Єдиний унікальний номер 632/641/24
Номер провадження 22-ц/818/2578/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2025 року в складі судді Библіва С.В. по справі № 632/641/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Златопільської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Златопільської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачкою з 10 вересня 2016 року перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2022 року. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказав, що з літа 2020 року вони з відповідачкою не проживають разом, не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільного господарства, оскільки ОСОБА_2 стала зловживати спиртними напоями, не приділяла належної уваги і турботи дітям, що призвело до погіршення стосунків між сторонами, сварок та скандалів.
Після припинення шлюбних відносин діти спочатку стали проживати за зареєстрованим місцем проживання матері, але наприкінці листопада 2021 року, після притягнення відповідачки двічі до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків з виховання дітей, в тому числі і по відношенню до її підопічної ОСОБА_4 , усі троє за згодою відповідачки перейшли жити до нього, де проживали до 23 лютого 2022 року. У цей день відповідачка забрала дітей до себе на ніч, аби наступного дня 24 лютого 2022 року відсвяткувати з ними свій день народження та повернути дітей, але цього не зробила.
У зв'язку із воєнним станом, без його згоди, 28 лютого 2022 року відповідачка вивезла дітей за кордон у Польщу. Він мав змогу спілкуватися з дітьми тільки телефоном. У червні 2022 року у телефонній розмові дочка повідомила йому, що мати продовжує зловживати алкогольними напоями, залишає їх без догляду у нічний час. Після цієї розмови ОСОБА_2 спричинила дочці тілесні ушкодження, на підтвердження чого дитина надіслала фотографію.
З метою захисту дітей він звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з ним, та 05 грудня 2022 року заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області було визначене місце проживання дітей з батьком і стягнуто з відповідачки аліменти на його користь на утримання дітей. При розгляді цієї справи було встановлено, що відповідачка почала зловживати спритними напоями і не приділяти уваги дітям ще на території України, недбало ставиться до дітей, продовжує вчиняти дії, які наражають дітей на ризик отримати моральну чи фізичну шкоду.
Зазначив, що з липня 2023 року діти повернулись до України та мешкають з ним. Відповідачка інколи телефонує їм та надсилає аліменти. ОСОБА_2 не дбає про духовний та фізичний розвиток дітей, не приймає участі у їхньому вихованні, не проявляє материнської турботи, не провідує їх.
Просив суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У червні 2024 року від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні позову. Вказала, що вона не зловживає спиртними напоями, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Шлюб з позивачем розірвано не через її нібито зловживання алкоголем, а через те, що позивач грубо з нею поводився, ображав, погрожував фізичною розправою. Вона не була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків. Діти з листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року з позивачем не мешкали. Обставини, встановлені в рішенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2022 року про визначення місця проживання дітей з батьком, не підтверджені ніякими доказами, суд виклав їх зі слів позивача. Діти перебували з нею за кордоном з 28 лютого 2022 року по 27 липня 2023 року, протягом цього часу вона піклувалась про них, забезпечувала всіх необхідним, утримувала самостійно. Діти поїхали до батька, оскільки він сумував за ними. З часу перебування дітей з батьком вона пересилає грошові кошти на їх утримання. Вказала, що бажає брати активну участь у житті дітей, готова їх забрати, але конфліктні відносини з батьком цьому перешкоджають.
