вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/18250/16 (910/18131/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Козир Т.П.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.09.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.07.2024
у справі №910/18250/16(910/18131/23) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард",
2. Приватного акціонерного товариства "Індбуд",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг"
про визнання припиненими зобов'язань,
в межах справи №910/18250/16
за заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"
про банкрутство
Короткий зміст позовних вимог
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18250/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017.
27.11.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань, а саме: просив визнати припиненими усі зобов?язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 (далі - Договір підряду) з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позивач зазначав, що кредиторські вимоги ТОВ "Сейм-93" визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/18250/16 на суму 4 559 680 грн. 95 коп., є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "ХК "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Позивач наголошував, що:
- йому не доступні інші можливості захисту його прав, а тому він заявляє вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 та ст. 599 Цивільного кодексу України, як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем та відповідачами, що має забезпечити, щоб усі сторони могли знати свої права та обов?язки за договором та діяти, не порушуючи їх прав та інших кредиторів у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд";
- порушуються законні права та інтереси кредитора у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд", оскільки ТОВ "Сейм-93" не маючи кредиторських вимог до Приватного акціонерного товариства "Індбуд" внаслідок припинення усіх зобов?язань боржника перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду та додатковими угодами у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, та використовуючи Договір, який виконаний, намагається своїми неіснуючими вимогами штучно збільшити загальні вимоги всіх кредиторів, що призведе до неможливості погашення у повному обсязі кредиторських вимог перед реальними кредиторами та відбудеться/відбувається подвійне стягнення ТОВ "Сейм-93" кредиторських вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони правонаступником та замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.07.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18131/23) відмовив у задоволенні позову.
Рішення суд першої інстанції обґрунтував відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов'язань у заявленому розмірі між ТОВ "Сейм-93" та ПрАТ "Індбуд" щодо заборгованості боржника за Договором підряду та додатковими угодами до нього.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18131/23) повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано доводів ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", правонаступником якого в подальшому стало ТОВ "Юфітекс", з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України про те, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" на суму 4 556 924,95 грн., які виникли на підставі договору підряду з додатковими угодами до нього та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16, є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "ХК "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Додатково скаржником наголошено на тому, що:
- судом порушено ст.86 ГПК України, оскільки не було надано належної оцінки банківським випискам та судом проігноровані вказані докази, а саме: згідно банківських виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Стройкомплекс Інжинірінг» - ТОВ «Стройкомплекс Інжинірінг» перерахувало ТОВ «Сейм-93» грошові кошти у загальному розмірі - 1 965 000 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок.) (із яких було перераховано: 19.04.2016 р. - 500 000 грн. 00 коп.; 21.04.2016 р. - 500 000 грн. ; 26.05.2016 р. - 400 000 грн. 00 коп.; 29.07.2016 р. перераховано - 300 000 грн.00 коп., та 30.06.2016 р . перераховано - 265 000 грн. 00 коп.)) із призначенням платежу: «погашення заборгованості зг. договору про відступлення права вимоги № 29/13-П/ПВ-1 від 25.03.2016 р.»;
- зобов'язання по Договору № 29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань від 25.03.2016 р. були виконані сторонами у повному обсязі;
- у ТОВ «Сейм-93» (правонаступником якого згідно ухвали суду від 03.06.2024 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард") відсутні кредиторські вимоги до ПрАТ «Індбуд» на підставі Договору підряду № 29/13-П від 20.05.2013 р. та додаткових угод № 1 від 04.06.2013 р. та № 2 від 28.11.2013 р., у зв'язку із припиненням зобов'язання шляхом його виконання;
- судом не було враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц;
- позивачу недоступні інші можливості захисту його прав, тому і було заявлено до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі п.1 ч.2 ст.16 та ст. 599 ЦК України як превентивний спосіб захисту в правовідносинах між позивачем і відповідачами, який має забезпечити, щоб усі сторони могли знати свої права та обов'язки за договором та діяти, не порушуючи їх та права інших кредиторів у справі № 910/18250/16 про банкрутство ПрАТ «Індбуд»;
- ТОВ «Юфітекс» порушуються законні права та інтереси, як кредитора у справі № 910/18250/16 про банкрутство ПрАТ «Індбуд», оскільки ТОВ "Сейм-93" (правонаступником якого згідно ухвали суду від 03.06.2024 р. є ТОВ "ВБК Візард") - не маючи кредиторських вимог до ПрАТ «Індбуд» (оскільки припинені усі зобов'язання ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 р. та додатковою угодою № 1 від 04.06.2013 р. та додатковою угодою № 2 від 28.11.2013 р. у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином), та використовуючи Договір який виконаний, намагається своїми неіснуючими вимогами штучно збільшити загальні вимоги всіх кредиторів, що призведе до неможливості погашення в повному обсязі кредиторських вимог перед реальними кредиторами та відбудеться/відбувається подвійне стягнення ТОВ "Сейм-93" (правонаступником якого згідно ухвали суду від 03.06.2024 р. є ТОВ "ВБК Візард") кредиторських вимог;
- суд діяв не об'єктивно та упереджено по відношенню до ТОВ «Юфітекс» з огляду на те, що судом нічого не зазначено у оскаржуваному рішенні про те, що відзив ТОВ «СТРОЙКОМПЛЕКС ІНЖИНІРІНГ» на позовну заяву про визнання припиненими зобов'язань у розмірі 4 559 221,38 грн. - поданий з пропущенням встановлено строку, і що такий не береться судом до уваги.
27.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Юфітекс" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошувалось на наступному:
- Договір субпідряду № 29/13-П від 20.05.2013 (основний договір) почав виконуватися сторонами з 20.05.2013 р. і виконувався до 2016 року;
- ТОВ "Сейм-93" особисто зазначили у заяві про визнання грошових вимог, що всього робіт по цьому договору було виконано на 46 586 624, 67 гривень.; боржник частково розрахувався на загальну суму 42 615 786, 10 гривень; враховуючи вищевикладене, заборгованість по даному Договору Генпідрядника становить 3 970 838, 57 (три мільйони дев?ятсот сімдесят тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 57 коп.) гривень, що підтверджується підписаними належним чином сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт оформлені по формі №КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт оформлені по формі №КБ-3; дана заборгованість підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 13 травня 2014 року;
- станом на 25.03.2016 року - сума основного боргу ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ "Сейм-93" по Договору субпідряду № 29/13-П від 20.05.2013- складала 3 970 838 гривень 57 копійок.;
- 25.03.2016 було укладено Договір № 29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань від 25.03.2016, який було укладено між ПрАТ «Індбуд», ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» та ТОВ «Сейм-93» - де ПрАТ «Індбуд» було відступлено ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» частину саме невиконаних перед ТОВ "Сейм-93" грошових зобов'язань у розмірі 3 970 838 гривень 57 копійок за основним Договором субпідряду № 29/13-П від 20.05.2013 р. за договірною ціною у розмірі - 1 965 000 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок.) (які залишились не виконані та мали бути виконані до 01.10.2016 р.);
- 1 965 000 грн. це договірна ціна за частину відступлених зобов'язань у розмірі 3 970 838 грн. 57 коп. які залишились не виконані за договором субпідряду.
- у ПрАТ «Індбуд» не залишилось невиконаних грошових зобов'язань перед ТОВ "Сейм-93" на підставі договору субпідряду № 29/13-П від 20.05.2013 р. та з урахуванням договору про відступлення права вимоги.
17.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Юфітекс" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких наголошувалось на наступному:
- необхідності врахування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Юфітекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) та постанови Верховного Суду з цієї справи від 12.02.2025.
Також, 27.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Юфітекс" надійшли клопотання повернення без розгляду заяв ТОВ «Сейм-93» та ТОВ «ВБК Візард» про долучення документів, та залишення без розгляду відзивів вказаних товариств у зв?язку з порушенням ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації електронних кабінетів.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
27.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:
- скаржником не було надано доказів відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України стосовно належного виконання усіх зобов'язань ПрАТ «Індбуд» за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013, додатковою угодою № 1 від 04.06.2013 та додатковою угодою № 2 від 28.11.2013 й припинення зобов'язань перед ТОВ «Сейм 93»;
-скаржник не подавав жодних клопотань про витребування доказів та не надавав будь-яких доказів про сплату суми боргу ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ «Сейм-93» у розмірі 4 559 680,95 грн.;
- відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, чого у даному випадку не було, та враховуючи приписи ст. 14 ГПК України суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позову в межах заявлених апелянтом позовних вимог і на підставі поданих ним доказів разом з позовною заявою про визнання припиненими усіх зобов'язань Приватного акціонерного товариства «Індбуд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм 93»;
- крім того, відповідно до пункту 5 Договору про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань від 25.03.2016 договору, ТОВ «Сейм-93» не передавало ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" жодні грошові вимоги до ПрАТ "Індбуд";
- скаржником було зазначено відповідачам - ТОВ «Стройкомплекс Інжинірінг», проте в порушення пункту 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України не зазначено жодних позовних вимог щодо відповідача - ТОВ «Стройкомплекс Інжинірінг».
Додатково ТОВ «Стройкомплекс Інжинірінг» заперечувало проти відшкодування скаржнику 150 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
01.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.
01.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Кропивна Л.В., Сибіга О.М.
У зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2024 для розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Доманська М.Л., Сибіга О.М.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 3220,80 грн.
06.09.2024 через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 27.08.2024 надано докази сплати судового збору.
Ухвалою суду 11.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 24.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2024 року для розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Сибіга О.М.
23.10.2024 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів судових витрат по даній справі.
Ухвалою суду від 24.10.2024 вищевказаною колегію суддів прийнято до провадження справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024.
В судовому засіданні 24.10.2024 року суддею Сотніковим С.В. заявлено самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної апеляційної скарги, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 24.10.2024 року заяву судді Сотнікова С.В. про самовідвід у даній справі задоволено; відведено суддю Сотнікова С.В. від розгляду даної справи, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2024 року справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., Отрюх Б.В.
30.10.2024 року суддею Отрюхом Б.В. заявлено самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 30.10.2024 року заяву судді Отрюха Б.В. про самовідвід у даній справі задоволено; відведено суддю Отрюха Б.В. від розгляду даної справи, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2024 справу №910/18250/16(910/18131/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року прийняти до провадження у визначеному складі, розгляд справи №910/18250/16(910/18131/23) призначено на 28.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 заяву ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні. Заяву ТОВ "Юфітекс" про відвід судді Пантелієнка В.О. від розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 заяву головуючого судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23) задоволено. Відведено головуючого суддю Остапенка О.М. від розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23). Матеріали справи №910/18250/16(910/18131/23) передано для здійснення визначення складу судової колегії згідно до положень ГПК України.
Відповідно до витягів з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів та протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 09.12.2024р., апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу господарського суду м.Києва від 03.06.2024р. та на рішення господарського суду м.Києва від 10.07.2024р. у справі №910/18250/16(910/18131/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард"; 2.Приватного акціонерного товариства "Індбуд"; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань в межах справи №910/18250/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Приватного акціонерного товариства "Індбуд" про банкрутство передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пантелієнко В.О. судді: Корсак В.А. та Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23) задоволено. Матеріали справи №910/18250/16(910/18131/23) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п.17.4 п.17 ч.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Кравчука Г.А. (суддя-доповідач), суддів: Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з відрядженням судді Тарасенко К.В.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 справу №910/18250/16(910/18131/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Андрієнка В.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Андрієнка В.В., Коробенка Г.П. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" адвоката Мацака О.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Андрієнка В.В. та Коробенка Г.П., про самовідвід від розгляду справи № 910/18250/16(910/18131/23) задоволено.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, справу №910/18250/16(910/18131/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: судді: Майданевич А.Г., Тарасенко К.В., розгляд справи №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) призначено на 18.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" адвоката Мацака О.Ю. про участь у судовому засіданні у справі №910/18250/16(910/18131/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про участь у судовому засіданні у справі №910/18250/16(910/18131/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 розгляд справи відкладено до 09.04.2025.
При цьому, у вказаній ухвалі допущено описку у п. 1 резолютивної частини, оскільки розгляд справи відкладено за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024, а в ухвалі помилково вказано, що за ухвалою, і вказана описка, відповідно, виправляється.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., у відрядженні з 08.04.2025 по 13.04.2025 включно та з 14.04.2025 по 17.04.2024 включно,, яка входила до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.04.2025, справу №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 справу №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Майданевич А.Г. Призначено розгляд справи №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024, у судовому засіданні на 22.05.2025.
22.05.2025 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.06.2025) розгляд справи призначено на 09.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд справи призначено на 10.09.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 10.09.2025 учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Також, 10.09.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника Гапоненко Р.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв?язку з необхідністю надання пояснень по даній справі з урахуванням позиції Верховного Суду по аналогічній справі.
Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на його безпідставність та необгрунтованість, оскільки неявка представника в судове засідання не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а наявні у справі докази та подані учасниками справи документи свідчать про можливість вирішення спору за заявленою апеляційною скаргою. Крім того, усі учасники були повідомлені про розгляд справи і не були позбавлені можливості подати пояснення по справі, і таким правом скористались зокрема як скаржник, так і інші учасники справи.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Юфітекс", як правонаступник ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", на підставі ухвал Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року, від 01.11.2021 року та від 04.03.2024 року є кредитором ПрАТ "Індбуд" на суму 2 695 425,23 грн.
Водночас, ТОВ "Сейм-93" також є кредитором ПрАТ "Індбуд" у справі №910/18250/16, вимоги якого виникли на підставі договору підряду №29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього та визнано судом відповідною ухвалою на суму 4 559 680,95 грн.
Наведене підтверджується, виходячи з наступного.
В межах справи № 910/18250/16 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 559 680 грн. 95 коп. Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість боржника за договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 та додатковими угодами № 1 від 04.06.2013 та № 2 від 28.11.2013 та підтверджуються доданими до заяви копіями відповідних актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, а також актів звірки взаємних розрахунків.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" визнані розпорядником майна в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Індбуд" на суму 2 756 грн. 00 коп. до першої черги, на суму 4 556 924 грн. 95 коп. до четвертої черги.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" про визнання грошових вимог до боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши додані до заяви докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредитором вимог, тому погоджується з рішенням розпорядника майна про включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" на загальну суму 4 559 680 грн. 95 коп. до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Індбуд".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року у справі №910/18250/16 заявлені кредитором вимоги визнано на суму 2 756 грн. 00 коп. та включено до першої черги, та визнано на суму 4 556 924 грн. 95 коп. і включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Індбуд".
Разом з тим, як зазначено позивачем у позовній заяві та встановлено судом апеляційної інстанції, 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "Сейм-93" (Сторона 3) укладено договір №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань, яким закріплюються відносини заміни зобов'язальної сторони та відступлення права грошової вимоги за частиною зобов'язань, пов'язаних із заміною зобов'язальної сторони (Сторона 1) у зобов'язанні, що виникає за Договором субпідряду №29/13-П від 20.05.2013 року (Основний договір), укладеного між Стороною 1 і Стороною 3.
Відповідно до умов укладеного договору, ПрАТ "Індбуд" переводить на ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг" частину зобов'язань, взятих на себе на підставі Основного Договору. Строк виконання частини зобов'язань за договором - до 01.10.2016 року (п. 2 Договору).
Згідно п. 3 Договору, ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" одержує право вимагати від ТОВ "Сейм-93" (замість ПрАТ "Індбуд") належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
Пунктом 4 Договору сторони погодили, що право грошової вимоги ТОВ "Сейм-93" від ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" на частину зобов'язань, що відступається за цим Договором, встановлено Сторонами в сумі 1 965 000,00 грн.
У пункті 5 Договору встановлено, що ТОВ "Сейм-93" не заперечує проти заміни Стороною 2 (ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг") Сторони 1 (ПрАТ "Індбуд") в Основному договорі і підписуючи зі своєї сторони Договір, дає свою згоду на відповідне проведення всіх зобов'язань за Основним договором в порядку та на умовах визначених цим Договором. Сторона 3 (ТОВ "Сейм-93") вважається такою, що повідомлена про відступлення права вимоги з моменту підписання даного Договору.
Даний договір містять підписи сторін та скріплені відтисками печаток. Факт укладення такого правочину та їх достовірність сторонами у справі не заперечується, оскільки доказів зворотнього суду не надано.
Згідно банківських виписок по особовому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг", останнє перерахувало на користь ТОВ "Сейм-93" грошові кошти у загальному розмірі 1 965 000 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок.) (із яких було перераховано: 19.04.2016 р. - 500 000 грн. 00 коп.; 21.04.2016 р. - 500 000 грн. ; 26.05.2016 р. - 400 000 грн. 00 коп.; 29.07.2016 р. перераховано - 300 000 грн.00 коп., та 30.06.2016 р . перераховано - 265 000 грн. 00 коп.)) із призначенням платежу: «погашення заборгованості зг. договору про відступлення права вимоги № 29/13-П/ПВ-1 від 25.03.2016 р.».
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юфітекс", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань, а саме: просив визнати припиненими усі зобов?язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013, у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" на суму на суму 4 559 680 грн. 95 коп., які виникли на підставі договору підряду з додатковими угодами до нього та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/18250/16, є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції стосовно доводів відповідача-3 (ТОВ "Стройкомплекс Інжиніринг") про те, що він є неналежним відповідачем у цій справі (оскільки до нього в порушення пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України позивачем не зазначено жодних позовних вимог) - дійшов наступних висновків.
За змістом принципу диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача.
Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає, та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
З указаного пункту статті 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
П. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юфітекс", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань, а саме: просив визнати припиненими усі зобов?язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином. Жодних вимог до відповідача-3 позивачем у позові - не заявлено, як не вказано, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт саме між позивачем і відповідачем-3.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери", процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Юфітекс", жодних позовних вимог саме до відповідача-3 (ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг") - в позовній заяві не заявило, у зв?язку з чим предмет спору саме між позивачем та відповідачем-3 - відсутній, що в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, п. 1 ст. 278 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові позивача до відповідача-3 та закриття провадження у справі №910/18250/16(910/18131/23) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" у зв?язку з відсутністю предмету спору між ними.
Щодо вимог позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання припиненими усіх зобов?язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "ХК "Енергомонтажвентиляція" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 замінено відповідача-1 - ТОВ «Сейм-93» його правонаступником - ТОВ «ВБК Візард» на підставі ст. 52 ГПК України з огляду на наступне:
- ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" по відношенню до боржника;
- 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги;
- відповідно до умов договору про відступлення права вимоги первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до Приватного акціонерного товариства "Інбуд", що належить кредитору на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2017, станом на день укладання цього договору загальна сума заборгованості становить 4 535 982, 60 грн., до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав;
- згідно п.3.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор та новий кредитор домовились, що відступлення права вимоги здійснюється за ціною 4 535 982, 60 грн.;
- в пункті 4.3. договору про відступлення права вимого зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;
- листом б/н від 19.04.2024 боржника - Приватне акціонерне товариство "Індбуд" було повідомлено , що згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2024 право вимоги, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард";
- відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу;
- з огляду на викладене вище, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку щодо обґрунтованості поданої заяви, тому вважає за доцільне її задовольнити та замінити відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
Так, мотивуючи належність обраного способу захисту, позивач (ТОВ "Юфітекс") вказав, що він та ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард») є кредиторами у справі про банкрутство ПрАТ "Індбуд", відтак у нього наявна необхідність захисту порушених прав як кредитора, оскільки неіснуючими (припиненими) вимогами іншого кредитора - ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард») штучно збільшується загальний розмір вимог всіх кредиторів боржника, що може призвести до неможливості погашення у повному обсязі кредиторських вимог реальних кредиторів та спричинить подвійне стягнення вимог ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард»).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд своє рішення мотивував відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов'язань у заявленому розмірі між ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард») та ПрАТ "Індбуд" щодо заборгованості боржника за Договором підряду та додатковими угодами до нього.
Суд апеляційної інстанції зазначає передчасність висновку суду першої інстанції щодо належності обраного позивачем (як кредитором боржника) способу захисту свого законного інтересу шляхом звернення із позовом про визнання припиненими зобов'язань боржника перед іншим його кредитором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, проте, з підстав, наведених у даній постанові, з огляду на наступне.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Судова процедура банкрутства має певні особливості правового регулювання, якими, у тому числі, передбачено належний та ефективний спосіб захисту законних інтересів кредитора у справі про банкрутство, зокрема й у питанні обґрунтованості грошових вимог до боржника іншого кредитора.
Так, системний аналіз приписів статей 1, 9, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з урахуванням норм статей 42, 254, 255 ГПК України дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про визнання чи відхилення грошових вимог іншого кредитора разом із ухвалою господарського суду, постановленою за результатами попереднього засідання.
Більш того, процесуальним законом (частина перша статті 320 ГПК України), серед іншого, встановлена можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених КУзПБ, та які набрали законної сили.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його законних інтересів, як кредитора у справі про банкрутство - не відповідає способу захисту, визначеному зазначеними нормами КУзПБ у їх взаємозв'язку з приписами ГПК України.
У цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволення судом відповідних позовних вимог одного кредитора про визнання зобов'язань боржника перед іншим його кредитором припиненими за наявності при цьому чинної ухвали попереднього засідання про визнання судом відповідних грошових вимог такого [іншого] кредитора за цими ж зобов'язаннями, призведе до порушення принципу верховенства права, невід'ємною складовою якого є принцип правової визначеності.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення наведеного не врахував, мотивуючи свою відмову у позові саме тим, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов'язань у заявленому розмірі між ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард») та ПрАТ "Індбуд" щодо заборгованості боржника за Договором підряду та додатковими угодами до нього, що свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції про відмову у позові саме з цих підстав, за наявності встановленого судом апеляційної інстанції факту неналежності обраного позивачем (як кредитором боржника) способу захисту свого законного інтересу шляхом звернення із позовом про визнання припиненими зобов'язань боржника перед іншим його кредитором.
При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Крім того, посилання позивача на те, що заявлення відповідного позову виступає превентивним способом захисту в правовідносинах між позивачем та відповідачами, що має забезпечити, щоб усі сторони могли знати свої права та обов?язки за договором та діяти, не порушуючи їх прав та інших кредиторів у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки принцип превентивності, як випереджувальний спосіб майбутніх порушень, не охоплюється приписами ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України, і фактично доводи позивача в цій частині є припущеннями.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 задоволенню не підлягають, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.
Інші доводи скаржника, зокрема, щодо не відображення у рішенні про подання відповідачем-1 відзиву з пропуском строку - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.
Доводи скаржника щодо необхідності врахування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Юфітекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) та постанови Верховного Суду з цієї справи від 12.02.2025 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки:
- 12.02.2025 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" задоволено частково; касаційну скаргу ТОВ "Юфітекс" задовольнено частково; скасовано Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18292/23), а справу № 910/18250/16 (910/18292/23) направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду;
- за результатами нового апеляційного розгляду, 17.04.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 01.05.2025) апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/18250/16 (910/18292/23) - задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18292/23) - скасовано, ухвалено нове рішення яким: у задоволенні позову ТОВ "Юфітекс" (яке є процесуальним правонаступником ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" та ПрАТ "Індбуд" про визнання припиненими зобов'язань ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" за Договором підряду № Р-16/13 від 21.05.2013, додатковою угодою № 1 від 02.09.2013, додатковою угодою № 2 від 28.11.2013 та додатковою угодою № 3 від 04.11.2013- відмовлено; провадження у справі № 910/18250/16 (910/18292/23) за позовною заявою ТОВ "Юфітекс" (яке є процесуальним правонаступником ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" - закрито; в решті апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі № 910/18250/16 (910/18292/23) - залишено без задоволення;
- постановою Верховного Суду від 28.08.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/18250/16 (910/18292/23) залишено без змін.
Так, у постанові Верховного Суду від 28.08.2025 № 910/18250/16 (910/18292/23) суд касаційної інстанції вказав, що:
- предметом позову в цій справі є позовна вимога ТОВ "Юфітекс", яке є правонаступником ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" та є кредитором боржника у справі про банкрутство ПрАТ "Індбуд", про визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов'язань боржника - ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "ХК "Енергомонтажвентиляція" за Договором підряду з додатковими угодами до нього у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином;
- статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;
- відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, на яку посилається скаржник, Велика Палата вчергове звернула увагу, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17);
- крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17);
- у певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту;
- скаржник вказує, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 підкреслила, що: "Вибір способу захисту має відповідати характеру порушеного права та бути ефективним. Суд зазначив, що у випадках, коли стандартні способи захисту не забезпечують повного відновлення порушеного права, допускається застосування альтернативних способів захисту, передбачених іншими нормативно-правовими актами". Проте у вказаній постанові у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду не робила такого висновку, який нібито цитує скаржник;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначено, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою;
- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).;
- направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у цій справі вказав, що судова процедура банкрутства має певні особливості правового регулювання, якими, у тому числі, передбачено належний та ефективний спосіб захисту законних інтересів кредитора у справі про банкрутство, зокрема й у питанні обґрунтованості грошових вимог до боржника іншого кредитора;
- так, системний аналіз приписів статей 1, 9, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з урахуванням норм статей 42, 254, 255 ГПК України дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про визнання чи відхилення грошових вимог іншого кредитора разом із ухвалою господарського суду, постановленою за результатами попереднього засідання;
- більш того, процесуальним законом (частина перша статті 320 ГПК України), серед іншого, встановлена можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених КУзПБ, та які набрали законної сили;
- разом з тим, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його законних інтересів як кредитора у справі про банкрутство не відповідає способу захисту, визначеному зазначеними нормами КУзПБ у їх взаємозв'язку з приписами ГПК України;
- колегія суддів зауважує, що в силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи;
- отже, з'ясувавши характер спірних правовідносин у цій справі, надавши оцінку належності та ефективності обраному позивачем способу захисту свого порушеного права та врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 12.02.2025 у цій справі, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо неналежності обраного позивачем (як кредитором боржника) способу захисту свого законного інтересу шляхом звернення із позовом про визнання припиненими зобов'язань боржника перед іншим його кредитором;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що задоволення судом відповідних позовних вимог одного кредитора про визнання зобов'язань боржника перед іншим його кредитором припиненими за наявності при цьому чинної ухвали попереднього засідання про визнання судом відповідних грошових вимог такого (іншого) кредитора за цими ж зобов'язаннями, призведе до порушення принципу верховенства права, невід'ємною складовою якого є принцип правової визначеності;
- отже, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц). Відтак суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов законного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, натомість доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із прийнятим судовим рішенням;
- при цьому, висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення, а тому Суд відхиляє протилежні доводи скаржника.
З огляду на викладене, постанова у даній справі № 910/18250/16 (910/18131/23) прийнята у відповідності до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі №910/18250/16(910/18292/23) від 12.02.2025 та від 28.08.2025.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У вказаній справі Велика Палата зазначила, що:
- "68. Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов'язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.
- 69. Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.
- 70. У цій справі позивач звернувся до суду не за захистом свого права на припинення зобов'язання (як помилково вважає відповідач), а за захистом свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах з відповідачем за Кредитним договором."
Поряд з цим у справі № 910/14224/20, як вказала Велика Палата, спір у цій справі стосовно правової визначеності виник у конкретних відносинах між позивачем та відповідачем щодо стану їх прав і обов'язків за кредитним договором та ніяким чином не стосується відносин між іншими особами, відносин інших осіб з позивачем або відповідачем, а також інших відносин між позивачем та відповідачем.
Проте, на відміну від наведеної скаржником справи, позивач просить визнати припиненими зобов'язання, які виникли між ПрАТ "Індбуд" який перебуває в провадженні у справі про банкрутство та його кредитором - ТОВ "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ВБК Візард»), отже спір стосується правової визначеності у відносинах між відповідачами, а не позивачем та відповідачами. Відтак скаржник посилається на висновки Верховного Суду не у подібних цій справі правовідносинах та які зроблені судом касаційної інстанції за відсутності обставин здійснення провадження у справі про банкрутство учасника спору, яке регулюється спеціальними нормами КУзПБ.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 викладено висновок про те, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, зазначено наступне:
- п. 57: для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);
- п. 67: Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України);
- п. 68. Велика Палата Верховного Суду, дійшовши наведених вище висновків, звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим може не обмежуватися випадками, наведеними в пункті 57 цієї постанови.
Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції встановлено факт неналежності обраного позивачем (як кредитором боржника) способу захисту свого законного інтересу шляхом звернення із позовом про визнання припиненими зобов'язань боржника перед іншим його кредитором, що є підставою для відмови у позові. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на наступному.
Ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора, який відповідно до статті 65 КУзПБ, подає до суду дані про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.
Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.
Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 (далі - Вимоги) встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами.
Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи "Банкрутство та неплатоспроможність", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 № 594/5.
Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).
Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ "Ведення реєстру" Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу "Примітки".
Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі "Примітки" відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.
Отже, ведення реєстру вимог кредиторів належить до компетенції ліквідатора, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог, який на підставі інформації отриманій, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.
Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17.
За таких обставин скаржник не позбавлений можливості звернутися до ліквідатора боржника із вимогами про внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів відповідно до вищенаведеного порядку, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим висновкам, наведеним у зазначених постановах суду касаційної інстанції.
Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи враховані судом апеляційної інстанції, проте, є такими, що не спростовують висновків суду у даній постанові.
Крім того, клопотання скаржника про повернення без розгляду заяв ТОВ «Сейм-93» та ТОВ «ВБК Візард» про долучення документів, та залишення без розгляду відзивів вказаних товариств у зв?язку з порушенням ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації електронних кабінетів - судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на ст. 2 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на необхідність забезпечення сторонам доступу до правосуддя, зокрема і в умовах запровадженого воєнного стану. Крім того, відповідні процесуальні документи подавались адвокатом Колесніковим А.Г. від імені вказаних учасників справи через зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з урахуванням мотивів даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст. 45, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277, п. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю з прийняттям нового рішення про:
- відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард") та Приватного акціонерного товариства "Індбуд" про визнання припиненими зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Індбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард") за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013, за наведених у даній постанові підстав;
- закриття провадження у справі №910/18250/16(910/18131/23) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв?язку з відсутністю предмету спору між ними.
Розподіл судових витрат
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 9, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- судовий збір за подачу позову у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) грн 00 коп та судовий збір за подачу апеляційної скарги слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" повністю, оскільки саме ним ініційовано спір, з визначеними ним відповідачами, і за наслідками розгляду справи у хоча і рішення суду першої інстанції скасовано, проте, у позові відмовлено, з урахуванням мотивів даної постанови.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 замінено відповідача-1 - ТОВ «Сейм-93» його правонаступником - ТОВ «ВБК Візард» на підставі ст. 52 ГПК України, а отже оскільки саме для правонаступника усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив, ТОВ «Сейм-93» з моменту заміни його у справі, як відповідача, його правонаступником, не має права вимагати відшкодування його витрат у даному процесі, які понесені ним вже після його заміни.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції, дійшов наступних висновків.
23.10.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в якій останній просить стягнути з відповідачів на користь ТОВ "Юфітекс" 242 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, надано наступні докази:
- договір №11-2/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2023 року, і за умовами укладеного між Адвокатським об'єднанням "Український правовий альянс" і ТОВ "Юфітекс" Договору №11-2/2023 про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2023 року, Клієнт (ТОВ "Юфітекс") доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу, яка полягає в представленні інтересів в судових і досудових справах у т.ч. підготовці Адвокатського (их) запиту (ів) в інтересах Клієнта, представлення інтересів в судах всіх інстанцій, установах, організаціях, підприємствах, фізичні особи; згідно пункту 1.2. даного Договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу Клієнту, а саме: підготовка клопотань, заяв, відзивів, заперечень, скарг, запитів, пояснень з подальшим поданням до суду; Аналіз судової практики та діючого законодавства, створення правової позиції; відповідно до пункту 3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу, встановлюється в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за одну годину роботи адвоката, що сплачується Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з дати стягнення коштів з боржника на якого покладається судом про відшкодування правової допомоги клієнту;
- акт надання послуг №12/2 від 03.06.2024 на суму 150 000,00 грн, акт № 12 від 31.05.2024 на суму 51 000,00 грн., акт № 21 від 18.10.2024 на суму 38 000,00 грн., акт № 22 від 18.10.2024 на суму 41 000,00 грн., підписані між скаржником та Адвокатським об'єднанням "Український правовий альянс";
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.10.1996 № 4, видане на ім?я адвоката Кострюкова В.І..
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі №910/18250/16).
Згідно із положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ч. 1, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що за наслідками апеляційного розгляду справи, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Сейм-93" (процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард") та Приватного акціонерного товариства "Індбуд" про визнання припиненими зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Індбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" за Договором підряду та додатковими угодами - відмовлено, суд апеляційної інстанції, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України дійшов висновку про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі - 242 000,00 грн.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про розподіл судових витрат, яка подана суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» 14.10.2024 і про відшкодування таких витрат також заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") на рішення суду першої інстанції, надано наступні докази:
- договір про надання правничої допомоги № 221710/2 від 17/10/2022, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов?язання надавати клієнту професійну правничу допомогу у справі № 910/18250/16 про банкрутство ПАТ «Інбуд» в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та у відповідності до законодавства України (п.1.1); адвокат зобов?язався здійснювати представництво та захист інтересів клієнта зокрема у Північному апеляційному господарському суді (п. 1.2);
- додаткову угоду № В-1109/2 від 11.09.2024 до договору № 221710/2 від 17/10/2022, яку укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., за умовами якої адвокат прийняв на себе зобов?язання надати клієнту правничу допомогу при розгляді Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18131/23) (п. 1), відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що гонорар адвоката становить 20 000,00 грн. (п. 2), сторони дійшли згоди, що клієнт сплачує кошти, визначені у п. 2 додаткової угоди, не пізніше 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції (п.3); надання документів та матеріалів справи, вивченян судового рішення суду першої інстанції, підготовку та вивчення подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та поданян до суду заяв заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ГПК України, які необхідні для розгляду справи в апеляційному провадженні (п. 4);
- акт надання послуг № 2/011024 від 01.10.2024 до договору № 221710/2 від 17/10/2022 на суму 20 000,00 грн., який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., згідно якого адвокатом виконано, а клієнтом прийнято наступні роботи: ознайомлення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18131/23) та підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/18250/16 (910/18131/23);
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 7083/10, видане адвокату Колеснікову А.Г.;
- ордер № 1315262, виданий на надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі №910/18250/16).
Згідно із положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ч. 1, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.
Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи доводи відповідача-3 стосовно розміру заявлених до відшкодування адвокатських витрат, суд дійшов наступних висновків.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони правонаступником та замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс".
Ч. 2 ст. 52 ГПК України визначено, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" перейшли усі процесуальні права та обов?язки, як сторони спору у справі №910/18250/16(910/18292/23), а отже, у товариства наявний обов?язок щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, понесених при розгляді справи за апеляційною скаргою на рішення, підлягає задоволенню, а саме в частині покладення таких витрат на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" в розмірі 20 000,00 грн.
Оцінивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом Колесніковим А.Г. під час провадження у суді апеляційної інстанції у даній справі №910/18250/16(910/18131/23), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" в сумі 20 000 грн на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23)- є обґрунтованими та співмірними об'єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв?язку з чим підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 240, 244, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) - скасувати.
3. Ухвалити нове рішення яким:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", Приватного акціонерного товариства "Індбуд" про визнання припиненими зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Індбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (процесуальним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард") за Договором підряду №29/13-П від 20.05.2013, додатковою угодою №1 від 04.06.2013, додатковою угодою №2 від 28.11.2013 та додатковою угодою №3 від 04.11.2013 - відмовити.
Провадження у справі №910/18250/16(910/18131/23) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" - закрити.
4. В решті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) - залишити без задоволення.
5.Судовий збір за подачу позову у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) грн 00 коп залишити за позивачем.
6. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс".
7. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", Приватного акціонерного товариства "Індбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" витрат на правничу допомогу понесених при розгляді справи №910/18250/16(910/18131/23) у розмірі 242 000 (двісті сорок дві тисячі) грн. 00 коп - відмовити.
8. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) - залишити без задоволення.
9. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про розподіл судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції - задовольнити.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" ( 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд 77, оф.609 ЄДРПОУ 41526349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (18006, Черкаська обл., м.Черкаси, вул. Смілянська, 165; код ЄДРПОУ 39113731) витрати на професійну правничу допомогу адвоката, під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/18250/16(910/18131/23) у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
11. Матеріали справи №910/18250/16(910/18131/23) повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 06.10.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Т.П. Козир
А.Г. Майданевич