вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/18250/16 (910/18131/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Козир Т.П.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 10.09.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 03.06.2024
у справі №910/18250/16(910/18131/23) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард",
2. Приватного акціонерного товариства "Індбуд",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг"
про визнання припиненими зобов'язань,
в межах справи №910/18250/16
за заявою 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"
про банкрутство
Рух справи та короткий зміст заяви про процесуальне правонаступництво, заперечень на подану заяву
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18250/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою Господарського суду м. Києва від 19.04.2017.
27.11.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань, а саме: просив визнати припиненими усі зобов?язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 (далі - Договір підряду) з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позивач зазначав, що кредиторські вимоги ТОВ "Сейм-93" визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/18250/16 на суму 4 559 680 грн. 95 коп., є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "ХК "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов'язань до розгляду в межах справи № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд", позовна заява розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи призначено на 04.03.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони правонаступником, замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" та відкладено розгляд справи на 22.04.2024.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, 22.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача-1 про заміну сторони правонаступником на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.
Заява мотивована наступним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" по відношенню до боржника.
03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до Приватного акціонерного товариства "Інбуд", що належить кредитору на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2017, станом на день укладання цього договору загальна сума заборгованості становить 4 535 982, 60 грн., до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно п.3.1. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що відступлення права вимоги здійснюється за ціною 4 535 982, 60.
В пункті 4.3. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Листом б/н від 19.04.2024, боржника - Приватне акціонерне товариство "Індбуд" було повідомлено , що згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2024 право вимоги, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
03.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення позивача на заяву відповідача 1 про заміну сторони правонаступником, в яких позивач заперечував проти задоволення вказаної заяви, посилаючись на те, що позивачем не надавалось згоди на таку заміну в силу ст. 520 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 ухвалено, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про заміну сторони правонаступником задовольнити. Замінено відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (18006, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.165 ідентифікаційний код 39113731).
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним:
- відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу;
- розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард", дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо обґрунтованості поданої заяви, тому вважає за доцільне її задовольнити та замінити відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленою ухвалою місцевого господарського суду в частині здійсненого процесуального правонаступництва, ТОВ "Юфітекс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ВБК Візард" про заміну сторони правонаступником.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та з невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку із чим наявні підстави для її скасування.
Скаржник зазначав, що:
- Договір про відступлення права вимоги від 03.04.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (новий кредитор) з метою не виконання у подальшому судового рішення яке буде прийняте у даній справі, так як ТОВ "ВБК Візард" є фіктивним та не працюючим товариством, у зв'язку із чим навіть понесені позивачем судові витрати у даній справі буде неможливо відшкодувати із відповідача;
- судом при винесенні оскаржуваної ухвали порушено та проігноровано ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України;
- у постанові від 27 липня 2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/10685/21 була висловлена наступна правова позиція: «Отже, заміна боржника у зобов'язанні не може бути здійснена поза волею кредитора, така заміна здійснюється лише за згодою кредитора.», проте, на переконання скаржника вказана правова позиція не була врахована судом при постановленні оскаржуваної ухвали в частині здійсненого процесуального правонаступництва;
- позивач/кредитор - ТОВ «Юфітекс» не надавав згоду на заміну боржника/відповідача - ТОВ «Сейм-93», а заміну боржника/відповідача у даній справі № 910/18250/16 (910/18131/23) було здійснено судом поза волею кредитора (позивача/ТОВ «Юфітекс»).
04.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких наголошувалось на тому, що судом першої інстанції допущено порушення ст. 48 ГПК України, оскільки суд не має повноважень без згоди позивача здійснити заміну відповідача, а позивач такої згоди не надавав.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
01.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК ВІЗАРД» (Новий кредитор) було укладено Договір №б/н про відступлення права вимоги, згідно пункту 1.1 якого Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги Первісного Кредитора до Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД» (код ЄДРОПУ: 18093516, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-Б), що належить Кредитору а підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року по справі №910/18250/16; згідно пункту 1.2. договору, станом на день укладення цього Договору загальна сума заборгованості за ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 року по справі №910/18250/16 складає 4 535 982 (чотири мільйони п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 60 коп.;
- згідно ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив;
- за Договором №б/н про відступлення права вимоги від 03.04.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» є первісним кредитором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Візард» є новим Кредитором, Приватне акціонерне товариство «ІНДБУД» є боржником;
- ні Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФІТЕКС», а ні його правопопередники (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Гапоненко Роман і партнери», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК») не є сторонами Договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 року, або матеріального зобов'язання, за яким відступлено право вимоги, а тому їх згода на заміну первісного кредитора на нового кредитора у правовідносинах з ПрАТ «ІНДБУД» не потрібна;
- помилкове посилання скаржника, що ТОВ «ВБК Візард» є нібито фіктивним та не працюючим товариством, суперечить діловій репутації ТОВ «ВБК ВІЗАРД», і станом на даний час, жодні грошові вимоги, виконавчі листи про стягнення коштів чи відкриті виконавчі провадження за ТОВ «ВБК «Візард» - відсутні, а посилання скаржника не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними та недоведеними.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ВБК Візард» заявив про відшкодування за рахунок скаржника витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу, в сумі 20 000,00 грн.
01.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБК ВІЗАРД» (Новий кредитор) було укладено Договір №б/н про відступлення права вимоги, згідно пункту 1.1 якого Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги Первісного Кредитора до Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД» (код ЄДРОПУ: 18093516, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-Б), що належить Кредитору а підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 року по справі №910/18250/16; згідно пункту 1.2. договору, станом на день укладення цього Договору загальна сума заборгованості за ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 року по справі №910/18250/16 складає 4 535 982 (чотири мільйони п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 60 коп.;
- згідно ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив;
- за Договором №б/н про відступлення права вимоги від 03.04.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» є первісним кредитором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Візард» є новим Кредитором, Приватне акціонерне товариство «ІНДБУД» є боржником;
- ні Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФІТЕКС», а ні його правопопередники (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Гапоненко Роман і партнери», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК») не є сторонами Договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 року, або матеріального зобов'язання, за яким відступлено право вимоги, а тому їх згода на заміну первісного кредитора на нового кредитора у правовідносинах з ПрАТ «ІНДБУД» не потрібна;
- помилкове посилання скаржника, що ТОВ «ВБК Візард» є нібито фіктивним та не працюючим товариством, суперечить діловій репутації ТОВ «ВБК ВІЗАРД», і станом на даний час, жодні грошові вимоги, виконавчі листи про стягнення коштів чи відкриті виконавчі провадження за ТОВ «ВБК «Візард» - відсутні, а посилання скаржника не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними та недоведеними.
Також, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Сейм-93» заявив про відшкодування за рахунок скаржника витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу, в сумі 20 000,00 грн.
Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Кропивна Л.В., Сибіга О.М.
Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16 (910/18131/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18250/16(910/18131/23).
08.08.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18250/16(910/18131/23)/4453/2024 від 07.08.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) залишено без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
06.09.2024 року через систему "Електронний суд", тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 27.08.2024 року подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23).
У зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 для розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., Доманська М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 заяву судді Сотнікова С.В. про самовідвід у справі №910/18250/16 (910/18131/23) задоволено.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.10.2024 року справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою ТОВ "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 заяву судді Отрюха Б.В. про самовідвід у справі №910/18250/16 (910/18131/23) задоволено.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 року справу №910/18250/16 (910/18131/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 заяву головуючого судді Остапенка О.М. про самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23) задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Пантелієнка В.О. про самовідвід у справі №910/18250/16(910/18131/23) задоволено.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 справу №910/18250/16(910/18131/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Андрієнка В.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Андрієнка В.В. та Коробенка Г.П., про самовідвід від розгляду справи № 910/18250/16(910/18131/23) задоволено.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025, справу №910/18250/16(910/18131/23) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Майданевич А.Г., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 справу №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: судді: Майданевич А.Г., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 18.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про участь у судовому засіданні у справі №910/18250/16(910/18131/23) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 розгляд справи відкладено до 09.04.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., у відрядженні з 08.04.2025 по 13.04.2025 включно та з 14.04.2025 по 17.04.2024 включно,, яка входила до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.04.2025, справу №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 справу №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Майданевич А.Г. Призначено розгляд справи №910/18250/16 (910/18131/23) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, у судовому засіданні на 22.05.2025.
22.05.2025 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 призначено на 09.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 призначено на 10.09.2025.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 10.09.2025 учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 27.11.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" про визнання припиненими зобов'язань, а саме: просив визнати припиненими усі зобов?язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за Договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 (далі - Договір підряду) з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що зобов'язання ПрАТ "Індбуд" перед ТОВ "Сейм-93" за договором підряду № 29/13-П від 20.05.2013 з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.06.2013, № 2 від 28.11.2013 у зв?язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
Позивач зазначав, що кредиторські вимоги ТОВ "Сейм-93" визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/18250/16 на суму 4 559 680 грн. 95 коп., є припиненими у зв'язку із укладенням 25.03.2016 між ПрАТ "Індбуд" (Сторона 1), ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (Сторона 2) та ТОВ "ХК "Сейм-93" (Сторона 3) договору №29/13-П/ПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", Приватного акціонерного товариства "Індбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжиніринг" про визнання припиненими зобов'язань до розгляду в межах справи № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд", позовна заява розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи призначено на 04.03.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони правонаступником, замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" та відкладено розгляд справи на 22.04.2024.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, 22.04.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача-1 про заміну сторони правонаступником на підставі ст. 52 Господарського процесуального кодексу України.
Заява мотивована наступним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" по відношенню до боржника.
03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до Приватного акціонерного товариства "Інбуд", що належить кредитору на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2017, станом на день укладання цього договору загальна сума заборгованості становить 4 535 982, 60 грн., до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно п.3.1. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що відступлення права вимоги здійснюється за ціною 4 535 982, 60.
В пункті 4.3. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Листом б/н від 19.04.2024, боржника - Приватне акціонерне товариство "Індбуд" було повідомлено , що згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2024 право вимоги, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
03.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення позивача на заяву відповідача 1 про заміну сторони правонаступником, в яких позивач заперечував проти задоволення вказаної заяви, посилаючись на те, що позивачем не надавалось згоди на таку заміну в силу ст. 520 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 ухвалено, зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про заміну сторони правонаступником задовольнити. Замінено відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (18006, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.165 ідентифікаційний код 39113731).
Ухвала суду першої інстанції в цій частині мотивована наявністю обумовлених ст. 52 Господарського процесуального кодексу України підстав для заміни відповідача-1 його процесуальним правонаступником.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
П. 17 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
Пунктом 26 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво).
Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно абзацу третього частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, які стосуються майна боржника (щодо майна боржника) у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19).
Отже, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або позови самого боржника.
Згідно з частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює питання процесуального правонаступництва, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ст. 43 КУзПБ у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі; усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 та постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17585/14, від 15.12.2021 №904/3669/20.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права (частина прав) первісного кредитора.
Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (надалі первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (надалі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги.
Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до Приватного акціонерного товариства "Інбуд", що належить кредитору на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2017, станом на день укладання цього договору загальна сума заборгованості становить 4 535 982, 60 грн., до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно п.3.1. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що відступлення права вимоги здійснюється за ціною 4 535 982, 60.
Пунктом 3.2 договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 визначено, що строк оплати новим кредитором на користь первісного кредитора за цим договором встановлюється впродовж 40 днів після отримання новим кредитором задоволенян вимог кредиторів у справі № 910/18250/15 про банкрутство ПАТ «Інбуд».
В пункті 4.3. договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024 зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Листом б/н від 19.04.2024, боржника - Приватне акціонерне товариство "Індбуд" було повідомлено , що згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2024 право вимоги, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
Враховуючи, що за договором про відступлення права вимоги від 03.04.2024 до право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Інбуд", що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" в розмірі, визначеному згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2017 відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" в розмірі 4 535 982,60 грн., колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про заміну сторони правонаступником шляхом заміни в порядку статті 52 ГПК України відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
Доводи скаржника про те, що Договір про відступлення права вимоги від 03.04.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (новий кредитор) з метою не виконання у подальшому судового рішення яке буде прийняте у даній справі, так як ТОВ "ВБК Візард" є фіктивним та не працюючим товариством, у зв'язку із чим навіть понесені позивачем судові витрати у даній справі буде неможливо відшкодувати із відповідача- судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що не були доведені скаржником в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
При цьому, за договором про відступлення права вимоги від 03.04.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» є первісним кредитором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Візард» є новим кредитором, Приватне акціонерне товариство «ІНДБУД» є боржником, а ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Юфітекс», а ні його правопопередники (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Гапоненко Роман і партнери», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК») не є сторонами Договору про відступлення права вимоги від 03.04.2024, або матеріального зобов'язання, за яким відступлено право вимоги, а тому їх згода на заміну первісного кредитора на нового кредитора у правовідносинах з ПрАТ «Інбуд» не вимагається законом.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані доводи скаржника про те, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали порушено та проігноровано ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не враховано, що у постанові від 27 липня 2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/10685/21 була висловлена наступна правова позиція про те, що заміна боржника у зобов'язанні не може бути здійснена поза волею кредитора, така заміна здійснюється лише за згодою кредитора, проте, на переконання скаржника вказана правова позиція не була врахована судом при постановленні оскаржуваної ухвали в частині здійсненого процесуального правонаступництва - судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки висновки у даній постанові не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки вказана постанова стосується господарського спору між ТОВ "Тавріда Електрик Україна" і АТ КБ "ПриватБанк" щодо виконання умов депозитного договору та висновки стосуються саме заміни боржника у зобов'язанні.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення ст. 48 ГПК України, оскільки суд не має повноважень без згоди позивача здійснити заміну відповідача, а позивач такої згоди не надавав - також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки суд постановляючи оскаржувану ухвалу, керувався приписами ст. 52 ГПК України щодо здійснення саме процесуального правонаступницва, що зазначено в оскаржуваній ухвалі.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано постановив оскаржувану ухвалу в частині здійсненого процесуального правонаступництва, замінивши відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард".
. Доводи скаржника стосовно необгрунтованості висновків суду першої інстанції - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та спростовуються наявними матеріалами справи.
З огляду на наведене, судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали в частині заміни відповідача 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-93") його правонаступником (Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард")- відсутні за наведених скаржником доводів та обгрунтувань.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 замінено відповідача-1 - ТОВ «Сейм-93» його правонаступником - ТОВ «ВБК Візард» на підставі ст. 52 ГПК України, а отже оскільки саме для правонаступника усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив, ТОВ «Сейм-93» з моменту заміни його у справі, як відповідача, його правонаступником, не має права вимагати відшкодування його витрат у даному процесі, які понесені ним вже після його заміни.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про розподіл судових витрат, яка подана суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» 14.10.2024 і про відшкодування таких витрат також заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") на ухвалу суду першої інстанції, надано наступні докази:
- договір про надання правничої допомоги № 221710/2 від 17/10/2022, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов?язання надавати клієнту професійну правничу допомогу у справі № 910/18250/16 про банкрутство ПАТ «Інбуд» в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та у відповідності до законодавства України (п.1.1); адвокат зобов?язався здійснювати представництво та захист інтересів клієнта зокрема у Північному апеляційному господарському суді (п. 1.2);
- додаткову угоду № В-1109/2 від 11.09.2024 до договору № 221710/2 від 17/10/2022, яку укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., за умовами якої адвокат прийняв на себе зобов?язання надати клієнту правничу допомогу при розгляді Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) (п. 1), відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що гонорар адвоката становить 20 000,00 грн. (п. 2), сторони дійшли згоди, що клієнт сплачує кошти, визначені у п. 2 додаткової угоди, не пізніше 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції (п.3); надання документів та матеріалів справи, вивченян судового рішення суду першої інстанції, підготовку та вивчення подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та поданян до суду заяв заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ГПК України, які необхідні для розгляду справи в апеляційному провадженні (п. 4);
- акт надання послуг № 1/011024 від 01.10.2024 до договору № 221710/2 від 17/10/2022 на суму 20 000,00 грн., який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" та адвокатом Колесніковим А.Г., згідно якого адвокатом виконано, а клієнтом прийнято наступні роботи: ознайомлення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) та підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23);
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 7083/10, видане адвокату Колеснікову А.Г.;
- ордер № 1315262, виданий на надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі №910/18250/16).
Згідно із положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ч. 1, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з цим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Суд апеляційної інстанції враховує, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.
Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи доводи відповідача-3 стосовно розміру заявлених до відшкодування адвокатських витрат, суд дійшов наступних висновків.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну сторони правонаступником та замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс".
Ч. 2 ст. 52 ГПК України визначено, що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" перейшли усі процесуальні права та обов?язки, як сторони спору у справі №910/18250/16(910/18292/23), а отже, у товариства наявний обов?язок щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, понесених при розгляді справи за апеляційною скаргою на ухвалу, підлягає задоволенню, а саме в частині покладення таких витрат на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" в розмірі 20000,00 грн.
Оцінивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом Колесніковим А.Г. під час провадження у суді апеляційної інстанції у даній справі №910/18250/16(910/18131/23), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" в сумі 20 000 грн на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду справи №910/18250/16(910/18131/23) за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції- є обґрунтованими та співмірними об'єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв?язку з чим підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 244, 255, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) в частині здійсненого правонаступництва - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) в частині здійсненого правонаступництва- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) - задовольнити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" ( 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд 77, оф.609 ЄДРПОУ 41526349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК Візард" (18006, Черкаська обл., м.Черкаси, вул. Смілянська, 165; код ЄДРПОУ 39113731) витрати на професійну правничу допомогу адвоката, під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/18250/16(910/18131/23) у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
6. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфітекс" (який є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери") судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18250/16(910/18131/23) - залишити без задоволення.
7. Матеріали справи № 910/18250/16(910/18131/23) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 06.10.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Т.П. Козир
А.Г. Майданевич