Справа № 751/4025/25
Провадження №3/751/1543/25
14 серпня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Деркача О.Г.
при секретарі Курач В.С.,
за участю особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Селюха А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304521 слідує що, 18.04.2025 року о 17 год. 20 хв. в місті Чернігові по вул. Івана Мазепи, 57Е, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ознайомлений.
За даним фактом відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні особа відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Селюх А.В., зазначили, що з протоколом не згодні, працівники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно, склали постанову за зупинку у невстановленому місці, після чого поліцейський висловив припущення і назвав удавані ознаки, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння і запропонував пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікарня-нарколога ЧОПНЛ. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у присутності поліцейського, ОСОБА_1 відмовився і вказав, що поїде самостійно проходити огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння, про що йому також наголосив і сам поліцейський. Після проходження огляду, медичним закладом надано виписку №296 згідно якої ОСОБА_1 тверезий, ознак сп'яніння не виявлено. Наркотичні засоби ніколи не вживав.
Вислухавши особу відносно якої складено протокол ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Селюха А.В., дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію»).
Частиною 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати до протиправних дій.
Також, ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має право зупиняти транспортні засоби.
Даний перелік передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Він нерозривно пов'язаний з моментом вчинення правопорушення, що підтверджується зазначеною статтею Закону України «Про Національну поліцію», оскільки в ній йдеться про підстави, за наявності яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби які рухаються, і так само містить обов'язок поліцейського повідомити водію про причини зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху або інших законних підстав для зупинки, може поставити під сумнів подальші дії працівників поліції.
Так, у Постанові Верхового суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зазначено, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих, тобто, зібраних з дотриманням вимог Закону, доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, які були би законною підставою для його зупинки.
Також, адміністративні матеріали не містять і жодних письмових відомостей як щодо нормативно - правового обґрунтування причини зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і її правових наслідків.
Із переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Враховуючи, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без законних підстав, а тому, складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом.
До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/8943/23, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18 грудня 2023 року.
Крім цього, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою в стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, або з явними ознаками наркотичного сп'яніння.
Таким чином, має бути доведено одночасно дві обставини: керування транспортним засобом і перебування особи в стані, зокрема, наркотичного сп'яніння, або мати явні ознаки наркотичного сп'яніння.
Проте, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Підставою для складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №304521 від 18.04.2025 року, було виявлене працівниками поліції порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з керуванням ним транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 розділу І Інструкції зазначено, що на ознаки алкогольного сп'яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.
Вимога поліцейського до водія ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння була обумовлена такими ознаками у водія, як звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
На відеозапису, доданому до матеріалів справи, жодної з описаних поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння, у водія ОСОБА_1 не спостерігається, а поведінка поліцейських свідчить на користь аргументів апелянта про упереджене ставлення до ОСОБА_1 .
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те причин, при відсутності ознак сп'яніння, відмова від проходження медичного огляду, правових наслідків не породжує.
До аналогічного висновку прийшов Чернігівський апеляційний суд у своїй постанові, по справі №751/295/24, скасовуючи постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 лютого 2024 року.
Більш того, згідно п. 2 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 3 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Згідно п. 7 Розділу III Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 14 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.
На підтвердження як безпосереднього стану, так і відсутності у ОСОБА_1 ознак відповідного сп'яніння, останнім надано суду виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння № 296 від 24.04.2025 року, згідно якої, за результатом дослідження, відразу проведеного самостійно за рекомендацією самого поліцейського, ОСОБА_1 тверезий, ознак сп'яніння не виявлено, яка, на відміну від протоколу про адміністративне правопорушення, є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження встановленого йому діагнозу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП .
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001року,«Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.
Більш того, згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.
Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.
Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи викладені обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.
Суддя: О.Г. Деркач