06.10.2025 року м. Дніпро Справа № 908/606/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 (повне рішення складено 08.05.2025, суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/606/25
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20», м. Запоріжжя
до відповідача Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про стягнення 19 301,10 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
До господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 12.03.2025 (вх. № 662/08-07/25 від 12.03.2025) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» до Запорізької міської ради про стягнення 19301,10 грн. заборгованості по внескам на управління будинком за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25 в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» до Запорізької міської ради про стягнення 19301,10 грн. заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано наступним:
- Запорізька міська рада є співвласником будинку АДРЕСА_1 , в якому створено та функціонує ОСББ “ФЕНІКС 20», як власник спірної квартири АДРЕСА_2 ;
- разом із тим, в матеріалах справи наявна копія Ордеру № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 на право заселення трьох кімнат загальною площею 42,36 кв.м в квартирі АДРЕСА_3 , який видано на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка). Незважаючи на відсутність передбаченого ст. 61 Житлового кодексу України укладеного письмового договору найму жилого приміщення, вселення вище зазначених осіб до квартири АДРЕСА_3 на підставі ордеру свідчить про законність найму вказаної квартири комунальної власності зазначеними особами;
- відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень;
- отже, оскільки у спірних правовідносинах безпосередніми споживачами житлово-комунальних послуг є фізичні особи, які за згодою власника користуються квартирою АДРЕСА_3 , саме на них, як на наймачів житлового приміщення, покладено обов'язок здійснювати витрати на утримання багатоквартирного будинку.
- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за вимогою про стягнення витрат на утримання будинку, які розраховані пропорційно площі квартири АДРЕСА_3 , Запорізька міська рада є неналежним відповідачем. Належним відповідачем за такими вимогами є наймачі відповідної квартири, що користуються нею за згодою власника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі № 908/606/25 в частині відмови позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСББ "Фенікс 20" задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється як непідприємницьке товариство, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Тобто, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку лише акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати, зокрема, на утримання будинку та прибудинкової території, які об'єднання здійснює згідно статуту й затвердженого кошторису.
Співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (статті 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників.
Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фенікс 20», оформлене протоколом № 1/2020 від 22.02.2020 року, затверджено щомісячний розмір внеску на управління будинком. Отже, відповідальність за сплату відповідних внесків несе виключно власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку.
Згідно з положеннями статей 360, 382 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до листа Департаменту з управління ЖКГ Запорізької міської ради № 492/01-37/01 від 03.03.2025 року, квартира АДРЕСА_3 , в реєстрі житлового фонду комунальної власності обліковується як неприватизована та перебуває у власності відповідача.
Апелянт вважає, що належним відповідачем по вказаній справі є саме Запорізька міська рада, а не наймачі, до 28.02.2025 року наймачі тільки були зареєстровані та ордер не є належним доказом, який підтверджує те, що наймачі є неналежними відповідачами по справі, бо ніяких договорів про управління будинком ОСББ не укладало ні з наймачами, ні з КП «Запоріжремсервіс», ні з відповідачем, де вказувалось, що саме наймачі повинні нести тягар по сплаті внесків на управління будинком. За вказаних обставин, зважаючи на наведені вище норми закону, рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фенікс 20», у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для Запорізької міської ради, яка є власником квартири АДРЕСА_3 , і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язане виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фенікс 20», оформлене протоколом № 1/2020 від 22.02.2020 року про встановлення розміру внеску на управління будинком в судовому порядку не оскаржувався, відповідно, це рішення є чинним та обов'язковим для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку, в тому числі і для відповідача.
Скаржник посилається на правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що міститься у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19. Верховний Суд (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов'язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять відповідного договору. Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов'язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов'язок зі сплати таких платежів несе власник квартири Запорізької міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фенікс 20» є обов'язковими в силу закону.
Позивач зазначає, що рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов'язковими для Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, є власником квартири АДРЕСА_3 і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а не орендар, а отже, зобов'язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фенікс 20». Відтак, позовні вимоги ОСББ «Фенікс 20» підлягають задоволенню повністю з огляду на доведеність позивачем факту існування у відповідача заборгованості перед позивачем.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
11.07.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: залишити апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20» без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25 без змін.
Відзив обґрунтований наступним.
Позивач в своїй апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19, щодо застосування норми ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та використання в подальшому як подібні правовідносини. Однак, на думку відповідача, це зовсім різні категорії справ. В них наявний дещо різний склад правовідносин (сукупність основних елементів правовідносин і спосіб юридичного зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких інтересів).
Відповідач зазначає, що відмова від сплати внесків фізичними особами, мешканцями територіальної громади міста Запоріжжя, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які безпосередньо проживають в квартирі та реалізують своє право на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, отримують житлово-комунальні та інші послуги належної якості за обґрунтованими цінами, ставлять в безвихідне (невизначене, скрутне, сумнівне) становище Запорізьку міську раду, як власника комунального майна територіальної громади міста Запоріжжя, а саме: квартири АДРЕСА_3 . Окрім цього, ситуація яка склалась може в подальшому призвести до негативних наслідків, оскільки мешканці неприватизованих комунальних квартир можуть почати зловживати своїми громадянськими правами та нехтувати своїми громадянськими обов'язками стосовно сплати внесків на управління багатоквартирним будинком.
Позивач в своїй позовній заяві зазначив, що на момент подання позовної заяви ніякої відповіді щодо згоди на погашення заборгованості від Відповідача не надходило, тому ОСББ звертається до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління будинком. Відповідно до п. 7 гл. 3 розд. ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін'юсту від 18.06.2015 р. № 1000/5, в Запорізькій міській раді застосовується автоматизована форма реєстрації документів. Провівши перевірку вхідної кореспонденції, було виявлено, що ані від Позивача, ані від Представника позивача на адресу Відповідача не надходило жодних повідомлень про наявну заборгованість чи вимоги про сплату заборгованості зі сплати внесків на управління будинком. А отже, Запорізька міська рада не могла знати про можливу наявну заборгованість зі сплати внесків на управління будинком.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ФЕНІКС 20» є юридичною особою - неприбутковою організацією (організація включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу ДФС № 1908304600051 від 29.10.2019), тому зобов'язане вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність зобов'язань сторін, є первинні бухгалтерські документи. Тому акт звірки взаємних розрахунків може вважатися належним доказом лише у разі підтвердження відтворених у ньому операцій первинними бухгалтерськими документами та зведеними бухгалтерськими регістрами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).
У свою чергу, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19).
Відповідач зауважує, що Акт звіряння, наданий Позивачем, не є належним доказом заборгованості Запорізької міської ради зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, оскільки інформація зазначена в акті не підтверджена первинними документами та не містить підписів посадових осіб ОСББ «ФЕНІКС 20». Також, в Положеннях про інвентаризацію активів та зобов'язань затверджених Наказом Мінфіном №879 та Наказі № 148 (Наказ Мінекономіки, Мінфіну, Держкостату №148/234/383 вiд 10.11.1998) зазначений порядок складання акту звірки. Відповідно до якого, в акті звіряння наданому Позивачем присутні технічні помилки, а саме: дата початку перебігу заборгованості (вказано 01.10.2028), відсутня дата його складання, відсутній підпис представника ОСББ, який склав і підписав цей акт).
Запорізька міська рада заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі; вважає співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. Таку суму відповідач вважає пропорційною предмету спору, такою, що є доцільною та такою, що відповідає критеріям практики ЄСПЛ.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/606/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/606/25.
05.06.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
07.07.2025 від скаржника до ЦАГС надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. від 04.07.2025 № 633.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини справи.
В багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» (позивач у справі).
22.10.2019 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 43301165.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.10.2019 внесено запис щодо державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20», з місцезнаходженням: 69120, м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, буд. 20.
22.02.2020 відбулися Загальні збори ОСББ “ФЕНІКС 20», за результатами голосування щодо порядку денного яких прийнято рішення з четвертого питання такого змісту: “Встановити розмір внесків на витрати на управління будинком ОСББ “ФЕНІКС 20» - 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення для 2-9 поверхів та 6,20 грн. за1 кв.м. для квартир та/або нежитлового приміщення, які знаходяться на 1 поверсі.».
Відповідне рішення, прийняте Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, 20, оформлене протоколом Загальних зборів № 1/2020 від 22.02.2020.
У багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 70,70 кв.м., яка на праві власності належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та обліковується як неприватизована, що підтверджується інформацією Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 03.03.2025 № 492/01-37/01.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів відповідно до інформації Міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ» (лист від 30.04.2025 вих. № 142/01-03) в архівному фонді МКП “ОСНОВАНІЄ» є Ордер № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 на право заселення трьох кімнат загальною площею 42,36 кв.м в квартирі АДРЕСА_3 , який видано на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка). В програмному забезпечені МКП “ОСНОВАНІЄ» до 01.09.2016 по квартирі АДРЕСА_3 обліковувався особовий рахунок № НОМЕР_1 , наймач - ОСОБА_1 , загальна площа квартири 70,7 кв.м., корисна площа - 67,3 кв.м., житлова площа - 42,36 кв.м. (копія Ордеру № 2675 серія А-VII від 27.04.1982 залучена до матеріалів справи).
26.08.2016 прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 “Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ» та передачу в господарське відання комунального підприємства “Наше місто».
Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 66 “Про реорганізацію комунального підприємства “Наше місто» Запорізької міської ради шляхом приєднання до комунального підприємства “Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради» (зі змінами) правонаступником КП “Наше місто» визначено КП “Запоріжремсервіс».
Таким чином, на час створення ОСББ “ФЕНІКС 20» власником квартири АДРЕСА_3 , була та на теперішній час залишається територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
На виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 07.04.2025 по справі № 908/606/25 Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради надав інформацію (лист від 08.04.2025 вих. № 06.4-02/02/9158 “Про надання інформації»), що за відомостями Департаменту за адресою: АДРЕСА_4 у період з 01.09.2021 по 28.02.2025 були зареєстровані наступні особи:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.08.2004 по теперішній час;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.12.1994 по теперішній час;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.05.1998 по теперішній час;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04.07.2002 по теперішній час;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 02.09.1999 по теперішній час;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.02.2000 по теперішній час;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 09.06.2004 по 23.09.2021.
Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі з вимогами про стягнення з Запорізької міської ради 19301,10 грн. заборгованості по внескам на управління будинком за період з вересня 2021 року по лютий 2025 року.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача як власника квартири на користь позивача (ОСББ “ФЕНІКС 20») заборгованості по внескам на управління будинком.
Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, за своїм змістом є майновими, та стосуються прав та обов'язків співвласників житлових та нежитлових приміщень, що розташовані у багатоквартирному будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно із статтею 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Згідно з статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).
Крім того до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до п. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
Обов'язок по утриманню майна, включаючи обов'язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника квартири, незалежно від факту його реєстрації чи проживання його у житловому приміщенні. Так, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 757/29813/17-ц, від 25.06.2020 у справі № 520/16591/16-ц сформульовано правову позицію про те, що факт відсутності реєстрації особи в квартирі не звільняє її як власника квартири, від обов'язку нести втрати по оплаті житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно з пунктом 1 розділу II статуту ОСББ "ФЕНІКС 20", метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п. 2 розділу V статуту ОСББ "ФЕНІКС 20").
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Як встановлено судом, розмір обов'язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку затверджено рішенням Загальних зборів ОСББ “ФЕНІКС 20», що оформлено протоколом № 1/2020 від 22.02.2020, та встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення для 2-9 поверхів та 6,20 грн. за1 кв.м. для квартир та/або нежитлового приміщення, які знаходяться на 1 поверсі.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Статтею 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Отже, кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
При цьому, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Частиною 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» дійсно передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Проте, Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 роз'яснив, що визначаючи зобов'язання орендарів щодо здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не визначає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників. Зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна.
За таких обставин, Верховним Судом був зроблений висновок, що прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Зважаючи на загальні підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна.
Тобто, обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів зауважує, що матеріали даної справи не містять відповідного договору.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що власником квартири № 9, загальною площею 70,70 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, буд. 20 є Запорізька міська рада, доказів, які б свідчили про повну та своєчасну сплату вартості наданих послуг з управління будинком за вересень 2021 - лютий 2025 відповідач не надав, колегія суддів висновує, що позов про стягнення заборгованості в розмірі 19 301,10 грн з витрат на утримання багатоквартирного будинку є обґрунтованим.
Доводи відповідача про недоведеність належними доказами заборгованості Запорізької міської ради зі сплати внесків на утримання будинку відхиляються як необґрунтовані.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням, прийнятим Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Богдана Завади, 20, оформлене протоколом Загальних зборів № 1/2020 від 22.02.2020 встановлений розмір внесків на витрати на управління будинком ОСББ “ФЕНІКС 20» - 6,50 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення для 2-9 поверхів та 6,20 грн. за1 кв.м. для квартир та/або нежитлового приміщення, які знаходяться на 1 поверсі.».
Спірна квартира №9, що перебуває у власності Запорізької міської ради має загальну площу 70,70 кв.м.
Відтак, у даному випадку внесок на витрати на управління будинком складає 459,55 грн./міс. (70,70 кв.м. х 6,50 грн.).
Позовні вимоги за спірний період (вересень 2021 - лютий 2025) відповідно складають 19 301,10 грн. та були правильно розраховані позивачем.
Судова колегія також зауважує, що законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 927/718/17.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд висновує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/606/25 в розмірі 3200 грн., понесених в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до матеріалів справи, на необхідності компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції позивачем заявлено безпосередньо у прохальній частині позовної заяви (а.с. 4), тобто, до закінчення судових дебатів у справі. Докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано до суду з використанням системи «Електронний суд» 09.04.2025.
Таким чином, заявником дотримано строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 12.01.2023 Верховний Суд у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/606/25, понесених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення, враховуючи наступне.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3200 грн. в суді першої інстанції позивачем надано копії наступних документів:
- договір про надання правової допомоги №б/н від 27.02.2025, укладений між ОСББ «Фенікс 20» (Замовник) та адвокатом Здорик О.І. (Виконавець), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за винагороду в межах умов цього Договору вчинити від імені та за рахунок Замовника наступні дії: надавати правову допомогу Замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених мовах і другої інстанції за поданням інтересів Замовника, а також виконувати інші доручення Замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором. Згідно з п. 1.2. Замовник зобов'язується сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати фактичні витрати Виконавця, пов'язані з виконанням доручення в розмірі та на умовах, визначених Додатком №1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору. Договір підписаний сторонами, підписи скріплені печатками;
- Додаток №1 до Договору від 27.02.2025, зі змісту якого вбачаються, зокрема, наступні тарифи: 2500 грн. за роботу адвоката, пов'язану з підготовкою та поданням позовної заяви; 700 грн. за роботу адвоката, пов'язану з підготовкою адвокатського запиту;
- Акт прийому-передачі наданих послуг від 27.02.2025 за договором про надання правової допомоги від 27.02.2025, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику, а Замовник отримав послуги з підготовки адвокатського запиту в сумі 700 грн. Акт підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками;
- Акт прийому-передачі наданих послуг від 14.03.2025 за договором про надання правової допомоги від 27.02.2025, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику, а Замовник отримав послуги з підготовки позовної заяви по кв. №9 у сумі 2500 грн. Акт підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками;
- адвокатський запит;
- детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі №908/606/25 на суму 3200,00 грн. (2500 грн. за підготовку позовної заяви по справі №908/606/25, 700 грн. за підготовку адвокатського запиту).
16.04.2025 від Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 1000 грн.
Зазначене клопотання обґрунтоване наступним.
Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу на загальну суму 3200,00 грн, при цьому, сума позовних вимог складає 19 301,10 грн. Щодо витрат пов'язаних з підготовкою та поданням адвокатського запиту в сумі 700,00 грн. просимо суд звернути увагу на те, що адвокатський запит щодо якого Позивач просить задовольнити клопотання містить в собі інформацію (право власності на неприватизовану квартиру та її загальна площа), яка має бути наявною в голови правління ОСББ «ФЕНІКС 20» відповідно до статуту ОСББ «ФЕНІКС 20», оскільки голова ОСББ «ФЕНІКС 20» має володіти всією технічною документацією, визначеною Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про явне завищення Позивачем суми витрат на правничу допомогу. Крім того, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними та зводяться до посилання на загальні норми права і розрахунок за встановленою методикою. Розмір заявлених витрат не є співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та обсягом наданих послуг, ціною позову, а тому згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України може бути зменшений судом.
Колегія суддів, здійснивши аналіз Актів прийому-передачі наданих послуг від 27.02.2025 та 14.03.2025 за договором про надання правової допомоги від 27.02.2025, висновує, що послуга з підготовки адвокатського запиту не відповідає критерію необхідності у контексті її відшкодування за рахунок іншої сторони.
Судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, врахувавши заперечення відповідача, керуючись ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи № 908/606/25 в суді першої інстанції є обґрунтованими в сумі 2500 грн., в іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу в наступному обсязі: підготовка позовної заяви в сумі 2500 грн. підтверджено матеріалами справи, відповідає критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, відображає зміст виконаної адвокатом роботи в Господарському суді Запорізької області, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, відтак, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Відповідно до п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасовано як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати.
Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 у справі №908/606/25 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» заборгованість по внескам на управління будинком в розмірі 19 301,10 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 422,40 грн., про що видати наказ.
Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції у справі №908/606/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., про що видати наказ.
В іншій частині клопотання відмовити.
Стягнути з Запорізької міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ФЕНІКС 20» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн., про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв