Справа 688/4715/25
№ 2/688/1909/25
Ухвала
Іменем України
03 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Цідик А.Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,
встановив:
01 жовтня 2025 року до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в справі, суд виходить із такого.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Суд зазначає, що за вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності; крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 р. у справі № 916/2813/18, від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18).
При цьому критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).
Як видно з матеріалів справи, 05.01.2021 між Шепетівською міжрайонною державною лабораторією Держпродспоживслужби та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №3 від 05.01.2021 та складено акт прийому здачі наданих послуг №400 від 09.09.2021.
Станом на 06.11.2024 відповідачем не виконано зобов'язання за договором, а саме не сплачено заборгованість по сплаті за надані послуги у розмірі 94718,80 грн, що підтверджується актом зрівняння розрахунків від 06.11.2024. Станом на травень 2025 року заборгованість становить 39 999,98 грн.
Відповідно до наказу №475 від 16.07.2024 Шепетівську міжрайонну державну лабораторію Держпродспоживслужби було приєднано до складу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.
Отже, директор Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби звертається до суду з даним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд повинен роз'яснити, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Частиною 1 ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, суд роз'яснює, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, предметно та територіально підсудний Господарському суду Хмельницької області.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачу разом з позовною заявою і доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а у разі постановлення ухвали поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту підписання ухвали суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Алла ЦІДИК