вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/4301/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 (повний текст складено 09.06.2025)
у справі № 910/4301/25 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 945,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У квітні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Департаменту патрульної поліції (далі - Поліція) страхове відшкодування у розмірі 29 945,00 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що на підставі Генерального договору №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30.12.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , а тому згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Товариство вважає, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, який є власником транспортного засобу марки «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у скоєнні ДТП.
Позиції учасників справи.
Заперечуючи проти позову, Поліція зазначає, що Товариство не надало жодних доказів на підтвердження здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 позов Товариства задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Поліції на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі 29 945,00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Товариством вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025, Поліція звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/4301/25 незаконним та необґрунтованим, таким, що винесено за неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що до позовної заяви не долучено належних документів, які передбачені у Генеральному договорі щодо виплати страхового відшкодування, зокрема, не долучено належних доказів, які підтверджували би будь-які відновлювані роботи по даному транспортному засобу, як це передбачено Генеральним договором, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Тому, на думку скаржника, суд неповно з'ясував всі обставини справи, не надав належну оцінку договору №28-КАСКО-0199-2700/22-AVIS, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в повному обсязі.
Поліція вважає, що під час визначення розміру заподіяної шкоди у цьому випадку суд виходив з різниці між ринковою вартістю транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , встановленою Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022, складеним ТОВ «Українська служба допомоги», та вартістю придатних залишків, визначеною ТОВ «Аудатекс Україна». Однак суд не зважив на те, що відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди суд, постановляючи рішення про стягнення відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Скаржник вважає, що у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону №1961-IV, за яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4301/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 до надходження матеріалів справи №910/4301/25.
17.07.2025 матеріали справи №910/4301/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/4301/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
30.12.2021 Товариство (страховик) та Приватне підприємство «ВІП-РЕНТ» (Страхувальник) уклали Генеральний договір №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску (а.с. 9-18).
30.09.2022 відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ПП «ВІП-РЕНТ», та транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , що належить Поліції, під керуванням ОСОБА_1 , який працює УПП в м. Києві ДПП, що підтверджується відповіддю від НПУ №3022288416477674 (а.с. 43-45).
У результаті ДТП було пошкоджено застрахований Товариством автомобіль марки «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №761/22418/22 ОСОБА_1 , водія транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а.с. 8).
Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022, складеним ТОВ «Українська служба допомоги», визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 332 041,99 грн (а.с.20-35).
Згідно з зобов'язуючою пропозицію ТОВ «Аудатекс Україна» вартість залишків транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 185 580,00 грн (а. с. 36-37).
24.11.2022 платіжним дорученням №44562 відповідно до Страхового акта №СТОКА-19384 від 23.11.2022 (а. с. 38) Товариство здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 159 945,00 грн, призначення платежу: «страхове відшкодування №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS страх.акт. СТОКА-19384 від 23.11.2022 року» (а. с. 39).
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Акціонерної страхової компанії «Омега» (страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 24.02.2023), розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн, розмір ліміту по майну складає 130 000 грн (а. с. 40, 58-59).
Товариство звернулося до Акціонерної страхової компанії «ОМЕГА» із заявою (вих. №470048 від 08.12.2022) про виплату (страхового) відшкодування (а. с. 41).
14.03.2023 платіжною інструкцією №5284 АСК «Омега» виплатила Товариству страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн (а.с.42).
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування»:
страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;
страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;
страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства;
франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
У п. 5, 6 ст. 89 Закону України «Про страхування» визначено, що об'єктом страхування можуть бути:
1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;
3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Договором страхування визначаються конкретний об'єкт страхування, з яким пов'язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов'язані з цим об'єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством (ч. 7 ст. 93 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі ст. 94 Закону України «Про страхування» страхова сума може бути встановлена за окремим об'єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.
Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.
У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.
У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.
У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.
Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.
Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 102 Закону у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтями 512, 514 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.
Суд встановив, що Товариство на виконання зобов'язань за Генеральним договором №28-КАСКО-0199-2700\22-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів від 31.12.2021, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, відшкодувало на користь Страхувальника 159 945,00 грн.
У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до Товариства перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №761/22418/22 встановлена вина ОСОБА_1 - особи, яка керувала транспортним засобом «Тойота», д.р.н НОМЕР_2 .
На час вчинення ДТП ОСОБА_1 працював у Департаменті патрульної поліції, що підтверджується інформацією від НПУ №3022288416477674.
Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналіз норм ст. 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тому Товариство просить стягнути 29 945,00 грн страхового відшкодування в порядку регресу з Поліції.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить з різниці між ринковою вартістю транспортного засобу «Пежо», д.р.н. НОМЕР_1 , встановленої Звітом про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту КТЗ №10223 від 05.10.2022, складеним ТОВ «Українська служба допомоги», та вартістю придатних залишків, визначеною ТОВ «Аудатекс Україна».
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у АСК «ОМЕГА» (страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 24.02.2023), розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн, розмір ліміту по майну складає 130 000,00 грн (а.с. 40, 58-59).
АСК «ОМЕГА» виплатила Товариству страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн (платіжна інструкція №5284 від 14.03.2023) (а.с. 42).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Статтею 1194 ЦК України встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (Департаменту патрульної поліції) у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (АСК «ОМЕГА») потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.
З урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України позивач має право на відшкодування виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування за рахунок страховика - АСК «ОМЕГА» в межах ліміту відповідальності страховика із можливістю подальшого стягнення з Поліції різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №910/1978/17).
Суд встановив, що АСК «ОМЕГА» в межах ліміту відповідальності страховика за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №204727724, за яким цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_2 , було виплачено суму страхового відшкодування Товариству у розмірі 130 000,00 грн, а тому Поліція як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якої сталася ДТП, внаслідок чого автомобіль потерпілої особи зазнав технічних ушкоджень, має відшкодувати суму у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком.
Щодо доводів скаржника про те, що позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
У суді першої інстанції Поліція подала відзив на позовну заяву, у якому не наводила зазначених вище заперечень на позовну заяву.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
При цьому Поліція у апеляційній скарзі не наводить обставин, за яких такі заперечення не були включені до відзиву на позовну заяву, а тому апеляційний суд обмежений приписами ст. 269 ГПК України щодо меж перегляду справи.
Крім того, у місцевому суді Поліція не заявляла будь-яких зустрічних позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/4301/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/4301/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак