінами та доповненнями, з відміткою в пункті завантаження про завантажену кількість товару на автомобільний транспорт;
- видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавствам України на 100% вартості завантаженого товару.
Відповідно до пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару в сумі, визначеній згідно з умовами відповідної специфікації до цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати узгодження якісних показників, ваги та класу товару та реєстрації податкової накладної. У разі, якщо сторони або одна із сторін не використовують у власній діяльності систем електронного документообігу (СЕД) та кваліфіковані електронні підписи (КЕП) для проведення остаточного розрахунку за поставлений товар постачальник передає покупцю оформлені в письмовому вигляді оригінали документів, перелік яких приведений в п.4.1. цього договору відповідно до конкретної умови поставки протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати реєстрації податкової накладної.
Згідно з пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідно до документів, що підтверджують фактичне отримання товару, перелік яких наведений в п.4.1-4.3 цього договору відповідно до умов поставки за відповідною специфікацією.
Згідно з пунктом 4.5. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно при наявності документів, зазначених в п.4.1-4.3. цього договору. Оплата за товар здійснюється на підставі належним чином оформлених та підписаних у сертифікованому сервісі електронних документів (ВЧАСНР/МЕДОК/тощо) з накладанням КЕП або документів у паперовому вигляді, підписаних власними підписами повноважних представників сторін та скріплених їх печатками (у разі їх використання).
У разі ненадання/неповного надання/або надання в неналежній формі постачальником документів, приведених в п.4.1-4.3. договору покупець залишає за собою право затримати проведення остаточного розрахунку до моменту отримання від постачальника належним чином оформлених документів. Штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків в такому випадку до покупця не застосовуються (пункт 4.6. договору).
Оплата вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (пункт 4.7. договору).
Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (пункт 10.3 договору).
Договір підписано представниками продавця та покупця, підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
Сторонами підписана специфікація №2 від 04.07.2024 до договору, якою визначені найменування товару - пшениця, врожаю 2022 року, одиниця виміру, обсяг, ціна за одиницю товару 7456,14грн без ПДВ, 8500,00грн з ПДВ та загальна вартість товару, який поставляється по даній специфікації в сумі 212500,00грн. Допустиме відхилення кількості товару (толеранс) становить +/-5%.
Також специфікацією погоджені:
- умови поставки в редакції Інкотермс 2010: DAP,
- дата поставки - в термін до 10.07.2024; вид транспортного засобу - автомобільним,
- якість товару
- порядок розрахунку: часткова оплата у розмірі 86% дата оплати: п.4.1. договору остаточна оплата у розмірі 14 дата оплати: п.4.2. договору.
За твердженнями позивача на виконання умов договору поставки ФГ «Донбасс-2» як постачальник, поставило відповідачу, а відповідач прийняв обумовлений специфікацією товар (в межах толерансу) на загальну суму 222699,99грн згідно видаткової накладної №10 від 09.07.2024 та ТТН №18 від 03.07.2024.
Видаткова накладна містить посилання на реквізити договору поставки №14-05-24-1 від 14.05.2024, відомості щодо найменування (пшеницю, врожаю 2022 року), кількості, вартості переданого товару, підписи представників постачальника та отримувача товару. Підписи представників скріплені печатками юридичних осіб постачальника та покупця.
Видаткова накладна підписана представником отримувача товару без будь-яких зауважень, відміток про відсутність супровідних документів також немає.
На оплату вартості поставленого товару постачальником виставлено рахунок №10 від 09.07.2024 на суму 222699,99грн.
Як зазначив позивач, відповідачем вартість отриманого товару оплачена в сумі 195350,87грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано інформаційне повідомлення про зарахування коштів №446 АТ «ПУМБ». З урахуванням часткової оплати заборгованість становить 27349,12грн.
До матеріалів позовної заяви позивачем також надані податкова накладна №12 від 09.07.2024, яка відображає господарству операцію на суму 222699,99грн (з частковою оплатою в сумі 195350,87грн) та квитанцію про реєстрацію податкової накладної 15.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки відповідач не здійснив остаточних розрахунків за отриманий за договором товар, чим допустив прострочення зобов'язання, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суду виходить з такого:
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень статті 204 ЦК України, приймає до уваги договір №14-05-24-1 від 14.05.2024 як належну підставу у розумінні норм статті 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України (за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма їх істотними умовами щодо предмету договору, об'ємів поставки товару, а також порядку визначення ціни та строками виконання зобов'язань.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 ЦК України).