ОСОБА_1 подав до суду відповідь на письмові пояснення відповідача, в якій підтримав свої позовні вимоги.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка систематично свідомо без поважних причин не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей, не цікавиться їхнім життям, не спілкується з ними, участі у їх вихованні та розвитку не приймає, матеріально не у повному обсязі забезпечує. Дослідивши письмові докази, висновок органу опіки та піклування, показання свідків, а також врахувавши бажання самих дітей, суд дійшов висновку про позбавлення відповідачки батьківських прав.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 05 березня 2025 року ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, розгляд апеляційної скарги проводити за її відсутності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що твердження позивача щодо зловживання нею спиртними напоями не підтверджені належними та допустимими доказами, вона не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Її не було притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. Обставини, встановлені в рішенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2022 року про визначення місця проживання дітей з батьком, не підтверджені доказами, суд виклав їх зі слів позивача. Діти перебували з нею за кордоном з 28 лютого 2022 року по 27 липня 2023 року, протягом цього часу вона піклувалась про них, забезпечувала всіх необхідним, утримувала самостійно, співпрацювала з центром соціальної допомоги. Заборгованість за аліментами за цей період є безпідставною. Діти поїхали до батька, оскільки він сумував за ними. З часу перебування дітей з батьком вона пересилає грошові кошти на їх утримання, спілкується з дітьми по телефону, цікавиться їх життям, вітає зі святами. Поведінка дітей зумовлена впливом на них батька. Позбавлення її батьківських прав негативно вплине на дітей. Вказала, що бажає брати активну участь у житті дітей, спілкуватись з ними, проводити час та виховувати, однак позбавлена такої можливості через негативні стосунки з батьком дітей. На її думку, позбавлення її батьківських прав позивачу необхідно лише для того, щоб мати право на відстрочку від призову від мобілізації. Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав, свідомого нехтування нею батьківськими обов'язками щодо дітей. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення її батьківських прав не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
17 квітня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив поновити строк на його подання, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 займалась побутовим пияцтвом, випадки якого перед їх розлученням почастішали, що призводило до сварок. Діти та неповнолітня сестра позивачки, щодо якої вона була опікуном, з листопада 2021 по 23 лютого 2022 року проживали з ним. Твердження відповідачки щодо систематичного насилля з його боку до неї не підтверджені доказами. Заочне рішення суду про визначення місця проживання дітей з ним відповідачка не оскаржувала. Надана відповідачкою оцінка реалізації плану роботи з сім'єю, складена сімейним помічником (асистентом родини) у Польщі 02 серпня 2023 року, тобто вже після того, як діти поїхали до України, без їх присутності. Рішення не повертатись до Польщі діти прийняли самостійно. Заборгованість по аліментам відповідачка також не оскаржувала, почала погашати її після звернення його до суду з цим позовом. У червні 2024 року відповідачка заблокувала номер сина та не спілкувалась з ним протягом декількох тижнів. Він вживав заходів щодо повернення дітей до України у зв'язку з їх постійними скаргами на те, що мати не приділяє їм уваги, безпідставно сварить їх, б'є, залишає без догляду. Дітьми надані відповідні показання без будь-якого впливу з його боку.
Матеріали справи свідчать про те, що копію апеляційної скарги ОСОБА_1 отримано 28 березня 2025 року (а.с. 215), відзив подано 14 квітня 2025 року (а.с. 239), та з урахуванням того, що пропуск строку є незначним, колегія суддів вважає за можливе його продовжити і прийняти поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи не не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Повістку на ім'я ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 01 квітня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 218-219).
ОСОБА_2 про день, час та місце судового засідання повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 208).
Представник ОСОБА_2 адвокат Поліщук І.Б. отримала 24 березня 2025 року в електронному кабінеті (а.с. 213).
Орган опіки та піклування Златопільської міської ради Харківської області отримав в електронному кабінеті 24 березня 2025 року (а.с. 212).
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 10 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2022 року (а.с. 13, 16).
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14, 15).
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2021 року звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, оголосивши їй усне зауваження, провадження у справі закрито. Судом встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов'язків з виховання дитини, передбачених ч. 2 ст. 150 СК України, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, 28 червня 2021 року вона поїхала до міста Бердянська Запорізької області, залишивши неповнолітню ОСОБА_7 без нагляду. Дітей сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_3 вказана постанова не стосується (а.с. 21).
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення закрито (а.с. 20, 22).
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу. Встановлено, що він вчинив насильство в сім'ї щодо своєї дружини ОСОБА_2 (а.с. 73, 74).
У лютому 2022 року ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_3 виїхала до Польщі, що сторони визнають.
Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2022 року визначено місце проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_3 з їхнім батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку при щомісячному нарахуванні, починаючи стягнення з 15 вересня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 17-18, 19).
З наданого ОСОБА_2 перекладу документа «Оцінка реалізації плану роботи з сім'єю» від 02 серпня 2023 року вбачається, що оцінка плану роботи з сім'єю охоплює період з травня 2023 року по серпень 2023 року, співпраця з родиною пані ОСОБА_8 базувалась на плані роботи з сім'єю, основною метою якого було стабілізувати ситуацію в сім'ї та догляду і виховання, використовуючи її ресурси та потенціал. За словами пані ОСОБА_8 діти пристосувалися в Польщі і підтримують регулярний онлайн-зв'язок з батьком, бабусею та іншими родичами. ОСОБА_9 чудово володіє польською мовою. ОСОБА_10 - тиха і спокійна дівчина, у неї немає проблем у стосунках з однолітками. ОСОБА_11 була відкрита до співпраці, приймала пропозиції та поради асистента родини щодо питань догляду та виховання. Під час зустрічей квартира була чистою та доглянутою. Вище згадана часто була у процесі приготування обіду та прання. Діти добре доглянуті та чисті, охоче відповідали на запитання. ОСОБА_12 дуже організована та незалежна людина, на даний час працює і знімає квартиру разом з подругою з України. Обидві сім'ї допомагають одна одній з оплатою житла та доглядом за дітьми (а.с. 76-80).
22 липня 2023 року діти ОСОБА_3 , ОСОБА_3 повернулись до України (а.с. 25) та мешкають з батьком.
З довідок КЗ «Первомайський ліцей № 5» Первомайської міської ради Харківської області № 476 від 04 грудня 2023 року та № 4 від 12 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 навчаються у вказаному закладі у 6-А та 5-А класі відповідно (а.с. 26).
З довідок лікаря від 05 грудня 2023 року вбачається, що діти проживають з батьком, він здійснював їх лікування та супроводжував на обстеження, мати перебуває у Польщі (а.с. 27).
ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, на підтвердження чого надав відповідні довідки КНП Первомайська ЦРЛ від 22 липня 2022 року (а.с. 28).
ОСОБА_2 також на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, що підтверджується довідками КНП Первомайська ЦРЛ від 05 вересня 2024 року (а.с. 156-158).
З розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених Первомайським відділом ДВС у Лозівському районі Харківської області СМУМЮ, вбачається, що ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2023 року мала заборгованість у розмірі 53 816,88 грн, станом на 27 травня 2024 року - 45 103,88 грн (а.с. 29, 75).
Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 , наданих ГУ ПФУ в Харківській області 11 вересня 2024 року, її дохід у 2021 році склав 5275,90 грн, інші відомості відсутні (а.с. 154-155).
Згідно висновку виконавчого комітету Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Харківської області від 21 березня 2024 року за № 01-34/981 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході розгляду цього питання ОСОБА_2 надіслала заяву, в якій повідомила, що на теперішній час дійсно перебуває за кордоном, працює, підтримує зв'язок з дітьми, за можливості надсилає їм кошти та подарунки, вважає, що ОСОБА_1 навмисно намагається погіршити її стосунки з дітьми (а.с. 11).
Крім того, сторонами надані фотографії (а.с. 51-55, 81-89, 97-101, 107-108), позивачем надані скриншоти листування сторін з дітьми та між собою (а.с. 56-57, 102-103, 109-113, 130-138), скриншоти зі сторінки у соціальній мережі, яка, як він зазначає, належить відповідачці (а.с. 114-118).
Судом першої інстанції допитані свідки.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що дітей знає змалку, відповідачка була в 2000 році з дітьми в м. Бердянську без батька, які були без догляду. Діти не мають бажання спілкуватися з матір'ю, відповідачка з бабусею пиячили, діти були без нагляду, самі по собі.
Свідок ОСОБА_7 , колишня підопічна відповідачки та тітка неповнолітніх, дала пояснення, що вона повністю слідкувала за дітьми, оскільки їхня мати не була з ними, діти завжди хотіли бути з батьком, перебуваючи у Польщі.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що знайома з родиною сторін з 2013-2014 років, мати часто била своїх дітей за будь-яку провину.
У судовому засіданні в присутності психолога були заслухані діти сторін ОСОБА_9 - 12 років та ОСОБА_10 - 13 років, які виявили бажання жити із батьком, вказали, що мати весь час про них не піклувалася та не приділяла уваги, під час перебування за кордоном зовсім за ними не слідкувала, періодично їх била.
Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 10 вересня 2025 року у справі № 639/2319/24.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Недостатня участь одного з батьків у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови винності в умисному ухиленні від виконання батьківських обов'язків, коли змінити поведінку особи неможливо (постанови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 640/13989/19, провадження № 61-19388св21, від 22 серпня 2022 року у справі № 462/1991/20, провадження № 61-21418св21).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо двох їхніх дітей, суд першої інстанції виходив з доведеності умисного, винного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, та наявності підстав для застосування до неї такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, адже позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено.
Факт того, що мати, яка у зв'язку зі збройною агресією рф проти України та запровадженням воєнного стану з лютого 2022 року мешкає за кордоном, бере участь у вихованні дітей не у достатній мірі, не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
Посилання ОСОБА_1 на зловживання відповідачкою алкогольними напоями та застосування нею насильства до дітей належними та допустимими доказами не підтверджуються. У заочному рішенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 грудня 2022 року відповідні обставини викладені зі слів позивача. На обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога відповідачка не перебуває. Надані позивачем скриншоти невстановленої сторінки з соціальної мережі із зображенням напоїв жодним чином не підтверджують факт зловживання ОСОБА_2 алкоголем.
До адміністративної чи кримінальної відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків, завдання дітям ушкоджень, побоїв чи будь-якої шкоди ОСОБА_2 не притягувалась. Постанова Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2021 року, якою звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, оголосивши їй усне зауваження, не стосується дітей сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , а постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Надані позивачем фотографії синців не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки з них неможливо встановити походження і механізм утворення таких ушкоджень, їх локалізацію. У відповідних медичних закладах діти не оглядались, факти завдання їм тілесних ушкоджень не були зафіксовані уповноваженими органами ані на території України, ані на території Польщі, де сім'ї співпрацювала з центром соціальної допомоги. Факти побиття відповідачкою дітей підтверджуються лише поясненнями самих дітей, до яких суд ставиться критично, з огляду на їх вік та емоційний стан, а також конфліктні відносини між батьками.
Факт стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дітей сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення її від виконання батьківських обов'язків по утриманню дітей, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання матері до надання дитині належного утримання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, однак вживає заходів щодо її погашення.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Зазначене відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 05 березня 2018 року у справі № 523/20084/14-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 559/1553/16-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 459/1736/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18.
Колегія суддів не може погодитись з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки у ньому не наведено мотивованих висновків щодо необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав.
Тлумачення частини 6 статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.
З висновку органу опіки та піклування від 21 березня 2024 року вбачається, що він ґрунтується лише на особистих поясненнях батька дитини та наданих ним відомостях. У вказаному висновку не викладено відомостей, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків; не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав; не зазначено про встановлені фактичні обставини ухилення її від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей. Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку. У висновку не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з батьками щодо врегулювання спірних відносин.
Щодо врахування думки дітей, які у судовому засіданні суду першої інстанції зазначали про побиття їх матір'ю, недостатнє піклування з її боку і не заперечували проти позбавлення її батьківських прав, то колегія суддів бере до уваги такі їх пояснення, однак не надає позиції дітей першочергового значення, враховуючи їхній вік, тривалу відсутність у них контактів з матір'ю та неприязний характер стосунків між сторонами у справі.
Озвучена у судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21), від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24 (провадження № 61-13691св24)).
Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23).
При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав, її прагнення відновити постійне спілкування з дочкою та сином, усвідомлення своєї недостатньої участі у житті дітей, бажання брати участь у їх вихованні, відсутність доказів втрати між матір'ю та дітьми емоційного зв'язку, з огляду на їх періодичне спілкування.
На підставі викладеного колегія суддів, керуючись якнайкращими інтересами дітей, дійшла висновку, що підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто застосування до неї крайнього заходу впливу, за обставин цієї справи не доведено.
Колегія суддів враховує фактичні обставини справи та поведінку сторін у них (проживання у різних країнах у період воєнного стану, попереднє проживання дітей з матір'ю), бажання відповідачки забрати дітей проживати з нею, а також вчинення нею поодиноких дій щодо підтримання зв'язку з дітьми, у зв'язку з чим висновує про недоведеність позивачем наявності виключних підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 144/924/24, провадження № 61-17167св24.
ОСОБА_1 не надав суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки, її свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно дітей, що могли б бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
За встановлених у цій справі обставин немає необхідності на сьогодні позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав, розривати сімейні зв'язки між дітьми та матір'ю, оскільки зазначене не ґрунтується на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Разом з тим, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Виходячи з встановлених судом обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_2 як мати не бере достатньої участі у вихованні дочки і сина, судова колегія вважає за доцільне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Водночас, підстав для покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків колегія суддів не вбачає у зв'язку з постійним перебуванням відповідачки за межами України на час розгляду справи.
Колегія суддів вважає необхідним роз'яснити ОСОБА_2 , що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у разі небажання відповідачки змінити своє ставлення до виконання батьківських обов'язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачки раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено нею дії на виконання такого попередження.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн (а.с. 187, 188), який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на її користь.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Златопільської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина