Справа №464/6860/25
пр № 2/464/2921/25
03 жовтня 2025 року суддя Сихівського районного суду м.Львова БЕСПАЛЬОК О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного між ним та ОСОБА_4 04 червня 2019 року, зареєстрований Львським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.
Згідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів відповідачка є громадянкою Республіки Білорусь.
Оскільки позивач є громадянином України, а відповідачка громадянкою іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових-органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з врахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», в якій містяться підстави для визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме майно чи нерухоме майно, на яке можна покласти стягнення, або знаходиться філія або представництво юридичної особи - відповідача.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, договірної, виключної підсудності.
Згідно з ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України про «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Згідно ч.10 ст.28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Як вбачається з відповіді №1840109 від 01 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Позивач цю позовну заяву подав за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2 , що належить до території Сихівського району м.Львова.
Однак, у ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
За положеннями ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр, зокрема, використовується для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Декларування та реєстрація місця проживання (перебування)особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Враховуючи наведене, законодавством чітко встановлений порядок декларування/реєстрації як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов'язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.
Враховуючи наведене, сам по собі факт проживання особи не є таким, що надає право пред'явлення позову за місцем свого фактичного проживання, оскільки цивільний процесуальний закон імперативно визначає можливість пред'явлення такого позову саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або відповідача.
При досліджені позовної заяви та доданих до неї документів, суддею встановлено, що від даного шлюбу у сторін дітей не має, позивач зареєстрований за адресою, що не відноситься до території Сихівського району м.Львова, відповідачка є громадянкою Республіки Білорусь.
Одночасно, позивач зазначає, що останнє відоме місце проживання відповідачки є АДРЕСА_2 , проте доказів цього до позовної заяви не додано.
Відповідно до положень ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_3 необхідно залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
Зазначені недоліки є суттєвими, оскільки розгляд справи з порушенням правил про підсудність є безумовною підставою для скасування рішення у справі.
Крім того, наявність даних недоліків позовної заяви у сукупності позбавляє суд можливості забезпечити процесуальні права відповідачки відповідно до статей 43, 49, 130 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 175, 177, 185, 260, ЦПК України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу п'ять днів з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви, які вказані в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК