вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Cправа №902/744/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ-Системс", м.Запоріжжя
до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Вінниця
про стягнення 115626,09 грн безпідставно набутих коштів
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ-Системс" з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 115626,09 грн безпідставно набутих коштів, які позивач сплатив за договором про надання послуг №401Т від 19.09.2024 та які підлягають поверненню на підставі частини 1 ст.1212 ЦК України в зв'язку з тим, що підстава, на якій набуто майно, відпала.
Звертаючись із цим позовом до суду, позивач зазначив, що на підставі укладеного договору про надання послуг №401Т від 19.09.2024 позивачем сплачено на користь відповідача 115626,09 грн в рахунок надання послуг у сфері інформатизації. Водночас відповідач жодних зобов'язань за Договором не виконав, а тому позивач звернувся з відповідним повідомленням б/н від 02.06.2025 про розірвання Договору та повернення сплачених 115626,09 грн.
Вважаючи, що Договір було розірвано в односторонньому порядку, позивач звернувся із цим позовом про стягнення 115626,09 грн безпідставно набутих коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі №902/744/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 28.08.2025.
Ухвалою суду від 28.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/744/25 до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
На визначену судом дату, 25.09.2025, сторони не з'явились. Водночас у заяві б/н від 17.09.2025 (а.с.37) позивач просив судове засідання, призначене на 25.09.2025, провести без участі його представника.
Відповідач про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду про направлення ухвали від 28.08.2025 на адресу місця проживання відповідача (а.с.36), повідомлену органом реєстрації місця проживання (а.с.21).
Водночас поштове повідомлення (лист з ухвалою суду від 28.08.2025) 22.09.2025 повернулося на адресу суду з підстави: "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить довідка оператора поштового зв'язку (вх. канц. суду №1572/25 від 22.09.2025).
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгова дистрибуційна компанія" (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено договір на надання послуг №401Т (а.с.6), за умовами п.1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги у сфері інформатизації, а саме по збору, обробці даних та внесення інформації в бази даних Замовника. Замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги і оплатити їх згідно з умовами даного Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору Виконавець зобов'язаний надавати такі послуги: збір та аналіз даних про залишки продукції Замовника у клієнтів; формування замовлень на підставі аналізу даних про залишки продукції у клієнтів; введення даних про замовлення та залишках в різні інформаційні системи Замовника, а саме: автоматичне введення даних, ручне введення даних.
Згідно з п.3.1-3.3 Договору за надані за цим Договором послуги Замовник оплачує Виконавцю їх вартість виходячи з обсягів зібраної, проаналізованої та внесеної в інформаційні системи Замовника інформації.
Вид, вартість і строки надання послуг узгоджуються Сторонами в усному або письмовому вигляді. Підсумок роботи Виконавця, результативність надання послуг та вартість послуг, Сторони відображають в акті виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
Виконавець в кінці кожного місяця (до 30 числа розрахункового місяця) надає Замовнику акт прийому-передачі виконаних послуг. Замовник повинен або підписати цей акт прийому-передачі виконаних послуг або надати Виконавцю письмові мотивовані зауваження щодо отриманих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його отримання. Разом з актом прийому-передачі виконаних послуг Виконавець передає Замовнику звіт про виконану роботу: Замовник зобов'язаний оплатити послуги надані Виконавцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі виконаних послуг у сумі, яка відображена і узгоджена Сторонами у цьому акті. Підписуючи акт прийому-передачі виконаних послуг. Замовник та Виконавець тим самим підтверджують, що послуги були надані Виконавцем належним чином і прийняті Замовником без заперечень і яких-небудь претензій.
Приписами п.6.1-6.3 Договору визначено, що означений укладено до 31.12.2024 і вступає в силу з дня його підписання.
Даний Договір може бути розірваний Сторонами при наявності взаємної згоди і домовленості, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору. Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, і розірвати його в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Виконавця за 5 календарних днів до моменту розірвання.
Якщо за 10 днів до закінчення строку Договору сторони не повідомили письмово про припинення дії Договору, то він вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах. У порядку, встановленому цим пунктом, Договір може продовжуватися необмежену кількість разів.
Наявною у справі банківською випискою за період з 30.09.2024 по 17.03.2025 (а.с.7) підтверджується, що в період з 16.10.2024 по 10.01.2025 позивачем на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. сплачено 115626,09 грн з призначення платежу "...по договору №401Т від 19.09.2024 за інформатизаційні посл. ...".
Водночас в матеріалах справи відсутні відповідні первинні документи в підтвердження надання відповідачем обумовлених Договором послуг.
Відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується зміна 20.03.2025 найменування позивача з "Українська торгова дистрибуційна компанія" на "ОПТ-Системс".
В матеріалах справи міститься повідомлення б/н від 02.06.2025 (а.с.8), адресоване відповідачу, про розірвання Договору на підставі п.6.2 такого правочину, обґрунтоване невиконанням відповідачем своїх зобов'язань; вимогою повернути 115626,09 грн здійсненої оплати за Договором. В підтвердження надіслання повідомлення б/н від 02.06.2025 позивачем долучено фіскальні чеки АТ "Укрпошта" від 02.06.2025 (а.с.8).
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Звертаючись з цим позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ-Системс" в позовних вимогах визначило відповідачем фізичну особу ОСОБА_1.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.02.2025 до вказаного реєстру внесено запис №2010350060001645733 про припинення статусу фізичної особи-підприємця за відповідачем.
Надаючи оцінку цим обставинам слід зазначити, що відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18: господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Судом встановлено, що правовідносини сторін, пов'язані з укладенням Договору, виникли під час перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця, та в цей період позивач виконував свої зобов'язання за таким правочином - сплатив 115626,09 грн в рахунок надання послуг.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, суд дійшов висновку про належність цього спору до господарської юрисдикції.
Беручи до уваги зміст Договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, яке підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем сплачено 115626,09 грн, проте в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 зроблено висновок, що "...предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України."
У п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Суд зауважує, що відносно застосування норми ст.1212 ЦК України є усталена судова практика, зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 11.01.2022 року у справі №911/117/21 зазначив, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Визначаючись чи мало місце розірвання Договору в зв'язку з односторонньою відмовою позивача від такого правочину, суд враховує таке.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Умовами п.6.2 Договору встановлено, що Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору, і розірвати його в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Виконавця за 5 календарних днів до моменту розірвання.
Як було відзначено судом: в матеріалах справи міститься адресоване відповідачу повідомлення б/н від 02.06.2025 (а.с.8) про розірвання Договору на підставі п.6.2 такого правочину. В підтвердження надіслання такого повідомлення позивач долучив фіскальні чеки АТ "Укрпошта" від 02.06.2025, за змістом яких відповідачу 02.06.2025 було відправлено поштове повідомлення.
Суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи відповідного бланка опису вкладення до цінного листа унеможливлює однозначне твердження щодо змісту поштового повідомлення, надісланого 02.06.2025 відповідачу.
Проте, відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд у даній справі звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.03.2021 у справі №908/1879/17, згідно з якою: "...із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".
Беручи до уваги те, що відповідач не надав відзив на позовну заяву, зокрема не висловив заперечень щодо змісту поштового повідомлення, надісланого 02.06.2025; суд доходить висновку, що обставина направлення позивачем повідомлення про розірвання Договору є вірогідною, а отже - доведеною.
Суд також враховує, що до позовної заяви б/н від 04.06.2025 доданий опис вкладення поштового відправлення про направлення відповідачу, зокрема і повідомлення б/н від 02.06.2025 про розірвання Договору (а.с.11).
За правилами ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що Договір є розірваним на підставі п.6.2 такого правочину, а тому сплачені позивачем 115626,09 грн є безпідставно набутим майном у розумінні ЦК України.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 115626,09 грн безпідставно набутих грошових коштів є правомірними та обґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.
Щодо судових витрат.
При звернені із цим позовом до суду в електронній формі позивач сплатив 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4394124061.1 від 02.06.2025 (а.с.5).
Водночас, відповідно до положень частини 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 2422,40 грн.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (в сумі 605,60 грн).
Отже, за правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається 2422,40 грн судового збору.
Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов у справі №902/744/25 задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ-Системс" (вул.Крива Бухта, буд.2, офіс 216, м.Запоріжжя, Запорізька обл., 69002; ідентифікаційний код юридичної особи: 44477735) 115626,09 грн - заборгованості та 2422,40 грн - витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повне рішення надіслати сторонам.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
6. Повне рішення складено 06 жовтня 2025 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТ-Системс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС;
3, 4 - представнику ТОВ "ОПТ-Системс" адвокату Пономарьовій В.М. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - рекомендованим листом