Справа № 752/17845/23
Провадження № 2/752/5301/25
Іменем України
09.09.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
при секретарі - Бєляєвій К.Д.,
за участю сторін:
представника позивача - Романенка С.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, -
У серпні 2023 року позивач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10.10.2023 позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій - задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за період з 01.05.2015 по 01.06.2023 в сумі 13002,15 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 977,95 грн, та інфляційні втрати в сумі 2692,58 грн, а всього суму в розмірі 16672,68 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
У липні 2024 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі № 752/17845/23 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2024 заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі № 752/17845/23 за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій - задоволено. Скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 по цивільній справі № 752/17845/23, за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.05.2015 та по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартир АДРЕСА_2 , і споживає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. У зв'язку з тим, що відповідач знехтував обов'язком щодо укладення письмового договору з позивачем, то діє уніфікований публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», який опубліковано в Газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 9 (4695) від 14.07.2025.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) по кв. АДРЕСА_2 за період з 01.05.2015 по 01.06.2023 основного боргу у розмірі 13002,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 2692,58 грн, 3% річних у розмірі 977,95 грн, а загалом 16672,68 грн.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати строки позовної давності з травня 2015 по час початку в країні корона вірусу, а в іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 3 особи, а позов пред'явлений лише до ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, зазначає наступне.
Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності з травня по час початку коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно із приписами сієст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу.
У відповідності до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання свого боргу, а саме: відповідач сплатила: в червні - липні 2015 року - по 158,263 грн; з грудня 2015 по червень 2016 по - 206,61 грн; в жовтні 2016 року борг відсутній взагалі, з жовтня 2016по грудень 2016 року - 185,75 грн; в січні 2017 року - 41,72 грн; в лютому 2017 року -206,81 грн.
За період з 01.05.2015 по 28.02.2017 відповідачем кошти по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сплачувалися регулярно, хоча і не в повному розмірі, в 2017 році не сплачено за березень та квітень місяць, тобто перебіг позовної давності було перервано.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності з травня по час початку коронавірусної хвороби (COVID-19).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Вказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні у Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
04.11.2016 між сторонами укладено договір № 576 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Жодних повідомлень про непроживання у квартирі відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що зазначений вид послуг не надається, або ж надається не в повному обсязі, або ж неналежної якості, або ж їх звернень у спірний період до обслуговуючої організації або балансоутримувача будинку з приводу неналежного надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території.
Водночас факт ненадання послуг або зниження якості послуг (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов'язки, регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з ст. ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу Української РСР, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.
Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами договір про обслуговування прибудинкової території та надання комунальних послуг не укладався, але обов'язок сплачувати квартплату та надані комунальні послуги в даному випадку виникає в силу положень спеціального закону, який регулює даний вид правовідносин.
В порядку ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Обов'язок щодо сплати за спожиті послуги встановлений законом. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг у повному обсязі.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18).
Згідно зі ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки вникають з підстав, передбачених законодавством, а в силу зобов'язання одна особа зобов'язана вчинити на користь іншої особи певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за період з 01.05.2015 по 01.06.2023 основного боргу у розмірі 13002,15 грн, інфляційних втрат у розмірі 2692,58 грн, 3% річних у розмірі 977,95 грн, а загалом 16672,68 грн.
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунки заборгованості, які не спростовані відповідачем.
Контррозрахунку з посиланням на відповідні докази, який давав би підстави стверджувати зворотне, відповідачем суду не надано, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є їх процесуальним обов'язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, - підлягає задоволенню.
Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ідентифікаційний код: 32375554, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 17Б) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплати) за період з 01.05.2015 по 01.06.2023 в сумі 13002 (тринадцять тисяч дві) грн 15 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 977 (дев'ятсот сімдесят сім) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 2692 (дві тисячі шістсот дев'яносто дві) грн 58 коп., а всього суму у розмірі 16672 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ідентифікаційний код: 32375554, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 17Б) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Мазур