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що згідно видаткової накладної №10 від 09.07.2024 позивач поставив відповідачу товар на суму 222699,99грн, який був прийнятий останнім без зауважень.
За умовами пункту 4.1. договору покупець здійснює часткову оплату вартості поставленого товару в сумі 86%, визначеній згідно з умовами відповідної специфікації до цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, в момент загрузки товару та отримання покупцем відповідних документів.
Відповідно до пункту 4.2. договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару в сумі, визначеній згідно з умовами відповідної специфікації до цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати узгодження якісних показників, ваги та класу товару та реєстрації податкової накладної.
У пункті 4.4. договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідно до документів, що підтверджують фактичне отримання товару, перелік яких наведений в п.4.1-4.3 цього договору відповідно до умов поставки за відповідною специфікацією.
Видаткова накладна підписана та скріплена печаткою представником отримувача товару без будь-яких зауважень, відміток про відсутність супровідних документів також немає. Податкова накладна зареєстрована 15.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач не висловлював зауважень щодо якості товару як станом на дату прийняття товару, станом на дату часткової оплати так і станом на час розгляду справи судом.
Як зазначено позивачем та відповідачем не спростовано, вартість отриманого товару оплачена частково в сумі 195350,87грн.
Відповідно до підпункту 4.2. договору строк остаточного розрахунку є таким, що настав. Проте, оплата остаточної ціни поставленого товару відповідачем не проведена.
Отже у відповідача, з урахуванням часткової оплати в сумі 195350,87грн, за договором поставки №14-05-24-1 від 14.05.2024 наявна заборгованість перед позивачем в сумі 27349,12грн.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини поставки позивачем відповідачу обумовленого договором товару на загальну суму 222699,99грн, а також відсутність доказів повної оплати товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 27349,12грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статей 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як встановлено судом, сторони у договорі погодили застосування неустойки у вигляді пені.
Відповідно до пункту 6.3. договору покупець зобов'язаний сплати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму прострочення оплати, за кожний банківський день прострочення платежу.
Врахувавши порушення відповідачем зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Згідно наданих розрахунків позивачем нараховані 3% річних в сумі 871,16грн, інфляційні втрати в сумі 3861,64грн та пеня в сумі 8264,05грн. Такі нарахування проведені за періоди з 19.07.2024 по 10.08.2025.
Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки 3% річних, інфляційних втрат проведені у відповідності до встановлених вимог та є арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги в цих частинах підлягають задоволенню повністю у заявлених позивачем розмірах.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині пені суд зазначає про таке:
З 01 квітня 2023 року Національний банк здійснив перехід на нове покоління СЕП-4. Відтоді система функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022 та в режимі роботи 24/7/365 з датою поточного календарного дня. Таким чином, після запровадження СЕП-4, в Україні скасовано поняття «банківський день» з 01.04.2023.
Позивачем розрахунок пені проведений з урахуванням оновленого поняття “Операційного дня» та пеню розраховано з 19.07.2024 по 10.08.2025, тобто за період після 01.04.2023.
, ? з 19.07.2024 по 10.08.2025 .
Порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах в статті 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин та в період здійснення нарахування пені - 19.07.2024 по 10.08.2025), частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №910/6379/14 (провадження №3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі №910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року №910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі №910/13575/20.
Укладений між сторонам договір поставки №14-05-24-1 від 14.05.2024 не містить додаткового застереження, яке вказує на те, що сторони передбачили більш тривалий термін нарахування штрафних санкцій, аніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.
За перерахунком суду розмір пені складає 3623,69грн.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 3623,69грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 178, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Фермерського господарства “ДОНБАСС-2» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЗК №1» про стягнення заборгованості в розмірі 40345,97грн, з яких: 27349,12грн - основний борг, 3861,64грн - інфляційні витрати, 871,16грн - 3% річних та 8264,05грн - штрафні санкції, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЗК №1» (84314, Україна, Донецька обл., місто Краматорськ(з), вулиця Тихого Олекси, будинок, 10; код ЄДРПОУ 43852659) на користь Фермерського господарства “ДОНБАСС-2» (84186, Україна, Слов'янський р-н, Донецька обл., село Рай-Олександрівка, вулиця Нагірна, будинок, 2; код ЄДРПОУ 23121870) 27349,12грн - основний борг, 3861,64грн - інфляційні витрати, 871,16грн - 3% річних та 3623,69грн - штрафні санкції та витрати по сплаті судового збору в сумі 2143,79грн.
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя М.О. Лейба