Єдиний унікальний номер 638/21922/24
Номер провадження 22-ц/818/2589/25
02 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача Іващенко А. О.,
представника відповідача адвоката Апазіді К. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року в складі судді Овсяннікова В.С. по справі № 638/21922/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,
У листопаді 2024 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
Позовна заява мотивована тим, що згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026496 від 01 січня 2019 року ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ “Харківенергозбут», на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів.
Споживачем було надано та підписано заяву-приєднання, в якій зазначено, що за адресою м. Харків: вул. 23 ого Серпня, 16-Б (ЕІС - коди точок об'єктів - 62Z9162580975517, 62Z3617470183598, 62Z0818106573580) розташований Торговельний павільйон; пров. Отакара Яроша, 13-А (ЕІС - коди точок об'єктів - 62Z0121822557014, 62Z5526606987827) розташований Торговельний павільйон.
Розрахунки за спожиту електроенергію проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ “Харківобленерго».
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 було фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 61-1456 від 01 січня 2021 року на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів.
Станом на 01 вересня 2024 року за період лютий 2022 року, квітень - жовтень 2022 року, січень 2023 року, травень 2023 року за відповідачем утворилася заборгованість за електричну енергію у сумі всього разом з ПДВ 58 418,26 грн.
Також за несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію нараховано пеню у сумі 110,29 грн за період з 08 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, 3% річних у сумі 1 299,92 грн за період з 08 лютого 2022 року по 31 серпня 2024 року та інфляційні втрати у сумі 3 854,43 грн за період з квітня 2022 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року.
Загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 026496 від 01 січня 2019 року за період з лютого 2022 року по серпень 2024 року станом на 01 вересня 2024 року становить 63 703,50 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026496 від 01 січня 2019 року у сумі 58 418,26 грн, пеню у сумі 110,29 грн, 3% річних у сумі 1 299,92 грн та інфляційні втрати у сумі 3 854,43 грн, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року позовну заяву ПрАТ «Харківенергозбут» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу 026496 від 01 січня 2019 року, за період: лютий 2022, квітень 2022 - жовтень 2022, січень 2023, травень 2023 у розмірі 58 418,26 грн, пеню за період часу з 08 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року станом на 01 вересня 2024 року у розмірі 110,29 грн, 3% річних за період з 08 лютого 2022 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 1 299,92 грн, інфляційні втрати за період часу з квітня 2022 року по липень 2023 року, жовтень 2023 року по липень 2024 року станом на 01 вересня 2024 року, у розмірі 3 854,43 грн, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 2 42240 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01 січня 2019 року належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості, або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов'язку з повернення заборгованості у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
На вказане судове рішення 06 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Апазіді К.Ю. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг щодо торгівельних павільйонів за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , відповідач не підписував, документ заповнений не його рукою, містить підроблений підпис, з приводу чого він звернувся до поліції. Про наявність справи № 638/21922/24 та оскаржуваного рішення суду він дізнався лише 04 лютого 2025 року та був позбавлений можливості направити до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, тощо. Жодного відношення до торговельних павільйонів за вищезазначеними адресами відповідач не має, не здійснює у них підприємницьку діяльність та не є власником чи користувачем відповідних об'єктів нерухомості. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності Харківській міській раді, а земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності Державі України в особі Харківській обласній державній адміністрації. Відповідачем жодних договорів оренди або інших правочинів, які надають право користування, іншого права володіння торговельним павільйонами за вищезазначеними адресами з Харківською міською радою та Харківською обласною державною адміністрацією не укладалося. Аналіз наданих позивачем платіжних інструкцій свідчить про те, що у призначенні платежу, окрім прізвища відповідача, зазначені також ПІБ невідомої йому особи - ОСОБА_2 , що може свідчити про те, що оплата здійснювалася третьою особою, яка не має жодного відношення до відповідача. Крім того, його представник звернувся з адвокатськими запитами до Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації, Державної прикордонної служби України та Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", відповіді на які буде просити долучити до матеріалів справи.
Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Апазіді К.Ю. до суду апеляційної інстанції подав доповнення до апеляційної скарги щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00 грн.
01 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Апазіді К.Ю. до суду апеляційної інстанції подав клопотання про долучення доказів. На підтвердження відсутності у відповідача будь-яких правових підстав для користування або володіння торговельними павільйонами за вказаними адресами, зокрема договорів оренди чи інших правочинів, надав відповіді Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації № 09.01-20/1411 від 12 березня 2025 року і № 09.01-20/1526 від 19 березня 2025 року, а також відповіді Департаменту земельних відносин Харківської міської ради № 2096/0/225-25 від 13 березня 2025 року. Також надав відповідь ПрАТ «Харківенергозбут» від 13 березня 2025 року № 01-23/1700, зазначивши, що вона не містить належного підтвердження факту подання ОСОБА_1 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії і дотримання процедури прийняття та реєстрації цієї заяви відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/19561-25-Вих від 11 березня 2025 року, ОСОБА_1 вибув за межі України 12 грудня 2018 року о 06:00 через пункт пропуску "Журавлівка" та повернувся до України лише 20 лютого 2019 року о 23:24 через пункт пропуску "Гоптівка", тобто він фізично не міг власноручно підписати заяву-приєднання від 21 грудня 2018 року, яка була покладена в основу позовних вимог ПрАТ "Харківенергозбут". Отже, відповідач не здійснював у зазначених приміщеннях підприємницьку діяльність, не є їхнім власником, користувачем або орендарем, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на нього будь-яких зобов'язань, пов'язаних із цими об'єктами нерухомості. У зв'язку з тим, що відповіді на запити надійшли вже під час розгляду справи в апеляційній інстанції, просить визнати причини неможливості їх подання до суду разом з апеляційною скаргою - поважними, що об'єктивно не залежали від волі відповідача, поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
02 квітня 2025 року від ПрАТ «Харківенергозбут» надійшло клопотання про продовження строку на надання відзиву на апеляційну скаргу та заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, мотивоване необхідністю вивчення додаткових документів і загрозою обстрілів.
15 квітня 2025 року від ПрАТ «Харківенергозбут» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо призначення почеркознавчої експертизи - відмовити; у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо витрат на правничу допомогу - відмовити, долучити до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит АТ «Харківобленерго» № 16-48/2796 від 10 квітня 2025 року та копію платіжної інструкції № Е764300 від 25 січня 2019 року.
Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції вчинив усі необхідні процесуальні дії для розгляду справи, однак ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву у справі, на розгляд справи в загальному провадженні або в судовому засіданні не скористався. ОСОБА_1 до апеляційної скарги не надав жодного доказу щодо неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Між ПрАТ «Харківенергозбут» та ОСОБА_1 укладений публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 026496 від 01 січня 2019 року. ОСОБА_1 шляхом надання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до Постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, та додатково шляхом фактичного споживання електричної енергії й оплати за спожиту електричну енергію за січень 2019 року, що підтверджується копією платіжної інструкції № Е764300 від 25 січня 2019 року, приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є публічним договором, який розміщений на офіційному веб-сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: https://zbutenergo.kharkov.ua/, на умовах договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією № 02-6496 від 05 червня 2014 року (який є первинним та укладався з Акціонерною компанією «Харківобленерго»), за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за регульованим тарифом, на умовах комерційної пропозиції № 1. Навіть якщо б відповідачем не надавалася підписана заява-приєднання, то виходячи з вимог п. 2 вказаної Постанови НКРЕКП № 312, приєднання ОСОБА_1 до умов Договору № 026496 відбулося б на підставі фактичного споживання та оплати за спожиту електричну енергію за січень 2019 року. Укладений між сторонами шляхом приєднання Договір № 026496 у розумінні ст. 11 та 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов'язків. Пунктом 2 Постанови НКРЕКП № 312 станом на 01 січня 2019 року не передбачався порядок прийняття заяв-приєднань. Доказів того, що ОСОБА_1 намагався припинити договірні відносини з позивачем у встановленому законом порядку, повідомляв про його відсутність та неможливість користуватися приміщеннями та отримувати електричну енергію, звертався з проханням відключити його, до суду надано не було. У платіжних інструкціях, що подавалися разом із позовною заявою, у призначеннях платежів вказується прізвище відповідача, його РНОКПП (що є конфіденційною інформацією) та номер договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, тобто вся необхідна інформація для зарахування коштів як оплату за електроенергію за Договором № 026496. У зв'язку з тим, що у суді першої інстанції не розглядалося питання щодо чинності Договору № 026496 та не виникало необхідності надання додаткових доказів, просить долучити до матеріалів справи копію відповіді на адвокатський запит АТ «Харківобленерго» № 16-48/2796 від 10 квітня 2025 року, яка підтверджує наявність договірних відносин між відповідачем та оператором системи розподілу, та копію платіжної інструкції № Е764300 від 25 січня 2019 року.
Проти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи заперечував, адже з огляду на предмет і підстави позову це не сприятиме реалізації завдань цивільного судочинства, а призведе до порушення розумних строків розгляду справи. Вказав, що факт приєднання ОСОБА_1 до Договору № 026496 є встановленим (фактичне споживання та оплата за електроенергію за січень 2019 року).
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу вказав, що спірні правовідносини у даній справі не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката, а тому заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності та розумності їхнього розміру. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 00,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, тощо.
21 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Апазіді К.Ю. до суду апеляційної інстанції подав письмові пояснення (заперечення), в яких вказав, що ОСОБА_1 не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, а матеріали справи не містять будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт її вручення. Відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, про наявність справи № 638/21922/24 та не був обізнаний про встановлені процесуальні строки, що унеможливило реалізацію ним права на подання заперечення, відзиву на позов, а також надання доказів. На момент подання заяви-приєднання від 21 грудня 2019 року відповідач перебував за межами України, заяву-приєднання не подавав і підпис йому не належить. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до Правил постачання електричної енергії договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Споживання електричної енергії може відбуватися на підставі договору, укладеного з енергопостачальником лише власником або наймачем об'єкта споживача, яким ОСОБА_1 не є. ПрАТ "Харківенергозбут" не мало правових підстав звертатися з позовом саме до ОСОБА_1 , а тому наявні всі підстави вважати, що позов подано до неналежного відповідача. У платіжних інструкціях про оплату послуг відсутній підпис ОСОБА_1 . Наголосив на необхідності призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а також на обґрунтованості суми витрат на правничу допомогу.
06 травня 2025 року ПрАТ «Харківенергозбут» подав пояснення, в яких акцентував увагу на факті приєднання ОСОБА_1 до Договору № 026496 та вказав, що положення п. 2.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі та запереченні, стосуються укладення договору з оператором системи розподілу, а саме щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, та ніяким чином не стосуються договірних відносин сторін за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
16 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Апазіді К.Ю. подав заперечення, в яких вказав, що докази, надані позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки вони не були подані разом із позовною заявою. Надана позивачем платіжна інструкція від 25 січня 2019 року не підтверджує факт оплати відповідачем за надані послуги, оскільки у призначенні платежу вказано ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . Жодного відношення до торговельних павільйонів, за адресами яких виникла заборгованість, відповідач не має. Повторно наголосив на відсутності договірних відносин між сторонами.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Апазіді К.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_4 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду - скасувати, провадження у справі закрити, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 червня 2014 року ОСОБА_1 укладено з АК «Харківобленерго» договір про постачання електричної енергії № 02-6496 щодо торговельних павільйонів за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 39 зворот-69 том 2).
З 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, видами діяльності якого є торгівля, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними.
21 грудня 2018 року ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, в якій зазначено, що споживач приєднується з 01 січня 2019 року до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією № 026496 від 05 червня 2014 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом (а.с. 38 зворот).
У додатку до заяви-приєднання міститься інформація щодо об'єктів споживача ОСОБА_1 : торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 (ЕІС - коди точок об'єктів - 62Z9162580975517, 62Z3617470183598, 62Z0818106573580),та торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС - коди точок об'єктів - 62Z0121822557014, 62Z5526606987827) (а.с. 39 том 1).
ОСОБА_1 приєднався до умов Договору № 026496 від 01 січня 2019 року на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід'ємним додатком до Договору (а.с. 39 том 1).
Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» ОСОБА_1 проведено нарахування, та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію.
Як вбачається з платіжних інструкцій ОСОБА_1 частково сплачував за послуги з постачання електричної енергії: 31 січня 2022 року сплачено 3 168,00 грн; 07 лютого 2022 року - 2 957,00 грн; 16 лютого 2022 року - 4 500,00 грн; 16 лютого 2022 року - 4 500,00 грн; 09 серпня 2022 року - 7 800,00 грн; 22 серпня 2022 року - 3144,00 грн; 01 вересня 2022 року - 3 518,00 грн; 13 жовтня 2022 року - 1 463,00 грн (а.с. 44 зворот - 45 том 1).
Позивач зазначає, що предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 року, квітень 2022 року - жовтень 2022 року, січень 2023 року, травень 2023 року у розмірі 58 418,23 грн, що підтверджується наданими ним рахунками на сплату і розрахунками заборгованості. Крім того, ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2024 року нараховано пеню за період з 08 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 110,29 грн, 3% річних за період з 08 лютого 2022 року по 31 серпня 2024 року у розмірі 1 299,92 грн, інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року у розмірі 3 854,43 грн (а.с. 40-44, 45 зворот-81, 86 том 1).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, за правилами якого розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до статті 42 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
У справі, що переглядається, позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості спожитої електричної енергії у приміщеннях торговельних павільйонів за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .
Як зазначено вище, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 11 квітня 2018 року. Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна та оптова торгівля. Відомостей про припинення його підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає.
Договір про постачання електричної енергії щодо вищевказаних торговельних павільйонів укладений ОСОБА_1 ще 05 червня 2014 році. Підписана 21 грудня 2018 року заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії також стосується постачання електроенергії саме до торговельних павільйонів за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 приєднався до умов Договору № 026496 від 01 січня 2019 року на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід'ємним додатком до Договору, що також свідчить про використання електричної енергії для ведення підприємницької діяльності.
Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії у приміщеннях торговельних павільйонів, які призначені для здійснення підприємницької діяльності, тобто для забезпечення непобутових потреб, що включають комерційну діяльність, наведене дає підстави для висновку, що між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі щодо оплати електропостачання у приміщеннях, які призначені для використання у підприємницькій діяльності, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/4239/16, провадження № 12-102гс19.
Частинами 1, 2 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Позивачу роз'яснюється, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також, що протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення він може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією (частина 1 статті 256 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст. 377, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 січня 2025 року скасувати.
Провадження у справі № 638/21922/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію - закрити.
Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» право звернутися з відповідним позовом до суду господарської юрисдикції.
Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут», що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд за його заявою протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина