24 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 722/1735/24
провадження 22-ц/822/694/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.
секретаря Паучек І.І.
з участю позивача ОСОБА_1
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області як орган опіки та піклування
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2025 року, головуючий у першій інстанції Унгурян С.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у серпні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Зазначав, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 13 лютого 2016 року актовим записом №44, розірваний рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 через війну та складні життєві обставини переїхали у Дністровський район Чернівецької області, отримавши статус внутрішньо-переміщених осіб.
ОСОБА_2 скористався скрутним становищем та у серпні 2022 року вдерся до їх із ОСОБА_3 подружніх відносин. Протягом серпня-жовтня 2022 року ОСОБА_2 , знаючи про відсутність у сім'ї власного житла, свідомо та наполегливо звабив ОСОБА_3 комфортними умовами проживання на орендованій квартирі та схилив до зради.
Вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 09 квітня 2024 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.125 КК України та встановлено, що ОСОБА_2 дійсно знаходиться у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , між ним та його сім'єю діями ОСОБА_2 унеможливлений зв'язок з матір'ю дитини, а сама дитина після нападу на нього ОСОБА_2 боїться з ним спілкуватися у присутності ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 забороняється спілкування ОСОБА_1 із матір'ю дитини ОСОБА_3 , тому не може знати поточних потреб дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 створено такі умови, що унеможливлюється приїзд ОСОБА_3 з дитиною до м.Миколаєва, у зв'язку з чим протягом тривалого часу права малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично порушуються ОСОБА_2 .
Вказував, що спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з приводу визначення місця проживання дитини відсутній.
Вважає за доцільне періодичне перебування дитини разом з матір'ю за місцем їх спільного проживання та реєстрації у м.Миколаїв. Враховуючи велику відстань між регіоном знаходження його сім'ї та містом Миколаїв, дорога є завжди небезпечною для дитини, доцільним переїзд дитини у супроводі матері та перебування дитини з матір'ю не окремими днями, а тривалими періодами у м.Миколаєві, а саме під час зимових та літніх канікул з 28 грудня по 15 січня та з 15 червня по 30 серпня щороку до досягнення донькою повноліття.
Крім цього, ОСОБА_2 на даний час знаходиться за кордоном, а саме у Німеччині, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 свідомо протизаконно перетнув кордон України аби створити для ОСОБА_3 відповідні умови для вивозу його малолітньої дитини за кордон, що утруднить та унеможливить виконання судового рішення за даним позовом.
Вважає, що ОСОБА_2 своїми діями має на меті вичавити його з життя та свідомості дитини.
Знаходження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України не створює шкоди для її життя та здоров'я. Знаходження дитини за кордоном створює потенційну шкоду її інтересам і правам, оскільки стан здоров'я ОСОБА_3 не дозволяє бути впевненим у тому, що інтереси і права малолітньої ОСОБА_4 будуть захищені належним чином.
Просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про вирішення потреб дитини, не чинити жодних втручань у телефонні, відеорозмови між батьком і дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
не чинити перешкоди у доїзду мами з дитиною до міста Миколаїв і надавати можливість перебування дитини з мамою і батьком без присутності ОСОБА_6 за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 щороку з 28 грудня по 15 січня та з 01 червня пр. 30 серпня до досягнення дитиною повноліття.
Зобов'язати ОСОБА_3 привозити спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця реєстрації батька ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 щороку з 28 грудня по 15 січня та з 01 червня пр. 30 серпня до досягнення дитиною повноліття за попередньою домовленістю батьків між собою стосовно часу та періоду перебування у м.Миколаєві з урахуванням вимог безпеки перебування з дитиною.
Заборонити вивіз малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон без офіційного дозволу батька.
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2025 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Новодністровської міської ради Чернівецької області як орган опіки та піклування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні між батьками малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою дотримання прав дитини;
не чинити перешкод у привезенні дитини мамою ОСОБА_3 до тата дитини і знаходженні дитини у повній сім'ї на літні і зимові канікули, а саме з 28 грудня по 15 січня та з 1 по 31 липня щороку до досягнення донькою повноліття;
зобов'язати ОСОБА_3 привозити дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місцезнаходження тата і знаходитись у повній сім'ї з дитиною з 28 грудня по 15 січня та з 1 по 31 липня щороку до досягнення донькою повноліття;
Заборонити вивіз малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Вважає, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, оскільки вдерся у сім'ю, ОСОБА_3 фактично перебуває на його утриманні, унеможливлюючи контакт ОСОБА_1 з дитиною.
Судом першої інстанції проігноровано факт чинення ОСОБА_2 домашнього насильства, наявність вироку Новодністровського міського суду Чернівецької області від 9 квітня 2024 року у кримінальній справі N 719/160/24, яким було визнано винним відповідача ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України.
Судом першої інстанції не надано оцінки перебуванню ОСОБА_1 на службі у Збройних силах України і відповідно неможливість приїжджати до дитини у Новодністровськ.
Водночас судом першої інстанції не враховано знаходження на утриманні ОСОБА_1 дитини від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_8 , на утриманні якої рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 грудня 2012 року у справі № 1423/16876/2012 стягнуто аліменти.
Вказує, що ОСОБА_3 ввела в оману суд першої інстанції, повідомивши про стосунки, у яких вона перебуває тривалий час, що унеможливлює привіз дитини додому у місто Миколаїв і знаходження з дитиною у повній сім'ї.
Посилається на порушення норм процесуального права пункту 9 статті 10 ЦПК України, оскільки ОСОБА_2 як особа, що свідомо вдерлася у сім'ю, порушивши охоронюване право дитини та батька, має за загальним принципом відшкодувати збитки, понесені ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції порушено гендерну рівність прав батьків, за якою батьки рівні у своїх правах відносно дитини, надавши перевагу прав матері дитини та співмешканця, дискримінувавши другого з батьків за статевою ознакою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині з наступних підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягає захисту право ОСОБА_1 у обраний ним спосіб.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є батьком дитини.
Крім того суд першої інстанції послався на відсутність доказів того, що ОСОБА_3 чинить будь-які перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Водночас суд першої інстанції погодився із способом участі батька у вихованні дитини, який визначений рішенням виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області як органу опіки та піклування від 22 липня 2024 року №7, на час офіційної відпустки батька ОСОБА_1 побачення з донькою у м.Новодністровськ під час зимових та літніх канікул, оскільки за обставин, які склалися, це забезпечує якнайкращі інтереси дитини і розумний баланс у праві на участь обох батьків у вихованні дитини.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині визначення способу його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею шляхом привезення ОСОБА_3 дитини до місця проживання батька, є необґрунтованими, оскільки забезпечення здійснення батьківських права у такий спосіб суперечитиме інтересам неповнолітньої ОСОБА_4 .
Суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про заборону вивезення дитини за кордон без дозволу батька є необґрунтованими, оскільки суперечать нормам законодавства, а тому в разі їх задоволення порушуватимуть конституційне право неповнолітньої дитини сторін вільно залишати територію України в супроводі одного з батьків, що не забезпечить якнайкращих інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 13 лютого 2016 року актовим записом №44, розірваний рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 27 березня 2024 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 травня 2016 року Миколаївським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №760.
Згідно із копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , виданого 05 квітня 2018 року органом 4813, та інформації з державного мобільного застосунку «Дія», ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили ІНФОРМАЦІЯ_3 у листопаді 2022 року, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно інформації з Єдиного демографічного реєстру від 05 вересня 2024 року ОСОБА_3 та малолітня дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
За довідкою виконавчого комітету Новодністровської міської ради Чернівецької області від 16 вересня 2024 року №03-09/1006 ОСОБА_3 разом з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані на території Новодністровської громади як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації Вашковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 20 серпня 2024 року №354/02-16 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
22 липня 2024 року комісією з питань захисту прав дитини Новодністровської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо встановлення способу участі батька у вихованні дитини ОСОБА_4 у присутності мати дитини ОСОБА_3 . Батько дитини ОСОБА_1 був відсутній з поважних причин, однак під час засідання зв'язувався в телефонному режимі та перебував на гучному зв'язку.
Рішенням комісією з питань захисту прав дитини Новодністровської міської ради від 22 липня 2024 року встановлено спосіб участі батька у вихованні доньки, а саме на час офіційної відпустки батька ОСОБА_1 побачення з донькою у м.Новодністровськ під час зимових та літніх канікул.
Згідно витягу з протоколу №7 комісії з питань захисту прав дитини від 22 липня 2024 року, працівниками служби у справах дітей неодноразово проводилися бесіди з ОСОБА_3 щодо недопустимості перешкоджанню спілкування батька з дитиною. Під час бесіди з матір'ю дитини працівниками служби з'ясовано, що жодних заборон чи перешкод з боку ОСОБА_3 щодо спілкування доньки з батьком ніколи не існувало та не існує.
Із змісту витягу з протоколу №7 комісії з питань захисту прав дитини від 22 липня 2024 року при винесенні рішення про визначення участі ОСОБА_1 у вихованні дитини були враховані обставини щодо безпекової ситуації у м.Миколаїв, міська територіальна громада якого входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, що може загрожувати життю й здоров'ю дитини, враховано обставини щодо емоційного стану дитини та її потреб, а також особливості статусу позивача ОСОБА_1 , який по даний час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1,3 статті 9 Конвенції).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Рішенням Новодністровської міської ради від 22 липня 2024 року встановлено спосіб участі батька у вихованні доньки, а саме на час офіційної відпустки батька ОСОБА_1 , побачення з донькою у м.Новодністровськ під час зимових та літніх канікул.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевих державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (стаття 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, абз. 1, 2 пункту 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680).
Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.
У висновку, який подається у справі про визначення способу участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини дитини з кожним із батьків, стан здоров'я дитини, а також - з урахуванням віку дитини, її думки та пояснень вихователів (вчителів).
Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини. Зокрема, має бути доданий акт обстеження умов проживання дитини, в якому відображаються відомості щодо складу сім'ї, матеріального стану сім'ї, житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умови.
Якщо орган опіки та піклування наглядав за сім'єю тривалий період часу, то у висновку необхідно вказати, як змінювалися відносини у сім'ї, чи має порушення прав дитини та її батьків системний характер, у чому проявляється піклування про дитину кожного з батьків.
На підставі частини 1 статті 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 привозити спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця реєстрації батька ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 щороку з 28 грудня по 15 січня та з 01 червня по 30 серпня до досягнення дитиною повноліття фактично зводяться до незгоди з рішенням Новодністровської міської ради від 22 липня 2024 року щодо тривалості участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини під час зимових та літніх канікул та місця побачення у м.Новодністровск Чернівецької області.
Разом із тим, встановлення рішенням Новодністровської міської ради від 22 липня 2024 року способу участі батька у вихованні дитини на час офіційної відпустки батька ОСОБА_1 , побачення з дитиною у м.Новодністровск під час зимових та літніх канікул потребує договірного врегулювання виконання батьківських обов'язків та досягнення згоди між сторонами.
З огляду на наведене колегія суддів вважає можливим визначення участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 грудня по 15 січня та з 15 червня по 15 липня щороку до досягнення дитиною повноліття.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права дитини на спілкування з матір'ю ОСОБА_3 під час літніх та зимових канікул.
Такий порядок участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною відповідає принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дитини і не порушуватиме переважне право батьків дітей в їх вихованні.
Разом з тим рішенням Новодністровської міської ради від 22 липня 2024 року враховано запровадження в Україні воєнного стану внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації, віднесення Миколаївської міської територіальної громади до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, збільшення загрози для життя й здоров'я дитини у разі приїзду до м.Миколаєва.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано враховано об'єктивні обмеження відвідування дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_1 за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , пов'язані із воєнний станом.
Водночас розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у розглядуваній справі способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 , на які є посилання в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 є належним відповідачем.
Судом першої інстанції встановлено, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є сторонами правовідношення з спілкування та виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини 1 статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частинами першою- третьою статті 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно частини 1 статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що у справі за позовом одного з батьків про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні належним відповідачем є інший з батьків дитини.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №757/39693/20 (провадження №61-13261св21).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
Ураховуючи, що ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та вихованні до неналежного відповідача ОСОБА_2 .
Також посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права щодо не застосування способу захисту у вигляді відшкодування шкоди, тривалого розгляду справи є безпідставними.
На підставі частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовна вимога про відшкодування шкоди не заявлялась.
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи наведене відсутні підстави для скасування судового рішення у зв'язку із порушенням строку розгляду справи.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2025 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2025 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення участі у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 час спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 грудня по 15 січня та з 15 червня по 15 липня щороку до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
М. І. Кулянда