вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/689/25
Провадження №2/547/478/25
06 жовтня 2025 року с-ще Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання К.С.Перекопної,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката К.М.Малініної (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" - С.Л.Борис,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позиція і доводи позивача
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат К.М.Малініна звернулася до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" (далі КП "Комунальник"), яким після залишення судом позовної заяви без руху просила:
1.1. Визнати протиправним і скасувати наказ відповідача "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.05.2025 № 55-к, яким позивача звільнено з посади інженера з охорони праці відповідача.
1.2. Зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді інженера з охорони праці відповідача з 27.05.2025.
1.3. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.05.2025 до дня ухвалення рішення у загальному розмірі 127603,20 грн.
1.4. Стягнути з відповідача на користь позивача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і сплачений позивачем судовий збір 1276,03 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що з 03.03.2022 позивач працював в КП "Комунальник" на посаді інженера з охорони праці.
Наказом відповідача "Про скорочення чисельності штату працівників" від 03.03.2025 № 17 вирішено: скоротити з 05.05.2025 посаду інженера з охорони праці; повідомити до 03.03.2025 працівника, який обіймає вказану посаду, що посада підлягає скороченню з 05.05.2025, а працівник підлягає звільненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП); запропоновано працівникам, які займають вказану посаду, вакантну посаду згідно штатного розпису.
03.03.2025 позивача ознайомлено з згаданим наказом від 03.03.2025 № 17, а наказом від 26.05.2025 № 55-к звільнено позивача з посади інженера з охорони праці у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки:
2.1. Згідно п. 7.8 Статуту КП "Комунальник" зміни до штатного розпису відповідача здійснюються директором відповідача за погодженням із засновником. Засновником відповідача є Семенівська селищна рада, яка на своєму пленарному засіданні не ухвалювала жодне рішення про зміни до штатного розпису відповідача. Погодження зміни штатного розпису Семенівським селищним головою не є погодження відповідних змін саме Семенівською селищною радою як представницьким колегіальним органом Семенівської об'єднаної селищної територіальної громади.
2.2. Повідомлення відповідача про звільнення позивача з роботи від 03.03.2025 вже містило беззаперечні відомості про відсутність посади, яка могла б бути запропонована позивачеві для продовження роботи у відповідача. Проте упродовж усього часу у штаті відповідача вакантною була посада майстра, яку міг обійняти позивач і яку не було запропоновано позивачеві.
2.3. Позивач може обійняти посаду майстра відповідача, оскільки має відповідний фах, освіту і стаж роботи.
2.4. Середньоденний заробіток позивача складає 996,90 грн. У зв'язку з ініційованим у позові поновленням позивача на роботі з 27.05.2025, кількість календарних днів складає 128 (38 днів після звернення з позовом до суду + 90 днів строк розгляду справи). Тому загалом середній заробіток за час вимушеного прогулу складає добуток вказаних сум - 127603,20 грн.
Основні відомості про рух справи
25.06.2025 позовну заяву подано до суду засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта".
30.06.2025 позовну заяву отримано судом.
02.07.2025 позовну заяву залишено без руху через відсутність обґрунтованого розрахунку стягуваних сум і вказівки на ціну позову.
23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
20.08.2025 відкладено судове засідання через відсутність електропостачання суду та неможливість через це забезпечити участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції представника позивача та фіксування судового засідання відповідними технічними засобами суду.
15.09.2025 оголошено перерву у зв'язку з витребуванням судом доказів.
01.10.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Позиція і доводи відповідача
Проти позову заперечує повністю.
2.1. Зміни до штатного розпису відповідача погоджено 03.03.2025 із засновником - Семенівською селищною радою в особі її голови Л.П.Милашевич. Селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади. Спосіб погодження змін до штатного розпису відповідача із засновником не передбачений у Статуті відповідача, тому погодження здійснене шляхом проставлення підпису голови селища та печатки селищної ради на зміненому штатному розписі. Затвердження (зміна) штатного розпису комунального підприємства не віднесено до виключного переліку питань, які вирішуються на пленарних засіданнях селищної ради.
Скорочення посади інженера з охорони праці зумовлена кількістю працівників відповідача. Законом України "Про охорону праці" не передбачено окремої посади інженера (служби) з охорони праці за кількості працюючих менше 50 осіб.
При прийнятті позивача на роботу він не відповідав встановленим кваліфікаційним вимогам до посади інженера з охорони праці. Умову подальшого навчання позивач не виконав.
Питання доцільності скорочення посад належить лише власнику або уповноваженому ним органу і не може перевірятися судом.
2.2, 2.3. Одночасно з попередженням відповідача про звільнення у зв'язку з скороченням штату позивачеві 03.03.2025 повідомлено про відсутність посад, які позивач міг би обійняти після скорочення штату з огляду на відсутність у позивача відповідної освіти (професії та спеціальності).
Посада "майстер" була вакантною із 03.03.2025 і передбачає освітню кваліфікацію за бакалаврським, магістерським, освітньо-науковим/освітньо-творчим рівнем вищої освіти і стаж за професією не менше 2 років.
Позивача не може бути поновлено на посаді інженера з охорони праці оскільки він не має відповідної повної освіти з відповідного напрямку підготовки.
Посада інженера з охорони праці буда єдиною у відповідача, тому не було необхідності визначати переважне право позивач для залишення на роботі після скорочення штату.
2.4. Підстави для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні оскільки звільнення позивача з посади інженера з охорони праці було правомірним. Позивач вчиняє спробу з отримання грошових коштів шляхом перекручування обставин свого звільнення з роботи.
Посадовий оклад позивача складає 19136,96 грн. Надбавка 2296,44 грн є не постійною складовою заробітної плати.
Щодо засад змагальності цивільного судочинства
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).
Тобто процесуальний обов'язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів, покладено саме на позивача, якщо відповідач проти позову заперечує.
Відповідно до доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 4 ст. 81 ЦПК).
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами (ч. 4 ст. 84 ЦПК).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).
Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи, вислухавши позивача і представників сторін, вивчивши надані судові дані і докази, суд встановив таке.
Згідно наказу відповідача КП "Комунальник" від 02.03.2022 № 9-К позивач ОСОБА_1 прийнятий із 03.03.2022 на роботу на посаду інженера з охорони праці (а.с. 39, 132).
Директором КП "Комунальник" О.С.Сурковим 03.02.2025 затверджено штатний розпис КП "Комунальник" на 2025 рік на період лютий-серпень у кількості 38 штатних посад. Посадовий оклад інженера з охорони праці (позивача) складав 19136,96 грн, надбавка за інтенсивність на підставі додатку № 6 до Галузевої угоди на 2023 - 2027 роки (пункт 3.1.8) складала 5,12 % або 2296,44 грн, а всього місячний фонд оплати праці за посадою - 21433,40 грн.
Згідно п. 3, п.п. 3.1, 3.1.8 "Галузевої угоди між Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, Об'єднанням організацій роботодавців "Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2023 - 2027 роки" сторони встановлюють такі мінімальні обов'язкові гарантії в оплаті та нормуванні праці в сфері житлово-комунального господарства, перелік та розмір доплат і надбавок до тарифних ставок згідно з додатком 6 до цієї Угоди: за інтенсивність праці до 12 відсотків тарифної ставки (посадового окладу).
Відтак, розмір надбавки за інтенсивність праці інженера із охорони праці КП "Комунальник" встановлено у розмірі 5,12 %; є мінімальною обов'язковою гарантією в оплаті та нормуванні праці в сфері житлово-комунального господарства.
Отже, заробітна плата інженера із охорони праці щомісяця становить 21433,40 грн (19136,96 грн місячна тарифна ставка + 2296,44 грн надбавка за інтенсивність праці).
Штатний розпис КП "Комунальник" від 03.02.2025 у кількості 38 штатних одиниць має реквізит "Погоджено", який складено 03.02.2025 Семенівським селищним головою Л.Милашевич (а.с. 168, 169).
Судові не надано наказу відповідача (директора відповідча) про затвердження чи запровадження вказаного штатного розпису.
Наказом директора КП "Комунальник" О.С.Суркова від 03.03.2025 № 17 "Про скорочення чисельності і штату працівників" у зв'язку з оптимізацією та задля економії фонду оплати праці з 05.05.2025 скорочено посаду інженера з охорони праці; наказано до 03.03.2025 у письмовому вигляді повідомити працівників, які працюють на вищевказаній посаді, про те, що вказана посада підлягає скороченню 05.05.2025, а працівники, що працюють на вказаній посаді підлягають звільненню у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП; запропоновано працівникам, які займають вказану посаду, вакантну посаду згідно штатного розпису (а.с. 42, 135).
Суд звертає увагу, що вказаний наказ за своїм змістом є одноосібним рішенням директора про скорочення посади "інженер з охорони праці". Питання наявності чи відсутності права директора одноосібно ухвалювати відповідне рішення про зміну (скорочення) штату працівників буде відображене судом пізніше.
Наказом директора КП "Комунальник" О.С.Суркова від 03.03.20205 № 18 "Про затвердження штатного розпису" з метою впорядкування структури і чисельності працівників затверджено і введено в дію з 05.05.2025 штатний розпис КП "Комунальник" (додається) у кількості 51 штатних одиниць. Визнано таким, що втратив чинність з 05.05.2025 наказ директора КП "Комунальник" "Про затвердження штатного розпису" від 01.02.2025 № 16.
Директором КП "Комунальник" О.С.Сурковим 03.03.2025 затверджено штатний розпис на 2025 рік на період травень-серпень у кількості 37 штатних посад. Посада інженера з охорони праці у ньому відсутня.
Штатний розпис має реквізит "Погоджено", який складено 03.03.2025 Семенівським селищним головою Л.Милашевич (а.с. 171, 172).
Слід наголосити, що згідно наказу від 03.03.20205 № 18 штатний розпис затверджено у кількості 51 штатна посада, однак штатний розпис, який є додатком до наказу, вказує на 37 штатних одиниць (а.с. 170).
Представник відповідача пояснив, що помилка у кількості посад відсутня оскільки відповідач залучає до громадських чи суспільно корисних робіт осіб, які й "доповнюють" штатний розпис до 51 одиниці залежно від наявності чи відсутності відповідних тимчасових працівників.
Щодо цього суд зазначає, що штатний розпис є додатком до наказу, про що прямо вказано у наказі. Відтак штатний розпис не може налічувати 37 штатних одиниць, оскільки наказ про його затвердження вказує на 51 штатну одиницю.
Іншими словами вторинний (похідний) документ (додаток до наказу) не відповідає первинному (власне наказу) у частині кількості штатних одиниць, тобто є іншим додатком аніж той, що затверджений 03.03.2025.
В продовження суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про охорону праці" на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Судові не надано відомостей про кількість працюючих у відповідача працівників, що не дозволяє зробити висновок щодо правомірності чи неправомірності створення чи не створення служби охорони праці (а фактично скорочення відповідної посади інженера з охорони праці) із 03.03.2025.
Не може бути залишено поза увагою суду те, що наказом № 17 директор одноосібно скоротив посаду інженера з охорони праці, а наступним наказом № 18 директор затвердив штатний розпис на, фактично, підставі свого попереднього наказу № 17.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Повідомленням від 03.03.2025 відповідач повідомив позивача про виключення з структури штатних посад відповідача посади інженера з охорони праці і скорочення з 05.05.2025 посади інженера з охорони праці; попереджено позивача про його наступне звільнення 05.05.2025 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП; повідомлено позивачеві про відсутність на час складення повідомлення вакантних посад, які можуть бути запропоновані для подальшого працевлаштування; застережено, що у разі виникнення вакансії до закінчення 2-місячного терміну попередження, вона буде запропонована позивачеві (а.с. 180).
Наказом КП "Комунальник" від 26.05.2025 № 55-К "Про звільнення ОСОБА_1 ", зокрема, звільнено позивача ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці КП "Комунальник" 26.05.2025 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП (а.с. 41, 134).
Відповідачем виконано формальні вимоги п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 40 і ч.ч. 1-3 ст. 492 КЗпП щодо попередження позивача про наступне звільнення.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Пункт 19 вказаної Постанови також вказав, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Отже первинним і основним аргументом сторін і, як наслідок, юридичним фактом, який має бути встановлено і оцінено судом у справі, є правомірність запровадження змін до штатного розпису КП "Комунальник" від 03.03.2025 у частині скорочення посади інженера з охорони праці:
-на незаконності чого наполягає позивач ;
-на законності чого наполягає відповідач (пункти 2.1 рішення).
Так, Статут відповідача КП "Комунальник" затверджено рішенням сесії Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області від 03.04.2020.
Згідно п. 1.2 Статуту засновником підприємства є територіальна громада в особі Семенівської селищної ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним Семенівській селищній раді.
Згідно п. 7.7 Статуту КП "Комунальник" директор вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, які належать до виключної компетенції органу управління та засновника, керуючись законами, іншими нормативними актами України, цим Статутом.
Згідно п. 7.8 Статуту КП "Комунальник" до компетенції директора відноситься "визначає структуру управління і встановлює штати з урахуванням умов та фонду оплати праці за погодженням із засновником" (а.с. 118, 122).
Отже Статут чітко визначив який орган і за яких умов може встановити (змінити) штатний розпис підприємства.
Суд щодо такого висновку також застосовує за аналогією висновок Верховного Суду, який зроблено у постановах від 25.03.2020 у справі № 756/1381/17-ц, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, провадження N 61-11сво17, у яких закріплено принцитлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 чинного на час виникнення спірних правовідносин Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Суд повторює, що:
- засновником відповідача КП "Комунальник" є Семенівська селищна територіальна громада в особі Семенівської селищної ради;
- директор КП "Комунальник" встановлює штати за погодженням із засновником (Семенівською селищною радою);
- 03.03.2025 штатний розпис КП "Комунальник" і зміни до нього затверджено директором КП "Комунальник" О.С.Сурковим та погоджено Семенівським селищним головою Л.П.Милашевич.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Отже закон розрізняє Семенівську селищну раду і Семенівського селищного голову як різних суб'єктів системи місцевого самоврядування.
Формою роботи і реалізації повноважень Семенівської селищної ради є сесійна робота: сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради (ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (ч.ч. 8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, єдиною підставою, яка б давала директору КП "Комунальник" О.С.Суркову право затвердити чи змінити штатний розпис КП "Комунальник" ("встановити штати"), є відповідне рішення сесії Семенівської селищної ради, як засновника КП "Комунальник".
Судові не надано відповідного рішення Семенівської селищної ради. Реквізит "погоджено", що складено Семенівським селищним головою 03.03.2025, не замінює необхідності існування погодження змін до штатного розпису у формі рішення сесії Семенівської селищної ради.
Відтак, підписи Семенівського селищного голови від 03.02.2025 і від 03.03.2025 про погодження штатного розпису КП "Комунальник" вчинено селищним головою без достатньої (належної) правової підстави, і затвердження змін до штатного розпису 03.02.2025 і 03.03.2025 вчинено директором КП "Комунальник" також без достатньої (належної) правової підстави.
У справі не має значення порядок чи послідовність вчинення відповідних підписів, подання проєктів відповідних штатних розписів до Семенівської селищної ради, отримання підписаних документів комунальним підприємством тощо.
Як наслідок суд робить висновок про незаконність змін до штатного розпису КП "Комунальник" від 03.03.2025 (а точніше встановлення штатного розпису на травень-серпень 2025 року), що має наслідком незаконність скорочення штатної посади інженера з охорони праці, яку обіймав позивач із 03.03.2022.
Цього висновку достатньо судові для наступного висновку про незаконність усіх похідних рішень, дій і процедур: попередження про звільнення позивача у зв'язку з скороченням штату; звільнення позивача з роботи у зв'язку з скороченням штату; наявність чи відсутність іншої підходящої роботи; наявність чи відсутність відповідної освіти чи стажу для обіймання посади "майстер" тощо (ст. 80 ЦПК).
Щодо необхідності оцінки кожного іншого аргументу сторін і обставин справи суд враховує, що п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (див. рішення у справі "Перез проти Франції" [ВП] (Perez v. France) [GC], заява № 47287/99, пункт 81, ЄСПЛ 2004-I). Питання стосовно виконання судом свого обов'язку навести обґрунтування, яке виникає з п. 1 ст. 6 Конвенції, можна вирішити лише з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Гору проти Греції (№ 2)" [ВП] (Gorou v. Greece (no. 2)) [GC], заява № 12686/03, п. 37, від 20.03.2009).
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються (див. рішення у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, п. 26, ЄСПЛ 1999-I). Це зобов'язання передбачає, що сторона провадження може розраховувати на конкретну та чітку відповідь на ті аргументи, які мають вирішальне значення для результату розгляду справи (див. рішення у справі "Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії" [ВП] (Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal) [GC], заява № 55391/13 та 2 інші заяви, п. 185, від 06.11.2018).
У п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява № 4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника.
Це є підставою для повного задоволення судом позовних вимог 1.1 і 1.2.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно довідки відповідача від 04.08.2025 № 316 середньоденна заробітна плата позивача на посаді інженера з охорони праці складала 997,44 грн (а.с. 167).
Кількість робочих днів упродовж 27.05.2025 - 06.10.2025 складає 95 днів.
Відтак загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 94756,80 грн (997,44 • 95).
Це є підставою для часткового задоволення судом позовної вимоги 1.3 на суму 94756,80 грн, а не визначені позовом 127603,20 грн.
Податки і збори із суми, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітку при виплаті працівникові, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом (відповідачем). У такому разі особа, яка сплачує середній заробіток за час вимушеного прогулу, є податковим агентом щодо відповідної суми.
Директор відповідача КП "Комунальник" О.С.Сурков не є учасником справи, тому суд не може застосувати до нього приписи (санкцію) ст. 237 КЗпП: суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.
Щодо судових витрат (вимога 1.4)
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Згідно із п.п. 1, 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже належна до сплати сума судового збору із позовних вимог:
- немайнового характеру - скасування наказу про звільнення складає 1211,20 грн (3028,00 • 0,4);
- немайнового характеру - поновлення на роботі складає 1211,20 грн (3028,00 • 0,4);
- майнового характеру - стягнення 127603,20 грн на суму 127603,20 грн складає 1276,03 грн ((1,0 % • 127603,20 ? 3028,00 • 0,4).
Позивач сплатив судовий збір 1276,03 грн (а.с. 97), що є 1 % від ініційованої ціни позову 127603,20 грн (а.с. 80, 88).
Судовий збір з 2-х вимог немайнового характеру позивач не сплачував.
П. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже позивач звільнений від сплати судового збору з вимог пов'язаних з поновленням на роботі у загальній сумі 2422,20 грн (1211,20 + 1211,20).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК).
Отже, з урахуванням часткового задоволення позовної вимоги майнового характеру і повного задоволення 2-х позовних вимог немайнового характеру, суд:
-стягує з відповідача на користь позивача 947,57 грн судового збору пропорційно до частково задоволеної судом позовної вимоги майнового характеру (94756,80 ? 127603,20 • 1276,03);
-решту 328,46 грн судового збору покладає на позивача (1276,03 - 947,57) і не стягує з відповідача;
-стягує з відповідача на користь держави 2422,20 грн судового збору від сплати якого звільнено позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Правничу допомогу позивачеві ОСОБА_1 надавала адвокат К.М.Малініна, яка здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об'єднання "Олени Сухорукової". За правничу допомогу сплачено 30000,00 грн.
Це підтверджено ордером на надання правничої допомоги від 25.06.2025, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 12.10.2021, договором про надання правничої допомоги від 12.06.2025 і додатковою угодою до нього від 23.06.2025, випискою АТ КБ "ПриватБанк" про сплату 30000,00 грн вказаному адвокатському бюро 23.06.2025, актом надання послуг від 14.08.2025, складеними адвокатом К.М.Малініною позовною заявою, заявою про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про витребування доказів, відповіддю на відзив, участю у судових засідання 15.09.2025 і 01.10.2025 (а.с. 16, 17, 57-61, 151-155, 205, 206, 208).
Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач і його представник не висловлювали заперечень чи застережень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу.
Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За змістом ст.ст. 10 - 13 ЦПК в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу наданої правничої допомоги, не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн з помилково розрахованою ціною позову у сумі 127603,20 грн (більш як 25 % ціни позову), залишенням судом без руху первинно позовної заяви, витребування низки доказів у справі з ініціативи суду, процесуальної поведінки відповідача, незаконності звільнення позивача, що мало наслідком втрату ним роботи і заробітку, тощо, суд ураховує пропорційність розміру задоволених позовних вимог майнового характеру (74,26 %) і зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, із 30000,00 грн до 20000,00 грн.
На підставі ч. 8 ст. 235 КЗпП, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК допустити негайне виконання рішення про: присудження позивачеві виплати заробітної плати у її місячному розмірі 21433,40 грн; поновлення на роботі незаконно звільненого позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272-274, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК, суд
Задовольнити позов частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.05.2025 № 55-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" 26.05.2025 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.
Зобов'язати Комунальне підприємство Семенівської селищної ради "Комунальник" поновити ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" з 27.05.2025.
Стягнути з Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 27.05.2025 - 06.10.2025 у загальній сумі 94756,80 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 127603,20 грн.
Стягнути з Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" на користь ОСОБА_1 947,57 грн витрат зі сплати судового збору.
Покласти на ОСОБА_1 328,46 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" 2422,20 грн судового збору на користь держави.
Зменшити 30000,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги ОСОБА_1 і стягнути з Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" на користь ОСОБА_1 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Допустити негайне виконання рішення про присудження з Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник" на користь ОСОБА_1 виплати заробітної плати за 1 місяць у сумі 21433,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці Комунального підприємства Семенівської селищної ради "Комунальник".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Комунальне підприємство Семенівської селищної ради "Комунальник" (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с-ще Семенівка, вул. Незалежності, буд. 78; ідентифікаційний код 43713136).
Повне рішення складене 06.10.2025.
Суддя В.Ф.Харченко