Справа № 462/4756/25
29 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої-судді - Гедз Б. М.
за участю секретаря судових засідань - Ясниської В. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Представник ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 943575106 від 13.02.2022 у розмірі 10 964,80 грн, яка складається із: 7 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 964,80 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також просить стягнути понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмір 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Заявлені позовні вимоги обгрунтовує тим, що 13.02.2022 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді шляхом підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Договір кредитної лінії № 943575106. У кредитному договорі сторонами погоджено усі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор на виконання умов укладеного із відповідачем кредитного договору, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку відповідача, вказану ним у заявці при укладенні кредитного договору, що підтверджується також платіжним дорученням. Натомість, відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення грошових коштів не виконав, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості на момент подання позову за Договором кредитної лінії № 943575106, становить 10 964,80 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість по кредиту, 3 964,80 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. При цьому, 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, після чого до Договору факторингу укладались Додаткові угоди щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Надалі 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого право вимоги, зокрема щодо кредитного зобов'язання відповідача перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс». 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відсутплено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відтак, позивач як новий кредитор у зобов'язанні відповідача ОСОБА_1 просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 25.07.2025 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін у справі, окрім того постановлено витребувати з АТ «Універсал Банк» інформацію.
Сторони у справі належним чином повдіомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання за викликом суду не з'явились, при цьому представник позивача у прохальній частині позовної заяви серед іншого просив також проводити розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, зокрема за адресою місця проживання відповідача, вказаного у позовній заяві: АДРЕСА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувалась до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі та неодноразово судові виклики до суду, роз'яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із відомостей трекінгу поштового відправлення з офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштовий конверт, яким скеровувалась судова кореспонденція відповідачу повернуто до суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення такого згідно довідки АТ «Укрпошта»: «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Окрім того, суд вживав заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи і шляхом поміщення оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України», однак відповідач на виклики суду жодного разу не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачкою відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення суду також не поступала.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 13.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, на сайті Товариства в Особистому кабінеті, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Договір кредитної лінії № 943575106.
Відповідно до умов Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до умов п. 2.3., 3.6. Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором у сумі 7 000,00 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 09.03.2022. Позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 24 дні від дати отримання позивальником першого траншу.
Пунктом 7.1., 7.2. Договору на момент його укладення, сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма наданими траншами має бути повернена кредитодавцю не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 09.03.2022, а саме не пізніше ніж через 24 дні від дати отримання першого траншу позичальником. При цьому, дата повернення кредиту, що вказана в п. 7.1. Договору переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні відкладальних обставин: зокрема у разі якщо позичальник продовжує користуватись кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобовязання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Згідно п. 11.3. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії.
Умовами Договору передбачено і порядок сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами.
Протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до Правил договору.
Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобовязаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Розділом 8 кредитного договору, а також паспортом спожривчого кредиту, підписаного позичальником електронним підписом сторонами такого узгоджено загальна вартість кредиту та порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту.
ОСОБА_1 кредитодавцем було надано інформацію про тип кредиту, суму та строк кредиту та щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту та відповідальність за порушення умов кредитного договору.
Відтак, підписавши Договір кредитної лінії № 943575106 від 13.02.2022 відповідач як позичальник взяв на себе обов'язок повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені Договором та підтвердив, що йому було у чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ознайомлений з Правилами та Паспортом споживчого кредиту, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись.
У відповідності до змісту Договору встановлено, що при поданні позичальником заявки на отримання грошових коштів, а надалі укладенні кредитного договору відповідач самостійно вказав реквізити своєї платіжної картки, на яку просив зарахувати у безготівковому порядку кредитні кошти.
Згідно довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінанова допомога» для підписання Договору кредитної лінії від 13.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надсилався ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор за номером телефону, вказаним ним при укладенні Договору.
Згідно довідки та платіжного доручення № b89041dd-5715-4022-bed3-08744ed2a876 від 13.02.2022 вбачається, що на виконання умов Договору кредитної лінії від 13.02.2022 на платіжну картку ОСОБА_1 здійснено 13.02.2022 перерахування грошових коштів на суму 7 000,00 грн.
Наведене також підтверджується і відповіддю АТ «Універсал Банк» від 12.08.2025, наданої на виконання ухвали суду від 25.07.2025 в частині щодо витребування інформації, на ім'я відповідача було емітовано платіжну картку за номером, який відповідає номеру платіжної картки, вказаної відповідачем при уклалденні кредитного договору із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 13.02.2022 о 04.13 год. на платіжну картку за згаданим номером здійснено зарахування грошових коштів на суму 7 000,00 грн, а номер телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту дійсно є фінансовим номером ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № 943575106 від 13.02.2022, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення коштів, внаслідок чого загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на звернення із позовом становить 10 964,80 грн, з яких 7 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 3 964,80 грн - заборгованість за процентами.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 13.02.2022 Договір кредитної лінії № 943575106, відповідач ОСОБА_1 , у розумінні статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на визначені кредитним договором умови та взяв на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим заявлена вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення із відповідача суми заборгованості по тілу кредиту та відсотків підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та повного погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога», як клієнт зобов'язався відступити Фактору Права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що інсують на дату відступлення прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Сторонами погоджено, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш, ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним Додатком та не замінює попередній.
У відповідності до п. 4.1. Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 ТОВ «Таліон Плюс» передало право вимоги за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором № 943575106 від 13.02.2022 новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс».
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» як клієнт зобов'язався відступити Фактору Права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що інсують на дату відступлення прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
З Реєстру прав вимоги від 30.10.2023 судом встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 943575106 від 13.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Онлайн Фінанс».
29.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року, відповідно умов якого право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило права грошової вимоги новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Відповдіно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 право вимоги за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
При цьому, частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов'язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі N 909/968/16 (провадження N 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону N 2664-III.
Представлені суду копії договорів факторингу належним чином підписані уповноваженими представниками сторін договорів, скріплені їх печатками, відтак підверджують перехід права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора - ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а надалі до ТОВ «ФК «Ейс».
Враховуючи наведене, оскільки умови Договору кредитної лінії № 943575106 від 13.02.2022, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано належним чином, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29 травня 2025 року перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», Додатковою угодою № 25770576852 від 30.05.2025 до Договору про надання правової допомоги від 29 травня 2025 року, встановлено факт погодження сторонами та надання позивачу послуг правової допомоги.
Актом прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, підписаного уповноваженими особами виконавця - АБ «Тараненко та партнери», та клієнта - ТОВ «ФК «Ейс» сторонами підтверджено надання/отримання послуг правової допомоги у справі щодо ОСОБА_1 на суму 7 000 грн.
Стороною відповідача заперечень щодо розрахунку розміру судових витрат не подано.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача також 7 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»заборгованість за Договором кредитної лінії № 943575106 від 13.02.2022 у розмірі 10 964 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»7 000 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя (підпис) Б. М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться у справі № 4756/25
Суддя: Б.М.Гедз