79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" жовтня 2025 р. Справа №914/1056/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Матущак О.І
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бернацького Юрія Ростиславовича б/н від 09.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2183/25 від 14.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 (суддя Бортник О.Ю.)
у справі № 914/1056/25
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (надалі - ЛМКП "Львівтеплоенерго"), м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бернацького Юрія Ростиславовича (надалі -ФОП Бернацький Ю.Р.), м. Львів
про стягнення 121 338,99грн.
ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Бернацького Юрія Ростиславовича про стягнення 121 338,99 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов'язання за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що є публічним договором приєднання та не в повному обсязі здійснив оплату за спожиту комунальну послугу в період з 01.03.2022 по 31.10.2023 в розмірі 121338,99 грн. Позивач стверджує, що відповідач фактично отримав послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке належить ФОП Бернацькому Ю.Р. на праві власності та знаходиться у будинку АДРЕСА_1 . Надання послуги підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021, службовою запискою від 14.11.2022, актом-приписом від 23.02.2023.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 у справі №914/1056/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Бернацького Юрія Ростиславовича на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 121338,99 грн. заборгованості та 2422,4 грн. судового збору.
При ухваленні вказаного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено фактичне отримання відповідачем комунальних послуг з постачання теплової енергії до належних йому на праві власності нежитлових приміщень, попри те, не здійснив оплату за дані послуги в повній вартості та не спростував відсутності заборгованості, відповідно до чого позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФОП Бернацький Ю.Р. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а відтак, просить скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що обігрівальні елементи в приміщенні, про які зазначено в актах-приписах і на які покликається місцевий суд як на доказ, знаходяться на першому поверсі нежитлового приміщення, тобто, в колишній квартирі АДРЕСА_2 , а в цокольному приміщенні елементи теплової мережі відсутні. Окрім того, скаржник звертає увагу, що згідно з довідкою ОСББ «Наукова, 29» вих. №11 від 07.11.2023 в будинку №29 по вул. Науковій теплова енергія обліковується згідно показів теплового лічильника, а нежитлове приміщення в колишній квартирі АДРЕСА_2 обігрівається теплоносієм, який подається із загальної системи тепломереж будинку, тобто, після проходження лічильника теплової енергії. Отже, скаржник стверджує про відсутність належних та допустимих доказів фактичного споживання теплової енергії згідно обсягів, вказаних позивачем. Зазначає про те, що не може бути взято до уваги акт-припис від 23.02.2022 та службову записку від 11.03.2022 №43-39/5, в яких вказано площу 263 кв.м, оскільки така площа фізично не може бути обігріта нагрівальними елементами теплової системи через їх відсутність в цокольному приміщенні. Скаржник звертає увагу, що в будинку №29 по вул. Науковій у м. Львові встановлено лічильник обліку теплової енергії, позивачу відомо, що оплату послуг здійснює ОСББ «Наукова, 29», а тому вважає, що стягнення коштів з відповідача фактично є подвійним стягненням за одну і ту саму послугу, яка вже була предметом розгляду в місцевому суді у справі №914/2786/23. Також звертає увагу на те, що акт про включення системи теплоспоживання від 11.01.2021 не відповідає додатку 4, затвердженого наказом №620/378.
Позивач - ЛМКП «Львівтеплоенерго» у відзиві на апеляційну скаргу від 30.07.2025 №09-7870-07/25 (вх. № апеляційного суду 01-04/5894/25 від 31.07.2025) заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що відносини між суб'єктом господарювання, що проводить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем врегульовані «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії», затвердженими постановою КМ України від 21.08.2019 №830 та Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019. Зазначає, що відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання, встановленого Мінрегіоном порядку, не допускається. Відтак, стверджує, що йому невідомо чи власник звертався до органів місцевого самоврядування із заявою про отримання дозволу на від'єднання від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували від'єднання приміщення від мереж централізованого опалення в установленому законодавством порядку та складання відповідного акту. Зазначає, що долучений акт-припис позивача містить оглядову інформацію про виявлення споживача послуг та не є документом, що підтверджує від'єднання від мереж теплопостачання у встановленому законом порядку. Зазначає, що довідка ОСББ «Наукова, 29» додатково підтверджує факт споживання послуг позивача. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2025 року (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бернацького Юрія Ростиславовича на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 у справі №914/1056/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи №914/1056/25 в Господарського суду Львівської області.
11.09.2025 в канцелярію апеляційного суду надійшли матеріали справи № 914/1056/25.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №914/1056/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвала суду від 21.07.2025 позивачу надійшла в його електронний кабінет і отримана ним 22.07.2025 17:30, а відповідачу ухвала суду від 21.07.2025 надіслана на його юридичну адресу, яка вказана ним в апеляційній скарзі - 79013, м. Львів вул. Глибока, 10 кв.6. Однак, від відповідача поштова кореспонденція - ухвала суду від 21.07.2025 повернулась із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Судом апеляційної інстанції вчинено всі дії для належного повідомлення відповідача.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо споживач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, форма якого затверджена постановами КМ України №1022, 1023 від 08.09.2021.
Позивач зазначає, що з 01.09.2021 почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (індивідуальні договори про надання послуг знаходяться у вільному доступі на сайті підприємства lmkp.lte.lviv.ua) та змінено порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії.
Позивач стверджує, що відповідач фактично отримує послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення та несе витрати, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунальних послуг №76 від 17.05.2025 такі надаються безперебійно. Надання послуг підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021, службовою запискою від 14.11.2022 та актом-приписом від 23.02.2023.
Згідно з актом-приписом позивача від 23.02.2022 (а.с.29-30), складеного працівниками
ЛМКП "Львівтеплоенерго", підтверджується той факт, що три нежитлові приміщення, власником яких є Бернацький Ю.Р., обладнані стояками центрального опалення, «діаметр. 20, до яких під'єднано прилади опалення (10, 7 та 11 ребер відповідно). Опалення належно функціонує. Ще в одному приміщенні знаходиться стояк рециркуляції гарячої води, обладнаний рушникосуш. (t на поверхні 400С). Температура повітря в приміщенні в середньому 18,50 С». У приміщенні перебувають працівники підприємства «Ремонт одягу».
Вище докази підтверджують факт фактичного отримання відповідачем комунальної послуги з постачання теплової енергії до належних йому на праві власності нежитлових приміщень.
Згідно з інформацією про BOTE №0774, підтверджується розмір помісячного споживання теплової енергії будинком №29 по вул. Науковій у м. Львові, у якому відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення площею 263 кв. м, а також помісячні покази загальнобудинкового лічильника у будинку №29.
В матеріалах справи міститься виписка АТ «АБ «РАДАБАНК» (а.с.61), з якої вбачається, що відповідачем 16.04.2023 проведено оплату, як співвласником приміщень у багатоквартирному житловому будинку №29 по вул. Науковій у м. Львові - 2830,2 грн. за надану послугу з постачання теплової енергії.
Отже, позивач стверджує, що за період з 01.03.2022 до 31.10.2023, з урахуванням часткової оплати відповідачем 2830,2 грн., заборгованість відповідача за надану послугу з постачання теплової енергії становить 121338,99 грн., яку останній не оплатив. Рахунки позивачем надсилались на адресу нежитлового приміщення по вул. Науковій, 29, у м. Львові (а.с.36-60).
При ухваленні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з обставин справи, підставою стягнення заборгованості позивач визначає індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 (а.с.22-26), який згідно з п.1 є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Згідно з пунктом 5 договору позивач зобов'язаний надавати відповідачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначені цим договором.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В свою чергу, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та п.3 розділу I Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. №315 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 року №358, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудованих - прибудованих або прибудованих, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкт нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Інформацією про ВОТЕ №0774 підтверджується розмір помісячного споживання теплової енергії будинком №29 по вул. Науковій у м. Львові, у якому відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення площею 263 кв. м., а також помісячні покази загальнобудинкового лічильника у будинку №29 (а.с.31-34).
Пунктом 34 вищевказаного договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно виписки по рахунку позивача підтверджується факт сплати відповідачем 16.04.2023, як співвласником приміщень у багатоквартирному житловому будинку №29 по вул. Науковій у м. Львові, позивачу - 2830,2 грн. за надану послугу з постачання теплової енергії (а.с.61).
Як зазначалося вище, у відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати 2830,2 грн, за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 виникла заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 121 338,99 грн.
Суд зазначає, що нарахування вказаної заборгованості передбачено положеннями ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", вимогами "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих і будівлі комунальних послуг", затвердженої Наказом Мінрегіонбуду та ЖКГУ №315 від 22.11.2018 зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358, та рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 972 від 01.11.2021 "Про встановлення ЛМКП "Львівтеплоенерго" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії та гарячої води", з урахування рішення №98 від 11.02.2022 (а.с.68-77).
ФОП Бернацький Ю.Р. не оплатив рахунки, які позивач надсилав на адресу нежитлового приміщення по вул. Науковій, 29, у м. Львові (а.с.36-60).
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України о одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подав доказів від'єднання від системи теплопостачання будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 263 кв. м. зареєстровано за Бернацьким Юрієм Ростиславовичем.
Окрім того, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон нерухомого майна об'єктів нерухомого майна, що містяться в матеріалах справи, вбачається: «додаткові відомості:згідно наказу «Про надання дозволу громадянам, ТОВ «Будівельний альянс» на використання власних квартир як нежитлових» Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за №137 від 03.05.2007» - дозволено використання квартири по АДРЕСА_3 як нежитлової».
Як зазначалося вище, Актом-приписом від 23.02.2022 встановлено, що при обстеженні приміщення за адресою: АДРЕСА_3 приміщення використовується як «ремонт одягу».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в зв'язку з використанням нежитлових приміщень у господарській діяльності фізичною особою - підприємцем, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2024 №915/989/22, від 10.05.20233 у справі №920/343/22, від 15.05.2018 у справі №920/1275/16, від 03.07.2018 у справі №916/559/17 даний спір підсудний господарському суду.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що судом в підтвердження факту надання послуг на 2022 рік взято як доказ акт про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021 (а.с.27) №29 по АДРЕСА_1 в опалювальному сезонні 2021/2022 років, однак, звертає увагу, що акт про включення системи теплоспоживання в опалювальному сезонні 2022/2023 відсутній. Зазначає, що наданий позивачем акт про включення системи опалення від 11.10.2021 не відповідає додатку 4, затвердженого наказом №620/378, оскільки вважає, що в такому акті мають відображатись дані перевірки, а також температурний режим. Відповідно, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надання відповідної послуги з відповідним тепловим режимом відповідачу.
У відповідності до вимог частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
В спростування вищевказаних тверджень, суд апеляційної інстанції зазначає, що виникнення заборгованості підтверджується також службовою запискою начальника Франківського району теплових мереж (а.с.28), з якої вбачається, що в опалювальному сезоні 2022/2023 опалення в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 , які належать Бернацькому Ю.Р., включено 14.11.2022, тому заборгованість стягується за період 01.03.2022 по 31.10.2023. Зазначено, що з власником даних приміщень зв'язку немає.
Як вбачається з обставин справи, позивачем виставлялись відповідачу і направлялись рахунки за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в спірний період (а.с.36-60), однак, матеріалами справи доказів оплати не містять.
Щодо доводів скаржника про те, що згідно довідки ОСББ «Наукова, 29» вих.. №11 від 07.11.2023 в будинку АДРЕСА_1 встановлено лічильник обліку теплової енергії, яка була предметом розгляду в суді у справі №914/2786/23 і позивачу відомо, що за надані послуги оплачує ОСББ «Наукова,29», а тому вважає, що стягнення коштів з відповідача це фактично подвійне стягнення за одну і ту саму послугу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано доказів того, що плату за теплову енергію здійснює ОСББ «Наукова, 29». Щодо подвійного стягнення з відповідача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.12.2023 у справі №914/2786/23 позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ФОП Бернацького Ю.Р., третя особа ОСББ «Наукова, 29» про стягнення 150735,21 грн. залишено без розгляду, що свідчить про те, що спір по суті не розглянуто.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2025 року у справі №914/1056/25, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 282, 284 Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ФОП Бернацького Юрія Ростиславовича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 у справі №914/1056/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук