ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 вересня 2025 року Справа № 903/182/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник Пивовар В.В. - адвокат
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 11.06.25р. суддею Якушевою І.О. у м.Луцьку, повний текст складено 19.06.25р. у справі № 903/182/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"
про визнання недійсним договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/182/25 від 11.06.2025.
1.2. Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/182/25 від 11.06.2025 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що сторонами було укладено договір найму (оренди) майна, що випливає зі змісту його умов, що відповідає приписам статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України, у договорі визначено його індивідуальні ознаки, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 760, ст.184 Цивільного кодексу України, договір вчинено у письмовій формі, підписано сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення правочину, відповідач передав майно позивачу для здійснення ним торговельної діяльності, тобто для досягнення тієї мети, для досягнення якої й укладався договір, відповідач дотримався необхідних правових процедур у сфері торгівлі, ввівши торговий комплекс в експлуатацію.
2.2. Місцевий господарський суд не погодився із доводами позивача про те, що укладенням договору №383 від 01.08.2020 відповідач порушив фундаментальні засади цивільного права такі, як справедливість, добросовісність, розумність.
2.3. Той факт, що ТОВ "Дельта-7" не має статусу ринку, не є перешкодою для позивача, щоб здійснювати торговельну діяльність на орендованому ним торговому місці.
2.4. Оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 383 від 01.08.2020 є договором найму (оренди) майна, і не є договором оренди земельної ділянки, то він і не повинен містити таких істотних умов, на які посилається позивач, як: умови збереження стану об'єкта оренди, план або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер та інші визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" істотні умови.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Денисюка Миколи Миколайовича 27.06.2025, через систему "Електронний суд", звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх2906 від 30.06.2025) в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 903/182/25. Апеляційну скаргу ФОП Денисюка М. М. задоволити. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 у справі № 903/182/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
3.2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано усі обставини, що мають значення у справі, проігноровано відсутність відповідей відповідача на запитання позивача відносно змісту договору та не взято до уваги зміст доказів наявних у матеріалах справи про невідповідність спірного договору нормам національного законодавства.
3.3. Скаржник зазначає, що між Фізичною особою - підприємцем Денисюком Миколою Миколайовичем (далі також - позивач, орендар) та ТОВ «Дельта-7» (далі також - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди торгового місця від 01.08.2020 № 383 (далі - Договір).
3.3.1. Предметом Договору є передача в тимчасове платне користування торгового місця в ряді № 7, місце № 1а, площею 10,50 м2, яке знаходиться на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с.Рованці, Луцького району, Волинської області.
3.3.2. Торговим місцем, що є предметом за цим Договором, являється площа, для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину і здійснення продажу товарів (надання послуг) (пункт 1.2 Договору).
3.3.3. У Договорі відповідач зазначив, що торгове місце розташоване на території торгового комплексу «Новий ринок».
3.4. У апеляційній скарзі апелянт торговий комплекс "Новий ринок" ототожнює із ринком (ринок, як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності; ринок, як сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну).
3.5. Якщо це ринок (як суб'єкт господарювання, зареєстрований в установленому порядку), то до даних правовідносин у першу чергу мають бути застосовані Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105.
3.6. Для можливості здійснення господарської діяльності на ринку потрібно здійснити реєстрацію такого суб'єкта господарювання.
3.7. Якщо ж це не оренда торгового місця на ринку (як суб'єкта господарювання), а оренда земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача, то до дані правовідносини регулюються сукупністю інших нормативних актів.
3.8. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ЦК України, Закону України «Про оренду землі».
3.9. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
3.10. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
3.11. За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
3.12. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення Договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
3.13. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
3.14. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
3.15. У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
3.16. Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
3.17. Таким чином, якщо предметом спірного договору є фактично земельна ділянка (частина земельної ділянки), яка перебуває у власності відповідача, як об'єкт оренди, то вказані договори не містять істотні умови необхідні для такої категорії договорів, зокрема відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер, та інші визначені ЗК України та Законом України «Про оренду землі» істотні умови.
3.18. Передаючи частину земельної ділянки під виглядом площ для здійснення торгівлі ТОВ "Дельта-7" вправі реалізувати своє право власності щодо земельної ділянки, однак, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди торгового місця) зобов'язане було здійснити державну реєстрацію відповідного договору оренди.
3.19. Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що укладаючи договір про оренду торгового місця на території торгового комплексу під назвою «Новий ринок» у тексті якого численні рази згадується про необхідність дотримання правил торгівлі; ФОП Денисюк М. М. обґрунтовано та логічно вважав, що торгове місце йому надається саме на ринку чи іншому об'єкті з легальним статусом та призначенням, а не серед стоянки чи туалетів.
3.20. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції також не надав належної ваги, що укладенням відповідного Договору ТОВ "Дельта-7" порушені фундаментальні засади цивільного права, адже ФОП Денисюк М. М. вступаючи у правовідносини з контрагентом розраховував (вважав), що ним дотримано вимоги Закону при наданні в оренду торгового місця.
4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №903/182/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича (ФОП Денисюк М.М.).
4.2. На апеляційну скаргу відповідачем 28.07.2025 подано відзив.
4.2.1. У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ТОВ "Дельта" не має статусу ринку, відтак положення Правил торгівлі на ринках № 288/6576 від 22.03.2008 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, а відповідні посилання скаржника на такі Правила є необґрунтованими.
4.2.2. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у позовній заяві не зазначено, які конкретні права позивача були порушені при укладенні зазначеного договору і яким чином задоволення позову призведе до їх відновлення.
4.2.3. Фізичній особі-підприємцю Денисюку М.М. було надано торгове місце, отримання якого було метою укладення договору №383 оренди торгового місця від 01.08.2020р. Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного йому блага.
4.2.4. Відсутність статусу ринку чи інші обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не є обставинами, з якими в даному випадку може бути пов'язане порушення права орендаря торгівельного місця.
4.3. Подана представником апелянта адвокатом Пивоваром В.В. заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволена (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025).
4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 11.06.2025 у справі № 903/182/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Земельний кодекс України;
Закон України "Про оренду землі";
Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року;
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2020 між фізичною особою - підприємцем Денисюком Миколою Миколайовичем (надалі - позивач, орендар) та ТОВ «Дельта-7» (надалі - орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди торгового місця № 383 (а.с. 15-16).
7.2.1. Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце в ряду № 7 місце № 1а, площею 10,50 кв.м., яке знаходиться на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
7.2.2. Як узгоджено п.п. 1.2.-1.3. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа, для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину, (надалі - споруда) і здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - торгове місце. Ескіз споруди підлягає погодженню з орендодавцем. Передача торгового місця, зазначеного у п. п. 1.1. цього договору, здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін під цим договором.
7.2.3. Згідно із п. 2.1. договору оренди за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у наступному порядку: з 01.08.2020 року по 30.09.2020 року орендна плата не сплачується; з 01.10.2020 року орендна плата сплачується у розмірі 945,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
7.2.4. Відповідно до п. 2.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця. Якщо 15 число припадає на вихідний чи неробочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 15 числом місяця.
7.2.5. У розділі 5 договору сторони узгодили, що цей договір починає діяти з 01 серпня 2020 року та діє до 31 грудня 2058 року, а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитки орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
7.2.6. Зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.
7.2.7. Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід ємною частиною даного договору.
7.2.8. Договір може бути розірваний за рішенням судових органів у випадках передбачених законодавством України або за згодою сторін.
7.2.9. Дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення терміну дії: дострокового його розірвання; невиконання будь-якого стороною умов цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору за один календарний місяць до закінчення його терміну, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах.
7.3. На виконання взятих на себе зобов'язань відповідач передав, а позивач прийняв торгове місце - площу, для розміщення металевої конструкції, тимчасової споруди, магазину, строком на 38 років, здійснивши підписання договору оренди у відповідності до п. п. 1.3. договору.
7.4. В судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснював, що він користувався торговим місцем й платив орендну плату.
7.5. В лютому 2025 року позивач - ФОП Денисюк М.М. звернувся із позовною заявою до Господарського суду Волинської області про визнання недійсним договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020.
7.6. Позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу, розглядає договір оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 з двох точок зору.
7.7. З точки зору, що предметом договору є послуга з користування торговим місцем на ринку чи іншому об'єкті з належним правовим статусом.
7.7.1. У такому випадку, на думку позивача, торгівельне місце на ринку не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", адже між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття відповідачем торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки. Торговий комплекс "Новий ринок" не має статусу ринку. Доказів, які б підтверджували статус ринку, або іншого об'єкта на (у) якому можна здійснювати торгівлю також відсутні. На момент укладення договору і донині об'єкта на (у) якому відповідач мав право законно надавати послуги по користуванню торговим місцем не існує. Тобто, при укладенні договору та передбачаючи у ньому норми про користування торговим місцем, ТОВ «Дельта 7» порушило вимоги закону.
7.7.2. Згідно з доводами позивача для розміщення тимчасової споруди відповідно до вимог чинного законодавства потрібно було звернутися до органу з питань містобудування та архітектури сільської ради із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди. У разі відсутності паспорту прив'язки розміщення тимчасової споруди забороняється. Окрім того, рішення виконавчого комітету Боратинської сільської ради від 25.02.2010 № 13, яким надано дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, стосується виключно ТОВ «Дельта7».
7.7.3. При укладенні договору та передбачаючи у ньому норми про користування торговим місцем, ТОВ «Дельта 7» порушило вимоги Закону.
7.7.4. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що за адресою вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцький район., Волинська область відсутній зареєстрований торговий комплекс "Новий Ринок", який би належав ТОВ "Дельта-7".
7.7.5. Позивач вважає, що при підписанні договору оренди торгового місця сторонами не було дотримано вимог Правил торгівлі на ринках, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки торговий комплекс "Новий ринок" статусу ринку на момент укладення договору оренди не мав, реєстрація торгового комплексу "Новий ринок" у встановленому законом порядку як суб'єкта господарювання відсутня. Торговий комплекс "Новий ринок" не був введений в експлуатацію, інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за ТОВ "Дельта-7" відсутня.
7.8. З точки зору, що предметом спірного договору є фактично земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача, то в такому випадку вказаний договір не містить істотних умов, необхідних для такої категорії договорів, зокрема, відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, план або схема земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер, та інші визначені ЗК України та Законом України «Про оренду землі» істотні умови.
7.8.1. Як стверджує позивач, передаючи частину земельної ділянки під виглядом площ для здійснення торгівлі ТОВ "Дельта-7" вправі реалізувати своє право власності щодо земельної ділянки, однак, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди торгового місця) зобов'язане було здійснити державну реєстрацію відповідного договору оренди.
7.8.2. Докази, які б свідчили б про державну реєстрацію договору оренди (частини земельної ділянки) відсутні.
7.9.Позивач вважає, що ТОВ "Дельта-7" порушені фундаментальні засади цивільного права, адже ФОП Денисюк М. М., вступаючи у правовідносини з контрагентом, розраховував (вважав), що ним дотримано вимоги закону при наданні в оренду торгового місця.
7.10. При укладенні договору ТОВ «Дельт-7» стверджувало про відповідність статусу об'єкта оренди вимогам чинного законодавства та виказувало готовність до співпраці на взаємовигідних умовах, однак відповідач не враховує права та законні інтереси іншої сторони.
7.11. ФОП Денисюк М.М., укладаючи договір про оренду торгового місця вважав, що торговий комплекс «Новий ринок» власне є ринком чи іншим об'єктом, на (у) якому можна здійснювати торгівлю.
7.12. Метою укладення договору є надання орендодавцем орендарю за плату торгового місця, що відповідає положенням чинного законодавства, для здійснення продажу товарів (надання послуг).
7.13. Позивач посилається на те, що він не може реалізувати своє право на підприємництво з огляду не невідповідність договору вимогам законодавства через недотримання відповідачем необхідних правових процедур у сфері торгівлі.
7.14. За результатами розгляду спору місцевим господарським судом ухвалено рішення (пункти 1.1.-1.2. постанови) за підстав наведених у пунктах 2.1.-2-4. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представника апелянта у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
8.3. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.5. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
8.6. За результатами розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача про визнання договору оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 недійсним не підлягає до задоволення.
8.7. При цьому Господарським судом Волинської області враховувалось наступні обставини та норми матеріального права.
8.8. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 383 від 01.08.2020 не є ні договором про надання послуг, ні договором оренди земельної ділянки, а є договором найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень договору.
8.9. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
8.10. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
8.11. Як передбачено ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
8.12. Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
8.13. Предметом договору оренди № 383 від 01.08.2020 є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкту оренди в розумінні норм ЦК України (торгова площа, місце №1а, ряд 7 площею 10,50 кв.м.).
8.14. Договір містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови: предмет договору (торгова площа, місце №1а, ряд 7, торгова площа - 10,50 кв.м.); орендна плата (945 грн. за 1 місяць), права та обов'язків сторін; відповідальність сторін, строк дії, підстави зміни та розірвання договору.
8.15. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
8.16. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.17. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
8.18. Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
8.19. Згідно із ч. ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.20. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.
8.21. Позивач у процесі розгляду справи у суді першої інстанції не довів, що при укладенні спірного договору оренди було порушено норми ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що спірний договір укладався за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, волевиявлення і внутрішньої волі позивача.
8.22. Правочин було вчинено у формі, встановленій законом, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: на користування торговим місцем № 1а в ряді № 7, яке знаходиться за адресою: вул. Європейська, 3 с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
8.23. Факт користування торговим місцем підтвердив й позивач особисто в судовому засіданні 11.06.2025.
8.24. Аналогічно представник позивача також підтвердив таку обставину у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
8.25. За змістом п. 3.2. договору оренди орендар має право самостійно здійснювати торгову діяльність, проводити реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, переобладнання торгового місця за письмового дозволу орендодавця.
8.26. Договором №383 від 01.082020, укладеним між сторонами у справі, не було передбачено обов'язку відповідача облаштувати торгове місце позивача.
8.27. Аналіз умов договору, взятих його сторонами прав та обов'язків, дозволяє дійти висновку про те, що відповідач як орендодавець не брав зобов'язань облаштувати торгове місце позивача як орендаря.
8.28. Сторони у справі на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, уклали договір оренди торгового місця №383 від 01.08.2020 на умовах, узгоджених ними. Узгодженими сторонами умовами договору №383 від 01.08.2020 не передбачено обов'язку відповідача облаштовувати торгове місце позивача.
8.29. Отримавши торгове місце, облаштувати це місце для здійснення торговельної діяльності мав позивач.
8.30. Позивач у процесі розгляду справи не довів, що він не може використовувати торгове місце, не подав доказів звернення до відповідача з вимогою усунути перешкоди у користуванні торговим місцем.
8.31. ТОВ "Дельта-7" не має статусу ринку, його видом діяльності є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
8.31.1. Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (а.с. 35).
8.31.2. 10 серпня 2007 року для ТОВ "Дельта-7" було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 288159 площею 6,0 га для розміщення автостоянки та торгового комплексу, яка знаходиться на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2007 року (а.с. 42).
8.31.3. Державний акт про право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159 приєднано позивачем до позовної заяви (а.с.42).
8.31.4. 11.11.2007 Інспекція Державного архітектурно - будівельного контролю видала ТОВ "Дельта-7" дозвіл № 61 на виконання будівельних робіт з будівництва автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради (а.с. 45).
8.31.5. Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації №1 від 11.09.2009 ТОВ "Будмонтаж" виконало будівництво туалету, фундаментів під металоконструкції, ТОВ "Луцькспецбуд" виконало прокладання водопроводу, каналізації (а.с. 46-49).
8.31.6. 15.09.2009 ТОВ "Дельта-7" було видано свідоцтво № 03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. 50).
8.31.7. 25.02.2010 Боратинська сільська рада, Луцького району, Волинської області видала ТОВ "Дельта-7" дозвіл на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток (а.с. 52).
8.31.8. У відповідь на звернення відповідача про можливість здійснення торгівлі на торговому комплексі "Новий ринок" без отримання статусу ринку, Боратинська сільська рада направила лист № 93/1.10.2 від 19.02.2013, в якому зазначила, що дозвіл на здійснення торгівлі на торговому комплексі видано (а.с. 54).
8.32. У відповідності із пунктами 1, 2 розділу І Правил торгівлі на ринках, ці Правила визначають вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.
8.32.1. Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі - ринок).
8.32.2. На відведеній відповідачу земельній ділянці не було створено і зареєстровано в установленому законом порядку ринок.
8.32.3. ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10.08.2007 серії ЯД №288159 (а.с. 42).
8.33. З умов договору оренди №1383 від 01.08.2020 випливає, що його предметом є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкту оренди в розумінні норм ЦК України, а не послуги з користування торговим місцем на ринку в розумінні "Правил торгівлі на ринках", на порушення яких посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору.
8.34. Договір оренди торгового місця № 383 від 01.08.2020 укладався позивачем не з ринком, а із ТОВ "Дельта-7", як орендодавцем щодо надання ним певної площі орендарю на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, про що позивач був обізнаний під час укладення спірного договору.
8.35. Згідно з пунктом 1.2. договору торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг).
8.36. Таким чином, отримавши у користування від відповідача певну площу на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, у позивача виникло право розмістити на ній металеву конструкцію, магазин, палатку (споруду) і здійснювати продаж товарів.
8.37. За таких обставин, коли встановлено, що на відведеній відповідачу земельній ділянці не було створено і зареєстровано в установленому законом порядку ринку як суб'єкта господарювання, доводи позивача про порушення під час укладення договору Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року, які регулюють діяльність ринків, є безпідставними.
8.38. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
8.39. Згідно із ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
8.40. Отже, не набуття ТОВ "Дельта-7" статусу ринку в силу положень ст. ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, не було перешкодою для укладення спірного договору з метою надання їх власником торгового місця, площі в оренду позивачу, не є перешкодою для позивача, щоб здійснювати торговельну діяльність на орендованому торговому місці.
8.41. Укладенням договору № 383 від 01.08.2020 було досягнуто мети - надання орендодавцем орендарю торгового місця за плату.
8.42. Колегією суддів проаналізовано використання торгового місця за плату із відкритих джерел (Єдиний державний реєстр судових рішень; КП "Діловодство спеціалізованого суду") та встановлено, що заборгованість по сплаті орендної плати ФОП Денисюка М.М. була предметом судового розгляду (справа №903/140/25). Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.04.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, стягнуто із ФОП Денисюка М.М. заборгованість по сплаті орендної плати.
8.43. Не відповідають також дійсності доводи позивача про те, що відповідач не сприяє іншій стороні договірних відносин, оскільки не дотримався необхідних правових процедур у сфері торгівлі, зокрема, не ввів торговий комплекс в експлуатацію.
8.44. Будівництво торгового комплексу здійснювалось на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.11.2007, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Луцької районної державної адміністрації.
8.45. Після завершення будівництва було підготовлено акт готовності об'єкта до експлуатації, в якому зазначено, що згідно з рішенням приймальної комісії вважати закінчений будівництвом об'єкт (автостоянка, торговий комплекс) готовим до експлуатації.
8.46. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області видала свідоцтво № 03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу), автостоянка, туалет, торговий комплекс, що по вул. Європейська, 3 в с. Рованці, Луцького району, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджує його готовність до експлуатації.
8.46. 25.02.2010 Виконавчим комітетом Боратинської сільської ради було видано дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі на безстроковій основі, згідно з яким на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток.
8.47. Таким чином, у процесі розгляду справи не підтвердилися доводи позивача про те, що він не може реалізувати своє право на підприємництво через недотримання відповідачем необхідних правових процедур у сфері торгівлі.
8.48. Що стосується відомостей, наведених у листі Боратинської сільської ради № 03/10 2024 від 03.10.2024 року про те, що ТОВ «Дельта-7» не зверталось до сільської ради з метою оформлення паспортів прив'язки для розміщення тимчасових споруд.
8.48.1. Пунктом 1.7. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 передбачено, що розміщення ТС у межах ринків, інших торговельних об'єктів визначається планувальною документацією їх території або проектною документацією їх споруд.
8.48.2. Згідно з відповіддю відділу містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 20.02.2012 №128/17/2-11, розміщення та будівництво торгового комплексу "Новий ринок" (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснювалось відповідно до Робочого проекту "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області" від 2007 року, а розміщення групи металевих конструкції на торговому комплексі здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області".
8.49. Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
8.49.1. Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.49.2. Приписи ст.203 цього ж кодексу встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
8.49.3. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
8.50. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі №917/531/19, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22, від 04.06.2024 у справі №910/11425/21, від 13.08.2024 у справі №922/2219/19.
8.51. Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України.
8.52. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову, а відтак у суду немає підстав для задоволення позову.
8.53. У процесі розгляду справи № 903/182/25 не встановлено обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину вимог законодавства, а відтак у суду немає підстав для задоволення позову.
8.54. Обставини, на які посилається позивач, не є підставою для задоволення позову.
8.55. Як уже зазначалося апеляційним господарським судом у даній постанові, сторонами було укладено договір найму (оренди) майна, що випливає зі змісту його умов, що відповідає приписам статті 759 та статті 761 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України, у договорі визначено його індивідуальні ознаки, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 760, ст.184 Цивільного кодексу України, договір вчинено у письмовій формі, підписано сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення правочину, відповідач передав майно позивачу для здійснення ним торговельної діяльності, тобто для досягнення тієї мети, для досягнення якої й укладався договір, відповідач дотримався необхідних правових процедур у сфері торгівлі, ввівши торговий комплекс в експлуатацію.
8.56. Місцевий господарський суд не погодився із доводами позивача про те, що укладенням договору №383 від 01.08.2020 відповідач порушив фундаментальні засади цивільного права такі, як справедливість, добросовісність, розумність.
8.57. Той факт, що ТОВ "Дельта-7" немає статусу ринку, не є перешкодою для позивача, щоб здійснювати торговельну діяльність на орендованому ним торговому місці.
8.58. Оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 383 від 01.08.2020 є договором найму (оренди) майна, і не є договором оренди земельної ділянки, то він і не повинен містити таких істотних умов, на які посилається позивач, як: умови збереження стану об'єкта оренди, план або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, її кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер та інші визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» істотні умови.
8.59. Господарський суд Волинської області прийшов до правильного висновку про відмову у позові, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.
8.60. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.
8.60.1. У апеляційній скарзі наведені доводи, які слугували обґрунтуванням позовних вимог позивача.
8.60.2. Твердження апелянта, що він фактично здійснює торгівельну діяльність "серед стоянки чи туалетів" не знаходить свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.
8.60.3. За допомогою відкритих джерел у мережі Інтернет із застосування сервісу Google Maps (Ґуґл мапс) візуалізується територія торгового комплексу "Новий ринок" із відокремленням один від одного торгівельних місць, стоянки, туалетів.
8.61. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не подано.
8.62. За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.62.1. В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
8.62.2. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.62.3. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.62.4. Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.63. За таких обставин апеляційну скаргу апелянта ФОП Денисюка М.М. слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11 червня 2025 року у справі №903/182/25 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом ФОП Денисюком М.М. за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 11.06.2025 у справі № 903/182/25 судовий збір не сплачувався, оскільки скаржник визнаний інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, наданим на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 11.07.2025.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Денисюка Миколи Миколайовича від 27.06.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 11 червня 2025 року у справі №903/182/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу №903/182/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повна постанова складена "03" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Миханюк М.В.